Відчути переміну в серці
Уроки з Книги Мормона
СТАРІЙШИНА КІТ К. ХІЛБІГ
Кілька років тому у Східній Європі я чув, як один молодий старійшина стояв перед такими ж, як він, місіонерами на зональній конференції і розповідав про випадок, що вплинув на його життя. У одному далекому місті разом зі своїм напарником вони знайшли і навчали одного чоловіка середнього віку на ім’я Іван (ім’я змінено). Їхній зацікавлений мав нелегке минуле, про що свідчив його поношений одяг, скуйовджена борода і невпевнена поведінка. Життя було до нього суворим і недобрим.
Івана ніхто не навчав релігії раніше, і йому довелося багато чого подолати. Слід було облишити звички, які суперечили відновленій євангелії. Необхідно було прийняти нові принципи, а потім застосовувати їх у житті. Іван хотів навчатися і старанно готувався до хрищення й конфірмації. Його одяг залишався поношеним, борода скуйовдженою, але він робив перші кроки. Невдовзі після Іванового хрищення того місіонера перевели в інше місце. Він сподівався, що знову колись зустрінеться з Іваном.
За шість місяців президент місії знову призначив того юного місіонера в колишній приход. Старійшина був здивований, але з нетерпінням чекав на повернення. У першу ж неділю він завчасно прийшов на причасні збори разом з новим напарником. Члени Церкви були раді знову бачити цього місіонера. Вони підходили до нього з широкими посмішками і щирими привітаннями.
Старійшина впізнав майже всіх з того невеличкого приходу. Однак він марно шукав обличчя чоловіка, якого вони з напарником навчали і христили шість місяців тому. У старійшини з’явилося почуття розчарування і суму. Невже Іван повернувся до своїх згубних звичок? Невже він перестав шанувати свої завіти хрищення? Невже він втратив благословення, обіцяні йому за покаяння?
Ті побоювання і думки старійшини розвіяв один незнайомець, який підійшов, щоб обійняти місіонера. Чисто виголений чоловік мав упевнену посмішку, а його обличчя випромінювало доброту. Чоловік був одягнутий у білу сорочку і акуратно зав’язану краватку. Того недільного ранку він готував причастя для невеликого зібрання. Лише коли чоловік почав говорити, старійшина впізнав його. То був новий Іван, не колишній Іван, якого вони навчали і охристили! Старійшина побачив у своєму друзі втілення чуда віри, покаяння і прощення; він побачив реальність Спокути.
Місіонер розповів усім присутнім на зональній конференції, що протягом місяців, поки цей старійшина був відсутній у філії, Іван змінився і зріс в усіх аспектах. Іван прийняв євангелію і випромінював її. Він відчув “переміну в серці” (Алма 5:26), якої вистачило і для хрищення, і для поступу в неперервному процесі навернення. Він готувався до отримання вищого священства і храмових обрядів. Іван дійсно “народився знову” (Алма 7:14).
Під кінець свого виступу місіонер запитав себе вголос: “А наскільки я відчув “переміну в серці” протягом останніх шести місяців”? Він продовжував свій самоаналіз, запитавши вголос: “А чи я “народився знову”? Це ті два глибокі запитання, які кожен з нас має постійно собі ставити.
Протягом останніх років я розмірковував над словами того молодого місіонера і діями Івана. Я розмірковував над тим, яку роль відіграє “могутня зміна” (Алма 5:12) у наших серцях і духовне… народження від Бога (див. Алма 5:14) в процесі втілення відновленої євангелії у своє життя. Я прийшов до висновку, що вони безсумнівно є важливою складовою Господнього вчення, а не просто одноразовим досвідом земного життя. Вони є нескінченним процесом, мета якого поглибити наше навернення і особисте очищення. Вони більш повно готують нас до вічного життя.
Трудність духовного відродження
Труднощі, пов’язані з тим, щоб народитися знову і відчути могутню зміну в серці, є тими труднощами, які всі ми повинні пройти. Дехто в християнському світі вважає, що для того, щоб народитися знову, достатньо лише визнати, що Христос є Спасителем світу, а якою була поведінка людини до цього чи буде після—не має значення. Деякі припускають, що простого визнання ролі Христа у поєднанні з проголошенням віри в Христа, зробленим один раз, достатньо, щоб згодом людина могла повернутися в присутність Батька і Сина. Хоча така точка зору основується на гарних намірах, але вона є неточною.
У Новому Завіті є багато згадувань про необхідність народитися знову, але в наявному перекладі не йдеться про те, як цього досягнути. Наприклад, Спаситель (див. Іван 3:5–7), Іван Христитель (див. Матвій 3:11) і Павло (див. Римлянам 6:2–6; 2 Коринтянам 5:17; Галатам 4:29; Ефесянам 4:24) проголошують принцип, але не роз’яснюють його значення.
На противагу цьому, Книга Мормона є прекрасним джерелом глибшого розуміння процесу могутньої зміни серця і народження знову. Її пророки дають більш повне доктринальне пояснення цього процесу. Обидві фрази більш повно досліджуються Алмою молодшим, який ставить членам Церкви три запитання: “Я питаю вас, мої браття по Церкві, хіба ви не народжені духовно від Бога? Хіба ви не отримали образ Його у виразі вашого обличчя? Хіба ви не відчули могутню зміну у ваших серцях?” (Алма 5:14).
З Головних трудів ми знаємо, що хрищення зануренням дозволяє нам стати членами Церкви, але цей обряд сам по собі не є духовним відродженням, що дозволяє нам повернутися в присутність Небесного Батька. Подібним же чином, коли після хрищення нас конфірмують, ми маємо право на постійний супровід Святого Духа. Однак, лише коли ми дійсно покаялися—тобто дійсно отримали Святого Духа—ми можемо освятитися і, таким чином, знову народитися духовно. Отже, проникливі запитання Алми кожен з нас має ставити собі багато разів протягом усього життя.
Президент Бригам Янг (1801–1877) так навчав про “нове народження”: “Поки ми живемо в плоті, існує таке поняття як народження Духа. І коли ми більш досконало розуміємо свій особистий незалежний устрій, даний нам Богом, і духовний світ, і принципи та сили, що діють на цей організм, ми зрозуміємо, що людина може бути настільки цілковито і виключно відданою Духу істини і Богові й бути настільки огорнутою цим Духом, що ми правомірно можемо назвати це новим народженням”1.
У своєму зворушливому виступі цар Веніямин радив людям, як їм жити за євангельськими принципами (див. Мосія 2–4). Потім він сміливо запитав, чи вірять вони його словам. Їхня емоційна відповідь є прекрасним прикладом: “І вони всі заволали в один голос, кажучи: Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам; і ми знаємо також про їхню надійність і істинність, через Духа Господа Вседержителя, Який звершив сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2).
Вони також сказали: “Ми бажаємо увійти в завіт з нашим Богом, щоб виконувати його волю, і бути послушними його заповідям у всьому, що Він заповідатиме нам, у всі наші дні, що залишилися” (Мосія 5:5; курсив додано).
Цар Веніямин потім пояснив людям, що відбулося і які наслідки це принесло. Він дав прекрасне визначення нового народження:
“Ви сказали ті слова, яких я бажав; і завіт, який ви склали, є праведним завітом.
І ось, через той завіт, який ви склали, вас будуть називати дітьми Христа, Його синами і Його дочками; бо знайте, цього дня Він духовно народив вас; бо ви кажете, що ваші серця змінилися через віру в Його ім’я; отже ви народилися від Нього і стали Його синами і Його дочками” (Мосія 5:6–7).
Ці послідовники Царя Веніямина безсумнівно відчули таку величезну зміну в серці, що більше не мали бажання чинити зло; після того вони безсумнівно були народжені духовно, тобто були народжені знову.
Пам’ятайте, що нове народження не усуває нашу пам’ять про старі гріхи, але приносить спокій у свідомість і полегшення від болю за провину (див. Мосія 27:29; Алма 36:19).
Благословення, які приносить нове народження
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадує нам, що “ті члени Церкви, які дійсно народилися знову, знаходяться у благословенному і привілейованому стані. Вони досягнули цього не простим приєднанням до Церкви, але через віру (1 Івана 5:1), праведність (1 Івана 2:29), любов (1 Івана 4:7) та подолання світу. (1 Івана 5:4)”2.
Алма молодший особисто відчув цю переміну: з ворога Бога він перетворився на нову істоту, істоту, яка навернулася і, таким чином, взяла на себе зобов’язання будувати царство:
“Бо, сказав він, я покаявся у моїх гріхах, і був викуплений Господом; бачите, я народився від Духа.
І Господь сказав мені: Не дивуйся, що все людство, так, чоловіки і жінки, всі народи, коліна, язики і люди, повинні народитися знову; так, народитися від Бога, змінити свій тілесний стан на стан праведності, будучи спокутуваними Богом, стаючи його синами і дочками;
І так вони стають новими створіннями; і якщо вони не зроблять цього, вони ніяк не зможуть успадкувати царство Бога” (Мосія 27:24–26; курсив додано).
Якщо всі народи повинні народитися і відчути зміну в серці, то немає значення, чи ми народилися у Церкві, чи були навернені пізніше в дитинстві або зрілому віці. У певний момент ми всі маємо відчути ту зміну в серці і те відродження Духа упродовж процесу свого навернення. Процес відродження і зміни в серці має бути всеохоплюючим, доступним усім народам, а, отже, кожній людині.
У Писаннях розповідається про людей, яких було навернено надзвичайним чином, наприклад, Павло (див. Дії 9:1–20) і Алма молодший (див. Мосія 27:8–37). Однак для більшості людей за часів, описаних у Біблії чи Книзі Мормона, як і у наш час, ця зміна серця не є одноразовою подією. Швидше, це особистий поступовий процес.
Старійшина Мак-Конкі, виступаючи в Університеті Бригама Янга на конференції Першого колу, звернувся з такими словами втіхи і підбадьорення: “Для більшості людей навернення [духовне відродження, яке супроводжується відпущенням гріхів]—це процес; він іде крок за кроком, від одного рівня до іншого, від нижчого стану до вищого, від благодаті до благодаті до того часу, поки людина повністю не навернеться до праведності. Це означає, що людина долає один гріх сьогодні, а завтра—інший. Вона удосконалює своє життя у якійсь сфері сьогодні, а пізніше— в іншій. І процес навернення триває аж до свого завершення, поки ми в буквальному розумінні, як сказано в Книзі Мормона, з тілесних людей не перетворимося на святих Божих”3.
Неважливо, чи є наше духовне відродження раптовим, чи, як у більшості випадків, поступовим. Хоча процес може відрізнятися, результат буде однаковим. Немає різниці в якості навернення. Кожна людина, яка пережила потужну зміну в серці, відчула радість і любов, що витіснили колишній біль за непослух (див. Алма 36:20–21). Яким добрим є наш Небесний Батько! Якою всеохоплюючою є Спокута Його Сина!
Дотримуючись цих істинних учень, подібно до того місіонера зі Східної Європи та його зацікавленого, ми з вами можемо відчути зміну в серці й духовне відродження і таким чином пожати обіцяні благословення миру, любові, істинної радості й отримати бажання чинити добро постійно.