Друга велика заповідь
Найбільша наша радість приходить, коли ми допомагаємо своїм братам і сестрам.
Мої дорогі брати і сестри, дякую вам за все, що ви робите, щоб допомогти у збиранні Ізраїля по обидва боки завіси, щоб зміцнювати ваші сімʼї і благословляти життя нужденних. Дякую вам за те, що живете як справжні послідовники Ісуса Христа1. Ви знаєте і з любовʼю виконуєте дві Його великі заповіді: любити Бога і любити своїх ближніх2.
За останні шість місяців ми з сестрою Нельсон, подорожуючи по Центральній та Південній Америці, островах у Тихому океані та різних містах Сполучених Штатів, зустрічалися з тисячами святих. Ми мали надію, що під час нашої подорожі ми зміцнимо вашу віру. Та завжди виходило так, що це нашу віру зміцнювали члени і друзі Церкви, з якими ми зустрічалися. Можна я розповім про три значущі моменти з нашого недавнього досвіду?
У травні сестра Нельсон і я разом зі старійшиною Геррітом У. Гонгом та сестрою Сюзан Гонг відвідали острови у Південній частині Тихого океану. Перебуваючи в Окленді, Нова Зеландія, ми мали честь зустрітися з імамами двох мечетей, що в Крайстчерчі, Нова Зеландія, в яких лише два місяці до того під час акту жахливого насильства було розстріляно невинних віруючих.
Ми висловили наше співчуття цим братам з іншої віри, разом з ними ми підтвердили нашу взаємну прихильність до релігійної свободи.
Ми також запропонували волонтерську та скромну фінансову допомогу, щоб відбудувати їхні мечеті. Наша зустріч з цими мусульманськими керівниками була сповнена ніжними виявами братерства.
У серпні, разом зі старійшиною Квентіном Л. Куком і сестрою Мері Кук, ми із сестрою Нельсон зустрічалися з людьми в Буенос-Айресі, Аргентина,---більшість з них не нашої віри. Їхнє життя змінилося завдяки інвалідним візкам, які вони отримали від Благодійної організації святих останніх днів. Ми відчували натхнення, коли вони так радісно дякували за те, що у них зʼявилася можливість пересуватися.
Третій безцінний момент настав лише кілька тижнів тому тут, у Солт-Лейк-Сіті. Він настав завдяки унікальному листу, який я отримав на свій день народження від однієї молодої жінки, яку я називатиму Мері; їй 14 років.
Мері написала про те, що у нас з нею було спільного: “У вас 10 дітей. У нас 10 дітей. Ви розмовляєте мандаринською. Семеро дітей в нашій сімʼї, включно зі мною, були усиновлені з Китаю, тому мандаринська мова для нас рідна. Ви кардіохірург. Моїй сестрі зробили дві операції на відкритому серці. Вам подобаються двогодинні церковні збори. Нам подобаються двогодинні церковні збори. У вас абсолютний слух. У мого брата теж абсолютний слух. Він, як і я, сліпий”.
Слова Мері глибоко зворушили мене, бо не тільки відкрили її чудовий дух, але й відданість її матері і батька.
Святі останніх днів, як і інші послідовники Ісуса Христа, завжди шукають, як допомогти, надихнути й виявити любов до інших людей. Вони, ті, хто бажає називатися Господнім народом, “бажа[ють] нести тягарі один одного, … сумувати з тими, хто сумує; … і співчувати тим, хто потребує співчуття”3.
Вони справді прагнуть жити за першою і другою великими заповідями. Якщо ми любимо Бога всім своїм серцем, Він повертає наше серце до благополуччя інших у прекрасному, доброчинному циклі.
Неможливо підрахувати все те служіння, яке святі останніх днів надають по всій планеті кожного дня кожного року, але можливо підрахувати всі ті добрі справи, які робить Церква як організація, щоб благословляти чоловіків і жінок---хлопчиків і дівчаток---тих, кому потрібна рука допомоги.
Церковна гуманітарна програма була запроваджена в 1984 році. Тоді члени Церкви по всьому світу постилися, щоб зібрати кошти й допомогти тим, хто потерпав від спустошливої посухи на сході Африки. Лише за один той день посту члени Церкви пожертвували 6,4 мільйона доларів.
Після цього старійшина М. Рассел Баллард і брат Гленн Л. Пейс були відряджені до Ефіопії, щоб визначити, як найкраще можна використати ці священні кошти. Ці пожертвування поклали початок тому, що з часом стало відомим як Благодійна організація святих останніх днів.
Відтоді через Благодійну організацію святих останніх днів було передано більше двох мільярдів доларів на допомогу нужденним по всьому світу. Ця допомога надається людям незалежно від того, є вони членами Церкви чи ні, незалежно від їхньої національності, раси, сексуальної орієнтації, статі чи політичних переконань.
Вона---для всіх. Щоб допомогти членам Господньої Церкви, які перебувають у нужді, ми з любовʼю дотримуємося давнього закону посту і живемо за ним4. Ми ходимо голодні, щоб допомогти тим, хто голодний. Один день на місяць ми обходимося без їжі і жертвуємо кошти, які пішли б на цю їжу (і більше), щоб допомогти нужденним.
Я ніколи не забуду свою першу поїздку в Західну Африку в 1986 році. На наші збори прийшло дуже багато святих. Хоч у них були малі статки, усе ж більшість з них прийшли вдягнені у бездоганно біле вбрання.
Я спитав президента колу, як він дбає про членів Церкви, у яких так мало всього. Він відповів, що їхні єпископи добре знають своїх людей. Якщо їхні члени Церкви можуть харчуватися двічі на день, то допомога не потрібна. Але якщо вони можуть харчуватися лише раз на день і то не щодня---навіть з допомогою сімʼї, тоді єпископи видають їм продукти, придбані з коштів пожертвувань від посту. Потім він сказав про такий дивовижний факт: зазвичай у них пожертвування від посту перевищують витрати. Цей залишок пожертвувань від посту відправляється в якесь інше місце людям, чиї потреби більші, ніж у них. Ті стійкі африканські святі дали мені великий урок про силу закону і дух посту.
Ми, члени Церкви, відчуваємо спорідненість з тими, хто страждає будь-яким чином5. Як сини і дочки Бога, ми всі---брати і сестри. Ми беремо до уваги настанову зі Старого Завіту: “Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого”6.
Ми також прагнемо жити за вченнями Господа Ісуса Христа, як вони записані в Матвій 25:
“Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали. …
Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили”7.
Дозвольте мені назвати лише кілька прикладів того, як Церква дотримується цих вчень Спасителя.
Щоб допомогти тим, у кого немає чого їсти, у Церкви є по всьому світу 124 діючі комори єпископа. Щороку через них видається нужденним приблизно 400 000 ордерів на їжу. Там, де комор єпископа немає, єпископи і президенти філій використовують церковні кошти з пожертвувань від посту, щоб забезпечити потреби нужденних членів Церкви в їжі та іншому.
Однак проблема голоду виходить далеко за межі Церкви. Вона стає дедалі більшою по всьому світу. Нещодавній звіт Організації Обʼєднаних Націй вказує на те, що кількість людей, які недостатньо харчуються, перевищує тепер у світі 820 мільйонів, тобто це майже одна девʼята частина всього населення Землі8.
Це така вражаюча статистика! Як же ми вдячні за ваші пожертвування. Завдяки вашій щиросердній щедрості мільйони людей по всьому світу отримають так необхідні їм їжу, одяг, тимчасовий притулок, інвалідні візки, медикаменти, чисту воду і ще багато чого іншого.
Багато хвороб по всьому світу виникає через нечисту воду. На даний час завдяки Церковній гуманітарній програмі надано допомогу у забезпеченні чистою водою сотням населених пунктів у 76 країнах.
Яскравим прикладом є проект в Лупуті, Демократична Республіка Конго. Містечко з населенням більше 100 000 чоловік не мало проточної води. Жителям доводилося ходити далеко, щоб набрати води, яка була безпечною. Гірський струмок було знайдено за 18 миль (29 км) від містечка, однак його жителі не могли брати з нього воду постійно.
Наші місіонери програми гуманітарної допомоги, дізнавшись про цю проблему, почали співпрацювати з керівниками Лупути, постачаючи матеріали і навчаючи, як пустити трубами воду в містечко. Жителі Лупути витратили три роки, щоб прорити через гори й джунглі траншею у метр глибиною. Завдяки співпраці нарешті настав радісний день, коли в тому містечку свіжа, чиста вода могла бути доступна для всіх.
Церква також допомагає біженцям, які залишають свої доми через громадянську війну, природні катаклізми чи релігійні переслідування. На даний час більше 70 мільйонів людей вимушені були залишити свої домівки9.
Тільки в одному 2018 році Церква забезпечила біженців аварійними запасами у 56 країнах. Крім того, багато членів Церкви-волонтерів віддають свій час, допомагаючи біженцям інтегруватися в нові для них громади. Ми дякуємо кожному з вас, хто простягає руку допомоги тим, хто намагається влаштувати свій новий дім.
Завдяки щедрим пожертвуванням, що передаються на склади Deseret Industries у Сполучених Штатах, щороку збираються і сортуються мільйони кілограмів одягу. Хоч місцеві єпископи і використовують ці великі запаси одягу, щоб допомогти нужденним членам Церкви, однак найбільша частина цього одягу передається іншим гуманітарним організаціям, які розподіляють його по світу.
І лише за останній рік Церква надала допомогу, щоб поліпшити зір більше 300 000 людей в 35 країнах, поліпшити догляд тисяч матерів за новонародженими та немовлятами в 39 країнах, та передала інвалідні візки для більш як 50 000 людей, які живуть у десятках країн.
Церква добре відома тому, що однією з перших поспішає на допомогу, коли стаються трагічні події. Ще навіть до початку урагану церковні провідники і штатні працівники у місцевостях, що можуть постраждати від нього, складають плани, як доставляти необхідне та надавати волонтерську допомогу постраждалим.
Лише за останній рік Церква здійснила більш як 100 проектів ліквідації наслідків катастроф по всьому світу, допомагаючи жертвам ураганів, пожеж, повеней, землетрусів та інших природних лих. Де це тільки можливо, члени нашої Церкви у жовтих жилетах з написом “Руки допомоги” збираються у великій кількості, щоб допомогти тим, хто постраждав від природного лиха. Те служіння, яке надається дуже багатьма з вас, і є самою суттю служіння.
Мої дорогі брати і сестри, заходи, про які я розповів, є лише малою частиною тих дедалі ширших програм благополуччя і гуманітарної допомоги Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів10. І ви є тими, хто робить їх можливими. Ви живете зразковим життям, у вас щедре серце і руки, що допомагають, тому то й не дивно, що багато лідерів громад і урядовців високо цінують ваші зусилля11.
Відтоді як я став Президентом Церкви, я просто вражений, як багато президентів, премʼєр-міністрів і послів щиро дякували мені за нашу гуманітарну допомогу їхнім народам. І вони також висловлювали вдячність за силу, яку дають їхнім країнам наші вірні члени Церкви-віддані громадяни, які роблять свій внесок.
Я також дивувався, коли світові лідери, відвідуючи Перше Президентство, висловлювали свою надію, що Церква буде встановлена в їхніх країнах. Чому? Тому що вони знають: святі останніх днів будуть допомагати у зміцненні сімей і громад, де б вони не жили, роблячи життя для інших людей кращим.
Де б ми, члени Церкви, не жили, ми палко відчуваємо Батьківство Бога і те, що всі ми---брати і сестри. Тому найбільша наша радість приходить, коли ми, де б не жили в цьому чудовому світі, допомагаємо своїм братам і сестрам.
Надавати допомогу іншим---сумлінно старатися, турбуючись про інших так само, як або й більше, ніж про себе,---ось що дає нам радість. Особливо, я можу додати, коли це незручно і коли нам потрібно вийти зі своєї комфортної зони. Жити за другою великою заповіддю---це ключ до того, щоб стати справжнім послідовником Ісуса Христа.
Мої дорогі брати і сестри, ви---живий приклад плодів, що зʼявляються від дотримання вчень Ісуса Христа. Я дякую вам! Я люблю вас!
Я знаю, що Бог живе. Ісус є Христос. Його Церква була відновлена в ці останні дні, щоб виповнити своє божественне призначення. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.