Будь ласка, пошли когось
Венді Валковіак, шт. Юта, США
Під час важкої вагітності своєю другою дитиною мені доводилося приймати ліки, щоб запобігти викидню. Ліки посилювали відчуття втоми й нудоти.
А ще гірше те, що мій чоловік працював по 15 годин, намагаючись успішно вести свій новий бізнес. Ми нещодавно переїхали до нового міста. Мої батьки жили за 640 км від нас. Я нікого не знала, була прикута до ліжка і в той же час мала доглядати за малюком. Мені було страшно й самотньо.
У такому стані я звернулася до Того, хто, як я знала, не дасть мені занепасти духом—до свого Небесного Батька. Я стала на коліна біля ліжка і помолилася: “Небесний Батьку, я знаю, що вже багато років обіцяла Тобі повернутися до Церкви. Думаю, що я вже готова до цього. Але у мене не вистачає сміливості зробити це самій. Будь ласка, пошли когось, хто запросить мене до церкви”.
Наступного дня у двері хтось подзвонив. Я лежала на дивані в піжамі в неприбраній вітальні, відчуваючи нудоту. Тому я не відкрила двері. За кілька хвилин мене пронизала думка: а якщо той дзвінок у двері був відповіддю на мою молитву про людину, яка прийшла запросити мене у церкву?
Я знову пішла у кімнату, знову стала на коліна і помолилася: “Небесний Батьку, мені дійсно соромно за те, що я не відчинила двері. Якщо Ти посилав когось поговорити зі мною, я обіцяю, що буду готова до цього завтра, якщо Ти пошлеш їх знову”.
Наступного дня я встала, прийняла душ, одягнулася, як для гостей, і весь день прибирала в домі. Потім я терпляче чекала, коли знову подзвонять у двері. І таки подзвонили. Коли я відчинила, то побачила на порозі двох жінок.
“Ми ваші візитні вчительки,—сказали вони.—А ви знаєте, що таке візитне вчителювання?”
“Так, знаю,—відповіла я, радіючи, що вони повернулися.—Заходьте”.
Одна з тих візитних вчительок, президент Початкового товариства, почала регулярно заходити, щоб переконатися, що зі мною все гаразд. Вона навіть запропонувала возити мого малюка до церкви і домовитися про відвідування місіонерів повного дня. Ці візити зміцнили моє свідчення й додали сміливості повернутися до церкви.
Я не могла повірити, що так багато років не молилася Небесному Батькові й не отримувала від Нього захист і підтримку. Яке це благословення—мати Спасителя, Який з любов’ю і милосердям допомагає мені нести тягарі. Я стала кращою людиною завдяки Його любові, і я відчуваю, що стаю все більше схожою на себе в той час, коли ходила до церкви в юності.
Небесний Батько довів мені, що для Нього все можливе. Усе, що Він просить від нас—мати віру в Його здатність відповідати на наші молитви.