Той бідолашний чоловік

Слова гімнів

1. 1. Я хочу вам розповісти

   Про те, як майже кожен рік

   З’являвся на моїй путі

   Той бідолашний чоловік.

   Хто він такий, не відав я

   І не питав його ім’я,

   Але очей його тепло

   В мені любов’ю проросло.

2. 2. Зайшов до мене він колись,

   Коли вечерять я сідав.

   Вмирав від голоду мій гість,

   І я свій хліб йому віддав.

   Він взяв його, благословив

   І їв, але й мені вділив.

   Було це наче уві сні —

   Хліб здався манною мені.

3. 3. У скелях, біля джерела

   Його я знову відшукав.

   Неподалік вода текла,

   А він знесилений лежав.

   Коли ж підняв його з колін,

   Три повних чаши випив він,

   Тоді й для мене зачерпнув —

   З тих пір про спрагу я забув.

4. 4. Коли дерева вітер гнув

   І сніг у вікна порошив,

   Знайомий голос я почув

   І швидко двері відчинив.

   Його я щиро привітав

   І на печі йому послав.

   Я ж на підлозі спати ліг —

   Неначе біля Божих ніг.

5. 5. На нього я натрапив знов

   Далеко від міських застав.

   Із ран його точилась кров,

   Він ледве дихав і стогнав.

   Я все зробив, щоб він не вмер,

   І я дивуюсь дотепер,

   Бо рани я йому промив,

   А серце я своє зцілив.

6. 6. Востаннє я його зустрів

   В сирій в’язниці, в темноті.

   Хоч він нічим не завинив,

   На страту вранці мав іти.

   Він попросив відповісти:

   “Чи смерть за мене приймеш ти?”

   І я тоді, здолавши страх,

   Кивнув йому і мовив: “Так”.

7. 7. “Дивись на Мене”, — Він сказав,

   І я крізь сльози на очах

   Узрів, що мій Знайомець мав

   Сліди Голгофи на руках.

   І він ім’я моє назвав,

   За плечі взяв і обійняв.

   І тихо мовив Цар царів:

   “Ти все для Господа робив”.