Просіть із вірою
Для змістовної молитви необхідні і священне спілкування, і свята праця.
Я запрошую Святого Духа, щоб Він допоміг нам зрозуміти принцип, який зробить наші молитви більш змістовними— євангельський принцип прохання з вірою.
Я хочу розглянути три приклади прохання з вірою у змістовній молитві та обговорити уроки, які ми можемо дістати з кожного з них. Говорячи про молитву, я підкреслюю слово змістовна. Просто моління багато в чому відрізняється від виголошення змістовної молитви. Я гадаю, що всім нам уже відомо, що молитва є життєво необхідною для нашого духовного розвитку і захисту. Але те, що ми знаємо, не завжди відбивається в тому, що ми робимо. І хоч ми визнаємо важливість молитви, всі ми можемо зробити особисті й сімейні молитви більш послідовними й ефективними.
Просіть із вірою і дійте
Класичний приклад прохання з вірою є історія Джозефа Сміта і Перше видіння. Юнак Джозеф шукав істину в релігії і прочитав наступні вірші в першому розділі послання Якова:
“А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,—і буде вона йому дана.
Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву” (Якова 1:5–6).
Зверніть увагу на вимогу просити з вірою, що, як я це розумію, вказує на необхідність не тільки виражати щось, але й робити щось—подвійний обов’язок як благати, так і виконувати, вимога і казати, і діяти.
Обміркувавши цей біблійний текст, Джозеф усамітнився у гаю неподалік від свого дому, щоб молитися і шукати духовного знання. Зверніть увагу на те, які питання спонукали хід думок і молитви Джозефа.
“Серед цієї війни слів і зіткнення думок я часто розмірковував про себе: Що ж робити? На боці якої секти правда? Чи, може, вони всі помиляються? Чи, може, лише одна з них істинна? Як я можу дізнатися про це?..
Збираючись звернутися до Господа, я мав на меті дізнатися, яка саме з усіх сект правильна, щоб я міг знати, до якої приєднатися” (Джозеф Сміт—Історія 1:10, 18).
Запитання Джозефа стосувалися не тільки того, що йому потрібно було знати, а й того, що він мав зробити! Він не просто питав у молитві, яка церква правильна. Він питав, до якої церкви йому слід приєднатися. Джозеф пішов до гаю, щоби питати з вірою, і він був готовий діяти.
Істинна віра зосереджується на Господі Ісусі Христі і завжди веде до праведних дій. Пророк Джозеф Сміт учив, що “віра є першим принципом явленної релігії та основою всієї праведності” і що вона також є “принципом дії усіх розумних істот” (Lectures on Faith [1985], 1). Сама дія ще не є вірою у Спасителя, але діяти згідно з правильними принципами є центральною складовою віри. Отже, “віра без діл—мертва” (Яків 2:20).
Пророк Джозеф також пояснював, що “віра—це не тільки принцип дії, але й сила в усіх розумних істотах, чи то на небесах, чи на землі” (Lectures on Faith, 3). Отже, віра у Христа веде до праведних дій, що збільшує нашу духовну здатність і силу. Усвідомлення віри як принципу дії та сили надихає нас направляти свободу волі на дотримання євангельських істин, запрошує в наше життя викупительні і зміцнюючі сили Спокути Спасителя і збільшує нашу силу, завдяки якій ми вільні в собі (див. УЗ 58:28).
Я давно зрозумів ту істину, що для змістовної молитви необхідні і священне спілкування, і свята праця. Щоб отримати якісь благословення, ми зі свого боку маємо заслужити їх, і молитва як форма праці є засобом здобуття найвищих благословень (Bible Dictionary, “Prayer,” 753). Коли ми кажемо “амінь”, то просуваємося далі і продовжуємо священну працю моління, діючи згідно з тим, що ми сказали Небесному Батькові.
Щоб просити з вірою, необхідні чесність, зусилля, рішучість і наполегливість. Дозвольте проілюструвати сказане і дати вам запрошення.
Як і годиться, ми молимося про безпеку й успіх місіонерів повного дня по всьому світу. І часто у своїх молитвах ми просимо, щоб місіонери змогли знайти людей та сім’ї, які готові прийняти послання про відновлення. Але насправді-то це мій обов’язок і ваш обов’язок—знайти людей, яких навчатимуть місіонери. Місіонери є штатними вчителями, а ми з вами—штатними шукачами. І ми з вами як довічні місіонери не повинні молитися про те, щоб місіонери виконували нашу роботу!
Якби ми з вами по-справжньому молилися і просили з вірою, як робив це Джозеф Сміт, якби ми молилися, передбачаючи дії, а не тільки слова, тоді робота з проголошення євангелії просувалася б дивовижними темпами. Така молитва віри може складатися з наступних елементів:
-
Подяка Небесному Батькові за вчення й обряди відновленої євангелії Ісуса Христа, яка приносить яскраву надію і щастя в наше життя.
-
Прохання мужності і сміливості, аби відкрити уста і ділитися євангелією з нашими рідними і друзями.
-
Благання до Небесного Батька допомогти нам знайти людей та сім’ї, які сприймуть наше запрошення послухати місіонерів у нас удома.
-
Обіцяння зробити сьогодні і на цьому тижні все, що залежить від нас, і прохання допомогти подолати тривогу, страх і нерішучість.
-
Прагнення дару проникливості, щоби очі бачили, а вуха чули можливості для місіонерської роботи.
-
Палке моління про силу діяти так, як ми маємо діяти.
У такій молитві можна виразити вдячність і просити про інші благословення, і молитва буде закінчена в ім’я Спасителя. І після цього священна праця цієї молитви буде продовжуватися і зростати.
Така модель священного спілкування і святої праці може знайти застосування в наших молитвах про бідних і нужденних, хворих і вражених, за рідних і друзів, яким важко, і за тих, хто не приходить на церковні збори.
Я свідчу, що молитва стає змістовною, якщо ми просимо з вірою і діємо. Я запрошую всіх нас молитися з вірою про свій небесами даний обов’язок проголошувати євангелію. Я обіцяю, що за це двері відчиняться і ми побачимо нові можливості і діятимемо за ними.
Після випробування нашої віри
Мій другий приклад наголошує на важливості збереження нашої віри під час випробування. Кілька років тому одна сім’я зі Сполучених Штатів вирушила у подорож до Європи. Невдовзі після прибуття на місце сильно захворів їх 13-річний син. Мати і батько спочатку подумали, що розлад шлунку спричинений втомою від перельоту, і сім’я продовжила намічену подорож.
Того ж дня стан сина погіршився. Організм зневоднювався. Батько дав сину благословення священства, але негайного покращення не відбулося.
Пройшло кілька годин, і мати стала біля свого сина навколішки, благаючи Небесного Батька в молитві допомогти хлопчику. Вони були далеко від дому в чужій країні і не знали, як отримати медичну допомогу.
Мати спитала сина, чи не проти він помолитися разом з нею. Вона знала, що лише чекання на бажане благословення недостатньо, їм слід було продовжувати діяти. Пояснюючи йому, що благословення, яке він отримав, усе ще в дії, вона запропонувала знову помолитися, як робили це давні апостоли: “Додай Ти нам віри!” (Лука 17:5). В молитві було сказано про довіру до сили священства і готовність робити все необхідне, щоб підтримати благословення, якщо це благословення відповідало Божій волі. Невдовзі після цієї простої молитви, стан сина почав покращуватися.
Праведні дії цієї матері та її сина допомогли привернути обіцяну силу священства і частково задовольнили вимогу—“не сперечайтеся через те, що не бачите, бо ви не матимете доказів перед тим, як буде випробувано вашу віру” (Етер 12:6). Як в’язниця, в якій перебували Алма і Амулек, звалилася на землю “тільки після їхньої віри”, і як Аммон і його брати- місіонери побачили великі чудеса свого служіння “тільки після їхньої віри” (див. Етер 12:12–15), так і зцілення 13-річного хлопчика сталося тільки після їхньої віри і “згідно з їхньою вірою в їхніх молитвах” (УЗ 10:47).
Не моя, а Твоя нехай станеться воля
Мій третій приклад стосується важливості визнання і прийняття волі Божої в своєму житті. Колись був один молодий батько, який в дитинстві був активним членом Церкви, але в підлітковому віці обрав інший шлях. Відслуживши в армії, він одружився з чудовою дівчиною, і незабаром в їхньому домі з’явилися діти.
Одного дня знічев’я сильно захворіла їхня 4-річна старша донька, і її забрали до лікарні. У відчаї і вперше за багато років цей батько опинився на колінах у молитві, просячи, щоб життя його донечки було збережено. Втім її стан погіршувався. З часом цей батько став відчувати, що його дитинка не виживе, і поступово його молитви змінилися. Він уже не просив про зцілення, а просив розуміння. “Нехай Твоя воля станеться”—тепер він молився саме в такому дусі.
Невдовзі дочка впала в кому, і батько знав, що її час на землі добігає кінця. Зміцнені розумінням, довірою і надлюдською силою, молоді батьки знов молилися, благаючи дати їм можливість ще разок потримати її при пам’яті. Очі доньки розплющилися, а її слабенькі ручки потягнулися до тата й мами, щоб наостанок обійняти. Тоді вона пішла з життя. Цей батько знав, що на їхні молитви прийшла відповідь—добрий, милостивий Батько Небесний втішив їхні серця. Сталася Божа воля, і вони зрозуміли її. (Адаптовано з H. Burke Peterson, “Adversity and Prayer,” Ensign, Jan. 1974, 18).
Розпізнання і прийняття волі Бога в нашому житті є основними складовими прохання з вірою у змістовній молитві. Однак недостатньо просто сказати: “Нехай Твоя воля станеться”. Кожному з нас потрібна допомога Бога, щоби підкорити свою волю Його волі.
“Молитва—це дія, в якій воля Батька і воля дитини приходять у відповідність одна одній” (Bible Dictionary, “Prayer,” 752–753). Смиренна, палка і наполеглива молитва дозволяє нам дізнатися волю нашого Небесного Батька і привести себе у відповідність їй. І Спаситель подав бездоганний приклад цього, коли молився у Гефсиманському саду, “благаючи: “Отче, як волієш,—пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте—не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився” (Лука 22:42, 44).
Мета наших молитов має бути не в тому, щоб зачитати список побажань або низку прохань, а щоб заробити для себе та інших благословення, які Бог бажає дарувати відповідно до Своєї волі і в Свій час. Наш Небесний Батько чує і відповідає на кожну щиру молитву, але відповіді, які ми отримуємо, можуть бути іншими, ніж ми очікували, або приходити в інший час і спосіб, ніж ми гадали. Ця істина є очевидною з тих трьох прикладів, що їх я навів сьогодні.
Молитва—це привілей і щире бажання душі. Ми можемо облишити “рутинні” і “вимушені” молитви і почати молитися змістовно, якщо будемо просити з вірою і діяти, зносити з терпінням випробування нашої віри та смиренно визнавати і приймати принцип “не моя, а Твоя нехай станеться воля”.
Я свідчу про реальність і божественність нашого Вічного Батька, Його Єдинонародженого Сина, Господа Ісуса Христа, і Святого Духа. Я свідчу, що наш Батько чує наші молитви і відповідає на них. Нехай кожен з нас рішучіше прагне просити з вірою і цим робить наші молитви по-справжньому змістовними. Я молюся про це у святе ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.