«Ідіть за Мною»
Ті, хто з вірою залишають свої сіті й слідують за Спасителем, відчують щастя, яке перевищуватиме їхнє розуміння.
Вони були рибалками до того, як почули заклик. Петро та Андрій, закидаючи свої неводи в Галілейське море, зупинилися, коли Ісус Назарянин підійшов, подивився їм у вічі і сказав прості слова: «Ідіть за Мною». Матвій пише, що два рибалки «зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним».
Тоді Син Людський підійшов до двох інших рибалок, які були в човні зі своїм батьком і лагодили неводи. Ісус покликав їх, «і [Яків та Іоанн] зараз залишили човна та батька свого, – та й пішли вслід за [Господом]»1.
Чи задумувалися коли-небудь над тим, як ви б жили в часи Спасителя? Якби ви були там, чи послухалися б Його заклику: «Ідіть за Мною»?
Можливо, ближчим до реальності буде таке запитання: «Якби Спаситель покликав вас сьогодні, чи були б ви такими ж готовими залишити свої сіті й піти за Ним?» Я впевнений, що багато хто був би готовий.
Але для декого це рішення може видатися не таким вже й простим. Дехто побачить, що сіті, за їхньою природою, не так легко залишити.
Сіті бувають різного розміру і форми. Сіті, які залишили Петро, Андрій, Яків та Іоанн були матеріальними й відчутними на дотик – знаряддя, які допомагали їм заробляти на життя.
Іноді ми думаємо про цих чотирьох чоловіків як про скромних рибалок, які мало чим пожертвували, залишаючи свої сіті, щоб піти за Спасителем. На противагу цьому старійшина Джеймс Е. Талмейдж у Jesus the Christ [Ісус – Христос] вказує на те, що Петро, Андрій, Яків та Іоанн були партнерами в процвітаючій справі. Вони «були власниками човнів і надавали роботу іншим людям». За словами старійшини Талмейджа, Симон Петро «був забезпеченим з матеріального боку; і коли одного разу він сказав, що залишив усе, щоб піти за Ісусом, Господь не заперечував того, що жертва Петра матеріальними благами була… великою»2.
Пізніше сіті багатства обплутали заможного юнака, який говорив, що дотримувався всіх заповідей зі своєї юності. Коли він запи- тав Спасителя, що ще слід йому робити, щоб мати вічне життя, Учитель сказав: «Коли хочеш бути досконалим, – піди, продай добра свої та й убогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною». Почувши таке, юнак «відійшов, зажурившись, – бо великі маєтки він мав»3.
Отже, сіть можна визначити як знаряддя для виловлення чогось. У більш вузькому, але найбільш важливому розумінні, ми можемо визначити сіть як щось, що заманює нас або заважає слідувати заклику Ісуса Христа, Сина живого Бога.
Сіті в цьому розумінні можуть бути нашою роботою, нашим хобі, задоволеннями і, понад усе, нашими спокусами та гріхами. Таким чином, сітями може бути все, що утримує нас від щирих стосунків з нашим Небесним Батьком або Його відновленої Церкви.
Дозвольте мені навести вам сучасний приклад. Комп’ютер може бути корисним і необхідним знаряддям праці. Але, якщо ми дозволяємо йому поглинати наш час даремними, непотрібними, а іноді й руйнуючими заняттями, він стає сітями, які заплутують.
Багатьом з нас подобається спостерігати за змаганнями атлетів, але якщо ми можемо назвати будь-які деталі з життя наших улюблених гравців і в той самий час забуваємо про дні народження чи ювілеї членів наших сімей, нехтуємо ними, або ігноруємо можливість, щоб надати служіння, схоже на Христове, тоді атлетика також може бути сітями, які заплутують.
З часів Адама у поті свого лиця людство заробляє щоденний хліб. Але коли наша робота поглинає нас так, що нехтуються духовні виміри життя, робота також може бути сітями, які заплутують.
Дехто був спійманий у сіті надмірного боргу. Сіті відсотків міцно утримують його, змушуючи продавати свій час і енергію, щоб задовольнити вимоги кредиторів. Вони відмовилися від свободи і стали рабами власного марнотратства.
Неможливо перерахувати всі ті сіті, в які ми можемо потрапити й утримуватися від слідування за Спасителем. Але якщо наше бажання слідувати Йому є щирим, ми повинні відразу залишити спокусливі сіті світу й піти за Ним.
Я не знаю іншого періоду в історії світу, який би був настільки переповнений різноманітними сітями, які обплутують. Наше життя вщерть заповнене зустрічами, зборами й завданнями. Так легко потрапити у якийсь невід, й іноді лише порада звільнитися від нього може здаватися нам загрозливою та навіть лякаючою.
Іноді ми відчуваємо, що чим більше зайняті, тим самі є важливішими – ніби наша зайнятість визначає нашу цінність. Брати і сестри, ми можемо провести все життя в лихоманковому темпі, виставляючи відмітки в списку зробленого, а в кінці, насправді, це не матиме ніякого значення.
Те, що ми робимо дуже багато, може бути не таким важливим. А суттєвим є те, що ми маємо зосереджувати енергію нашого розуму, наших сердець і наших душ на тих речах, які мають вічне значення.
Коли нас оточує гуркіт і гомін життя, ми чуємо крики «ідіть сюди» або «ідіть туди». Серед шуму і зваблюючих голосів, які змагаються, щоб забрати наш час і гроші, на березі Галілейського моря стоїть одинока постать і тихо кличе: «Ідіть за Мною».
У житті дуже легко втратити рівновагу. Я згадую кілька років свого життя, які були для мене особливо важкими. У нашій сім’ї було семеро дітей. Я служив радником у єпископаті й тоді отримав святе покликання єпископа нашого приходу. Я намагався вести наш бізнес, який щодня вимагав багато часу. Я віддаю данину моїй прекрасній дружині, яка завжди надавала мені можливість служити Господу.
Так багато всього треба було зробити протягом відведеного часу. Замість жертвування тим, що найважливіше, я вирішив, що підніматимуся раніше, займатимусь своїм бізнесом, а тоді витрачатиму час на те, щоб бути гарним батьком і чоловіком, а також вірним членом Церкви. Це було нелегко. Бували такі ранки, що коли дзвонив будильник, я ледве відкривав повіки й уп’ялено дивився на нього, а той дзвонив і дзвонив.
Незважаючи ні на що, Господь був милосердним і допомагав мені знаходити енергію й час, щоб робити все, що я був зобов’язаний зробити. І хоча було важко, я ніколи не жалкував, що зробив вибір послухатися заклику Спасителя й піти за Ним.
Подумайте про борг, який ми винні Йому. Ісус є воскресінням і життям. «Хто вірує в [Нього], – хоч і вмре, буде жити»4. Є ті, хто мають великі багатства, але вони готові віддати все це, щоб тільки додати кілька років, місяців або навіть днів до свого смертного життя. Що ми повинні бути готові віддати за вічне життя?
Є ті, які віддадуть усе, щоб тільки відчути спокій. «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – навчав Спаситель, – і Я вас заспокою!»5 Але це не просто спокій, який Спаситель обіцяє тим, хто дотримується Його заповідей і стоїть до кінця, це – вічне життя, яке є «дар, найвеличніший з усіх дарів Бога»6.
Завдяки Спасителю ми будемо жити вічно. Безсмертя означає, що ми ніколи не помремо. Але вічне життя означає жити вічно в піднесених сферах у єдності з тими, кого ми плекаємо, в оточенні глибокої любові, надзвичайної радості та слави.
Цей піднесений стан не можна купити ні за які гроші. Вічне життя – це дар від люблячого Небесного Батька, даний щедро і вільно всім, хто прислухається до заклику Чоловіка з Галілеї.
На жаль, також є багато таких, які настільки заплуталися у своїх сітях, що не відповідають на заклик. Спаситель сказав: «Не вірите ви, – не з Моїх бо овець ви. Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть»7.
Як ми йдемо за Спасителем? Проявляючи віру в Нього. Проявляючи віру в нашого Небесного Батька. Вірячи, що Бог розмовляє з людьми на землі сьогодні.
Ми йдемо за Спасителем, коли каємося у наших гріхах: відчуваємо смуток через них і залишаємо їх.
Ми йдемо за Спасителем, коли входимо у води хрищення й отримуємо відпущення наших гріхів, отримуємо дар Святого Духа і дозволяємо цьому впливові надихати, наставляти, вести й втішати нас.
Як ми йдемо за Спасителем? Слухаючись Його. Він і наш Небесний Батько дали нам заповіді – не для того, щоб покарати нас або до чогось змусити – а щоб допомогти пізнати повноту радості, y цьому житті й у майбутніх вічностях, світах без кінця.
На противагу цьому, коли ми чіпляємося за наші гріхи, задоволення, а іноді навіть уявні обов’язки, протистоїмо впливові Святого Духа і не сприймаємо слова пророків, тоді ми стоїмо на березі особистої Галілеї і міцно обплутані сітями. Ми розуміємо, що не можемо залишити їх і піти за живим Христом.
Але Пастир кличе кожного з нас сьогодні. Чи розпізнаємо ми голос Сина Бога? Чи підемо за Ним?
Дозвольте мені сказати слова застереження? Є такі, які вважають, що якщо ми йдемо за Спасителем, наше життя звільниться від хвилювань, болю і страху. Це не так! Сам Спаситель був описаний як «людина печалі»8. Ті перші учні, які пішли за Спасителем, пережили величезні переслідування й випробування. Не був виключенням і пророк Джозеф Сміт. А також інші перші святі цього останнього розподілу. Ситуація не змінилaся і сьогодні.
У мене була особлива нагода поговорити з жінкою, яка почула заклик Спасителя, коли їй було 18 років. Її батько, який займав високу посаду в іншій церкві, розсердився на неї і заборонив христитися. Він сказав, що якщо вона стане членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, то буде знехтувана сім’єю.
Незважаючи на велич жертвування, ця молода жінка послухалася заклику Спасителя й увійшла у води хрищення.
Однак її батько не міг змиритися з її рішенням і намагався примусити залишити нову віру. Він і його дружина суворо критикували її за рішення стати членом Церкви і наполягали, щоб вона відмовилася від своєї нової релігії й забула про неї.
Навіть серед гніву, гіркоти та обурення її віра залишилася сильною. Вона витримала словесні та емоційні знущання, знаючи, що почула заклик Спасителя і піде за Ним, незважаючи на наслідки.
Зрештою, ця молода жінка змогла знайти безпечну гавань, місце притулку в добрій сім’ї членів Церкви подалі від загроз і жорстокості свого батька.
Вона зустріла вірного молодого чоловіка, і вони разом одружилися в храмі, отримавши вибрані благословення, які супроводжують храмовий шлюб.
Сьогодні вона стоїть серед безлічі тих, хто приніс такі ж великі жертви, щоб відгукнутися на заклик Спасителя.
Так, я не кажу, що дорога буде легкою. Але я хочу свідчити, що ті, хто з вірою залишають свої сіті й слідують за Спасителем, відчують щастя, яке перевищуватиме їхнє розуміння.
Коли я зустрічаюся з прекрасними членами цієї Церкви – і молодими, і літніми – я отримую заохочення і сповнююся вдячністю за відданість тих, хто відгукнувся на заклик Спасителя і пішов за Ним.
Наприклад, один сталеливарник іде за Спасителем. Кожного дня протягом більше трьох десятиліть він діставав Писання, щоб почитати під час обідньої перерви, хоча над ним насміхалися колеги. 70-річна вдова, прикута до інвалідної коляски, яка всім, хто до неї приходить, піднімає дух і ніколи не забуває розповісти про те, яка вона щаслива – іде за Спасителем. Дитина, яка через молитву прагне поспілку-ватися з Господарем всесвіту, іде за Спасителем. Багатий член Церкви, який так щедро дає для Церкви та своїх ближніх, слідує за Спасителем.
Як Ісус Христос стояв на берегах Галілейського моря 2000 років тому, так Він стоїть і сьогодні, спрямовуючи той самий заклик, з яким Він звернувся до тих вірних рибалок, усім, хто почує Його голос: «Ідіть за Мною!»
Ми маємо сіті, які потрібно закидати і лагодити. Але коли Господар океану, землі й неба закликає нас: «Ідіть за мною», ми повинні залишити ці обплутуючі, мирські сіті й піти його слідами.
Мої брати і сестри, радісним голосом я проголошую, що євангелія відновлена знову! Небеса відкрилися Пророку Джозефу Сміту, і він бачив Бога- Батька і Його Сина Ісуса Христа й говорив з ними. Під божественним провідництвом целестіальних істот для людини знову відновлені вічні істини!
У наші дні живе інший великий пророк, який щоденно додає своє свідчення про ці священні істини. Президент Гордон Б. Хінклі виступає у своєму священному чині вустами нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Поруч з ним стоять його благородні радники. Крім цього його підтримують Кворум Дванадцятьох Апостолів, кворуми сімдесятників та мільйони членів Церкви в усьому світі, які допомагають йому, кожний додаючи свій голос до проголошення Відновлення славетної євангелії, яка знову дана людині!
Ісус Христос є «дорогою, і правдою, і життям. До Отця не приходить ніхто, якщо не через [Нього]»9. Як Його особливий свідок я свідчу вам цього дня, що настане час, коли кожен чоловік, жінка і дитина подивляться в люблячі очі Спасителя. Того дня ми з упевненістю будемо знати про цінність нашого рішення відразу піти за Ним.
Моя щира молитва про те, щоб кожен із нас міг почути заклик Господаря, відразу залишити свої обплутуючі сіті й з радістю піти за Ним. В ім’я Ісуса Христа, амінь.