Допомагати студентам брати на себе відповідальність за свої свідчення
Конференція для релігійних освітян ЦСО, червень 2024
Вітаємо вас на цих історичних зборах релігійних освітян Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Протягом багатьох років ми раз на рік збирали всіх релігійних освітян ЦСО на особливий духовний вечір, який раніше називався “Вечір з генеральним авторитетом”. Сьогодні ввечері ми продовжуємо цю традицію, зібравшись послухати старійшину Дейла Г. Ренлунда наприкінці нашого заходу. Також у минулому ми проводили очні конференції ЦСО в Університеті Бригама Янга, але цього року ми вперше зібралися як усі представники Церковної системи освіти, щоб вчитися одне від одного, обмінюватися думками, обговорювати підходи до більш ефективного навчання, об’єднавши релігійних освітян із семінарій та інститутів релігії, УБЯ, УБЯ–Айдахо, УБЯ–Гаваї, Pathway в УБЯ та Ензайн-коледжа. Загалом ці релігійні освітяни навчають приблизно пів мільйона дорослої молоді по всій Церкві, на додачу до всіх тих студентів, які залучені до семінарії.
Розуміння того, чому ми докладаємо до цього таких зусиль, пов’язане із самою метою релігійної освіти в ЦСО. Я часто говорив про особливі ролі, які кожна організація ЦСО відіграє в цій системі. Наприклад, я називав УБЯ “послом” через його обов’язок представляти саму цю систему і Церкву як організатора, приймаючу сторону й осередок освіти. Далі, подумайте про УБЯ–Айдахо, який я називаю “вчителем” через його виняткову зосередженість на тому, як слід навчати; про УБЯ–Гаваї як “перлину” нашого Азійсько-Тихоокеанського регіону, з його переконливим і рішучим наголосом на своїй цільовій сфері Церкви; а також про Ензайн‑коледж як “постачальника прикладних навчальних програм”, який зосереджений на навчанні базових професійних навичок. А Pathway в УБЯ є “провайдером доступу”, який завдяки доступному високоякісному онлайн-навчанню охоплює більше студентів, ніж є в будь-якому з наших студентських містечок. І, звичайно ж, програма семінарій та інститутів поширюється на студентів, які не навчаються в церковних університетах. Вона є “духовним якорем” для дорослої молоді, де б вони не отримували освіту.
Незважаючи на ці різні ролі, принаймні два аспекти об’єднують кожну з цих навчальних установ. Перший — це місія самої Церковної системи освіти, яка полягає в тому, щоб виховати учнів Ісуса Христа, які можуть бути провідниками у своїх домівках, у Церкві та у своїх громадах. Незалежно від своїх відмінних організаційних ролей, кожна установа ЦСО має спільну місію щодо учнівства і виховання провідників. Що стосується цієї аудиторії, то ми як релігійні освітяни також маємо додатковий спільний обов’язок у ЦСО. У червні 2019 року Церковне правління освіти схвалило офіційний документ, що визначає роль релігійної освіти в Церковній системі освіти, який часто називають документом “Підсилення релігійної освіти”. Це чітке спрямування йде безпосередньо від Церковного правління освіти. У першому абзаці цього документа зазначено: “Релігійна освіта займає унікальне і незамінне місце в місії кожного навчального закладу… Вона є ключовою у призначенні кожного закладу”. Далі в настановах згаданого документа наголошується, що головна мета релігійної освіти сформульована так: “Мета релігійної освіти — навчати відновленої євангелії Ісуса Христа з Писань і слів сучасних пророків так, щоб це допомагало кожному студенту розвивати віру в Небесного Батька… Ісуса Христа… відновлену євангелію… і [сучасних пророків] разом із свідченням про це; а також допомогти студентам стати відданими учнівству на все життя… зміцнити свою здатність знаходити відповіді, розвіювати сумніви і діяти з вірою”. Ця основна мета релігійної освіти у всій Церковній системі освіти є ключовою в тому, про що ми будемо говорити тут сьогодні. Якщо наша увага не цілковито зосереджена на цій меті, тоді важко виправдати значні інвестиції, які Церква робить у кожну з цих навчальних інституцій.
Тому одна з причин, чому ми зібралися сьогодні, полягає в тому, що ми, релігійні освітяни, поділяємо спільну місію ЦСО і спільний обов’язок розвивати свідчення студентів і допомагати їм ставати учнями Христа, знаходити відповіді на їхні запитання та плекати віру. Я також хотів би подякувати Чеду Уеббу за його керівництво. Брат Уебб керує семінаріями та інститутами Церкви. А останні два роки він також очолював Комітет релігійної освіти, до складу якого входять представники всієї Церковної системи освіти. Значною мірою саме завдяки цьому комітету ми зібралися сьогодні як освітяни ЦСО. Я також маю відзначити підтримку з боку кожного з наших президентів ЦСО: президента Різа, президента Мередіт, президента Кауве, президента Куша, президента Ештона і брата Уебба. Цим керівникам було доручено бути “головними моральними і духовними лідерами” своїх установ. Це доручення було вперше озвучено під час інавгурації президента Кауве і відтоді повторювалося на кожній інавгурації в ЦСО. Я просто покажу тут фотографії з цих інавгурацій. Ось інавгурація президента Кауве. Це доручення прийшло від президента Холланда, згодом його повторили президенту Ештону, потім президенту Різу, а потім зовсім недавно президенту Мередіту. Тож не випадково ці президенти приєдналися до нас тут сьогодні. Вони чудові провідники, і я висловлюю їм свою вдячність за їхні провідництво та відданість. І за те, що вони допомагають нам розпочати цю інавгураційну конференцію релігійних освітян.
Далі я хотів би надати трохи контексту для мого сьогоднішнього послання. У моєму інавгураційному зверненні до наших релігійних освітян — у моєму щорічному зверненні до наших релігійних освітян протягом останніх двох років я просив вас зосередитися на тому, що ми визначили як пророчі наголошення для дорослої молоді. Ми також намагалися наголосити на тому, що ці перелічені тут теми, безумовно, будуть змінюватися. У цих п’яти темах немає нічого магічного, але їх слід оновлювати у міру того, як ми отримуємо постійні настанови від пророків і апостолів, особливо ті, які звернені до нашої дорослої молоді. Не очікується, щоб ви завчили напам’ять ці конкретні послання, а щоб ми всі навчилися слухати сучасних пророків і допомагати нашим студентам у застосуванні їхніх послань.
У цьому дусі я хотів би зосередитися на одному з цих недавніх пророчих наголошень, яке близьке моєму серцю. Президент Рассел М. Нельсон запросив дорослу молодь взяти на себе відповідальність за свої свідчення. Будь ласка, пам’ятайте: якщо ви хочете йти за пророком, звертайте увагу на дві речі. По-перше, звертайте особливу увагу, коли він повторює якесь послання, а по-друге — коли він благає нас. Обидва ці приклади можна побачити у посланні Президента Нельсона взяти на себе відповідальність за своє свідчення, яке вперше було представлено на цьому духовному вечорі для дорослої молоді у травні 2022 р., коли він сказав: “Я благаю вас взяти на себе відповідальність за своє свідчення. Працюйте над ним. Набувайте його. Дбайте про нього. Зміцнюйте його, щоб воно зростало. Насичуйте його істиною. Не осквернюйте його філософіями невіруючих чоловіків і жінок, щоб потім не дивуватися, чому ваше свідчення слабшає. Віддаючи своєму свідченню найвищий пріоритет, звертайте увагу на чудеса, які відбуваються у вашому житті”.
Пізніше того ж року Президент Нельсон дав майже таке ж завдання, цього разу всій Церкві у своєму зверненні на жовтневій генеральній конференції 2022 року: “З цією метою я ставлю перед членами всієї Церкви таке саме завдання, яке я поставив перед нашою дорослою молоддю у травні цього року. Я закликав їх тоді — і я благаю вас зараз — взяти на себе зобов’язання піклуватися про своє власне свідчення про Ісуса Христа і Його євангелію. Працюйте над ним. Зміцнюйте його, щоб воно зростало. Насичуйте його істиною. Не опоганюйте його хибними філософіями невіруючих чоловіків та жінок. Надаючи постійному зміцненню свого свідчення про Ісуса Христа найвищий пріоритет, звертайте увагу на чудеса, які відбуватимуться у вашому житті”.
Після того як Президент Нельсон неодноразово благав, щоб ми взяли на себе відповідальність за свої свідчення, я відчув, що маю розповісти про свій власний шлях до свідчення. Це буде чимось особистим, і хоч я це вже записав заздалегідь, я сподіваюся, що ви зможете відчути, ніби ми сидимо поруч у менш формальній обстановці. Кожен з нас має свій особистий шлях до віри. Так само як і наші студенти. Сьогодні я поділюся своєю історією. Мій шлях до здобуття свідчення почався за незвичних обставин. Я виріс у поселенні Скоттсдейл, штат Аризона, де майже не було святих останніх днів. Якось під час змагань з легкої атлетики у старших класах я, готуючись до свого забігу, подивився на інший бік доріжки і помітив брата Батлера, мого провідника у Товаристві молодих чоловіків. Для нього було зовсім незвично перебувати в такій обстановці. У нас було небагато спільного. Я знав, що він не частий відвідувач спортивних змагань. Потім, за мить, Дух сказав мені: “Кларку, ця Церква істинна, бо інакше він нізащо не опинився б тут. Лише глибина його віри спонукала його підтримати тебе”. От і все. Цього не сталося під час вивчення Писань або на зборах свідчень. Моє свідчення просто прийшло від плодів чийогось відданого служіння. Я й досі пам’ятаю це відчуття так само ясно, як і того дня, коли це сталося.
Через рік чи два я отримав покликання служити на місії в Кобе, Японія. Я пам’ятаю перший день у ЦПМ. Для мене було так захоплююче зустрітися з напарниками, познайомитися з наставниками і відчути силу, зібрану з усього світу. Але наступного дня, коли будильник задзвонив о 6:00 ранку, я ледве прокинувся, і мене на мить охопила паніка. Я подумав: “Як я взагалі зможу це зробити? Не знаю, чи зможу я прокидатися так рано щодня протягом наступних двох років, не кажучи вже про вивчення такої складної мови, як японська”. Раптом мені здалося, що того факту приїзду мого провідника Товариства молодих чоловіків на мої змагання буде недостатньо, щоб підтримувати мене впродовж двох років. Мені потрібно було знати більше, і те свідчення мало ґрунтуватися на самій євангелії. Я почав щоранку серйозно читати Книгу Мормона. Той будильник дзвонив о шостій ранку, і я, під флуоресцентними лампами і на кріслі з колесами, під’їжджав за той стіл у ЦПМ, щоб читати і вивчати Книгу Мормона. Дійшовши до кінця Книги Мормона, я прочитав обіцяння в Мороній 10:3–5. Я знав цей уривок з часів, коли був юним студентом семінарії. Я став на коліна в молитві, щоб попросити підтвердження моєї віри. Я запитав у Господа, але спочатку ніякої відповіді не надходило. Я був дуже розчарований. Я знову сів у крісло і побачив, що мені залишилося всього дві сторінки до кінця Книги Мормона. Тож я вирішив принаймні дочитати до кінця. Мені залишалося прочитати ще три вірші у Мороній 10. І ось у Мороній 10:32 я прочитав такі слова: “Так, прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому, і відриньте від себе всю безбожність; і якщо ви відринете від себе всю безбожність і любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті…” — я не можу це дочитати. Я плачу. Вибачте. “Тоді Його благодаті буде достатньо вам, щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі”. Коли я прочитав той вірш, мене огорнуло світло і до мене прийшла ясність. Я не міг цьому заперечити. Це було відчуття піднесення і тепла, і воно наповнило все моє єство. У ту мить я знав, що Книга Мормона істинна і що її мета — свідчити, що Ісус є Христос.
Тож я вирушив до Японії з цим могутнім свідченням. Я продовжував набувати досвіду, який зміцнював моє свідчення, але не було нічого настільки глибокого, як те, що я отримав того ранку в ЦПМ. Потім одного дуже дощового вечора, коли ми готувалися лягати спати, у двері постукали. Ми з напарником подивилися одне на одного. Наша квартира знаходилася за домом місії. Дещо здивований тим, що хтось прийшов до нашої квартири так пізно ввечері, я вийшов, відчинив двері і побачив на порозі свого президента місії, який стояв з парасолькою під дощем. Він сказав: “Чоро Гілберте, старійшино Гілберте, одягайся. Нам треба зустрітися зі старійшиною Мацуо”. Батько старійшини Мацуо помирав від раку. Я відразу ж припустив, що трапилося. Але коли я сів у машину місії, президент Мацуморі повернувся до мене і пояснив, що мати цього місіонера загинула того дня в автокатастрофі. Потім він сказав: “Моліться, щоб ми могли виявити співчуття і зрозуміти, що втішить цього місіонера”. Я був спантеличений і сповнений емоцій. Я досі пам’ятаю, як склоочисники рухалися туди-сюди, коли ми їхали мовчки. Раптом Дух прошепотів моєму серцю слова з Aлма 7:12: “І Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах”. Я знав, що Спокута Ісуса Христа дозволила нам подолати гріх. Я знав, що Христос допоможе нам воскреснути і жити знову. Але того вечора на автостраді в Осаці я дізнався, що Ісус Христос також може втішити нас у наших випробуваннях, у наших стражданнях, коли життя здається несправедливим. Я не знав, що відчував той молодий місіонер, але завдяки диву Спокути був Той, Хто це знав. Того вечора, через рік після початку моєї місії, Дух ще раз могутньо свідчив мені, що Книга Мормона істинна і її мета — свідчити, що Ісус є Христос.
Я повернувся з місії і одружився з Крістін у Солт-Лейкському храмі. Ми переїхали до Каліфорнії, а потім до Бостона. Я продовжував отримувати неодноразові тихі підтвердження свого свідчення, але, знову ж таки, не було нічого такого надзвичайного, як того ранку в ЦПМ або тієї ночі на автостраді в Осаці. Потім однієї неділі я отримав потужне, але несподіване свідчення від Духа. Я читав розділ з Писань, до якого більшість людей не буде звертатися за зміцненням свого свідчення. То був розділ Алма 30, і це було на уроці в церкві. Я назву цей розділ вченням Коригора, де Коригор заперечує Христа, намагається зняти з людей відповідальність за їхній вибір, проголошує, що нас спасає лише наш геній. Він схиляється до того, що сьогодні ми можемо назвати моральним релятивізмом. Коригор також агресивно принижує вірування інших людей, вважаючи їх безглуздими традиціями їхніх батьків. Коли вчитель Недільної школи проводив урок, я почав розмірковувати про те, що якби Джозеф Сміт створив Книгу Мормона самостійно, то Коригор був би дивним персонажем і навряд чи б вписався. Джозеф жив у період релігійного розквіту, коли люди вірили в Ісуса Христа. Він, вірогідно, ніколи не зустрічав нікого, хто б так агресивно відстоював таке антихристове вчення, як це робив Коригор, або, слід додати, Негор чи Шерем, які теж є у Книзі Мормона. Але ми знаємо, що Книга Мормона була написана для нашого часу. Я впізнавав ці аргументи від сучасних людей, яких я так часто зустрічав в академічній культурі Кембриджа, штат Массачусетс. Коли я сидів, розмірковуючи над цією аномалією на уроці Недільної школи, вже маючи міцне свідчення про Книгу Мормона, Дух сказав мені: “Кларку, Книга Мормона істинна і її мета — свідчити, що Ісус є Христос”.
Такі історії продовжували траплятися і далі у моєму житті. Одного разу я молився у храмі за дорогу мені молодь з центру Бостона. Коли я прочитав уривок з Мосія 3:17, Дух навчав мене, що єдиний спосіб, яким я можу допомогти цим молодим чоловікам вийти з їхніх обставин — це через Ісуса Христа. Іншого разу я вивчав Алма 36 і дізнався про зворотний паралелізм, який прослідковується по всьому тому розділі, в центрі якого — розповідь про викуплення Алми молодшого. Дивовижним було те, що кожного разу, коли я отримував свідчення про Книгу Мормона, здавалося, що воно супроводжувалося свідченням про Ісуса Христа. Це знову сталося під час сесії для жінок на жовтневій генеральній конференції 2018 року. На тій сесії Президент Нельсон звернувся із запрошенням до сестер Церкви прочитати Книгу Мормона до кінця року, з додатковим завданням позначати кожне згадування про Спасителя, кожен вірш Книги Мормона, де згадується Спаситель. З бажанням підтримати свою дружину і своїх шістьох дочок, я приєднався до них, прийнявши це запрошення. Я щойно отримав цей примірник Книги Мормона. Це був зовсім новий примірник. Я позначив у ньому всі згадки про Спасителя. Сторінка за сторінкою червоним олівцем були підкреслені згадки про Ісуса Христа. У віці 48 років, коли я вже мав глибоке свідчення про Книгу Мормона і про Спасителя, Дух знову свідчив мені тієї осені, кожного ранку, коли я читав сторінки цієї книги: “Кларку, ця книга істинна і її мета — свідчити, що Ісус є Христос”.
Повертаючись до послання Президента Нельсона і цитати, яку я навів раніше: “Я благаю вас взяти на себе відповідальність за своє свідчення. Працюйте над ним. Набувайте його. Дбайте про нього. Зміцнюйте його, щоб воно зростало. Насичуйте його істиною. Не осквернюйте його філософіями невіруючих чоловіків і жінок, щоб потім не дивуватися, чому ваше свідчення слабшає… Віддаючи своєму свідченню найвищий пріоритет, звертайте увагу на чудеса, які відбуваються у вашому житті”. Я засвідчую ці чудеса. Я отримав так багато благословень, бо зробив своє свідчення пріоритетом усього життя.
Брати і сестри, як релігійні освітяни, ми повинні допомагати нашим студентам брати на себе відповідальність за їхні свідчення. Я б хотів зосередитися на п’яти способах, у які ми можемо навчати наших студентів брати на себе відповідальність за їхні свідчення. По-перше, допоможіть їм навчитися виявляти свободу волі. По-друге, навчайте їх бути світлом для інших, особливо для тих, кому важко. По-третє, ставте запитання з вірою. По-четверте, звертайтеся до джерел, сповнених істиною. І по-п’яте, покладайтеся на Духа.
Перший принцип — ми повинні навчати студентів, що зміцнення свідчення є свідомим актом нашої свободи вибору. К. С. Льюїс часто посилався на такий вислів: “Найдовша дорога — це найкоротший шлях додому”. Щоб поглибити віру і стати учнем, потрібні зусилля. Це свідома дія. Алма навчає, що формування свідчення вимагає всієї нашої уваги: “Але знайте, якщо ви прокинетеся і пробудите сили свого розуму, аж до того, щоб зробити дослід над моїми словами, і скористуєтеся принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів”.
Другий принцип, якого ми можемо навчати, допомагаючи студентам взяти на себе відповідальність за свої свідчення, — це бути світлом для інших, а особливо, мабуть, для тих, кому важко. Це покоління вміє добре піклуватися про своїх однолітків і тих, хто стикається з випробуваннями у своєму житті. Президент Нельсон навчає нас не засуджувати тих, у кого є проблеми.
“Якщо друзі і сімʼя відійдуть від Церкви, продовжуйте любити їх. Вам не слід судити вибір іншої людини, так само, як і ви не заслуговуєте на критику за те, що зберігаєте вірність.
Будь ласка, почуйте мене, коли я кажу: “Не дозволяйте, щоб вас зводили на манівці люди, чиї сумніви можуть бути підживлені тим, чого ви не можете бачити в їхньому житті”.
Скептицизм і сумніви можуть бути заразними, як і віра й надія”. Президент Нельсон додав:
“Більш того, дайте своїм скептичним друзям побачити, як сильно ви любите Господа та Його євангелію. Здивуйте їхні серця, що сумніваються, вашим віруючим серцем!
Якщо ви візьмете на себе відповідальність за своє свідчення і зробите так, щоб воно зростало, ви станете більш ефективним знаряддям у руках Господа”.
На мою думку, саме на цьому останньому пункті, ми, навчаючи наших студентів ставати знаряддям і ресурсом для Господа, маємо нагоду допомагати дорослій молоді зміцнювати їхнє свідчення. Навчайте їх бути світлом. Навчайте їх бути другом. Навчайте їх бути ресурсом для інших. А тих, хто ще не знайшов свою віру — навчайте їх іти працювати, служачи іншим. Багато свідчень приходять під час служіння іншим. Моє свідчення, яке я отримав у Бостонському Массачусетському храмі про те, що Христос був відповіддю для моєї молоді, прийшло завдяки тому, що я робив усе зі свого боку, аби допомогти іншим. Навчайте наших студентів бути світлом, і їхні свідчення зростуть.
Ми, звичайно ж, навчаємо, що мати запитання — це нормально. Старійшина Ренлунд говоритиме про це трохи більше сьогодні ввечері. Президент Нельсон пояснював: “Якщо у вас є запитання — а я сподіваюся, вони у вас є, — шукайте відповіді з палким бажанням повірити”. Але як зазначив президент Джеффрі Р. Холланд: “Іноді ми діємо так, наче чесна заява про наші сумніви є вищим виявом моральної мужності, ніж чесна заява про нашу віру. Це не так!” Коли батько стражденної дитини благав Спасителя: “Вірую, Господи, — поможи недовірству моєму”, — він починав з позиції віри. Ось чого я навчився у підлітковому віці: коли я приходив до батька з дилемою віри, я думав, що я такий розумний і що я придумав щось, про що він ніколи не думав. У свої 15 років я був розумнішим за свого тата, який завжди перемагав у кожній суперечці. І ось у мене з’явилося до нього складне запитання. Замість того, щоб відповісти на моє запитання, він просто сказав: “Кларку, у мене теж було таке запитання раніше. Взагалі у мене в житті було дві купи запитань: одна стосувалася того, що я знаю, а інша — того, що здавалося важко зрозуміти. З часом я зрозумів, що купа під назвою “те, що я знаю” продовжує зростати, а купа з “тим, чого я не знаю”, невпинно зменшується”.
Якщо ви будете рухатися вперед з вірою, я обіцяю вам, що це станеться. Це не означає, що ми не зважаємо на запитання і занепокоєння, які є у людей, але ми допомагаємо їм рухатися вперед з вірою. Я думаю, що саме це мав на увазі старійшина Леррі Корбрідж, коли виступав на духовному вечорі в УБЯ, сказавши студентам тут, у цьому студмістечку, щоб вони зосередилися на основних питаннях і дозволили другорядним з часом вирішитися. Президент Нельсон постійно нагадує нам, що зміцнення свідчення має також означати звернення до джерел, сповнених істини. “Насичуйте [ваше свідчення] істиною. Не осквернюйте його філософіями невіруючих чоловіків і жінок, щоб потім не дивуватися, чому ваше свідчення слабшає”. Дехто з дорослої молоді вважає, що єдиний спосіб мати міцну віру — це звертатися до критиків і ворогів Церкви. Якимось чином це зробить свідчення міцнішим. У таких ситуаціях ми повинні допомогти нашим студентам оцінити щирість їхніх намірів. Коригор, Негор і Шерем не намагалися наставляти своїх послідовників, а просто намагалися виправдати свій власний неправильний вибір та відстоювали свої особисті інтереси. Скажіть студентам, що “деякі джерела можуть бути навіть розраховані на те, щоб викликати недовіру, страх і сумніви”. Допоможіть їм звертатися до слів сучасних пророків, Писань і провідників Церкви, яким вони довіряють.
Одним з найважливіших джерел, сповнених істини, до якого ми можемо звертатися, є Святий Дух. Навчайте студентів розуміти, що вони відчувають, коли присутній Святий Дух, і розпізнавати Його віддалення, коли істина спотворюється. Я здобув визначальний досвід з цього приводу під час недавньої сесії запитань і відповідей в УБЯ–Гаваї з президентом Генрі Б. Айрінгом та президентом Кеоні Кауве. Один студент запитав нас, де їм у житті буде потрібний Святий Дух. Цитуючи висловлювання Президента Нельсона про те, що “в майбутньому буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”, президент Айрінг попросив мене відповісти на запитання цього студента. На це запитання я відповідав сотні разів, коли був президентом УБЯ–Айдахо. Я відповів, що студентам буде потрібен Дух, коли вони прийматимуть рішення про те, що вивчати, з ким ходити на побачення, де жити, на яку роботу піти і при прийнятті ними дуже багатьох інших життєвих рішень. Після цього президент Айрінг попросив того студента ще раз прочитати слова Президента Нельсона. Цього разу він зупинився на слові вижити. Президент Айрінг пояснив, що пророк навмисно вжив слово вижити. Він сказав, що студенти живуть у часи, коли супротивник настільки ефективно перекрутив істину, що якби вони не мали Святого Духа, то були б обмануті у розумінні найфундаментальніших євангельських істин. У своєму виступі “Мисліть целестіально!” Президент Нельсон проголошує: “Кінця обманам супротивника немає. Будь ласка, будьте готові. Ніколи не приймайте поради від тих, хто не вірує. Шукайте скерування від голосів, яким ви можете довіряти — від пророків, провидців і одкровителів і тихих підказок Святого Духа”.
Брати і сестри, навчаймо наших студентів брати на себе відповідальність за свої свідчення. Навчаймо їх задля цього працювати, набувати це свідчення, дбати про нього, зміцнювати його, щоб воно зростало. З цією метою навчаймо їх використовувати свободу вибору, бути світлом для інших, ставити запитання з вірою, звертатися до сповнених істини джерел і вчитися покладатися на Святого Духа. Директива “Посилення релігійної освіти” покладає на нас обов’язок робити це з переконанням. Ваші зусилля приносять плоди. Не купуйтеся на зовнішні наративи. Кількість дорослої молоді в інституті зростає з рекордною швидкістю. Кількість дорослої молоді відвідує церковні навчальні заклади на рекордному рівні. Навіть у ці важкі часи по всій Церкві спостерігається сплеск віри. Наші студенти вчаться брати на себе відповідальність за свої свідчення і наближаються до Ісуса Христа. Я маю свідчення про нашого Спасителя. Я знаю, що Книга Мормона — істинна. І я свідчу, що її мета — свідчити, що Ісус є Христос. Запрошуймо наших студентів пізнати ті самі істини. В ім’я Ісуса Христа, амінь.