Не бентежтеся
Підбадьортеся, брати і сестри. Так, ми живемо у небезпечні часи, але, оскільки ми стоїмо на шляху завітів, нам не треба боятися.
Я додаю своє свідчення до того, що було щойно сказано Президентом Расселом М. Нельсоном і старійшиною Квентіном Л. Куком щодо гармонії і єдності у Раді Першого Президентства і у Кворумі Дванадцятьох Апостолів. Я знаю, що ці натхнені згори оголошення є помислами і волею Господа, і вони благословлять і зміцнять окремих людей, сім’ї та Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів на багато поколінь.
Декілька років тому одна з наших заміжніх дочок та її чоловік поставили перед нами із сестрою Разбанд дуже важливе запитання, що мало вплив на все життя: “Чи й досі безпечно і мудро приводити дітей у цей, як здається, злочестивий і лякаючий світ, в якому ми живемо?”
Це було важливе запитання, над яким мали поміркувати мама і тато своїх дорогих одружених дітей. Ми могли почути страх у їхніх голосах і відчувати страх у їхніх серцях. Ми твердо відповіли: “Так, це більше ніж правильно”, і поділилися з ними фундаментальними принципами євангелії, а також нашими власними глибоко відчутими думками і досвідом.
Страх не є новим явищем. Учні Ісуса Христа посеред Галілейського моря боялися “вітру і хвиль” у нічній темряві1. Як Його учням сьогодні, нам теж притаманні страхи. Наша доросла молодь боїться брати на себе зобов’язання, такі як одруження. Молоді подружжя, як наші діти, можуть боятися приводити дітей у світ, що дедалі стає злочестивішим. Місіонери бояться багато чого, особливо підходити до незнайомців. Вдови бояться просуватися вперед наодинці. Підлітки бояться, що не будуть прийнятими; учні початкових класів бояться першого дня школи; студенти університетів бояться отримати назад свої тести. Ми боїмося невдач, неприйняття, розчарування і невідомого. Ми боїмося ураганів, землетрусів і пожеж, які руйнують землю і наше життя. Ми боїмося, що нас не виберуть, а з іншого боку, боїмося, що виберуть. Ми боїмося, що ми недостатньо хороші; ми боїмося, що Господь не благословить нас. Ми боїмося змін, і наші страхи можуть перерости у жах. Чи я нікого не забув?
З давніх часів страх обмежував бачення Божих дітей. Мені завжди подобалась історія про Єлисея в Другій книзі Царів. Сирійський цар надіслав легіон, воїни якого “прийшли вночі й оточили те місто”2. Їхнім наміром було захопити і вбити пророка Єлисея. У Писаннях написано:
“А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?”3
Це говорив страх.
“А [Єлисей] відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”4.
Але на цьому він не зупинився.
“І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея”5.
До нас можуть бути, а можуть і не бути надіслані огняні колесниці аби розвіяти наші страхи і подолати наших демонів, але урок зрозумілий. Господь з нами, Він піклується про нас і благословляє нас так, як здатен тільки Він. Завдяки молитвам на нас можуть зійти сила та одкровення, які нам потрібні для того, аби зосередити наші думки на Ісусі Христі і Його спокутуючій жертві. Господь знав, що іноді ми будемо відчувати страх. Це траплялося зі мною і також з вами, і саме тому у Писаннях часто зустрічається порада Господа:
“Будьте в доброму гуморі і не бійтеся”6.
“Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся”7.
“Не лякайся, черідко мала”8. Мені подобається, як ніжно звучить “черідко мала”. Нехай в цій Церкві нас небагато, зважаючи на те, як у світі вимірюють впливовість, але, коли ми відкриваємо свої духовні очі “ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”9. Наш люблячий Пастир, Ісус Христос, продовжує далі: “Нехай земля і пекло обʼєднаються проти вас, а якщо вас збудовано на Моїй скелі, вони не зможуть подолати”10.
Як розвіяти страх? Щодо слуги, він стояв прямо біля Єлисея, пророка Бога. Ми маємо те саме обіцяння. Коли ми слухаємо Президента Рассела М. Нельсона, коли ми прислухаємося до його порад, ми стоїмо поряд із пророком Бога. Пам’ятайте слова Джозефа Сміта: “І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!”11 Ісус Христос---живий. Наша любов до Нього і Його євангелії проганяє страх.
Наше бажання “завжди мати Його Дух”12 з нами відштовхне страх і допоможе подивитися на смертне життя з точки зору вічної перспективи. Президент Нельсон попереджав: “В майбутньому буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”13.
Господь сказав стосовно покарань, що вкриють землю і зроблять жорстокими серця багатьох: “Мої учні стоятимуть на святих місцях, і їх не зрушити”14.
І до того ж ця божественна порада: “Не бентежтеся, бо коли все це станеться, ви можете знати, що обіцяння, які було дано вам, виповняться”15.
Стійте на святих місцях---не бентежтеся---і обіцяння виповняться. Давайте застосуємо кожен з цих пунктів до наших страхів.
Перше, стояти на святих місцях. Коли ми стоїмо на святих місцях---наших праведних домівках, наших освячених каплицях, священних храмах---ми відчуваємо присутність Духа Господа. Ми знаходимо відповіді на запитання, які бентежать нас, або спокій, який просто дозволяє відкласти їх убік. Так діє Дух. Ці священні місця у Царстві Бога на Землі закликають нас бути благоговійними, поважати інших, бути найкращими у своєму житті за євангелією, і мати надію, щоб відкласти вбік наші страхи та шукати цілющу силу Ісуса Христа через Його Спокуту.
Немає місця для страху у цих святих місцях Бога або в серцях Його дітей. Чому? Завдяки любові. Бог любить нас---завжди---і ми любимо Його. Наша любов до Бога протистоїть усім страхам, а Його любов перебуває у святих місцях. Задумайтеся над цим. Коли ми нерішуче виконуємо зобов’язання перед Господом, коли ми звертаємо з Його шляху, який веде до життя вічного, коли ми ставимо під запитання або сумнів нашу важливу роль у Його божественному плані, коли ми дозволяємо нашому страхові відчинити двері для усіх його супутників---бентеження, гніву, розпачу, розчаруванню---тоді Дух іде від нас, і ми залишаємося без Господа. Якщо вам це знайоме, то ви знаєте, наскільки це погано. І навпаки, коли ми стоїмо на святих місцях, ми можемо відчувати Божу любов, а “досконала любов проганяє страх геть”16.
Наступне обіцяння---“Не бентежтеся”17. Незалежно від того, наскільки злочестивість і хаос наповнюють Землю, нам обіцяно, що наша постійна вірність Ісусу Христу принесе “мир Божий, що вищий від усякого розуму”18. А коли Христос прийде у всій силі і славі, тоді зло, непокора і несправедливість припиняться.
У давні часи апостол Павло пророкував щодо сьогодення, кажучи юному Тимофію:
“Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.
Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, …
що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога”19.
Пам’ятайте, що “ті, що з нами” з обох боків завіси, ті, що люблять Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою “численніші за тих, що з ними”20. Якщо ми активно довірятимемо Господу і Його шляхам, якщо ми братимемо участь у Його роботі, ми не будемо боятися світових тенденцій або бентежитися через них. Я благаю вас відкинути мирський вплив і тиск та шукати духовності у своєму щоденному житті. Любіть те, що любить Господь, в тому числі Його заповіді, Його святі доми, наші священні завіти з Ним, причастя кожного суботнього дня, наше спілкування з Ним у молитві, і ви не будете бентежитися.
Останнє: довіряйте Господу і Його обіцянням. Я знаю, що всі Його обіцяння виповняться. Я знаю це настільки впевнено, наскільки знаю, що стою тут перед вами на цьому священному зібранні.
Господь сказав: “Бо тих, хто є мудрими й отримали істину, і взяли Святого Духа собі за свого провідника, і кого не було обмануто---істинно Я кажу вам, їх не буде зрубано і кинуто у вогонь, але вони переживуть той день”21.
Ось чому нам не варто бентежитися через сум’яття сьогодення, через тих, хто перебуває у великій і просторій будівлі, через тих, хто глузує з чесних зусиль і відданого служіння Господу Ісусу Христу. Оптимізм, сміливість, навіть милосердя виходять з серця, не обтяженого бентеженням або сум’яттям. Президент Нельсон, який “з оптимізмом ставиться до майбутнього”, нагадав нам: “Якщо ми сподіваємося відсіювати міріади голосів і філософій людей, які атакують істину, ми повинні навчитися отримувати одкровення”22.
Щоб отримувати особисте одкровення, ми повинні зробити своїм пріоритетом життя за євангелією і закликати самих себе та інших до вірності і духовності.
Спенсер В. Кімбол був одним з пророків моєї юності. В останні декілька років, після того як мене було покликано апостолом, я знайшов мир у його першому зверненні під час генеральної конференції у жовтні 1943 року. Він був приголомшений через своє покликання; я знаю, як це. Старійшина Кімбол сказав: “Я багато розмірковував і молився, і постився та молився. У моєму розумі здіймалися суперечливі думки---уявні голоси казали: “Ти не зможеш виконувати цю роботу. Ти не є гідним. Ти не здатний на це”---і завжди, зрештою, приходила тріумфальна думка: “Ти мусиш виконувати доручену роботу---ти мусиш зробити себе здатним, гідним і компетентним”. І битва продовжувалася”23.
Мене підбадьорює таке щире свідчення цього апостола, який став 12-м Президентом цієї могутньої Церкви. Він розумів, що треба відкинути свої страхи, щоб “виконувати доручену роботу”, і що він мав покладатися на Господа, аби отримати силу зробити себе “здатним, гідним і компетентним”. Ми це також можемо. Битва продовжуватиметься, але ми будемо боротися з ними з Духом Господа. Ми “не будемо бентежитися”, тому що, коли ми стоятимемо з Господом і стоятимемо за Його принципи та Його вічний план, ми стоятимемо на святій землі.
А що ж до тієї дочки і зятя, які багато років тому поставили це щире, глибоке, засноване на страху запитання? Вони серйозно обміркували розмову, що відбулася того вечора; вони молилися і постилися і дійшли до власних висновків. На щастя і на радість собі і нам, бабусі і дідусеві, вони були благословенні сімома чудовими дітьми, і вони просуваються далі з вірою і любов’ю.
Підбадьортеся, брати і сестри. Так, ми живемо у небезпечні часи, але, оскільки ми стоїмо на шляху завітів, нам не треба боятися. Я благословляю вас, щоб, трудячись таким чином, ви не бентежилися через ті часи, в яких ми живемо, або через ті тривоги, що трапляються на нашому шляху. Я благословляю вас, щоб ви обирали стояти на святих місцях і щоб вас не було зрушено. Я благословляю вас, щоб ви вірили в обіцяння Ісуса Христа, що Він живий, що Він доглядає за нами, піклується про нас і стоїть поряд із нами. В ім’я нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа, амінь.