Плоди Книги Мормона
Коли я читаю Книгу Мормона, зі мною неминуче щось відбувається. Мої тягарі полегшуються. Віра і надія приходять на зміну занепокоєнню, неспокою і сумнівам. Життя здається яскравішим.
Коли я служив на місії в Німеччині, минув лише місяць чи два після мого приїзду, і зі мною сталися два подібні випадки, що вплинули на моє свідчення про Книгу Мормона надзвичайним чином.
Одного ранку ми проповідували, стукаючи у двері кожного будинку. Мій напарник постукав у двері священика однієї з поширених церков. Той священик запросив нас сісти за стіл, а потім відразу ж почав дуже збуджено і енергійно критикувати Книгу Мормона. Я розумів більшість того, що він казав. Дух суперечки, з яким він усе це казав, відчувався безпомилково, але через брак досвіду в спілкуванні німецькою мені було важко щось йому відповісти. Мій старший напарник, сильний і чудовий місіонер, просто склав своє могутнє свідчення про книгу, ми вибачилися і пішли. Моє серце розривалося. Я впевнений, що мене навіть проймав дрож. Мені було неприємно.
За тиждень або й два ми зустріли під час проповідування на вулиці чоловіка, який погодився на зустріч. Ми призначили час, і він назвав нам свою адресу в Бюккебурзі, мальовничому маленькому містечку за кілька миль від Міндена, де ми жили, але в межах нашого району.
Була зима, і вранці в неділю, коли було призначено зустріч, ми сіли на велосипеди й проїхали всю відстань, долаючи сильний холодний зустрічний вітер. Потерпаючи від холоду, важко дихаючи, ми натиснули на дверний дзвінок багатоквартирного будинку, і чоловік відчинив нам. Ми піднялися сходами до його квартири, він впустив нас. Ми відразу ж розпізнали дух суперечок, що панував у кімнаті—той самий дух, що ми відчували кілька тижнів тому в домі священика.
Наш господар не запросив нас сісти. Замість того він на мить вийшов з кімнати. Він повернувся, несучи кілька видань Біблії, поклав їх на стіл і сказав дуже гучно і зверхньо: “Тож ви хочете поговорити про релігію, чи не так?” Потім, показуючи на вікно, він закричав: “Добре, але спочатку викиньте вашу Книгу Мормона у [річку] Весер!”
Тижнів зо два минуло після зустрічі зі священиком, і я тепер міг сказати речення чи два німецькою. Я спробував зробити це. І знову мій старший напарник склав сильне, спокійне свідчення про Книгу Мормона і ввічливо подякував чоловікові за його час. Після того ми вибачилися і поїхали назад до Міндена, тільки цього разу вітер був попутним.
Я мав свідчення про істинність Книги Мормона, або так я думав у той час. Але після тих двох випадків, які сталися протягом короткого періоду часу, я до болю зрозумів, що моє свідчення не було ані глибоким, ані міцним. Я не був певним у собі і у своїй здатності правдиво свідчити про Книгу Мормона сильно і переконливо.
Я зрозумів, що якщо хочу мати успіх на місії, то повинен досягнути того, щоб моє свідчення про Книгу Мормона було істинним і сильним. Я почав працювати над цим. Я читав, і молився, і думав, і розмірковував. Згодом Господь благословив мої зусилля. Я отримав свідчення і ніколи його не втрачав. Більше того, з роками воно ставало все міцнішим.
Я часто розмірковував над тими двома випадками. Я вдячний мудрому і спокійному напарнику і, певним чином, я вдячний за нерозважливого священика і фанатичного чоловіка, які, образно виражаючись, взяли мене за плечі й струснули. Навіть сьогодні, через 40 років, я пам’ятаю їхні імена і подробиці наших зустрічей. Коли я думаю про них, то на думку приходить величний уривок з 3 Нефія:
“І згідно з тим, що Я вам заповідав, так ви будете христити. І не буде сперечань між вами, як досі було; і не буде сперечань між вами стосовно питань Мого вчення, як досі було.
Бо істинно, істинно я кажу вам, той, в кому є дух суперечок, не від Мене, але від диявола, який є батьком суперечок, і він підбурює серця людей сперечатися із злістю, один з другим.
Ось, це не моє вчення—підбурювати серця людей на злість один проти одного; але моє вчення у тому, щоб з цим було покінчено” (3 Нефій 11:28–30).
Я згадую про величні слова Павла до галатів: “А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість” (Галатам 5:22–23).
Саме ці плоди я відчуваю, коли читаю Книгу Мормона. Коли я читаю сторінки книги, розмірковую над видатними вченнями Христа, що містяться в ній, намагаюся застосовувати їх у своєму житті—усе це спонукає мій розум і мою душу до “могутньої зміни” (Мосія 5:2; Алма 5:14) у моєму серці, зміни, яка дає мені рішучість чинити краще, бути добрішим, менш критичним, щедрішим і ділитися з іншими великими благословеннями, які Господь мені дав.
Такими є плоди Духа Божого. Такими є плоди Книги Мормона.