Як відповідати на запитання про нашу віру
Я був членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів всього лише кілька днів, коли у випадковій розмові з групою друзів мова зайшла про моє нещодавнє навернення.
Дехто був заінтригований, навіть наче загіпнотизований. Кілька прореагували на це байдуже. Одна молода жінка мого віку просто і беззаперечно відмовилася повірити, що я був християнином.
Це була моя перша спроба пояснити свої вірування тим, хто їх не поділяв. Я пам’ятаю, як я був прикро вражений, намагаючись пояснити щось людям, розум яких був настільки зашореним, що жодна аргументація не могла його відкрити хоча б для цікавості.
Зі зростанням Церкви збільшуватиметься й цікавість до неї, як і до будь-якої основної релігії, в результаті чого збільшиться кількість особистих розмов чи бесід он-лайн між членами нашої Церкви та їхніми сім’ями, друзями і товаришами, які не поділяють нашої віри.
Увага до деяких основних принципів може допомогти членам Церкви відповідати на запитання чи коментарі більш впевнено.
Живіть за своєю релігією
Одна з найбільших переваг, яку мають вірні члени Церкви,—це те, що наша віра заохочує нас “жити за своєю релігією”. Виникає почуття справжності, коли друзі і товариші бачать зв’язок між тим, що людина каже, і тим, що вона робить.
Якщо життя святих останніх днів є їхньою найкращою проповіддю, то й наші розмови повинні також бути відкритими, щирими і проходити в дусі доброти, навіть якщо люди ставлять неналежні запитання чи вибирають для розмови цинічний тон. Наша заява про те, що ми—послідовники Ісуса Христа, є найбільш переконливою, коли наші дії знаходяться в гармонії з нашими віруваннями. Коли ми будемо відповідати на запитання і навіть критику, то іноді нам доведеться бути сильними. Також нам може знадобитися й почуття гумору.
У 2007 р. на початку церемонії, присвяченій випуску студентів, що закінчили УБЯ—Гаваї, старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Якщо ви живете за принципами євангелії, [а не] просто їх вивчаєте, то особливе поєднання знань дозволить вам відчувати себе спокійними й підготовленими навчати того, що, як ви знаєте, є істинним,—за будь-яких обставин”.
Створіть ситуацію
Коли нам ставлять запитання чи роблять коментарі стосовно нашої віри, важливо від самого початку створити певну ситуацію.
Замість того, щоб просто відповідати на ряд випадкових запитань, корисно було б перші 30 секунд приділити створенню, так би мовити, основи. Її можна створити простим поясненням того, що ми вважаємо Ісуса Христа своїм Спасителем і приймаємо вчення Біблії про Його народження, життя, служіння, розп’яття на хресті і Воскресіння. Ми також вважаємо, що християнський світ відступив від істин, яких Ісус навчав у Біблії, і що Церкву, яку Він заснував, потрібно було відновлювати.
Такий виклад основоположних вірувань Церкви забезпечує своєрідний орієнтир, коли розмова повертається до інших євангельських вчень.
Поєднання інформаційних “точок”
Коли члени Церкви слухають запитання, вони можуть розпізнати, який саме принцип лежить в основі запитання, і поєднати відповідь на нього, пославшись на Спасителя.
Наприклад, чому ми посилаємо місіонерів у християнські країни? Тому що Ісус у Свій час посилав Своїх посланців по двоє “по цілому світові”. Ми те саме робимо сьогодні. Чому ми не схвалюємо співжиття офіційно неодружених чоловіка і жінки? Тому що Ісус і Його апостоли навчали про священність шлюбу і всього, що його стосується.
Нам не потрібно ускладнювати, заплутувати світськими аргументами, якщо принципи, за якими ми стараємося жити, йдуть від Божого Сина.
Діліться власним досвідом
Відповідати на запитання друзів не потрібно заученими напам’ять відповідями. Діліться справжнім особистим досвідом, це може запросити Духа свідчити і передати послання в серце слухача.
Одна із самих великих перешкод для розповіді про свою віру—це страх, що ми не зможемо відповісти на запитання. Небагато людей в інших церквах є експертами у власній історії чи доктрині, і дослідження показали, що, у порівнянні з ними, святі останніх днів неймовірно добре знають свою релігію.
Коли хтось ставить запитання стосовно доктрини чи історії Церкви, яку ми не знаємо, то добре буде сказати: “Я не знаю”. Але ми можемо поділитися власним досвідом, аби пояснити, що ми відчуваємо стосовно своєї релігії.
Якщо ми пов’язуємо власний досвід, що стосується молитви чи посту, чи добре спілкування зі своєю сім’єю, цей досвід не може бути поставлений під сумнів. Він—наш, і ніхто інший не розуміє його краще, ніж ми.
Знайте свою аудиторію
Деякі люди не будуть підходити до члена Церкви із запитаннями, оскільки бояться, що нарвуться на півгодинну лекцію. Якщо вони ставлять випадкове запитання, будьте чуйними: задовольніть їхній інтерес, не поруште їхній спокій та зважте на рівень розуміння. Якщо ви дасте їм відчути це із самого початку, то їм буде легко виявити свою цікавість.
Зрозумійте: та сама розмова не буде діяти однаково на кожного, треба враховувати різні обставини—релігійні, мирські та інші.
Розповідайте, у що ми віримо
У членів Церкви є надзвичайна можливість—діяти заради добра, допомагаючи усунути неправильні уявлення про те, ким ми є, і збільшити розуміння інших про те, хто насправді ми є і у що ми віримо.
Коли люди більше дізнаються про вірування святих останніх днів, вони можуть побачити деякі явні відмінності між ними та нами, і все ж знайти несподівані спільні точки зору, на яких можна будувати кращі стосунки.
Коли ми ділимося особистим досвідом, то це може бути більш ефективним шляхом надання відповідей на запитання, ніж повторення вивчених напам’ять відповідей.
Коли відповідаєте на запитання друга, залишайтеся собою. Те, ким ви є, часто є причиною того, чому вони запитують вас.