Семінарія благословила моє життя
Щорічна трансляція навчання з президентом Баллардом, С/І, 2022
П’ятниця, 21 січня 2022 р.
Доброго ранку. Ви дійсно були добре навчені цього ранку і я підтримую все, що ви досі почули, і молюся, щоб Господь міг допомогти мені додати щось до цих чудових наших зборів з вами, хто несе таку велику відповідальність. Для мене задоволення бути з вами тут. Я хочу висловити свою любов до кожного з вас і сподіваюся, що ви донесете цю любов членам вашої сім’ї. Я передаю вам любов Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Ми вдячні за ваші надзвичайні і сповнені віри зусилля навчати євангелії Ісуса Христа, які благословлять життя і зміцнять свідчення наших юних членів Церкви.
Я хочу почати, розповівши вам про те, як семінарія благословила моє життя. Вона насадила зерна свідчення про євангелію і допомогла мені підготуватися до місії і можливостей служити провідником.
Як ви, мабуть, знаєте, я праправнук Гайрума Сміта, старшого брата пророка Джозефа Сміта мол. Дівоче прізвище моєї матері—Сміт, і я правнук Президента Джозефа Ф. Сміта, шостого Президента Церкви. Я також онук двох апостолів—старійшини Гайрума Мак Сміта, батька моєї матері, і Мелвіна Дж. Балларда, батька мого батька.
Можна було б подумати, що оскільки такі чоловіки були моїми предками, то євангелія посідала важливе місце у моєму серці, коли я був підлітком. Але так не було. Дозвольте мені трохи більше розповісти про моїх батьків і моє життя до служіння на місії.
Мій батько був власником автосалону. У 1929 році, коли мені було лише 10 місяців, почалася Велика депресія. Через економічні труднощі, викликані депресією, моїм батькам і нашій сім’ї жити стало важче. І особливо негативно це вплинуло на мого батька. Через те, що він у той важкий період так завзято зайнявся забезпеченням сім’ї, це відвело його від активності в Церкві.
Пізніше, коли я підріс і наша фінансова ситуація стабілізувалася, мій батько придбав нерухомість у горах, на схід від Солт-Лейк-Сіті. У неділю він будував там будиночок, і ми всі йому допомагали. Наша сім’я не ходила до Церкви.
Те, що мої батьки відійшли від Церкви, не завадило мені відвідувати церковні богослужіння з моїми хорошими друзями, коли моя сім’я залишалася вдома, або молитися з моєю милою мамою. Але в семінарію я не ходив.
Коли я почав навчатися у старших класах, моя подруга, Недра Мортенсен, запитала мене, чому я не відвідував ранкову семінарію. Тому з наступного дня я почав відвідувати її щодня і з тих пір не припиняв. Ранкова семінарія починалася о 6:30. Для старшокласника то було рано—принаймні для мене. Пам’ятаю, як ходив туди взимку, тими холодними, сніжними зимовими ранками. І на початку мого останнього року шкільного навчання мене обрали президентом шкільної семінарії Іст-Хай.
Моє відвідування семінарії було одним із факторів, які дали мені правильний напрямок у моєму житті. Навчання в семінарії торкнулося мого серця, і в моїй душі були посіяні зерна свідчення. Я не пам’ятаю всього, чого навчали, але я пам’ятаю, що я там відчував. Я також пам’ятаю, що відчував свою приналежність.
Я вдячний за моїх вчителів семінарії, які, як і кожен з вас, присвятили дуже багато часу підготовці змістовних уроків, які запрошували Духа.
Я також вдячний за кожного вчителя, який навчав моїх дітей. Коли вони зростали, ми всією сім’єю вивчали євангелію, але отримане ними у семінарії додаткове навчання благословило їх тоді і продовжує благословляти їх у житті і зараз. Як дідусь і прадідусь—у нас щойно народився 100-й онук—я дякую вам, учителі, які навчали і навчають моїх онуків. Від імені всіх батьків, бабусь і дідусів усієї Церкви я дякую вам за жертви, які ви зробили, аби готуватися, навчати та любити і запрошувати кожну дитину Небесного Батька прийти до Його Сина, Господа Ісуса Христа.
Брати і сестри, ви важливі для Господа і в Його плані. Кожен з вас торкається сердець цієї дорогоцінної молоді. Ваша робота і зусилля надзвичайно важливі для зміцнення підростаючого покоління і побудови царства Бога. Будь ласка, прийміть нашу величезну вдячність за вашу готовність служити і за ваші відданні зусилля навчати та організовувати справи програми семінарії та інституту по всьому світу.
Я висловлюю подяку старійшині Холланду і виконавчому комітету, старійшині Кларку Ґілберту, як відповідальному за освіту, і брату Чеду Уеббу, як адміністратору. І всім провідникам відділів, штатним працівникам і кожному вчителю я кажу: ми любимо вас, ми вдячні за вас і ми вдячні за відданий внесок кожного у справу релігійної освіти.
Як я вже казав раніше, моє відвідування семінарії допомогло мені здобути свідчення і йти вперед шляхом завітів. Завдяки цьому я зміг допомогти моїм батькам повернутися до активності. Я служив на місії, і цього могло не статися, якби не хороші друзі, з якими мені довелося зустрітися і подружитися у семінарії, які сказали мені, що мені також слід служити на місії.
Коли я виступав на причасних зборах перед місією, мій батько прийшов послухати. На моїй пам’яті то був перший за все моє життя випадок, коли батько прийшов зі мною до церкви. Повернувшись додому з місії, я поговорив з батьками про важливість відвідування церковних зборів. Мої батьки вирішили повернутися до активності в Церкві і приймали різні покликання та доручення протягом усього свого життя.
Недавно Церква провела дослідження молоді у штаті Юта. Oднією з визначальних умов великої вірогідності того, що вони залишаться активними в Церкві через п’ять років, було їхнє відвідування семінарії та наявність храмової рекомендації 1 .
Відділ кореляційних досліджень Церкви також вивчав вплив семінарії, інституту і церковних коледжів. Їхнє дослідження показало, що семінарія мала найбільший вплив на активність у Церкві впродовж усього життя, на свідчення, відчуття приналежності, здатність відчувати Духа, особисту відданість і відданість сім’ї 2 .
Брати і сестри, ви маєте вплив. Як учні Ісуса Христа, ви випромінюєте сильний дух відданості. Я дякую вам за те, що випромінюєте цей дух усе ваше життя і за те, що запрошуєте його на ваші уроки. Я дякую вам за те, що торкаєтеся сердець наших підлітків і нашої дорослої молоді.
Коли я думаю про нашу відповідальність навчати їх і торкатися їхніх сердець, мені згадується випадок, який стався зі мною багато років тому у Солт-Лейкському храмі. На зборах свідчень, які проходили на четвертому поверсі Солт-Лейкського храму, Президент Гордон Б. Хінклі свідчив про важливість того, щоб люди приймали євангелію серцем і залишалися вкоріненими в ній. Він сказав, що аби прийняти її серцем, людям потрібне щось більше, ніж навернення розуму, їм потрібне духовне навернення. Він сказав, що нам потрібно перенести вдячність за євангелію з нашого розуму до нашого серця. Дякую за те, що допомагаєте відбутися цьому процесу у ваших студентів.
25 червня 2015 року, лише за кілька тижнів до того, як стати Президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і під час служіння головою Місіонерської виконавчої ради, Президент Рассел М. Нельсон виступав на семінарі провідників місій 2015 року. Він навчав, що місіонери стають посланнями від Господа. Він сказав: “Ми як представники Господа маємо привілей проповідувати Його євангелію. Апостол Павло висловив дивовижну ідею. Він сказав, що кожний представник Церкви, кожний учень, так, кожний місіонер, може стати живим “лист[ом] Христ[овим], … що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого … на тілесних таблицях серця” [2 Коринтянам 3:3]” 3 . Я свідчу, що семінарія може торкнутися душі усіх студентів, які її відвідують. Євангелія може бути написана на тілесних таблицях їхнього серця.
Дякую за вашу особисту підготовку у тому, що ви робите так добре—навчаєте євангелії Ісуса Христа так, що Дух може торкнутися сердець дітей нашого Небесного Батька.
У сучасному, сповненому конфліктів світі, цим молодим людям потрібні радість і мир, запропоновані Спасителем Ісусом Христом через Його євангелію. Їм потрібно відчути у своїх серцях любов, яку наш Спаситель має до кожного з них.
Давайте поговоримо про підготовку майбутніх провідників. Ви знаєте, що сучасна молодь і доросла молодь—це наші майбутні провідники. Вони вестимуть—або вже ведуть—свої сім’ї. Вони впливатимуть на своїх сусідів і громади. Усі будуть провідниками, коли навчатимуть—у Церкві, вдома, у школі або у громаді. Хтось із них служитиме у Початковому товаристві, у Товаристві молодих жінок чи Товаристві допомоги—і навіть у президентствах. Хтось служитиме в єпископатах, президентами колів або провідниками місій. Хтось вестиме всесвітню Церкву через 20–30 років. Ви навчаєте молодь з майбутньою долею, якої ви зараз не знаєте і не можете усвідомити. Цілком вірогідно, що в одному з ваших класів є майбутній член Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Ви цього не знаєте, але нехай Господь благословить вас навчати так, наче ви про це знаєте.
Аби бути хорошими провідниками в Церкві, нашій молоді потрібно спочатку бути хорошими провідниками у себе вдома. Навчайте їх, особливо юнаків, що “жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну; добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності” 4 .
Як учителі, будь ласка, зосередьтеся на тих, кого навчаєте, і допомагайте їм в житті. Ви не лише готуєте їх до місіонерського служіння або до навчання у коледжі. Ви готуєте їх стати хорошими батьками. Ви готуєте їх стати хорошими членами Церкви і провідниками. Ви готуєте їх бути успішними в усіх майбутніх справах. Дивлячись на кожного з ваших студентів, уявляйте, що вони робитимуть через 5, 10 або 20 років, а потім прагніть натхнення з небес, аби зрозуміти, що ви можете робити, щоб допомогти їм підготуватися до того часу.
Надайте їм можливості керувати. Як я казав раніше, навчаючись в останньому класі, я був президентом семінарії у школі Іст-Хай. Мої вчителі ризикнули, дозволивши мені бути президентом. Я не ходив до семінарії, поки не почав навчатися у старших класах. Я не був таким студентом семінарії, який відповідав би усім встановленим вимогам щодо відвідування. Сподіваюся, що ви будете шукати дівчину або юнака з потенціалом і дасте їй чи йому шанс. Допоможіть кожному студенту робити щось складне. Не відпускайте їх діяти на власний розсуд, сподіваючись, що вони стануть хорошими провідниками. Натомість, навчайте їх вести, потім дозволяйте їм вести, а потім продовжуйте навчати їх, як робити це ще краще.
Наприклад, коли покликають нових генеральних авторитетів сімдесятників, ми надаємо їм можливості навчатися, перш ніж відсилати їх виконувати їхні особисті доручення у світі. Ми беремо їх з собою на виконання наших доручень. Ці чоловіки мають великий досвід керування у Церкві; проте ми продовжуємо навчати їх, перш ніж даємо діяти самостійно. По кілька разів на рік члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів відвідують збори сімдесятників, щоб навчати їх, допомагати зміцнювати їхні свідчення, щоб вони стали більш ефективними провідниками. Я б навіть додав, що ми використовуємо можливості навчати одне одного у Кворумі дванадцятьох, подорожувати одне з одним і навчатися одне в одного. Ви можете думати, що служачи у нашому покликанні так довго, ми вже все знаємо. Але ні, світ змінюється і потреби людей змінюються—особливо у різних куточках світу. Тому ми, члени Кворуму дванадцятьох, чекаємо й покладаємося на те, що будемо навчати одне одного краще виконувати наші обов’язки як апостолів Господа Ісуса Христа.
Я прошу вас допомагати нашим майбутнім провідникам; багато хто з них готовий навчатися з вашого досвіду як провідників. Ваш час, який ви проводите з ними як студентами семінарії та інституту, обмежений, але знаходьте моменти, коли ви можете вплинути одне на одного.
Дозвольте мені згадати про потребу правильно реагувати на запитання. Ми всі знаємо, що запитання студентів є для них чудовим способом навчатися. Більшість запитань є виявом бажання навчатися. Будь ласка, заохочуйте студентів ставити запитання, а потім допоможіть їм навчитися знаходити відповіді через вивчення і молитву. Євангелія дає відповіді на більшість життєвих запитань. Але будуть такі, на які ми не зможемо відповісти, оскільки нам не вистачає всієї інформації для належної відповіді. У цих ситуаціях не вдавайтеся до висловлювання власних здогадок. Буде нормальним сказати “я не знаю” або “нам невідомо”. Ми завжди будемо у безпеці й під захистом, якщо будемо навчати істині, навчати того, що ми дійсно знаємо. Не відступайте від істини і не висловлюйте здогадок стосовно того, чого ще не розумієте. У більшості випадків ви можете дати сповнене віри, продумане і точне тлумачення Писань і євангельських учень, історії Церкви чи інших тем, які ми дійсно розуміємо. Я заохочую вас не відступати від наданого вам навчального плану і використовувати авторитетні матеріали.
Тримайтеся простоти. Я так часто протягом свого життя використовував цю фразу, що мої діти помістили цю фразу на наш надгробок, під яким лежить моя дорога дружина і колись біля неї лежатиму я. І на тому надгробку є напис: “Тримайтеся простоти”. Коли я помру, я сподіваюсь, що всі зрозуміють, що на мою думку то було щось важливе. У євангелії тримайтеся простоти. Вона просто прекрасна і зрозуміла і чудова. Навчаючи євангелії, дотримуйтеся простоти і часто свідчіть про служіння і божественну місію нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа.
Пам’ятайте, що Нефій уславляв прямоту 5 . Він навчав, що “ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів 6 . Я свідчу, що якщо ви будете навчати, проповідувати і свідчити про Христа, ваші студенти відчують ваше свідчення і радітимуть добру, яке несуть Ісус Христос і Його євангелія.
Я онук старійшини Мелвіна Дж. Балларда. Він протягом 20 років служив апостолом. Мені було 11 років, коли він помер. Але було багато людей—коли я став достатньо дорослим, аби зрозуміти це—які чули, як мій дід в якості апостола проповідував і навчав. Я запитував про нього знову і знову—різних людей у різних куточках світу, які чули, як він навчав і проповідував євангелію. І майже завжди я чув таку відповідь: “Я не пам’ятаю, що саме він казав,—казали мені люди,—але ніколи-ніколи не забуду своїх відчуттів”. Нехай ті, кого ми навчаємо—може вони і не запам’ятають наших слів—але нехай вони ніколи не забудуть, що відчували, коли ми навчали цих простих і прекрасних учень Ісуса Христа.
Я говорив про те, наскільки важливими є наші обов’язки як учителів та адміністраторів. Ці обов’язки є важливими і потрібними. Але ваші обов’язки у вашій власній сім’ї навіть важливіші. Ми тут, на землі, для того, щоб стати членами великих сімей, і маємо здатність створити і сформувати нашу ланку тих сімей. Сімейні обставини кожної сім’ї є різними. Якими б не були ваші обставини, будь ласка, розвивайте і зміцнюйте ті сімейні стосунки. Для тих із вас, хто у шлюбі, проводьте час зі своїм подружжям. Прагніть отримати пораду від вашого подружжя і дійте за нею. Я був кращим батьком, чоловіком і провідником Церкви завдяки порадам моєї коханої і дорогої дружини Барбари, наданим з добротою і любов’ю. Ті з вас, хто не одружені, прагніть поради ваших батьків, членів вашої сім’ї або людей, яким довіряєте. Нам усім потрібно зміцнювати наші сімейні стосунки, оскільки вони триватимуть поза межами цього життя. Ваша відповідальність або покликання як учителя у цій програмі закінчиться, а ось ваші сімейні стосунки є вічними.
Завершуючи свій виступ, сповнений любові до вас, я думаю про те, яка ж це радість, бути задіяними у цій важливій і славетній роботі разом з вами. Я відчуваю ту саму радість, яку відчував Аммон, коли сказав своїм братам і товаришам:
“Яка велика причина є в нас, щоб радіти. …
Нас було зроблено знаряддям у руках Бога для виконання цієї великої роботи. …
Благословенне імʼя нашого Бога; заспіваймо Йому хвалу, так, складімо дяку Його святому імені, бо Він чинить праведність завжди. …
Моя радість повна, так, моє серце наповнене по вінця радістю, і я втішуся в моєму Богові” 7 .
Мої улюблені брати і сестри, і колеги-вчителі—і я кажу колеги-вчителі, оскільки головний обов’язок членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів—це навчати. Я свідчу, що як діти Небесного Батька, ми можемо відчути радість і мир євангелії, якщо живемо за нею, якщо навчаємо їй, якщо виконуємо заповіді Господа і ходимо в істині.
Джерелом цієї радості є життя, служіння і євангелія Ісуса Христа. У Новому Завіті Ісус сказав Своїм учням: “Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість” 8 .
Пророк Легій відчув радість у плодах євангелії і бажав, щоб його сім’я теж скуштувала їх. Він сказав: “І коли я скуштував цей плід, моя душа сповнилася надзвичайно великою радістю; отже, я захотів, щоб моя сімʼя теж скуштувала його; бо я знав, що він є бажаніший за всі інші плоди” 9 .
Я переконаний, що кожен з нас відчуває те саме, що й апостол Іван, коли він промовляв: “Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді” 10 .
У сучасному світі багато розчарувань, незгоди, незадоволення, дискримінації, неповаги, збентеження і страждань. Євангелія Ісуса Христа може провести нас крізь ці важкі часи. Пророк Легій навчав простого принципа, відкритого Господом. Він сказав: “Люди є, щоб мати радість” 11 .
В ім’я Господа і в святому апостольстві і через нього, я прошу Господа благословити кожного з вас, щоб ви знайшли радість у вашій сім’ї, радість у євангелії і радість у ваших обов’язках як учителя чи адміністратора у чудовій програмі семінарій та інститутів Церкви. І знову я висловлюю свою любов до кожного з вас і до ваших студентів.
Я свідчу і залишаю з вами своє свідчення, що Ісус Христос живе і це Його Церква і це Його євангелія. Нехай Господь благословить вас, мої улюблені колеги-вчителі, щоб ви з усією енергією вашого серця торкалися не лише розуму, але й сердець більшої кількості дітей нашого Батька, яким потрібно знати, що Ісус є Христос, що Він поставив пророка, навіть Джозефа, і відновив повноту вічної євангелії, і що все потрібне для отримання миру і радості у цьому житті було відкрито знову і зараз є у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я прикликаю благословення від імені Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох на вас і на ваші сім’ї. І я роблю це смиренно у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.