Посланці, які приносять добру звістку
Щорічна трансляція С/І, 2023 р.
П’ятниця, 27 січня 2023 р.
Брат Чед Х Уебб: У давнину для чоловіка вважалось найвищою честю, коли його вибирали бути посланцем, який приносить добру звістку, особливо про перемогу у битві. У 490 році до Р.Х. юнака, якого звали Фідіппід, було вибрано мати честь принести стривоженим громадянам Греції звістку, що їхні війська врятували країну, завдавши поразки перським загарбникам. Легенда каже, що Фідіппід пробіг всю відстань від Марафонської долини до Афін, щоб проголосити цю добру звістку. Більш ніж 2500 років по тому люди у набагато кращому фізичному стані, ніж я, продовжують на згадку про ту подію пробігати свої власні марафони.
Ісая посилався на цю ідею — бути посланцем, який несе добру звістку, коли сказав:
“І це є ті, хто проголосив мир, хто приніс добру новину про добро, хто проголосив спасіння; і сказав Сіонові: Твій Бог царює! …
О які прекрасні на горах були їхні ноги!
І … які прекрасні на горах ноги тих, хто все ще проголошує мир!”1
Завдяки цим віршам з Писань усе змінилось для мене, коли я був молодим місіонером і сумував за домом, і відчував занепад духа. Дух цих віршів вплинув на моє серце і розум, і я збагнув, що мені було довірено бути посланцем, який несе найважливішу звістку з усіх, які будь-коли може почути світ. Замість розпачу і нарікання на свою долю прийшли надія і вдячність, і я ніколи не забуду того ранку, коли я вперше усвідомив завдяки Святому Духу, що я маю бути представником Спасителя, коли приношу добру звістку про Його незрівнянну любов, Його спокутну жертву і Його перемогу над гріхом і смертю.
Щоразу, коли ви входите у класну кімнату, ви є посланцями, які несуть добру звістку євангелії Ісуса Христа. Дякую вам за те, що ви проголошуєте мир у світі, сповненому чвар і розбіжностей, і за те, що несете світло та істину у світ, який може здаватися повним темряви і сум’яття. Це істинна Церква Ісуса Христа. Вас було підготовлено і вибрано бути посланцями, які несуть молоді та дорослій молоді Господньої Церкви звістку про мир. Яка це честь — бути представником Ісуса Христа, навчати Його євангелії і прагнути робити це в Його спосіб.
Минулого року ми мали нагоду навчатися у старійшини Дітера Ф. Ухтдорфа, коли він представив новий посібник Навчати, як навчав Спаситель. Мені подобається те, що цей новий посібник зосереджується на прикладі Ісуса Христа як Головного Учителя. Як сказав старійшина Ухтдорф: “Найкращий спосіб стати кращим учителем — це стати кращим послідовником Ісуса Христа”2.
Як тільки посібник Навчати, як навчав Спаситель стане доступним, ми припинимо користуватися посібником Навчання і вивчення євангелії. Посібник Навчати, як навчав Спаситель призначено не як ресурс для навчання; його мета — дати визначення ефективного вивчення та навчання і пояснення щодо цього. Навчальні матеріали видавалися і продовжуватимуть видаватися, щоб допомогти вам застосовувати принципи, викладені в посібнику Навчати, як навчав Спаситель. Ці матеріали містять дещо з посібника Навчання і вивчення євангелії, що упродовж років благословляло життя студентів.
Я знаю, що багато з вас вже витратили чимало часу на вивчення посібника Навчати, як навчав Спаситель і обмірковували свої відповіді на запитання з особистого оцінювання. Дякую вам за все, що ви робите, щоб бути вчителями відновленої євангелії, подібними до Христа.
Аби ще більше покращити наші навчальні матеріали, я також хотів би оголосити про зміну в офіційному викладенні мети семінарій та інститутів. Перед тим, як я поділюсь з вами новим формулюванням викладення нашої мети, дозвольте мені повідомити вам дещо з контексту. Упродовж останніх двох років ми зосереджувалися на тому, щоб допомогти учням отримати досвід, який веде до навернення, має важливе значення та дає відчуття приналежності, і надати можливість більшій кількості молоді та дорослої молоді отримати його. Безперечно, ми усвідомлюємо, що ці принципи не однакові за своєю цінністю. Кінцева мета полягає в тому, щоб допомогти студентам отримати такий досвід, який буде спонукати їх вивчати євангелію і поглиблюватиме їхнє навернення до Ісуса Христа.
Значення та приналежність важливі, але вони є непрямими результатами. Вони є засобами для досягнення цілі, які, якщо використовуються ефективно, можуть вести до нашої безпосередньої цілі — навернення. Значимість, яка веде до навернення, — це дещо більше, ніж розмови зі студентами про те, що їх цікавить. Немає нічого більш важливого для нашого вічного розвитку і щастя, ніж Ісус Христос і Його відновлена євангелія. План спасіння — це план Бога для всіх Його дітей. Він має безпосереднє значення і вічну важливість для кожної дитини Бога.
Значимість, яка веде до навернення, виникає, коли Святий Дух допомагає студентам зрозуміти Божий план, центральну роль Ісуса в цьому плані та важливість євангелії в нашому повсякденному житті. Значимість, яка веде до навернення, допомагає студентам побачити, як Писання та вчення сучасних пророків стосуються їхніх обставин та потреб. Вона допомагає їм зрозуміти, як євангелія дає відповіді на запитання, які є у них в душі. Це відбувається, коли вони відчувають натхнення діяти з вірою в Ісуса Христа і стають свідками того, як виповнюються благословення, обіцяні Небесним Батьком. Це та значимість, що веде до навернення.
Так само вірно і те, що відчуття приналежності, само по собі, не є кінцевою ціллю. Насправді, оскільки слово приналежність використовується у дуже багатьох значеннях, його іноді можуть сприймати не так, як ми розуміємо його в контексті євангелії. Багато з нас відчували приналежність за різних обставин. У підлітковому віці я відчував свою приналежність до спортивних команд. Члени моєї команди були моїми найближчими друзями і я, безперечно, відчував, що маю докласти усіх зусиль для успіху нашої справи. Такий вид відчуття приналежності правильний і навіть важливий. Але є дещо набагато важливіше у тому відчутті приналежності, що веде до навернення.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон навчав на останній генеральній конференції, що вчення про належність має три складові: збирання завітного народу Господнього, служіння і жертвування, та центральна роль Ісуса Христа у належності3. Ці концепції лежать в основі того, що ми маємо на увазі, коли кажемо про приналежність, яка веде до навернення. Безсумнівно, рисами приналежності є, зокрема, любов і повага одне до одного. Приналежність також стосується принципів, які ведуть нас до Спасителя і участі в Його справі, коли ми допомагаємо одне одному йти шляхом завітів, щоб повернутися до Нього.
Благословеннями справжньої приналежності, зосередженої на євангелії, також є завітні зв’язки. Відчуття приналежності, як воно розуміється в контексті відновленої євангелії, допомагає нам пізнати нашу справжню сутність і наші вічні стосунки з нашим Небесним Батьком. Наші завіти уможливлені завдяки Його любові до нас, і вони зв’язують нас з Ним, нашими сім’ями і спільнотою віруючих, які пообіцяли нести тягарі одне одного. Такий вид приналежності веде до навернення до Ісуса Христа і Його відновленої євангелії.
Гаразд, дозвольте мені повернутися до зміни у формулюванні нашої мети, яку було схвалено Церковним правлінням освіти. Аби наголосити, що безпосередньою метою навчання і вивчення є навернення, ми тепер формулюємо нашу мету наступним чином: “Наша мета — допомогти молоді та дорослій молоді поглибити їхнє навернення до Ісуса Христа і Його відновленої євангелії, стати гідними отримання храмових благословень і підготуватися, а також підготувати свої сім’ї та інших людей до вічного життя з Небесним Батьком”. Ця зміна допоможе нам упорядкувати наше навчання і наші зусилля, щоб студенти отримували такий навчальний досвід, який, сподіваємося, допоможе їм упродовж усього життя бути учнями Ісуса Христа. Визначення ролей вчителя, наведені в посібнику Навчати, як навчав Спаситель, залишаться такими самими, щоб допомогти нам краще розуміти суть ролі учителя — допомогти студентам поглибити їхнє навернення. Ми також оновили абзаци “Жити”, “Навчати” і “Керувати” у нашому формулюванні, яке ви можете знайти на сайті С/І.
Що б не змінилося у наших зусиллях з ефективного навчання євангелії чи на чому б не наголошувалось під час них, ніколи не зміниться те, що ми будемо зосереджуватися на Христі, приділяти увагу студентам і основуватися на Писаннях. І ми завжди будемо намагатися збагатити наш досвід навчання і вивчення натхненням та свідченням від Святого Духа. Усе, що ми робимо, повинно поглиблювати наше навернення до Ісуса Христа і Його відновленої євангелії, оскільки Він є відповіддю на їхні виклики і запитання. Він є Богом, Який приносить їм визволення і викуплення.
А тепер я хотів би зробити ще одне оголошення про ще одне схвалення, надане Церковним правлінням освіти. І знову, перед тим, як повідомити вам це оголошення, я хотів би надати трохи контексту, цього разу, використовуючи принцип, якого навчав Спаситель. Недавно я помітив, що у притчі про сіяча, як сказав Ісус, деякі зерна зродили в сто раз, деякі в шістдесят, а ще деякі втридцятеро. Під час читання для мене було важливим, що кожне з цих зерен зростало, як сказав Спаситель, на добрій землі. Це не був край дороги, це не був ґрунт кам’янистий і ці зерна не попадали в терен; це була добра земля.
Це змусило мене замислитися, чи не є наш теперішній підхід до вимог для зарахування курсу аналогічним визнанню досягнень лише тих, хто зродили в сто раз, і водночас неспроможності визнати зусилля і внесок тих, хто зродили в шістдесят раз і втридцятеро, і висловити за це вдячність. В усіх студентів різні рівні підтримки з боку сім’ї, розуміння євангелії та особистого зобов’язання. Безумовно, у нас повинні бути високі очікування, але нам також слід бути обережними, щоб не розчарувати тих, хто докладає усіх зусиль за тих обставин, в яких знаходиться.
Ці вірші змусили мене замислитись, чи можливо дотримуватися високих норм і знаходити способи, щоб персоналізувати наш підхід. Чи можемо ми знайти способи, щоб підбадьорювати і визнавати зростання і розвиток на кожному рівні під час просування шляхом завітів і допомогти всім нашим студентам досягти успіху? Чи можемо ми підтримувати їх в їхніх зусиллях з вивчення Писань і пізнання євангелії завдяки цілям, які самі будуть мотивувати до дій, щоб у студентів напрацювалися звички і навички, які надовго залишаться з ними після завершення навчання в наших класах?
Думаючи про це, я хотів би зробити таке оголошення щодо семінарії: оцінювання навчання, яке раніше було індивідуальним оцінюванням, тепер відбуватиметься у формі групового розгляду, завдяки чому можна буде впевнитися, що студенти вивчили представлені матеріали. Ті, хто опанував матеріали, можуть допомогти іншим, щоб усім була дана можливість поглибити своє розуміння. Ті частини оцінювання, які пов’язані з віруванням і застосуванням, і надалі залишаться індивідуальним завданням, призначеним для самоперевірки. Вимогу щодо читання також буде змінено, і більше не вимагатиметься протягом кожного семестру читати матеріали 75% днів.
Відтепер, щоб отримати залік про завершення курсу, необхідний для закінчення семінарії, студентам буде потрібно упродовж кожного семестру читати вибрані уривки з певної книги Писань. Наприклад, упродовж першого семестру вивчення курсу “Учення і Завіти та Історія Церкви” студенти читатимуть книгу Джозеф Сміт — Історія. Потім їм запропонують поставити додаткову особисту ціль щодо читання, пов’язану з високими очікуваннями щодо подальшого зростання, яка їх мотивуватиме. У цих особистих цілях повинні відображатися здібності студента і показуватися особисті зусилля та розвиток.
Вчителі також заохочуватимуть студентів відстежувати, як відбувається досягнення їхніх особистих цілей, і закликатимуть їх довести цю справу до кінця. Вони заохочуватимуть студентів читати особисто або разом з сім’ями ті уривки з Писань, які призначені для прочитання за програмою За Мною йдіть на певний тиждень навчання у семінарії. Вони також заохочуватимуть студентів послідовно вивчати Книгу Мормона особисто або зі своїми сім’ями. Дуже скоро вам буде надіслано більше інформації стосовно обох цих змін, включно з деталями щодо їх впровадження і часових рамок, а також того, що це може означати по відношенню до попередніх семестрів, коли вимоги не було задоволено.
А тепер я хотів би поділитися з вами тим, що сказав президент Генрі Б. Айрінг, коли обговорювалася ця зміна. Він сказав: “Аби зробити це добре, буде потрібно, щоб вчителі виявляли більше особистої, індивідуальної уваги. Це збільшить тягар, але це такий тягар, який вчителі будуть раді нести, оскільки їхнє особисте служіння настільки ж важливе, як і викладання в класі. Якщо хтось і зможе це зробити, так це ваші вчителі. Вони чудові”.
Я погоджуюся з президентом Айрінгом; ви — чудові. Я також усвідомлюю, що на перехід від жорстких норм до індивідуальних цілей буде потрібен час і увага з вашого боку. Але що ми можемо робити такого, що могло би більше благословити наших студентів, ніж допомогти їм напрацювати особисту звичку щоденного вивчення Писань, спонукою для якого будуть належні причини?
І останнє, вимога щодо відвідуваності залишається такою самою. Будь ласка, допоможіть студентам побачити, що досвід, якого вони набувають у класі, збільшує їхнє розуміння євангелії і поглиблює їхню віру. Саме з цієї причини вони бажають відвідувати заняття, а не просто з прагнення отримати залік. Студент, який розуміє це, бажатиме відвідати 100% занять.
В інституті ми продовжуватимемо дотримуватися таких самих вимог для отримання заліку, але будемо наголошувати на причинах, які самі по собі мотивують відвідувати заняття і брати участь в процесі вивчення. Коли у студентів є такі причини, як поглиблення віри, наближення до Спасителя та вивчення Його доктрини, це допомагає їм зрозуміти, чому вони це роблять, допомагає їм ставити цілі, які наближатимуть їх до Нього, і заохочує їх бути підзвітними перед Ним.
Багато з наших студентів тільки починають свою подорож, і їх запрошують, можливо вперше, підготувати місце для насіння віри в їхньому житті. Замість того, щоб непокоїтися через те, що вони ще не пізнали всього, що пізнали більш досвідчені учні, нам слід бути вдячними за їхнє бажання вірити. Коли вони побачать, що плід є добрим, ми маємо радіти разом з ними і радіти цьому дарові від нашого Небесного Батька. Тоді ми можемо разом терпеливо чекати на той день, коли насіння перетвориться на дерево, що сягає вічного життя.
Я закликаю вас продовжувати старанно вивчати посібник Навчати, як навчав Спаситель і обмірковувати, чого Господь хотів би більше навчити вас про навернення, значимість та приналежність. Будь ласка, також уважно розгляньте принципи, які лежать в основі змін у формулюванні нашої мети і вимог до курсу. Вдумливо впроваджуйте ці зміни так, щоб це надихало і благословляло всіх ваших студентів.
На останок я закликаю вас продовжувати зосереджуватися на Ісусі Христі в усіх ваших зусиллях. З молитвою обміркуйте, як ви можете навчатися від Нього, навчатися наслідувати Його приклад як Головного Учителя та навчатися більше покладатися на Його благодать і Його любов, прагнучи благословити тих, кого ви любите. Я свідчу, що Він — дорога. В ім’я Ісуса Христа, амінь.