Притчі про загублених і знайдених
Як помічники Спасителя в догляді за Його вівцями, ми маємо обов’язок “знаходити і спасати тих, хто зійшов з дороги”.
У 15-му розділі Євангелії від Луки Спаситель наводить три притчі, щоб навчати про цінність душі, показуючи нам, як знаходити і повертати тих, хто відбився від віри й сім’ї.
У притчах вівця заблукала, драхма загубилася, а блудний син розтратив увесь свій спадок у галасливій гульні. Однак пастир обшукує незнайому місцевість, жінка вимітає весь будинок, а батько, сповнений прощення, щодня пильнує, чи не повертається син, щоб обійняти його й радо привітати з поверненням.
Притчі Спасителя і три короткі нариси церковних провідників, подані нижче, нагадують нам, що, допомагаючи Йому доглядати за вівцями, ми маємо обов’язок “знаходити і спасати тих, хто зійшов з дороги, щоб жодна дорогоцінна душа не була загублена”1.