Ми віримо, що повинні бути цнотливими
Дотримання закону цнотливості збільшить наше щастя у смертному житті та уможливить наш розвиток у вічності.
У своєму посланні я розглядатиму фундаментальне запитання, яке має велику духовну значущість: Чому закон цнотливості настільки важливий? Я молюся, щоб Святий Дух підтвердив істинність принципів, на яких я наголошую.
План щастя, підготовлений нашим Батьком
Вічну важливість цнотливості можна зрозуміти лише у всеохоплюючому контексті плану щастя, підготовленого нашим Небесним Батьком для Своїх дітей. “Усі люди—чоловіки й жінки—створені за образом Бога. Кожна людина є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків і, … має божественну природу і долю” (“Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, лист. 2010, с. 129). Усі чоловіки й жінки жили з Богом, як Його духовні діти, до того, як прийти на землю в це смертне життя. За планом Небесного Батька Його духовні сини і дочки можуть отримати фізичні тіла, набути досвіду смертного життя і просуватися до піднесення.
Важливість фізичного тіла
Завдяки нашому фізичному тілу, ми можемо набути значний, глибокий і важливий досвід, який просто не були в змозі отримати у своєму доземному житті. Таким чином, наші стосунки з іншими людьми, здатність розпізнавати істину і діяти відповідно до неї та дотримуватися принципів і обрядів євангелії Ісуса Христа підсилюються у нашому фізичному тілі. У школі смертного життя ми пізнаємо ніжність, любов, доброту, щастя, горе, розчарування, біль і навіть виклики фізичних обмежень у такий спосіб, що це готує нас до вічності. Просто кажучи, тут є уроки, які ми повинні засвоїти, і досвід, який нам потрібно набути, як сказано в Писаннях, “будучи у плоті” (1 Нефій 19:6; Алма 7:12–13).
Сила породження
Після сотворіння землі, Адама було розміщено в Еденському саду. Однак, що важливіше, Бог сказав: “не добре, щоб бути чоловіку самотнім” (Мойсей 3:18; див. також Буття 2:18), і Єва стала Адамовою дружиною і поміччю. Унікальне поєднання духовних, фізичних і розумових здібностей та емоцій чоловіків і жінок було необхідним для здійснення плану щастя. “Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка” (1 Коринтянам 11:11). Чоловік і жінка призначені, щоб навчатися одне від одного, зміцнювати, благословляти, доповнювати і вдосконалювати одне одного.
Шлях, яким створюється земне життя, встановлено Богом. “Перша заповідь, яку Бог дав Адамові та Єві, стосувалася здатності бути батьками, яку вони мали, як чоловік і дружина” (Ліягона, лист. 2010, с. 129). Ця заповідь плодитися і розмножуватися і наповнювати землю залишається в силі й сьогодні. Таким чином, шлюб між чоловіком і жінкою є дозволеним каналом, крізь який доземні духи входять у смертне життя. Повне утримання від статевих стосунків до шлюбу і цілковита вірність в шлюбі захищає святість цього священного каналу.
Сила породження є духовно важливою. Зловживання цією силою шкодить цілям Батькового плану і нашого смертного життя. Наш Небесний Батько і Його Улюблений Син є творцями і довірили кожному з нас частинку Їхньої сили творити. Особливі настанови щодо належного користування здатністю створювати життя є невід’ємними складовими Батькового плану. Наше ставлення до цієї божественної сили і користування нею визначатиме у значному ступені наше щастя у смертному житті і нашу долю у вічності.
Старійшина Даллін Х. Оукс пояснив:
“Сила породжувати смертне життя є найславетнішою силою, яку Бог дав своїм дітям. Її використання було санкціоновано першою заповіддю, але іншу важливу заповідь було дано, щоб заборонити зловживання нею. Наголос, який ми робимо на законі цнотливості, пояснюється нашим розумінням мети наших сил породження у здійсненні Божого плану. …
Поза узами шлюбу, усяке використання цієї сили породження у тій чи іншій мірі є гріховним приниженням і спотворенням цієї найбожественнішої якості чоловіків і жінок (“The Great Plan of Happiness,” Ensign, Nov. 1993, 74).
Норма статевої моральності
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має єдину, незмінну норму статевої моральності: інтимні стосунки є належними лише між чоловіком і жінкою в узах шлюбу, встановлених у Божому плані. Такі стосунки, це не лише цікавість, яка спонукає до досліджень, не лише пристрасть, яка має бути задоволена, чи спосіб відпочинку або розваги, до якого слід егоїстично вдаватися. Вони не є підкоренням, яке слід здійснити, чи дією, яку слід виконати. Скоріше вони є одними з найвищих проявів нашої божественної природи і потенціалу в смертному житті та шляхом зміцнення емоційних і духовних уз між чоловіком і дружиною. Ми благословенні моральною свободою вибору і наш вільний вибір визначається нашим божественним спадком, як дітей Бога, а не сексуальною поведінкою, сучасними поглядами чи світськими філософіями.
Тілесна людина
У деякій мірі тілесна людина, описана царем Веніямином, живе і добре себе почуває у кожному з нас (див. Мосія 3:19). Тілесні чоловік чи жінка не каються, і є плотськими та хтивими (див. Мосія 16:5; Алма 42:10; Мойсей 5:13), потураючими та надмірними і гордовитими та егоїстичними. Як навчав Президент Спенсер В. Кімбол: “Тілесна людина—це “земна людина”, яка дозволяє брутальним тваринним пристрастям взяти вгору над своїми духовними схильностями” (“Ocean Currents and Family Influences,” Ensign, Nov. 1974, 112).
На відміну від цього, “чоловік [або жінка] Христа” (див. (Геламан 3:29) є духовними і стримують усі пристрасті (див. Алма 38:12), є помірними і поміркованими, доброзичливими і безкорисливими. Чоловіки і жінки Христа покладаються на слово Бога, не зосереджуються на собі та беруть на себе Його хрест (див. Матвій 16:24; Марк 8:34; Лука 9:23; УЗ 56:2) і просуваються вперед тісним і вузьким шляхом вірності, послуху і відданості Спасителю і Його євангелії.
Як сини і дочки Бога ми успадкували від Нього божественний потенціал. Але зараз ми живемо у занепалому світі. Самі елементи, з яких було створено наші тіла, за своєю природою є занепалими і такими, що завжди піддаються дії гріха, тління і смерті. Тому Падіння Адама і його духовні та земні наслідки найбільше впливають на нас безпосередньо через наші фізичні тіла. І все ж, ми є істотами з подвійною природою, бо наш дух, який є вічною частиною нас, перебуває у скинії нашого фізичного тіла, яке підвладне Падінню. Ісус наголосив апостолу Петру: “Бадьорий-бо дух, але немічне тіло” (Матвій 26:41).
Достеменну природу випробування смертним життям можна підсумувати у наступному запитанні: Чи буду я реагувати на схильності тілесної людини, або ж підкорятимусь спонуканням Святого Духа і скину з себе оболонку тілесної людини і стану святим через Спокуту Христа Господа (див. Мосія 3:19)? В цьому полягає випробування. Кожний потяг, бажання, схильність та порив тілесної людини можуть бути подолані Спокутою Ісуса Христа і через неї. Ми знаходимось тут, на землі, щоб розвинути божественні якості і приборкати всі плотські пристрасті.
Намір супротивника
План Батька призначений, щоб дати скерування Його дітям, допомогти їм стати щасливими і безпечно привести їх додому до Нього з воскреслими, піднесеними тілами. Небесний Батько бажає, щоб ми були разом у світлі та були сповнені надією. Всупереч цьому, Люцифер докладає зусиль, щоб збити з пуття синів і дочок Бога, зробити їх нещасливими і завадити їхньому вічному розвитку. Головна мета батька брехні в тому, щоб всі ми стали “так само нещасними, як [він] сам” (2 Нефій 2:27). Люцифер прагне, щоб ми були самотніми у темряві і без надії.
Сатана невідступно працює, щоб зруйнувати найбільш важливі складові плану Батька. Він не має тіла, і його вічний розвиток припинено. Подібно до того, як течію води по руслу ріки зупинено дамбою, так само вічний розвиток супротивника припинено, оскільки він не має фізичного тіла. Через свій бунт Люцифер відринув від себе всі благословення і досвід смертного життя, які уможливлюються завдяки тілу з плоті і кісток. Він не може отримати уроків, які призначені лише для духа, втіленого у плоть. Його обурює реальність буквального і всеохоплюючого воскресіння всього людства. Одним з глибоких духовних значень слова проклятий описується його неспроможність продовжити розвиток і стати подібним до нашого Небесного Батька.
Оскільки фізичне тіло настільки важливе у Батьковому плані щастя і для нашого духовного розвитку, Люцифер прагне завадити нашому розвитку, спокушаючи нас використовувати наші тіла неналежним чином. Одна з вічних іроній вічності полягає в тому, що супротивник, який нещасливий, бо не має фізичного тіла, спокушає нас розділити з ним його нещастя, через неналежне використання наших тіл. Те саме знаряддя, якого він не має, таким чином стає головною мішенню для його спроб принадити нас до духовного знищення.
Порушення закону цнотливості—це тяжкий гріх і неправильне використання наших фізичних скиній. Для тих, хто знає і розуміє план спасіння, осквернення тіла є актом непокори (див. Мосія 2:36–37; УЗ 64:34–35) і запереченням нашої істинної природи, як синів і дочок Бога. Коли ми дивимося поза смертне життя і у вічність, легко побачити, що фальшиве напарництво, за яке ратує супротивник, є тимчасовим і пустим.
Благословення цнотливості
Алма радив своєму сину Шиблону “стримувати усі свої пристрасті, щоб сповнитися любові” (див. Алма 38:12). Важливо, що дисциплінування тілесної людини в кожному з нас, відкриває шлях до багатшої, глибшої і більш тривалої любові Бога і Його дітей. Любов зростає завдяки праведному стримуванню і згасає через імпульсивне потурання.
Президент Меріон Дж. Ромні проголосив:
“Я не можу уявити собі благословень, яких би так палко бажав, як ті, що обіцяні чистим і чеснотним. Ісус говорив про конкретні нагороди за різні чесноти, але залишив найвеличнішу, як на мене, для чистих серцем, “бо вони”, сказав він, “будуть бачити Бога” (Матвій 5:8). І не лише будуть бачити Господа, але й почуватимуться як вдома у його присутності.
Ось … обіцяння Спасителя: “Нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога” (УЗ 121:45)” (“Trust in the Lord,” Ensign, May 1979, 42).
Нам також обіцяно, що коли ми просуватимемося шляхом чесноти “Святий Дух буде [нашим] постійним супутником” (УЗ 121:46). Тож, життя за законом цнотливості прикликає деякі з найвеличніших благословень, які чоловіки і жінки можуть отримати у смертному житті: належну духовну впевненість у присутності сім’ї, друзів, членів Церкви і, зрештою, Спасителя. Наше внутрішнє прагнення належати виповнюється у праведності, коли ми ходимо у світлі з надією.
Принцип покаяння
Декому з вас, хто отримує це послання, потрібно покаятися в сексуальних або інших гріхах. Спасителя часто називають Великим Цілителем, і цей титул має як символічне, так і буквальне значення. Усі ми відчували біль, пов’язаний з фізичною травмою або раною. Коли нам болить, ми, як правило, шукаємо допомоги і вдячні за ліки та засоби, які допомагають полегшити наші страждання. Уявіть собі гріх, як духовну рану, яка викликає вину або, як описував Алма своєму синові Коріантону, “муки сумління” (Алма 42:18). Вина для нашого духа є тим самим, що біль для нашого тіла,—попередженням про небезпеку і захистом від ще більшого пошкодження. Зі Спокути Спасителя тече цілющий бальзам втішення, який може зцілити наші духовні рани і усунути вину. Однак цей бальзам може бути застосований лише через принципи віри в Господа Ісуса Христа, покаяння і постійного послуху. Результатами щирого покаяння є мир сумління, втіха і духовні зцілення та оновлення.
Ваш єпископ або президент філії є помічником духовного лікаря, уповноваженим допомагати вам покаятися і зцілитися. Однак, будь ласка, пам’ятайте, що ступінь і глибина вашого покаяння повинні відповідати природі та тяжкості ваших гріхів—особливо для святих останніх днів, які уклали священний завіт. Щоб цілковито і повністю загоїти значні духовні рани потрібне безперервне лікування і час.
Обіцяння і свідчення
Описане мною вчення здаватиметься архаїчним і старомодним багатьом людям у світі, який дедалі більше висміює святість породження і мінімізує цінність людського життя. Але Господня істина не змінюється від примх, популярності чи опитувань громадської думки. Я обіцяю, що дотримання закону цнотливості збільшить наше щастя у смертному житті та уможливить наш розвиток у вічності. Цнотливість і чеснота є зараз, завжди були і завжди будуть “найдорожчим і найціннішим за все” (Мороній 9:9). Про це я свідчу у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.