Сьогодні
Усім нам буде потрібна Його допомога, щоб уникнути трагедії зволікання, і уникнути її тут і зараз, аби мати вічне життя.
У слові “потім” існує певна небезпека, якщо під ним розуміють “не сьогодні”. “Потім я покаюсь”. “Потім я прощу його”. “Потім я розповім другу про Церкву”. “Потім я почну платити десятину”. “Потім я піду до храму”. “Потім …”
У Писаннях ясно сказано, що зволікати—небезпечно. А небезпека ось у чому: може виявитися, що час нами вже упущено. Бог, Який дає нам кожний день як скарб, спитає з нас за нього. Ми будемо ридати, і Він буде ридати, якщо ми збиралися покаятися і служити Йому у ті “завтра”, які так ніколи й не настали, або в ті “вчора”, що минули як сон, коли можливість діяти вже пройшла. “Сьогодні”—це безцінний дар від Бога. Думка “це зроблю потім” може стати як крадієм можливостей часу, так і благословень вічності.
Урочисте попередження і порада є в словах, написаних у Книзі Мормона:
“І ось, як я сказав вам перед тим, оскільки ви мали так багато доказів, отже, я благаю вас, щоб ви не відкладали день свого покаяння на кінець; бо після цього дня життя, який дається нам, щоб підготуватися до вічності, ось, якщо ми не зробимо доброго з нашим часом, поки ми в цьому житті, то прийде ніч темряви, в якій жодного діяння не можна буде вчинити.
Ви не зможете сказати тоді, коли вас буде приведено до цієї жахливої кризи, що я покаюся, що я повернуся до мого Бога. Ні, ви не зможете сказати цього; бо той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі”1.
Далі Амулек застерігає, що відкладання вашого покаяння і служіння на потім може стати причиною того, що Дух Господа залишить вас.
Але, так застерігаючи, він дає і надію: “І це я знаю, тому що Господь сказав, що Він не живе в несвятих храмах, але в серцях у праведних Він живе; так, і Він також сказав, що праведні будуть сидіти в Його царстві, щоб ніколи не виходити звідти; але їхній одяг буде вибілено через кров Агнця”2.
У Писаннях повно прикладів мудрих Божих слуг, які високо цінували день свого існування і вибирали чинити те, що могло принести очищення. Таким був Ісус Навин: “Виберіть собі сьогодні, кому будете служити,—сказав він.—А я та дім мій будемо служити Господеві”3.
Служіння Йому запрошує Святого Духа бути з нами. А Святий Дух очищує від гріха.
Навіть Спаситель, Який був без гріха, подав приклад того, що не треба гаятися. Він сказав:
“[Я] му[шу] виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жоден нічого не зможе виконувати.
Доки Я в світі,—Я Світло для світу”4.
Воскреслий Спаситель—це Він є сьогодні і буде назавжди Світлом для Світу. Це Він запрошує нас прийти до Нього і служити Йому, не гаючись. Ось як Він підбадьорює вас і мене: “Я кохаю всіх тих, хто кохає Мене, хто ж шукає Мене—Мене знайде”5.
Це стосується і дня, і життя. Ранкова молитва і дослідження Писань у ранній час підкажуть нам, що ми повинні зробити для Господа, і можуть визначити курс цього дня. Ми можемо дізнатися, яке завдання, з усіх тих, з яких ми можемо вибрати, є найважливішим для Бога, а отже, й для нас. Я знаю, що на таку молитву завжди приходить відповідь, якщо ми питаємо і роздумуємо з покірністю дитини, готові діяти без зволікання, щоб виконати навіть найнепомітніше служіння.
Є багато днів, коли робити найсуттєвіше буде нелегко. Та й не слід очікувати, що це буде легко. Божою метою сотворіння було дати нам можливість перевірити себе. План було нам пояснено ще в духовному світі, до нашого народження. Там ми були достатньо відважні, щоб оцінити можливість не піддатися спокусі тут, аби підготуватися до вічного життя, найбільшого з дарів Бога. Нам радісно було знати, що випробовуватися буде саме наш вірний послух, і навіть тоді, коли послухатися буде нелегко: “І в цьому ми випробуємо їх, щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм”6.
Яким би важким не було це випробування, ми все ж відчували радість, бо мали впевненість, що зможемо витримати його. Наша впевненість йшла від знання, що Ісус Христос прийде у світ як наш Спаситель. Він подолає смерть. Він зробить можливим для нас очищення від наших гріхів завдяки дії Його спокути.
Ми також знали і дещо обнадійливе—знали, що нам треба зробити для необхідного нам очищення. Усе, що потрібно буде для цього очищення—бути хрищеними відповідним повноваженням, отримати Святого Духа через рукопокладання уповноважених носіїв священства, пам’ятати Його і тим самим мати Його Дух з нами, і виконувати Його заповіді—усе це буде можливим для найсмиренніших з нас. Це не вимагатиме ні надзвичайного розуму, ні багатств, ні довгого життя. І ми знали, що Спаситель наблизить нас до Себе і дасть силу, щоб допомогти нам, коли це випробування стане тяжким, а спокуса відкладати на потім—великою. Алма, великий пророк, описав, як Христос набув цієї здатності:
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу.
І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують Його народ; і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах”7.
Усім нам буде потрібна Його допомога, щоб уникнути трагедії зволікання, і уникнути її тут і зараз, аби мати вічне життя. Для більшості з нас спокуса зволікання прийде через одне з двох або ж два таких відчуття. Вони полярно протилежні: перше—бути самовдоволеним від вже зробленого, а інше—бути приголомшеним, що треба зробити так багато, а не під силу.
Самовдоволення—це загроза для нас усіх. Воно може приходити до наївної молоді, яка відчуває, що для духовного у неї попереду дуже багато часу. Вони можуть вважати, що вже достатньо зробили, беручи до уваги короткий час прожитого ними життя. Я з досвіду знаю, як Господь може допомогти такій молоді побачити, що він чи вона вже зараз живе серед духовного. Він може допомогти вам побачити, що ваші однокласники спостерігають за вами. Він може допомогти вам побачити, що на їхньому вічному майбутті позначається те, що вони спостерігають за вами—тим, що ви робите і чого не робите. Навіть просто ваша подяка за їхній хороший вплив на вас може надихнути їх більше, ніж ви собі уявляєте. Коли ви просите Бога, Він може відкрити і відкриє для вас можливість наближати до Нього інших людей—тих, кого Він дав вам з вашого дитинства.
Самовдоволення можуть відчувати навіть літні люди. Чим краще й довше ви служите, тим вірогідніше, що спокусник вкладе у ваш розум таку брехню: “Ти вже заслужив відпочинок”. Можливо, ви вже двічі служили президентом Початкового товариства у вашій маленькій філії. Або, можливо, ви вже довго і важко попрацювали на своїй місії і дуже багато чим пожертвували заради служіння. Або ви були піонером Церкви там, де живете. Може закрастися думка: “Нехай послужать і нові люди. Я вже своє зробив”. А спокуса буде в тому, що ви повірите, ніби повернетеся до служіння знову, колись потім.
Господь може допомогти вам побачити небезпеку в тому, що ви хочете відпочити від служіння, відчуваючи, що вже достатньо зробили. Він допоміг мені, давши можливість поговорити з одним з Його немолодих слуг. Це був уже кволий чоловік, його тіло ослабили десятиліття відданої роботи і хвороби. Лікарі заборонили йому залишати дім. На його прохання я розповів про поїздку, здійснену у Господньому служінні до кількох країн, де я провів десятки зборів, багато особистих співбесід, допомагаючи як окремим людям, так і сім’ям. Розказував йому, які були вдячні люди йому за нього самого і за його багаторічне служіння. Він спитав мене, чи скоро у мене буде інше таке доручення. Я відповів, що невдовзі вирушу в іншу тривалу поїздку. Він здивував мене і зробив мені “щеплення” проти самовдоволення, яке, сподіваюсь, діятиме вічно—схопивши мою руку, він сказав: “О, будь ласка, візьми мене з собою!”
Це важко визначити, коли саме ми робимо достатньо для спокути, щоб змінити свою натуру і тим самим заслужити собі право на вічне життя. І ми не знаємо, скільки ще днів необхідно віддати служінню, щоб настала ця могутня зміна. Але ми знаємо, що у нас буде достатньо днів, якщо ми тільки не змарнуємо їх. Ось хороша новина:
“І дні дітей людських були продовжені за волею Бога, щоб вони могли покаятися, доки ще в плоті; отже, їх становище стало становищем випробувань, і їхній час був продовжений згідно з заповідями, які Господь Бог дав дітям людським”8.
Це запевнення від Господаря може допомогти тим з нас, кого долають обставини. У найтяжчих стражданнях, доти, доки у вас вистачає сили молитися, ви можете просити люблячого Бога: “Будь ласка, дай мені послужити, сьогодні. Для мене немає значення, як я виконаю ці кілька посильних для мене справ. Просто дай мені знати, що я можу зробити. Я буду слухатися сьогодні. Я знаю, що можу, з Твоєю допомогою”.
І для вас тихою відповіддю може стати така проста справа, як простити того, хто образив вас. Ви можете зробити це, перебуваючи у лікарні. Ви можете піти й допомогти голодному. Ви можете самі потерпати від бідності і трудів цього дня. Але якщо ви вирішите не чекати, коли у вас буде міцніше здоров’я або більше грошей, і якщо ви молитеся про Святого Духа, коли йдете, то ви, прибувши, будете знати, що і як робити, аби допомогти тому, хто бідніший за вас. Може з’ясуватися, що коли ви прибули туди, вони молилися і чекали, що прийде хтось, такий як ви, в ім’я Господа.
Тим, кого зігнули їхні обставини і вони через це відчули спокусу не служити Господу сьогодні, я даю два обіцяння. Те, що здається сьогодні тяжким, завтра стане легшим, якщо ви виберете служити Господу усім своїм серцем сьогодні. Ваші обставини може й не зміняться так, як вам би того хотілось. Але вам буде дано нову силу нести свої тягарі і нову впевненість, що коли ваші тягарі стануть надто важкими, Господь, Якому ви служили, понесе те, що не під силу вам. Він знає як. Він вже давно підготовлений. Він взяв на Себе ваші немочі і ваші страждання, перебуваючи у плоті, щоб знати, як допомогти вам тепер.
Ще одне моє обіцяння вам: вибравши служити Господу сьогодні, ви відчуєте Його любов до вас і самі більше полюбите Його. Можливо, ви пам’ятаєте ці слова з Писань:
“Я кажу вам, я б хотів, щоб ви не забували зберігати це ім’я завжди записаним у ваших серцях, … щоб чули і знали голос, яким вас покличуть, а також те ім’я, яким Він покличе вас.
Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця”9.
Служачи Йому сьогодні, ви краще пізнаватимете Його. Ви відчуєте Його любов і вдячність. Вам не захочеться відкладати на потім це Його благословення. І відчуття Його любові приводитиме вас знову до Його служіння, викорінюючи самовдоволення і байдужість.
Коли ви будете служити Йому, то краще знатимете голос, яким вас буде покликано. Відходячи до сну у кінці дня, ви можете згадати слова: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний”10. Я молюся про благословення на цей день, на кожний день і на все наше життя.
Я знаю, що Небесний Батько живе і відповідає на наші молитви. Я знаю, що Ісус—це живий Христос, Спаситель світу, і що ми можемо вибрати відчувати радість і мир у служінні Йому сьогодні. В ім’я Ісуса Христа, амінь.