“Паси вівці Мої”
Ми маємо велику відповідальність, яка… включає пошук тих, кого немає з нами, і поширення на них нашої любові і братерства.
Коли я служив молодим місіонером у Мексиці, мене покликали служити президентом філії у невеличкому містечку штату Веракруз. Переглядаючи зі своїм напарником членські записи нашої невеличкої філії, ми виявили запис про одного брата, якого було висвячено дияконом, проте він не відвідував зборів.
Ми домовилися зустрітися з ним. Відвідавши його, ми запросили його приходити на збори і виконувати свої обов’язки у священстві. Наступної неділі він прийшов, але був одягнений неналежним чином і неголений. Тож ми навчили його, що при виконанні своїх обов’язків у священстві, до яких входило рознесення причастя, треба бути чистим і охайним. Коли він почав вірно служити, його життя суттєво змінилося. Та філія була моїм останнім призначенням на місії перед поверненням додому. Коли я вже збирався залишити філію, прийшов цей хороший брат і обійнявши мене, підняв і, міцно тримаючи, обернувся навколо себе. Коли він робив це, по його щоках котилися сльози, і він сказав: “Дякую, що ви прийшли і допомогли мені”.
Часом ми втрачаємо вірний напрямок і відходимо. Іноді зазнають болю наші почуття, чи виникають якісь інші проблеми. Усе це закінчується однаково, і ми виявляємося неспроможними отримати ті благословення, що могли б. Гординя, підозра, хитрощі, розчарування і багато інших різновидів гріха можуть бути вилучені, якщо змінити свої серця і слідувати шляхом, що його показав нам Спаситель. Він сказав: “Учись від Мене і слухай Мої слова; ходи в лагідності Мого Духа, і ти матимеш мир у Мені” (див. УЗ 19:23). Спаситель заплатив наш викуп. Він любить кожного з нас і сягає кожного, хто прийде і слідуватиме за Ним.
Глибоко в кожному з нас палає бажання добра. Якщо це полум’я підтримувати і живити вічними істинами євангелії і свідченням Духа, воно реагуватиме і ставатиме міцніше і яскравіше, доки не приведе нас до повноти істини. Це полум’я треба розпалювати з любов’ю і ніжною турботою, а після цього постійно живити. Це схоже на те, як садівник вирощує прекрасні квіти. Постійна ніжна турбота і живлення через певний час увінчаються чудовими квітами, від яких зазнаватиме втіхи кожен, хто побачить їх.
Прощення також є ключовою частиною нашого повернення до щастя в Царстві нашого Батька. У той чи інший момент ми можемо образитись чи відчути несправедливість і це може перетворитися на камінь спотикання, що відхилить нас від нашої вічної мети—повернення до присутності нашого Небесного Батька. Навчаючи Господньої молитви, Спаситель дав нам зразок прощення. Він сказав: “І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим” (Матвій 6:12). З цього можна бачити: аби отримати прощення, ми маємо прощати інших. Часом це дуже важко, коли глибокі рани існували тривалий час.
Однак у ці останні дні Спаситель навчав цього принципу навіть ще ясніше такими словами. “Мої учні у дні давнини шукали приводу бути один проти одного і не прощали один одного у своїх серцях; і за це зло вони бідували і суворо каралися.
Отже, Я кажу вам, ви повинні прощати один одного; бо той, хто не прощає своєму братові його провини, стоїть засуджений перед Господом; бо на ньому залишається більший гріх.
Я, Господь, прощатиму того, кого прощатиму, але від вас вимагається прощати всіх людей” (див. УЗ 64:8–10). Якщо ми слідуватимемо цій пораді, вона допомагатиме нам подолати навіть найтяжчі випробування.
Коли ми прощаємо і забуваємо про те, що важким тягарем лежало на нашому серці і відвело в сторону, важка ноша спадає з нашої душі, і ми вільні—вільні рухатися вперед і просуватися у пошуках євангелії Ісуса Христа зі зростаючою любов’ю у своєму серці. Ми будемо благословенні збільшенням захоплення життям, а наші серця стануть світлішими. Хвиля духовної енергії просуватиме нас уперед у радості та щасті. Проблеми минулого будуть відкинуті, наче старий зношений одяг. “І ось я кажу вам, що добрий пастир кличе вас; і якщо ви прислухаєтеся до його голосу, він приведе вас до своєї кошари, і ви—його вівці…” (Алма 5:60).
Якщо ви зійшли зі шляху Спасителя, потрібна мужність, аби повернутися. Я обіцяю вам, що коли ви виявите цю мужність і зробите необхідні кроки, то знайдете там потік любові. Буде багато таких, хто утішатиметься з вами і простягне руку братерства. Вас живитимуть, і ваше серце наповниться радістю.
“Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога; Бо знайте, Господь,
Викупитель ваш, перестраждав смерть у плоті; отже, Він перестраждав біль усіх людей, щоб усі люди могли покаятися й прийти до Нього…
І якою великою є Його радість від тієї душі, що кається!” (див. УЗ 18: 10–11, 13).
Ми всі—брати і сестри, діти Небесного Батька. Ми маємо звернутися до тих, хто з якоїсь причини забув шлях Спасителя. Ми любимо вас і запрошуємо прийти до столу і розділити з нами духовний бенкет, що його Господь приготував для вашої радості і щастя. Ви пізнаєте любов нашого Небесного Батька, якщо прийдете з охочим, слухняним, готовим до участі і служіння серцем. Він знає вас, Він знає ваші потреби і з чим ви зустрінетесь у майбутньому. Він досконало розуміє почуття, страждання і випробування кожного з нас. Завдяки цьому і нескінченній спокуті Його Сина, Ісуса Христа, ви будете здатні гідно зустрітися з кожним випробуванням, що прийде до вас під час вашого тимчасового перебування тут, у цьому житті.
Ми всі маємо велику відповідальність, яку поклав на наші плечі Спаситель. Він сказав: “Паси вівці Мої” (Іван 21:17). Це включає пошук тих, кого немає з нами, і поширення на них нашої любові і братерства. Вони стояли з нами у нашому досмертному житті. Разом із хрищенням вони склали священні завіти і, можливо, навіть у храмі. Тепер вони потребують нашої допомоги.
Я молюся, щоб кожний з нас міг думати про свою сім’ю, своїх друзів і знайомих, про тих, хто не зазнає втіхи повних благословень євангелії. Думайте про тих, за кого ви відповідаєте у своєму покликанні. Спитайте себе: “Що я можу зробити?” Небесний Батько вестиме вас, коли ви шукатимете Його допомоги. Потім ідіть і знайдіть їх, запросіть повернутися і зазнати втіхи повного братерства і чудового послання відновленої євангелії Ісуса Христа. Нехай вони відчувають вашу любов і слухають ваше свідчення. Допоможіть їм пригадати почуття, що вони колись мали щодо вічних істин, які наповнять їхні життя радістю та щастям.
Давайте занепокоєно займатися збиранням Його овець, що заблукали, щоб вони безпечно почувалися в отарі. Він, “хто владний спасати” (2 Нефій 31:19), є добрим пастирем і любить Своїх овець. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, Амінь.