Чим мені найбільше подобається Церква
Нещодавно ми з чоловіком обідали з кількома нашими друзями. Розмова зайшла про релігію, і один наш друг, менш активний член Церкви, почав казати мені, чому Церква не є істинною.
Під час своїх пояснень він ставав усе більш категоричним, ворожим і сердитим. За весь час я не вимовила жодного слова. Спочатку мені захотілося плакати, але потім я розсердилася і у мене виникло бажання сказати щось у відповідь. Однак тихий спокійний голос наказав мені заспокоїтися.
Наш друг не припиняв своєї тиради, поки ми не закінчили обідати й не розплатилися. Потім він замовчав, ніби чекаючи на мої спростування. Я сиділа якусь мить, мовчки молячись. Потім, дуже м’яко і спокійно я сказала: “Знаєш, що мені найбільше подобається, коли я йду до церкви в неділю? Причастя. Це дає мені можливість спокійно схилити голову і помолитися Небесному Батькові. Я розповідаю Йому про все, що робила неправильно протягом минулого тижня і запитую, як мені удосконалюватися”.
Потім я додала: “Я думаю про всіх людей, яких намагалася благословити протягом минулого тижня і прошу Небесного Батька допомогти мені знайти більше людей, щоб благословити їх протягом наступного тижня. Я вдячна, що кожного тижня у мене є час зробити це під час причастя і ставати кращою людиною”.
Наш друг поглянув на мене і нічого не сказав. Ми вийшли з ресторану й пішли до авто. Потім я запитала, чи пам’ятає він усі книги з самовдосконалення на моїй домашній полиці. Він відповів ствердно. Я сказала йому, що з того часу, як приєдналася до Церкви, ніколи більше не зверталася до книг із самовдосконалення. Я сказала, що єдина книга, де знаходжу необхідні відповіді—це Книга Мормона.
За кілька днів він зателефонував, щоб вибачитися.
“Прийдіть до Христа… і люб[іть] Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою” (Мороній 10:32),—радив нам Мороній. Коли я намагалася виконувати цю пораду, моя любов до Божих дітей зросла—навіть до тих, які намагаються бути моїми ворогами.