30:15

Контрольний список вчителя

“Навчати, як навчав Спаситель” зі старійшиною Ухтдорфом

Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Неділя, 12 червня 2022 р.

Дорогі мої!

Мої милі брати і сестри, мої дорогі друзі, як же чудово бути разом і дивитися це величне, дивовижне й прекрасне відео про те, як члени Церкви і люди світу можуть навчати інших будь-якого віку, кожне покоління, як навчав Спаситель.

Мої милі друзі, я вдячний, що знаходжуся серед дорогих мені людей: вчителів—у минулому, сьогодні й у майбутньому! Оскільки всі ми так чи інакше є вчителями, я думаю, що моя улюблена група людей включає в себе багатьох. Я люблю вчителів. Мені подобається перебувати поряд з ними. Я в неоплатному боргу перед вчителями у моєму житті.

Вчені протягом сотень років вивчали, що допомагає вчителю бути неперевершеним, і широко пропонували, просували та публікували свої теорії щодо того, що робить навчання успішним.

У нас всіх є благословення навчатися у найбільшого вчителя всіх часів, Ісуса Христа. Я вважаю, що протягом більшої частини минулих двох тисяч років не промайнуло жодної секунди, щоб десь у світі не цінувалися, не вивчалися, не обмірковувалися, не повторювались і не наслідувалися Його вчення.

І хіба це не мета всіх вчителів? Зробити тривалі позитивні зміни? Благословити життя інших таким чином, щоб це сягало далеко за межі уроку чи класної кімнати?

І Ісус із Назарета має саме такий вплив—у минулому, сьогоденні й майбутньому. Тож від кого нам краще навчатися? Якщо ми вчитимемося від Нього, то ми, незалежно від наших життєвих обставин, будемо вдосконалюватися не лише як вчителі, але також станемо значно кращими людьми.

Отож для мене є привілеєм і честю говорити з вами сьогодні про Спасителя, бо найкращий спосіб стати кращим учителем—це стати кращим послідовником Ісуса Христа.

Важливість передпольотної перевірки

Коли я був пілотом авіаліній, то щоразу, сідаючи у крісло капітана, мав одну головну мету—безпечно доставити себе, свою команду та пасажирів до місця призначення. Ця мета вимагала зосередженості та пильності.

Щоб тримати її в центрі уваги, пілоти виконують ряд передпольотних перевірок, повторюючи процедури безпеки та перевіряючи функціональність приладів і механічну надійність. Кожен пункт контрольного списку—це те, що пілот робив сотні (якщо не тисячі) разів.

Досвідчений пілот ніколи не припускає, що, оскільки він або вона літали сотні разів, то немає потреби займатися передпольотною перевіркою або робити її недбало.

Передпольотна перевірка вимагає від пілотів зосередитися на найважливішому, щоб забезпечити успішний політ.

Саме як льотчик має певну спрямовуючу його мету, так і у нас, як вчителів Слова, вона також є: наближати душі до Христа. Щоразу, коли нам випадає нагода навчати, ця мета має стати провідною в наших думках.

Чи маємо ми, як учителі, контрольний список, який допоможе нам зосередитися на нашій священній цілі? Так!

Навчати, як навчав Спаситель

Цього місяця Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів опублікує переглянуту версію посібника Навчати, як навчав Спаситель. Це посібник для всіх, хто навчає євангелії—вдома і в Церкві. Він буде доступний 70 мовами в додатку Євангельська бібліотека. Друковані копії з’являться в найближчі місяці.

Його матеріал ґрунтується на житті та вченнях Ісуса Христа в якості нашого провідника та джерела натхнення для нас як вчителів. Він допомагає нам зосередитися, щоб навчати так, як це робив Він.

Посібник Навчати, як навчав Спаситель допоможе всім, хто навчає. Він може стати джерелом натхнення та настанови для батьків, сусідів, братів- і сестер-служителів, місіонерів та всіх учнів Ісуса Христа. Учнівство означає любити інших, піклуватися про них, благословляти та підносити інших людей, а це означає навчати.

Іншими словами, якщо ви намагаєтеся любити й служити так, як це робив Ісус, то ви—вчитель, і посібник Навчати, як навчав Спаситель призначений для вас і для мене. Сподіваюся, він стане для вас скарбом незалежно від того, чи ви новачок у цій подорожі, чи йдете цією стежкою вже багато років.

У третій частині Навчати, як навчав Спаситель є особисте оцінювання—контрольний список польотів, якщо хочете,—який може допомогти нам стати більш зосередженими в наших зусиллях навчати. Таке оцінювання веде до самоаналізу, виявлення “сліпих плям” та сприяє натхненню щодо нашого вдосконалення. Воно може бути настільки ж корисним для вчителів, як і контрольний список польотів для пілотів.

Якщо, так би мовити, ви дозволите мені сісти біля вас у кабіні, я хотів би провести з вами передпольотну перевірку готовності до навчання. Я запрошую вас витягти метафоричний планшет й подумати, як би ви оцінили себе щодо кожного пункту. Ця самооцінка може бути великим благословенням—сьогодні і кожного разу, коли ми готуємося навчати, як навчав Спаситель.

Зосереджуйтеся на Ісусі Христі

Перший пункт нашої передпольотної перевірки—“Зосереджуйтеся на Ісусі Христі”. Це можливість поміркувати, чи справді Спаситель знаходиться в центрі нашого навчання. Будь ласка, розгляньте ці запитання:

Чи навчаю я про Ісуса Христа незалежно від того, чого я навчаю?
Чи я наголошую на прикладі Ісуса Христа?
Чи я допомагаю учням розпізнати Господню любов, силу і милість у їхньому житті?
Чи я допомагаю учням свідомо прагнути бути більш подібними до Ісуса Христа?

Це глибокі запитання!

Давайте подивимося правді в очі: євангелія настільки широка, що ми можемо витратити все життя на її вивчення і ледь подряпати поверхню. Уявіть собі малюнок мішені заввишки і завширшки, як сторона гігантської дерев’яної будівлі, яка могла б представляти широту євангелії.

У кожного з нас є улюблені євангельські хобі—питання, які нас цікавлять. Періоди історії, церковні програми, доктринальні теми чи навіть окремі вірші з Писань. І у нас може виникнути спокуса в основному зосередитися на цих наших улюблених темах.

Але незважаючи на величину мішені навчання євангелії, яблучко—центр мішені, на якій нам потрібно ніколи не забувати зосереджуватися,—невелике. Його зміст розкривається не з коментарів, суспільних опитувань чи дебатів. Сам Спаситель вказує його нам.

Що це?

Любіть Бога і любіть інших.

Це і є центр.

Нас можуть цікавити інші питання. І вони можуть бути важливими. Але вони не головні, не в центрі.

Вони, як масовка вистави. Вони є гарніром у нашому меню; можливо салатом біля основної страви. Вони можуть додати пікантності чи іншого смаку, ймовірно, багато вітамінів, але вони не є основними.

Що ж тоді є нашою метою у навчанні?

Наша мета—допомогти тим, кого ми навчаємо, наблизитися до Христа, покращити своє знання про Бога й посилити любов до Нього, а також служити Богу, виявляючи співчуття до всіх Його дітей.

Це і є центр.

І де нам знайти найкращий приклад любові до Бога та інших людей?

У житті і вченнях нашого Спасителя та Викупителя.

Приводячи душі ближче до Христа, ми допомагаємо їм зміцнити свою віру та любов до Бога. І ми допомагаємо їм поглибити їхнє співчуття та любов до інших.

Щоразу, коли у нас виникає спокуса відхилитися і відволіктися на якусь іншу тему, яка може здатися нам цікавою, ми повинні по-справжньому запитати себе:

“Чи зосереджуюся я на Спасителі незалежно від того, про що я навчаю?”

“Чи моє навчання допомагає іншим посилювати свою любов до Бога та виявляти її, люблячи, служачи і застосовуючи вчення Спасителя у нашому житті?”

Як вчителі, ми можемо говорити мовами ангелів; ми можемо розважати, тішити, забавляти та вражати. Але якщо нам не вдалося зосередитися на Ісусі Христі, ми вийшли за межі¹, і наше навчання є лише тінню того, яким воно має бути.

Завжди зосереджуйте увагу на нашому Спасителі й Викупителі, Ісусі Христі.

Любіть тих, кого навчаєте

Другим пунктом контрольного списку є “Любіть тих, кого навчаєте”. Цей пункт контрольного списку дозволяє нам обдумати наші власні мотиви як вчителів і нагадує нам тримати свої серця зосередженими на тому, щоб любити й цінувати тих, кого навчаємо. Ви можете взяти до уваги такі запитання:

Чи я намагаюся бачити учнів такими, якими їх бачить Спаситель?
Чи я прагну познайомитися з учнями—зрозуміти їхні обставини, потреби і сильні сторони?
Чи я молюсь про учнів поіменно?
Чи я створюю сприятливу атмосферу, де всіх поважають і всі знають про цінність їхньої думки?
Чи я знаходжу доречні способи виявляти свою любов?

Я чув про одну жінку, яка була кваліфікованою вчителькою старшої школи. Вона роками вдосконалювала свій підхід до викладання і зробила значний внесок у життя старшокласників. Вона вміла чудово справлятися з цією віковою категорією.

Одного року вона взяла участь у програмі літньої школи, де навчала набагато молодших, зовсім інших школярів, а саме п’ятирічних дітей. Звісно, діти були збуджені та сповнені енергії, забігаючи у її клас. Вони дуже галасували, сміялися, кричали, бігали між партами й ганялися одне за одним. Ця вчителька, щоб навести порядок у класі, скористалася своїм “вчительським голосом”, який працював із старшокласниками, аби змусити їх влаштуватися і сісти. І що відбулося?

У класі запала тиша. Діти миттєво припинили робити те, що робили, і з широко розплющеними очима кинулися до відкритих парт. Усі, крім двох.

Перша дитина, маленька дівчинка, розпласталася на підлозі й почала ридати. Хоча вчителька не відчувала й капельки гніву до неї, дівчинка подумала, що, мабуть, зробила щось дуже погане, і потонула в калюжі сліз.

Друга дитина, маленький, але сильний хлопчик, зі страхом глянув на вчителя і кинувся до дверей, де з космічною швидкістю зник у коридорі. Учителька сумнівалася, чи повернеться він коли-небудь.

Того дня вчителька засвоїла важливий урок: прийоми, які вона використовувала з підлітками, не працюють з дуже маленькими дітьми.

І це також містить урок для мене і для вас.

Кожна людина, яку ми навчаємо, є дитиною Бога і окремою особистістю.

Чи ми вбачаємо в них тих, кого бачить наш Небесний Батько,—унікальні особистості зі своїми думками, почуттями, випробуваннями та труднощами? Чи створюємо ми сприятливе навчальне середовище—місце, де кожна людина може почуватися захищеною та прийнятою?

Якою б не була наша рідна мова, чи знають наші учні, що ми говоримо універсальною мовою любові? Що ми їх цінуємо, маємо співчуття до них та поважаємо їх?

Спаситель проводив значну частину Свого життя із вигнанцями та покидьками суспільства.

Він міг би читати їм проповіді і засуджувати їх. Натомість Він обнімав їх, зцілював і втішав.

Так, Він навчав їх: “Іди собі, але більше не гріши”². А з хворими, грішниками та людьми, які мали каліцтва, Він розмовляв і діяв з любов’ю, співчуттям та повагою.

Він сприймає кожного з нас як синів і дочок Всемогутнього Бога,—не нижче Себе, а таких, хто з вічним потенціалом може йти поряд із Ним у славі.

Чудовий християнський письменник К. С. Льюїс говорив про цю перспективу, коли навчав: “Це дуже серйозно—жити у спільноті можливих богів і богинь, і пам’ятати, що найнудніша і найнецікавіша особа, з якою ви розмовляєте, може одного дня стати таким створінням, якому—побачивши його зараз—ви би палко захотіли поклонятися”. І він продовжив: “Не існує пересічних людей. Ви ніколи не розмовляли з простим смертним. … це безсмертні, з якими ми жартуємо, з якими працюємо, одружуємось, кого зневажаємо і експлуатуємо—безсмертні … вічні величності”³.

Коли ми ставимося до інших саме з такою повагою, ми повторюємо приклад Ісуса Христа. Ми любимо, як Він любив. Ми піднімаємо, як Він піднімав. Ми навчаємо, як Він навчав.

Тож, не забуваймо любити, поважати та піднімати тих, кого навчаємо.

Навчайте Духом

Третім пунктом контрольного списку є “Навчайте Духом”. Будь ласка, розгляньте ці запитання:

Чи я готуюся духовно, щоб навчати?
Чи я реагую на духовні спонукання про потреби учнів?
Чи я створюю умови і можливості, щоб учні могли навчатися від Святого Духа?
Чи я допомагаю учням шукати і розпізнавати особисте одкровення та діяти відповідно до нього?
Чи я часто свідчу і заохочую учнів робити те саме?

Я намагаюся часто нагадувати собі, що в усіх моїх зусиллях навчати євангелії та приводити людей до Ісуса Христа, я не можу нікого навернути.

Зробити це може лише Святий Дух.

Ми можемо говорити слова, але навернення—це справа Духа. Воно відбувається, коли Святий Дух торкається серця і людина реагує на Його вплив, ідучи за Спасителем.

Якщо через переконливі слова чи добре обґрунтовані аргументи когось “переконують” наслідувати Ісуса Христа, це переконання може бути таким же швидкоплинним, як зерно, що падає на кам’янисті місця⁴.

Навернення не є нашою роботою. Це не наша відповідальність.

Та в чому полягає наша робота? Навчати доброї новини про Ісуса Христа та Його євангелію, яка була відновлена в наш час! І наше завдання—підтримувати і підтверджувати свої слова чесними та щирими вчинками! Своїм життям, як ми живемо і як діємо.

Чи хтось відреагує на те, чого ми навчаємо, залежить від них і Бога. Але ми можемо бути мостом, що з’єднує їх зі Святим Духом. Ми можемо бути вікном, через яке Святий Дух увійде в їхнє життя. Наші слова та наші справи можуть навчати вченню Христа у такий спосіб, який допоможе студентам відчути посередництво Святого Духа.

Як колись навчав старійшина Даллін Х. Оукс: “Вивчення та обґрунтування можуть знайти істину, … але лише одкровення може підтвердити її”⁵.

Дозвольте мені повторити це речення: “Вивчення та обґрунтування можуть знайти істину, … але лише одкровення може підтвердити її”.

Часом у житті ми схожі на сновиду. Ми бачимо речі, але майже їх не пам’ятаємо. Рекламні ролики, цитати з Pinterest, навіть дорожні знаки. Більшість з них омиває наш розум, не проникаючи в наше серце.

Але якщо Святий Дух промовляє до вашої душі, до моєї душі, ви і я не зможемо забути цього, бо це змінює вас; це змінює нас. Згадайте, що сказав Джозеф Сміт після прочитання Якова 1:5: “Ніколи жоден уривок з Писань не зворушував людського серця з такою силою, як тоді ці слова зворушили моє”⁶.

Дух може взяти звичайну думку, сказану звичайним способом, і змусити, щоб вона запалала, як вогонь.

Навернення іншої людини не залежить від нашого красномовства чи знання Писань. Воно не залежить від того, наскільки добре ми навчаємо чи захищаємо доктрину. Воно не залежить від нашого інтелекту, харизми чи володіння словом.

Все, над чим нам потрібно працювати,—це над отриманням власних знань. Після цього Небесний Батько запрошує нас “відкривати вуста свої в усі часи, проголошуючи [Його] євангелію звуками радості”⁷. Якщо ми це зробимо, Святий Дух буде свідчити про істину.

Ми не повинні “бути” кимось більшим чи меншим, ніж тими, ким ми насправді є—дітьми Бога та послідовниками Ісуса Христа.

Чи можете ви з радістю висловити свою любов до Спасителя, Його євангелії та Його Церкви?

Якщо ми виконуватимемо нашу частину, Дух виконає Свою. Саме так ми “вчимо Духом”.

Навчайте доктрини

Четвертим пунктом нашої передпольотної перевірки є “Навчайте доктрини”—звісно, не просто якоїсь доктрини, а доктрини, яку Ісус Христос отримав від Свого Батька. Спаситель навчав: “Наука Моя—не Моя, а Того, Хто послав Мене”⁸. Щоб оцінити, наскільки добре ви наслідуєте Його приклад, розгляньте ці запитання:

Чи я вивчаю доктрину для себе?
Чи я навчаю з Писань і слів пророків останніх днів?
Чи я допомагаю учням шукати, розпізнавати і розуміти істини в Писаннях?
Чи я зосереджуюся на істинах, які зміцнюють віру в Ісуса Христа?
Чи я допомагаю учням відшукати у доктрині особисте одкровення?

У нашому розподілі Господь сказав: “І Я даю вам заповідь, щоб ви навчали один одного ученню царства. Навчайте старанно і Моя благодать буде з вами”⁹.

Що це за вчення, якому ми маємо навчати?

Це слово, яке походить із Священних Писань та уст апостолів і пророків. Саме вони мають право і повноваження викладати та роз’яснювати доктрину. І саме через них Бог завжди проголошував Своє слово, даючи спрямування і розуміння Своїм дітям.

Головна і спасительна доктрина Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів полягає в тому, що Ісус Христос є Спасителем і Викупителем всіх. Апостол Павло, який бачив і спілкувався з воскреслим Спасителем, писав до коринтян: “Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив … що [Ісус] Христос був умер ради наших гріхів … що Він був похований, і що третього дня Він воскрес … і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом”¹⁰.

Нам заповідано “володіти словом Бога, яке є живим і сильним, … і [веде] людину Христа тісним і вузьким шляхом … і привести їхні душі, так, їхні безсмертні душі, по правицю Бога в царстві небесному”¹¹.

Як вчителі, ми не повинні соромитися євангелії Ісуса Христа¹². Навпаки, ми повинні з радістю здіймати свій голос, навчаючи Його доктрини, навіть якщо вона може здаватися каменем спотикання для одних і безглуздістю для інших¹³. “Бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує”¹⁴.

Заохочуйте до старанного вивчення євангелії

Останнім пунктом нашого передпольотного контрольного списку є “Заохочуйте до старанного вивчення”. Цей пункт нагадує, що наше старанне навчання—це лише половина рівняння. Інша половина—у довгостроковій перспективі, мабуть, навіть важливіша половина—це старанне вивчення з боку наших учнів. Ось кілька запитань, які допоможуть нам оцінити, чи приводить наше старанне навчання до старанного вивчення:

Чи я допомагаю учням брати на себе відповідальність за своє вивчення?
Чи я закликаю учнів до щоденного вивчення євангелії?
Чи я пропоную учням ділитися істинами, які вони вивчають?
Чи я закликаю учнів жити згідно з тим, що вони вивчають?

Наші духи потребують постійного живлення, щоб ми могли стати істотами світла і слави, якими Бог нас створив за Своїм задумом. Коли ми вивчаємо слова Божих пророків і розмірковуємо над ними, ми п’ємо живу воду і бенкетуємо словом Христа.

Недостатньо просто читати слова. Нам потрібно намагатися зрозуміти їх, нам варто їх обдумувати і засвоювати¹⁵.

Перефразовуючи прислів’я: “Навчи людину євангелії, і ти благословиш її на один день. Навчи людину бенкетувати словом Божим та мати зв’язок зі Святим Духом, і ти благословиш її на все життя”.

Саме завдяки цьому процесу натхнення й особистого одкровення ми будуємо своє життя на камені нашого Викупителя¹⁶. Саме тоді євангелія Ісуса Христа може стати “якорем для душі”¹⁷.

Важливо навчати євангелії. Принаймні настільки ж важливо навчати інших занурюватися в молитву, прагнути Духа та застосовувати вивчене.

Обіцяння і благословення

Мої дорогі брати і сестри, мої любі друзі, дорогі й дорогоцінні вчителі,—а ви всі є вчителями; ми всі є вчителями—дякую вам за вашу вірність і за бажання творити добро. Дякую вам за багато годин, які ви проводите готуючись, служачи іншим та з радістю навчаючи їх євангелії.

Я запрошую вас опрацювати новий посібник Навчати, як навчав Спаситель і використовувати особисте оцінювання, щоб нагадувати собі про вашу мету.

Сприймаючи Боже слово й навчаючи інших робити те саме, тобто навчаючи, як навчав Спаситель, ми показуємо свою любов до Бога, до наших ближніх та до інших людей. І коли ми йдемо цим тісним і вузьким шляхом, ми долучаємося до найсвятішого з покликань: привести свою власну безсмертну душу та душі інших “по правицю Бога в царстві небесному, щоб сидіти поруч з Авраамом, і Ісаком, і з Яковом, і з усіма нашими святими батьками, щоб більше не покидати того місця”¹⁸.

Нехай Бог благословить вас, мої товариші-вчителі, мої дорогі друзі, мої товариші-служителі, за вашу щиру працю навчання, як навчав Спаситель. У святе ім’я найкращого вчителя усіх часів, у ім’я нашого Вчителя, у ім’я Ісуса Христа, амінь.