Освятитися
На вулицях Гонконгу темп життя дуже швидкий. І вдень, і вночі натовп людей рухається упорядковано, але поспіхом. Люди пірнають у метро, і виринають у іншому місці, прямуючи на роботу, на базар або до школи.
Може здаватися, що у країні, де високо шанується старанна праця і досягнення, у добі замало годин для виконання всієї роботи.
“Мені потрібно більше часу,—зітхає Нг Кеті Ка-Лаї в кінці напруженого недільного дня, відпочиваючи з кількома своїми друзями.
Друзі знають з досвіду, що світ не лише вимогливий, але і гнітючий. Він може тягнути людину відразу ж у десяти напрямках, повільно забираючи її вільний час. Вимоги, які світ нам висовує, залишають мало часу для духовності. І якщо ми не будемо обережні, то перш ніж усвідомимо, потрапимо в ситуацію, де будемо розраховувати на милість світу, а не на милість Бога.
Світ летить уперед
Кеті та її друзі знають, як легко піддатися суєтності світу.
Чоу Шу Вай, якому 28 років, 70 годин на тиждень працює бригадиром на фабриці. 29-річний Луенг Лунг Сінг понад 50 годин на тиждень працює інженером-будівельником. 28-річна Кеті також працює близько 50 годин на тиждень у сфері продажу та обслуговування відвідувачів. 27-річна Чен Місті Лаї Мінг—асистент-дослідник і 28-річний Цанг Дік Хінг Леун—інженер-механік—працюють близько 45 годин на тиждень.
А крім того, ці вірні молоді члени Церкви беруть на себе додаткову відповідальність, виконуючи церковні покликання, присвячуючи їм від 5 до 15 годин щотижня. У цій групі президент Товариства молодих жінок колу, радник у президентстві Товариства молодих чоловіків колу, радник у президентстві Недільної школи приходу, президент регіональної ради інституту релігії і представник молодих неодружених дорослих у колі.
Друзі кажуть, що задля того, щоб знайти час для особистого духовного оновлення, його слід планувати. Іноді слід бути винахідливим або менше спати, встаючи раніше, а лягаючи пізніше, і користуватися часом, відведеним на дорогу та на обідню перерву.
“Якщо ми прийняли рішення знаходити час для вивчення Писань, то цей час буде легко знайти,—каже Дік.—Коли у нас немає плану, то існує велика ймовірність, що ми змарнуємо той вільний час, який знаходимо”.
Не відволікатися
Якщо світ не заволодіває нашою увагою виконанням роботи та інших обов’язків, він, як правило, намагається відволікти увагу іншими справами, щоб забрати час.
“Світ має безліч засобів відволікання уваги”,—каже Місті. Наприклад, Місті згадує про MP3-плеєри, що дозволяють вам слухати улюблену музику будь-де, але заважають зосередитися.
“Я відмовилася від MP3-плеєра майже рік тому,—каже вона.—Мені було надто важко зосередитися. Я не можу думати або розмірковувати, слухаючи MP3-плеєр”.
Дік каже про телебачення. “Якщо у мене є час на телебачення, то є час на вивчення Писань”,—розповідає він.—Нам слід шукати рівноваги й робити належні речі в належний час”.
Для цих молодих людей проблема полягає не в тому, що вони дивляться погані передачі або слухають невідповідну музику. Проблема в тому, щоб не дозволити розвагам заполонити той незначний час, який у них є для духовного розвитку. Або, як сказав старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Коли суєтні справи насуваються, надто часто на перше місце виходить те, чого не повинно там бути. … У Сатани є ефективне знаряддя проти добрих людей. Це—відволікання. Він хоче, щоб добрі люди заповнили життя “різними добрими справами”, аби для найнеобхіднішого не залишилося й місця”1.
Освятіться
Намагаючись звільнитися від світу, Дік, Кеті, Лунг, Місті і Шу вивчають свої обов’язки так, як наказує Господь: “І ви будете освячуватися, і будьте святі” (Левит 20:7). Друзі обговорюють, як їм освячуватися.
1. Вірою.
“Вони виявлятимуть віру в Мене, каже Господь,… щоб вони могли бути освяченими в Мені” (Етер 4:7).
Віра веде до дій, а ці молоді люди впевнені, що віра в Ісуса Христа вестиме до відповідних вчинків.
Протягом дня Дік намагається думати про Ісуса якомога частіше. “Він для нас є прикладом святості. Що робив Ісус? Що Він казав?” —каже юнак.
Отже, і він намагається жити подібним чином.
Керуючись вірою, друзі вивчають Писання, відвідують інститут релігії, виконують місіонерську роботу і служать у храмі. Вони служать іншим і, коли є нагода, діляться своїм свідченням. Вони також показують, що готові пожертвувати своїми бажаннями на користь послуху Господу.
“Мій розум і мої вчинки повинні бути зосереджені на Ісусі Христі,—каже Кеті. —Я не можу сказати, що хочу бути більш терплячою, а потім нічого для цього не робити. Якщо я довіряю Йому і маю віру в Нього, то можу ставати такою, як Він”.
2. Навчанням
“Освяти Ти їх правдою! Твоє слово—то правда” (Іван 17:17).
“Коли ми застосовуємо Писання, то вони є відповіддю, що допомагає нам протистояти життєвим проблемам і вирішувати їх”,—розповідає Дік про свій досвід вивчення Писань.
Усі друзі погоджуються. І кожен розповідає, як намагається знайти час кожного дня для вивчення Писань: чи то за півгодини до роботи, чи перед сном, чи у транспорті.
Лунг каже, що вивчення Писань у поєднанні з молитовним розмірковуванням відкриває шлях до натхнення і навіть може змінювати нашу сутність2.
“Писання поглиблюють моє розуміння євангелії,—каже Лунг.—Я можу відчувати Духа, і він наближає мене до Бога”.
3. Жертвою
“Освячення… приходить через те, що вони віддають свої серця Богові” (Геламан 3:35).
“Спаситель просить нас з готовністю жертвувати своїми бажаннями заради того, щоб іти за Богом”,— каже Кеті.
“Ми повинні добровільно зрікатися мирського”,—погоджується Місті.
Лунг, наприклад, розповідає про юнака з Євангелії від Луки, який запитав Ісуса, що йому потрібно для того, щоб здобути вічне життя. Той юнак дотримувався заповідей з юності, але не хотів відмовитися від багатства, коли Ісус запропонував йому розпродати все та йти за Спасителем (див. Лука 18:18–23).
“Йому потрібно було пожертвувати речами, що для нього багато значили, заради того, щоб стати послідовником Христа,—пояснює Лунг.—У кожного з нас є такі речі—і це не обов’язково багатство. Але ці речі не дають нам іти за Ним”.
Приклад, який вони обговорювали—це батько царя Ламонія і його готовність полишити гріхи й пізнати Бога (див. Алма 22:18).
“Бог хоче дізнатися, чи є у нас віра, щоб іти за Ним. Йому потрібні наші серця,—каже Місті.—Він хоче знати, що ми любимо більше. Саме так ми і стаємо Його послідовниками”.
“Щоб освятитися, ми повинні пожертвувати своєю волею, своїми бажаннями”,—каже Шу.
4. Послухом
“Те, що управляється законом, також і зберігається законом, і вдосконалюється, і освячується ним же” (УЗ 88:34).
Відмова від своїх бажань перетворюється на освячення, якщо ми відмовляємося заради виконання Господньої волі, живемо за завітами і дотримуємося Його заповідей.
“Бог дав нам закони,—каже Дік.—Послух законам освячує нас”.
“Ми б отримували більше благословень, якби з більшою готовністю слухалися,—каже Кеті.—Ми можемо бути щасливі, дотримуючись Його завітів”.
5. Спокутою
“Ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз” (Євреям 10:10).
“Для мене освячення означає бути гідним того, щоб потрапити у присутність Бога, бути чистим,—каже Лунг. —Це можливо лише завдяки Спокуті”.
“Він уже пережив усі наші труднощі,—каже Місті.—Те, що ми відчуваємо, Він уже відчув. Спокута має велику силу, щоб ми були так само освячені, як і Він” (див. Мороній 10:32–33).
Кеті каже, що впустити Спокуту у своє життя означає “пам’ятати, що Спаситель зробив” для нас.
За словами Діка, він відчуває вплив Спокути, коли кається і кожного дня дотримується заповідей, дозволяючи Господу очищувати себе. Це і є прикладом того, як ми можемо освячувати себе так, щоб Господь міг освятити нас (див. Левит 20:7–8).
У світі та не від світу
Ці молоді люди знаходять час, щоб освятити себе і звільнитися від мирського, тому що Господь заповідав нам, щоб ми “організували себе і підготували себе, і освятили себе; так, очистили свої серця й очистили свої руки й ноги переді Мною…”
Але чому Він заповідав нам, що розуміння того, як освятитися таке ж важливе, як і саме освячення.
“…Щоб Я міг зробити вас чистими; щоб Я міг свідчити вашому Батькові, і вашому Богові, і Моєму Богові, що ви чисті від крові цього злочестивого покоління” (УЗ 88:74–75).
“Життя може бути шаленим,—каже Дік, вдивляючись у безкінечну вечірню метушливість Гонконгу.—Коли ми знаходимо в житті час для Спасителя, то можемо отримати Його допомогу в подоланні труднощів. Немає у світі нічого важливішого для мене за можливість повернутися до Небесного Батька”.