Щоб Його Дух міг завжди бути з нами
Нам слід прагнути розпізнавати, коли саме ми “від’єдну[ємо себе] від Духа Господа”… [і] оберігати себе від тих рішень і впливів, що від’єднують нас від Святого Духа, і навчатися з цього.
Сьогодні я говоритиму, нагадуючи, а також напучуючи тих з нас, хто є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я молюся і прошу, щоб Святий Дух допомагав зараз нам з вами навчатися разом.
Хрищення зануренням у воду для відпущення гріхів “є початковим обрядом євангелії” Ісуса Христа, і йому мають передувати віра у Спасителя і щире повне покаяння. “За хрищенням водою … має слідувати хрищення Духом для повноти обряду” (див. Путівник по Писаннях: “Хрищення”, с. 204). Як Спаситель навчав Никодима: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5). Моє послання сьогодні зосереджено на хрищенні Духом та благословеннях, які приносить супровід Святого Духа.
Обряд і завіт, що пов’язані з хрищенням
Коли кожного з нас було охрищено, ми увійшли в урочистий завіт з нашим Небесним Батьком. Завіт є угодою між Богом і Його дітьми на землі, і важливо розуміти, що саме Бог визначає умови усіх завітів євангелії. Ми з вами не визначаємо суті чи складових завіту. Скоріш, застосовуючи моральну свободу вибору, ми приймаємо ті умови та вимоги завіту, що встановлені нашим Вічним Батьком (див. Путівник по Писаннях: “Завіт”, с. 65).
Спасительний обряд хрищення має бути виконаний тим, хто має належне повноваження від Бога. Фундаментальні умови завіту, в який ми вступили у водах хрищення, є такими: ми засвідчуємо, що бажаємо взяти на себе ім’я Ісуса Христа, що завжди пам’ятатимемо Його, і будемо дотримуватись Його заповідей. Благословенням, обіцяним за вшанування цього завіту, є те, “щоб Його Дух міг завжди бути з [нами]” (див. УЗ 20:77). Інакше кажучи, хрищення водою дає офіційну можливість мати постійний супровід третього члена Божества.
Конфірмація та хрищення Духом
Після того як нас було охрищено, вповноважені носії священства поклали руки нам на голову і конфірмували нас у члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і нам було даровано Святого Духа (див. УЗ 49:14). Слова “прийми Святого Духа” під час конфірмації були наказом на здійснення хрищення Духом.
Пророк Джозеф Сміт навчав: “Ви можете з таким самим успіхом охристити мішок з піском замість людини, якщо це робиться не для відпущення гріхів та отримання Святого Духа. Хрищення водою є лише половиною хрищення, і воно нічого не варте без другої половини—тобто, без хрищення Святим Духом” (Ліягона, липень 2001, с. 70). Нас було хрищено зануренням у воду для відпущення гріхів. Нас також має бути хрищено Духом Господа і занурено у Нього, “а тоді приходить прощення ваших гріхів вогнем і Святим Духом” (2 Нефій 31:17).
Здобуваючи досвід спілкування зі Святим Духом, ми дізнаємося, що інтенсивність, з якою ми відчуваємо вплив Духа, не завжди однакова. Сильні, яскраві духовні враження нечасто приходять до нас. Навіть коли ми намагаємось бути відданими і послушними, інколи бувають часи, коли настанови, запевнення та спокій Духа не сильно відчуваються у нашому житті. І дійсно, в Книзі Мормона описано вірних ламанійців, яких “було хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього” (3 Нефій 9:20).
Вплив Святого Духа описано у Писаннях, як “тихий лагідний голос” (1 Царів 19:12; див. також 3 Нефій 11:3) і “голос цілковитої лагідності” (Геламан 5:30). Отже, Дух Господа, зазвичай, спілкується з нами у тихий, ніжний і ледь відчутний спосіб.
Від’єднувати себе від Духа Господа
Під час особистого навчання та занять у класі ми постійно наголошуємо на важливості розпізнавання натхнення та спонукань, які отримуємо від Духа Господа. І такий підхід є вірним і корисним. Ми маємо старанно намагатися розпізнавати та реагувати на спонукання, коли відчуваємо їх. Однак під час нашого духовного розвитку нерідко поза увагою може залишатися цей важливий аспект хрищення Духом.
Нам також слід прагнути розпізнавати, коли саме ми “від’єдну[ємо себе] від Духа Господа, так що Він не буде мати місця в [нас], щоб направляти [нас] путями мудрості, щоб [ми] були благословенними, процвітаючими і збереженими” (Мосія 2:36). Саме так, бо оскільки обіцяним благословенням є щоб Його Дух міг завжди бути з [нами], ми маємо оберігати себе від тих рішень і впливів, що від’єднують нас від Святого Духа, і навчатися з цього.
Стандарт є чітким. Якщо що-небудь, про що ми думаємо, що бачимо, слухаємо або робимо, віддаляє нас від Святого Духа, тоді нам слід перестати думати про це, дивитися, слухати чи робити це. Якщо певна розвага, наприклад, відвертає нас від Святого Духа, тоді, напевно, цей вид розваги є не для нас. Оскільки Дух не терпітиме того, що є вульгарним, грубим чи непристойним, тоді, вочевидь, такі речі є не для нас. Оскільки ми віддаляємо Дух Господа, коли беремо участь у заходах, яких, як знаємо, слід остерігатися, тоді ці речі, однозначно, є не для нас.
Я визнаю, що ми є занепалими чоловіками і жінками, які живуть у смертному світі і не можуть мати присутність Святого Духа кожну секунду кожної хвилини кожної години кожного дня. Однак Святий Дух може часто перебувати з нами, якщо не більшість часу, і напевно Дух може бути частіше з нами, ніж не з нами. Стаючи навіки зануреними у Дух Господа, ми маємо прагнути розпізнавати Його вплив і ті впливи чи події, що змушують нас від’єднувати себе від Святого Духа.
Брати “Святого Духа собі за свого провідника” (УЗ 45:57) є можливим і необхідним для нашого духовного зростання і виживання у все більш злочестивому світі. Інколи як святі останніх днів ми говоримо і діємо так, немов розпізнавання впливу Святого Духа у нашому житті є рідкісною і надзвичайною подією. Однак нам слід пам’ятати, що обіцянням завіту є щоб Його Дух міг завжди бути з [нами]. Це небесне благословення стосується кожного члена Церкви, якого було хрищено, конфірмовано і наставлено—“прийми Святого Духа”.
Ліягона як символ і прообраз для наших днів
У наші дні Книга Мормона є головним джерелом, до якого нам слід звертатися по допомогу, щоб навчитися запрошувати Святого Духа бути нашим постійним супутником. Описання в Книзі Мормона Ліягони—вказівника або компаса, яким користувалися Легій і його сім’я під час подорожі по пустині— було спеціально включене у літопис як символ і прототип для наших днів і як важливий урок щодо того, що нам слід робити, щоб насолоджуватися благословеннями Святого Духа.
Коли ми намагаємося спрямувати наше ставлення і дії до праведності, тоді Святий Дух стає для нас сьогодні тим, чим Ліягона була для Легія і його сім’ї у їхній час. Ті ж самі фактори, завдяки яким Ліягона працювала у Легія, запросять Святого Духа увійти у наше життя. А ті ж самі фактори, через які Ліягона не працювала в давнину, подібним чином від’єднуватимуть нас від Святого Духа сьогодні.
Ліягона: цілі і принципи
Я свідчу, що якщо ми будемо вивчати цілі Ліягони, замислюватися над ними і принципами, за якими вона працювала, то отримаємо натхнення, необхідне для наших особистих та сімейних обставин і потреб. Ми можемо бути і будемо благословлені постійним проводом Святого Духа.
Ліягону було підготовлено Господом і надано Легію і його сім’ї, коли вони покинули Єрусалим і мандрували у пустині (див. Алма 37:38; УЗ 17:1). Цей компас, або вказівник, вказував путь, якою мав просуватися Легій зі своїм караваном (див. 1 Нефій 16:10), а саме “прямий шлях до землі обіцяної” (Алма 37:44). Дороговкази в Ліягоні діяли “згідно з вірою, і старанністю, і обережністю” (1 Нефій 16:28) мандрівників і зупинялися, коли члени сім’ї поринали у суперечки, грубість, ледачість чи забудькуватість (див. 1 Нефій 18:12, 21; Алма 37:41, 43).
Компас також давав Легію і його сім’ї можливість отримати більше “розуміння шляхів Господа” (1 Нефій 16:29). Отже, головною метою Ліягони було забезпечити провід і настанови під час довгої і нелегкої подорожі. Вказівник був матеріальним інструментом, який слугував зовнішним індикатором їхнього внутрішнього духовного стану перед Богом. Він діяв згідно з принципами віри і старанності.
Як Легія було благословлено у часи давнини, так і кожному з нас у наші дні надано духовний компас, який може вказувати шлях і наставляти нас під час подорожі земним життям. Нам з вами було даровано Святого Духа, коли ми перейшли з миру до Церкви Спасителя через хрищення і конфірмацію. Владою святого священства нас було конфірмовано у члени Церкви і запрошено прагнути постійного супроводу “Духа правди, що його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він” (Іван 14:17).
Просуваючись вперед шляхом земного життя, ми отримуємо спрямування від Святого Духа так само, як Легій отримував його через Ліягону. “Бо ось, знову я кажу вам, якщо ви ввійдете цим шляхом, і отримаєте Святого Духа, це покаже вам усе, що вам слід робити” (2 Нефій 32:5).
Святий Дух діє в нашому житті саме так, як Ліягона для Легія і його сім’ї—згідно з нашою вірою, старанністю і обережністю.
“Нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога…
Святий Дух буде твоїм постійним супутником, а твій скіпетр—незмінним скіпетром праведності й істини” (УЗ 121:45–46).
Святий Дух забезпечує нас сьогодні засобами, через які ми можемо, роблячи “малі і прості речі” (Алма 37:6), отримати більше розуміння шляхів Господа: “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Іван 14:26).
Дух Господа може бути нашим провідником і благословить нас спрямуванням, настановами і духовним захистом під час нашої земної подорожі. Ми запрошуємо Святого Духа у наше життя через змістовні особисті та сімейні молитви, бенкетування словами Христа, свідому і цілковиту послушність, відданість і шанування завітів, і через доброчесність, смирення і служіння. Нам слід неухильно уникати того, що є нескромним, вульгарним, грубим, грішним чи злим, що від’єднує нас від Святого Духа.
Ми також запрошуємо Святого Духа бути нашим постійним супутником, коли гідно причащаємося кожного Суботнього дня: “І щоб ти міг повніше утримувати себе незаплямованим від світу, ходи в дім молитви і піднось свої священнодійства в Мій святий день” (УЗ 59:9).
Через обряд причастя ми відновлюємо наш завіт хрищення і можемо отримати і зберегти відпущення наших гріхів (див. Мосія 4:12, 26). До того ж, кожного тижня ми отримуємо нагадування про обіцяння, щоб Його Дух міг завжди бути з [нами]. І тоді, прагнучи утримувати себе чистими і незаплямованими від світу, ми стаємо гідними посудинами, в яких Дух Господа може перебувати завжди.
У лютому 1847 року пророк Джозеф Сміт явився Бригаму Янгу уві сні чи у видінні. Президент Янг запитав пророка, чи має той послання для Братів. Пророк Джозеф відповів: “Скажи людям, щоб були смиренними й вірними та незмінно зберігали Дух Господа, й він поведе їх правильним шляхом. Нехай вони будуть уважними й не відвертаються від тихого спокійного голосу; він навчатиме їх, що робити й куди йти; він принесе плоди Царства” (Ліягона, липень 2002 р., с. 34). З усіх істин, яких пророк Джозеф міг навчати Бригама Янга під час цієї священної зустрічі, він наголосив на важливості отримання і утримання Духа Господа.
Мої любі брати і сестри, я свідчу про реальність Бога, Вічного Батька, Його Сина Ісуса Христа і Святого Духа. Хай же кожен з нас живе так, щоб Його Дух міг завжди бути з [нами], і через це буде гідним благословень проводу, настанов і захисту, які є вкрай важливими в ці останні дні. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.