Целестіальний шлюб
Проголошення про сім’ю допомагає нам розуміти, що целестіальний шлюб дає більші можливості для щастя, ніж будь-які інші стосунки.
Мої любі брати і сестри, я глибоко вдячний за кожного з вас. Разом ми відчуваємо глибоку вдячність за євангелію Ісуса Христа. У цьому світі, сповненому нещастя, ми дійсно вдячні Богові за Його “великий план щастя”1. Його план проголошує, що чоловіки і жінки є “щоб мати радість”2. Ми отримуємо цю радість, коли робимо вибір жити в гармонії з вічним планом Бога.
Важливість вибору може бути проілюстрована на прикладі простої концепції, яка спала мені на думку одного дня, коли я робив покупки у великому магазині. Я назвав її “типові дії покупців”. Оскільки відвідання магазинів є частиною нашого повсякденного життя, ці типові дії можуть бути для вас знайомими.
Мудрі покупці ретельно вивчають характеристики товарів, перш ніж зробити вибір. Вони зосереджують свою увагу, головним чином, на якості та довговічності бажаного продукту. Вони прагнуть найкращого. На відміну від них, деякі покупці шукають дешеві товари, а інші можуть хвастливо витрачати гроші, щоби потім дізнатися, з великим розчаруванням, що вибраний ними товар виявився недовговічним. І, на жаль, зрідка зустрічаються особи, які, відкинувши свою особисту цілісність, крадуть те, що бажають. Ми називаємо їх магазинними крадіями.
Концепцію типових дій покупця можна застосувати при розгляді шлюбу. Подружжя, які люблять одне одного, можуть обрати шлюб найвищої якості або шлюб нижчої якості, який буде недовговічним. Або вони можуть відмовитись від обох варіантів і натомість безсоромно поцупити те, що бажають, діючи як крадії цнотливості.
Тема шлюбу обговорюється по всьому світу, оскільки існують різні погляди стосовно того, яким має бути подружнє життя. Мета мого виступу на цю тему—проголосити, як апостол Господа, що шлюб між чоловіком і жінкою є священним—його встановлено Богом4. Я також стверджую чесноту храмового шлюбу. Це найвища і найдовготриваліша форма шлюбу, яку наш Творець може запропонувати Своїм дітям.
Спасіння—це особиста справа, тоді як піднесення—справа сімейна5. Лише ті, хто уклали шлюб в храмі і чий шлюб запечатано Святим Духом обіцяння, залишатимуться подружжями після смерті6 і отримають найвищій ступінь целестіальної слави або піднесення. Храмовий шлюб також називають целестіальним шлюбом. У целестіальній славі є три ступені. Для того, щоб здобути найвищий, чоловік і дружина повинні бути запечатані на час і всю вічність і мають дотримуватися завітів, укладених ними у святому храмі7.
Найблагородніше прагнення людського серця—бути в шлюбі, який може тривати і після смерті. Це стає можливим через вірність храмовому шлюбу. Завдяки йому сім’ї можуть бути навіки разом.
Ця мета є славетною. Усі церковні заходи, навчальні програми, кворуми та класи є засобами для досягнення цієї мети—піднесення сім’ї8.
Задля досягнення цієї мети, наш Небесний Батько відновив ключі священства у цьому розподілі, щоб життєво важливі обряди Його плану могли виконуватись належною владою. Небесні посланці, і серед них Іван Христитель9, Петро, Яків та Іван10, Мойсей, Еліяс та Ілля11, брали участь у цьому відновленні12.
Знання про явлену через одкровення істину поширюється по всій землі13. Ми як пророки і апостоли Господа знов проголошуємо світу, що “сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”14.
Ми також проголошуємо, що “усі люди—чоловіки і жінки—створені за образом Бога. Кожна людина є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків і, будучи такою, має божественну природу і долю. Стать є невід’ємною властивістю доземної, смертної й вічної особистості та її призначення.
У доземному царстві духовні сини й дочки знали Бога як свого Вічного Батька, поклонялися йому і прийняли його план, за яким Його діти могли отримувати фізичні тіла й набувати земного досвіду, щоб розвиватися в досконалість і зрештою реалізувати свою божественну долю спадкоємців вічного життя. Божественний план щастя надає можливість продовження сімейних стосунків після смерті. Священні обряди й завіти, які можна отримати у святих храмах, дають можливість людям повернутися у присутність Бога, а сім’ям—об’єднатися навічно”15.
Це Проголошення про сім’ю допомагає нам розуміти, що целестіальний шлюб дає більші можливості для щастя, ніж будь-які інші стосунки16. Землю створено і Церкву відновлено для того, щоб сім’ї могли бути утворені, запечатані та навіки піднесені 17.
Писання проголошують, що “законно, щоб чоловік мав одну дружину, і вони двоє будуть одна плоть, і все це, щоб земля могла досягти кінцевої мети свого сотворіння”18. В іншому вірші стверджується: “Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка”19. Таким чином, шлюб є не лише принципом євангелії, який веде до піднесення. Він є заповіддю Бога.
Наш Небесний Батько проголосив: “Це є Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини”20. Спокута Його Улюбленого Сина Ісуса Христа уможливила здійснення цих обох цілей. Завдяки Спокуті, безсмертя, або воскресіння з мертвих, стало реальністю для всіх людей21. І завдяки Спокуті уможливився “найвеличніший з усіх дарів Бога”22—вічне життя, тобто життя вовіки в Його присутності. Для здобуття вічного життя ми повинні укласти вічний завіт з нашим Небесним Батьком23. Це означає, що храмовий шлюб стосується не лише чоловіка і дружини; він включає в себе партнерство з Богом24.
Проголошення про сім’ю також нагадує нам, що “чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного і своїх дітей і піклуватися один про одного”25. Діти, народжені у такому союзі, це “спадщина Господня”26. Коли сім’я запечатується в храмі, вона може стати такою ж вічною, як і саме царство Бога27.
Така винагорода вимагає дещо більшого, ніж обнадійливих сподівань. Якось я прочитав у газетному некролозі сподівання на те, що нещодавня смерть об’єднала людину з її померлим подружжям, коли насправді, вони не зробили вічного вибору. Замість цього вони вибрали для себе шлюб, який був дійсним лише стільки, скільки тривало їхнє земне життя. Небесний Батько пропонував їм найвищий дар, але вони відмовилися від нього. А відмовившись від дару, вони відмовилися від Того, хто є подавцем дару28.
Одне суворе речення з Писань проводить чітку межу між обнадійливим сподіванням і вічною істиною: “Усі завіти, договори, … зобов’язання, присяги, клятви, … або очікування, які не складено, в які не ввійшли і які не запечатано Святим Духом обіцяння—через того, кого помазано, як на час, так і на всю вічність … не мають дієвості, сили або чинності у воскресінні з мертвих та після нього; бо всі договори, які не складено з цією метою, закінчуються, коли люди вмирають29.
Ці істини є абсолютними. Члени цієї Церкви запрошують усіх людей пізнати їх і набути гідності для вічного життя30. Ми запрошуємо всіх повірити в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина, Ісуса Христа, покаятись, прийняти Святого Духа, отримати благословення храму, увійти у священні завіти і дотримуватися їх, і витерпіти до кінця.
Милосердний, великий Божий план щастя і його вічні благословення можуть бути запропоновані й тим, хто не мав можливості почути євангелію у земному житті. Храмові обряди для них можуть бути виконані вікарно31.
А що буде з багатьма дорослими членами Церкви, які не уклали шлюб? Вони, не через власну провину, самотньо долають випробування життя. Нагадаю нам усім, що у Господній спосіб і час, жодне з благословень не буде утримано від Його вірних святих32. Господь судитиме і нагородить кожну людину відповідно до бажань її серця і її діянь33.
Тим часом земні непорозуміння можуть зашкодити шлюбу. Дійсно, кожен шлюб починається з того, що його укладають двоє недосконалих людей. Він об’єднує двох недосконалих людей. Щастя прийде до них лише тоді, коли вони докладатимуть якнайкращих зусиль. Як гармонія музики оркестру створюється лише через злагоджені зусилля усіх музикантів, так і гармонія в шлюбі також вимагає злагоджених зусиль. Ці зусилля матимуть успіх якщо кожний з партнерів зменшить до мінімуму особисті вимоги і збільшить до максимуму дієве виявлення самовідданої любові.
Президент Томас С. Монсон сказав: “Щоб знайти справжнє щастя, ми повинні шукати його поза межами самих себе. Ще ніхто не пізнав сенс життя, доки не підкорив своє его заради служіння ближнім. Служіння іншим подібне до обов’язку, виконання якого приносить справжню радість”34.
Гармонія в шлюбі досягається лише тоді, коли людина вважає благополуччя свого подружжя одним з найвищих пріоритетів. Коли це відбувається насправді, целестіальний шлюб стає реальністю, приносячи велику радість у цьому житті та в житті прийдешньому.
Божий план щастя дозволяє нам робити свій вибір. Подібно до ситуації з типовими діями покупців, ми можемо вибрати целестіальний шлюб або гірші альтернативи35. Деякі пропозиції щодо якості шлюбу є дешевими, деякі дорогими, а деякі—підступно спланованими супротивником. Стережіться його пропозицій: вони завжди приносять нещастя!36.
Найкращий вибір—це целестіальний шлюб. На щастя, якщо раніше було зроблено гірший вибір, вже зараз можна прийняти рішення поліпшити його, змінивши його статус на найкращий вибір. Для цього потрібна могутня зміна в серці37 і постійне самовдосконалення38. Отримані завдяки цьому благословення будуть варті усіх докладених зусиль39.
Повне усвідомлення благословень храмового шлюбу знаходиться майже поза межами нашого земного розуміння. Такий шлюб продовжуватиме зростати в целестіальному царстві. Там ми можемо стати досконалими40. І, як Ісус зрештою отримав повноту слави Батька41, так і ми можемо “прийти до Батька … і в належний час отримати від Його повноти”42.
Целестіальний шлюб є центральною частиною підготовки до вічного життя. Він вимагає укладання шлюбу з належною людиною, у належному місці, належною владою, і відданого дотримання цього священного завіту43. Тоді людина може отримати запевнення щодо піднесення в целестіальному царстві Бога. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.