Нарощувати духовну силу в кворумах священства
Господь благословив нас кворумами священства, аби навчати нас “скріпивши [наші] серця у єдності і в любові один до одного”.
Певний час тому старійшина Пол В. Джонсон, сімдесятник, разом зі своєю дружиною служив у президентстві території в Чилі. Якось у п’ятницю йому треба було подолати 1450 км від їхнього дому в Сантьяго, щоб реорганізувати президентство колу.
Коли у п’ятницю ввечері він прихав на місце, то йому подзвонили і сказали, що його дружина в лікарні. Коли він поговорив з сестрою Джонсон, вона розповіла, що упала зі сходів і вибила колінну чашечку. Запевнивши чоловіка, що про неї добре піклуються і що її не оперуватимуть раніше понеділка чи вівторка, вона заохотила його закінчити виконання свого завдання: реорганізувати кіл і головувати на конференції.
Заспокоєний її словами, старійшина Джонсон відразу ж надіслав електронне послання своєму провіднику кворуму в Солт-Лейк-Сіті, щоб розповісти про ситуацію, що склалася. Потім він склав план, як продовжить виконувати своє доручення. Його дії є для нас чудовим уроком: спочатку він доповів про ситуацію своєму провіднику кворуму, а потім продовжив виконувати завдання.
Кворуми сімдесятників організовані таким чином, що кожен їхній член має особливе доручення наглядати за іншими, у тому числі дбайливо піклуватися про почесних членів кворуму. Через те, що члени кворуму виконують завдання по всьому світу, як правило, вони не можуть особисто приходити з візитом; однак вони підтримують контакт через телефонні дзвінки, електронні послання, текстові послання та інші електронні засоби. Кожного члена кворуму просять негайно доповідати своєму провідникові кворуму про будь-які значні зміни в особистому чи сімейному житті, що старійшина Джонсон виконав з точністю.
У випадку старійшини Джонсона його провідником священства був старійшина Клаудіо Р. М. Коста, який на той час служив членом президентства сімдесятників. Старійшина Коста зателефонував старійшині Джонсону наступного ранку, коли старійшина Джонсон проводив співбесіду з місцевими провідниками. Старійшина Коста відчув, що старійшина Джонсон має повернутися додому, але уважно вислухав пояснення старійшини Джонсона, чому, на його думку, з дружиною було все гаразд і він міг закінчити реорганізацію колу. Старійшина Коста сказав, що старійшина Джонсон може продовжувати, але в той же час ближче ознайомився із ситуацією.
Приблизно через дві години старшина Коста зателефонував старійшині Джонсону і сказав, що він поговорив з провідниками кворуму про ситуацію і що за їхнім відчуттям старійшина Джонсон має бути біля сестри Джонсон. Старійшині Джонсону сказали, що квиток чекає на нього в аеропорту і що старійшина Карлос Х. Амадо вже вирушив, щоб закінчити реорганізацію президентства колу.
Коли старійшина Джонсон прибув до лікарні, то побачив, що дружина страждає від сильного болю. Важка ситуація ускладнювалася тим, що сестра Джонсон не розмовляла мовою, зрозумілою медичному персоналу, який про неї піклувався. Їй потрібен був чоловік. Натхненна братерська турбота провідників його кворуму допомогла старійшині Джонсону бути поруч з нею.
“Я відчуваю, як кворум про мене піклується,—сказав старійшина Джонсон,—і за цією турботою стоїть велика віра і сила. Я по-справжньому відчуваю себе частиною кворуму. Вважаю, що якщо мене колись покличуть у президентство кворуму старійшин, то я буду кращим президентом завдяки своєму досвіду в цьому кворумі”.
Я погоджуюся з цим. Єдність і любов, які я бачу серед своїх братів, можуть служити взірцем для всіх кворумів священства. Якби такий взірець наслідували всі, то це було б великим благословенням для кворумів і їхніх членів по всій Церкві.
Джерело сили кворуму
Є величезна сила в кворумах носіїв Ааронового та Мелхиседекового священства—або вона може там бути! Ця сила основується на Богом даних повноваженнях діяти від Його імені і включає свідчення, силу і щиру відданість кожного члена кворуму.
Результат є неймовірним: члени кворуму та їхні сім’ї стають духовно сильнішими, більш упевненими особистостями й більш досконалими послідовниками Ісуса Христа. Я бачив, як вони співпрацюють, створюючи надзвичайне братерство, яке неможливо зрівняти ні з чим поза Господньою Церквою.
Пригадую одну думку, якою поділився президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві: Він сказав: “Я дізнався через роки, що сила кворуму—не в кількості носіїв священства в ньому. Вона автоматично не з’являється завдяки віку чи зрілості його членів. Натомість вона великою мірою залежить від того, наскільки тісно його члени об’єднані в праведності”1.
Коли члени кворуму об’єднуються в праведності, сили небес безперешкодно вливаються в їхнє життя і звеличуються служінням, яке вони надають один одному, своїм сім’ям, Церкві та громадам, у яких живуть.
Сімдесят шість років тому старійшина Стівен Л. Річардс, у той час член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав таке визначення кворуму: “По-перше, це клас; по-друге—братерство, а по-третє—підрозділ для служіння”2. Надзвичайно хорошою ілюстрацією такої класифікації є кворуми сімдесятників.
Кворум як клас
Кожного тижня члени кворумів сімдесятників, які живуть поблизу Солт-Лейк-Сіті, збираються на збори в Головному управлінні Церкви. Там вони по черзі навчають один одного церковній доктрині, правилам і політиці відповідно до 88-го розділу Учення і Завітів: “Призначте з-поміж себе вчителя, і нехай не всі будуть промовцями водночас; але нехай усі говорять по черзі, і нехай усі слухають його висловлювання, щоб коли всі висловляться, усі могли бути наставлені всіма” (УЗ 88:122).
Ці збори є дорогоцінним досвідом отримання натхнення і зміцнення братерства. Дух спільноти і відчуття взаємної підтримки та любові панує на таких зборах. Оскільки не всі сімдесятники можуть бути присутніми, збори записуються і стають доступними через Інтернет тим членам кворуму, які служать далеко від Головного офісу Церкви.
Мій брат у кворумі, старійшина Дон Р. Кларк, каже, що ці збори є “духовним бенкетом доктрини та її застосування”. Коли він служив у одному із міжнародних президентств території, то казав: “Ми з нетерпінням чекали на можливість кожного тижня переглядати ці [відео] під час наших зборів президентства території. Були часи, коли тема повністю відповідала тому, що нам необхідно було почути”.
Завдяки цим записам зборів кворуму і турботі, яку сімдесятники та їхні сім’ї відчувають з боку провідників Церкви та братів з кворуму, за словами старійшини Кевіна Р. Дункана, “ми ніколи не почуваємося ізольованими. Де б ми не служили у світі, ми ніколи не самотні”.
Якщо всі члени кворумів Ааронового чи Мелхиседекового священства залучені, сила і дух братерства зростають, коли члени кворуму навчають один одного і діляться своїми думками. У багатьох кворумах є багато вчителів, що є хорошим тренуванням.
Провідники кворумів по всій Церкві можуть наслідувати приклад сімдесятників. Якщо хтось не може відвідувати збори кворуму, знаходьте способи залучати їх. Просто уявіть, який вплив справить телефонний дзвінок на первосвященика, який уже не може виходити з дому або знаходиться в притулку для літніх людей. Яким би вдячним він був за дзвінок від брата зі свого кворуму, який би розповів про те, що обговорювалося на зборах кворуму. Технології полегшують виконання цього завдання.
Кворум як братерство
Збори кворуму можна покращити за допомогою порядку денного, який зосереджується на дійсно важливих питаннях. Надто часто справи кворуму та оголошення забирають час, який було б доцільніше витратити на піклування й зміцнення братерства. Ефективний порядок денний може зосереджуватися на трьох аспектах, згаданих старійшиною Річардсом у його визначенні—навчання у класі, братерство і служіння.
У нашому кворумі ми розсилаємо протокол і оголошення електронною поштою. На наших зборах президентства найпершим питанням у нашому порядку денному є благополуччя членів кворуму. Ми запитуємо, чи у кого є якісь потреби. Ми молимося поіменно за членів кворуму—нинішніх і відкликаних—за їхніх дітей і онуків. Часто наш порядок денний змінюється, щоб ми могли обговорити, яким чином можемо надавати допомогу.
Справи кворуму і призначення для служіння потребують уваги, але мудрі провідники кворуму приділять менше часу датам та оголошенням (пославши їх електронною поштою або надрукувавши їх на папері й роздавши кожному), присвятивши більше часу доктрині, зміцненню братерства і тому, як кворум може допомагати іншим.
Як братерство, кворуми священства не мають собі рівних у світі. Багато років тому президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповідав, що “у давнину, коли чоловіка призначали до обраного товариства, його призначення, завжди написане латиною, описувало обов’язки організації, визначало, кого слід зараховувати членом, а потім незмінно включало слова: quorum vos unum, що означає “ми бажаємо, щоб ви були одним з них”3.
Ніщо так не об’єднує серця, як Дух Бога. Під впливом Духа, підтримані праведністю членів кворуму й духом взаємної турботи, кворуми можуть бути джерелом значної духовної сили для членів кворуму, їхніх сімей і тих, кому вони служать.
Крім того, важливим є спілкування. Сильні кворуми час від часу збираються разом на заходи, які дають можливість членам кворуму та їхнім сім’ям вільно і приємно спілкуватися. Спілкування є важливою частиною зміцнення і підтримання братерства.
Кворум як підрозділ для служіння
В багатьох випадках братерство у кворумах священства виступає рушійною силою для служіння, яке надається кворумами. Кворуми священства, працюючи разом як один у дусі братерства і любові, можуть творити чудеса.
Я знову згадую старійшину Пола і сестру Джилл Джонсон. Вони пережили багато серйозних випробувань у своїй сім’ї. Їхня дочка і маленький онук боролися з раком. У обох випадках молитви й піст членів кворуму старійшини Джонсона дивовижним чином впливали на ситуацію.
Церква і громади, де існують церковні підрозділи, багато разів отримували благословення завдяки вірному служінню кворумів священства. Таке служіння набирає великої сили, коли члени кворуму об’єднують свою силу в праведності та Христовій любові.
Часто я спостерігав, як ці сила і любов є наслідком жертви, яку великою мірою поділяють і дружини сімдесятників. Багато років тому я відвідував старійшину Клаудіо та сестру Маргарет Коста, коли вони служили в Боготі, Колумбія. Якось після вечері подружжя Коста розмовляли он-лайн зі своїми онуками. Оскільки старійшина Коста перекладав для мене, я дізнався, що онуки називають сестру Коста “комп’ютерною бабусею”. У кінці розмови двоє онуків віком два і чотири роки обняли монітор комп’ютера, таким чином обнімаючи сестру Коста. Сестра Коста пізніше сказала мені, що ті онуки думають, що вона і старійшина Коста живуть всередині комп’ютера.
Бути далеко від дітей та онуків під час важливих подій особливо важко для матерів та бабусь. Однак вони служать, бо люблять Господа і відчувають, що мають бути поруч з чоловіками під час їхнього служіння.
“Наші дружини роблять дуже великий вклад,—зазначає старійшина Дункан.—Вони не лише підтримують своїх чоловіків, розділяючи їхню тяжку ношу, але і спілкуються з членами і провідниками Церкви по всьому світу, надихаючи їх. Наші дружини є справжнім прикладом радісного самовідданого служіння”.
Такий вид єдності серед сімдесятників та їхніх дружин має велику силу. Я пригадую, як виконував доручення в Японії, подорожуючи від міста до міста зі старійшиною Юном Гваном і сестрою Бон Чої, які тоді служили в територіальному президентстві Азійської Північної території. Я знав, що в їхній рідній Кореї були певні проблеми, тож під час розмови підняв це питання. Після того, як я залучив сестру Чої до обговорення, вона розповіла, наскільки серйозними є ці проблеми. Потім вона висунула ідеї, які були дійсно дуже корисними у пошуках рішень.
Президент Томас С. Монсон нагадував нам: “Брати, світ потребує вашої допомоги. Є коліна, щоб зміцнювати, руки, щоб потискати, розум, щоб підбадьорювати, серця, щоб надихати і душі, щоб рятувати. На вас чекають благословення вічності. У вас є привілей бути не глядачами, а учасниками на сцені служіння священства”4.
Дійсно, справжнє братерство—це мірило божественності. Чим ближче ми наближаємося до ідеалу, тим ближчими стаємо до божественності. Батько, Син і Святий Дух настільки поєднані в любові, духовній силі та знанні, що Писання описують Їх як одне (див. Іван 17:21–23; 2 Нефій 31:21; 3 Нефій 11:27, 36). Господь благословив нас кворумами священства, щоб з їхньою допомогою ми навчилися такій єдності, яку з ніжністю описано у книзі Мосії: “скріпивши свої серця у єдності і в любові один до одного” (Moсія 18:21).
Я молюся про те, щоб кожен провідник і член кворуму приділив увагу кожному братові й дізнався про його потреби та потреби його сім’ї. Це важливе завдання буде легше вирішити, якщо ви виділите певну неділю кожного місяця для проведення обговорення на зборах кворуму. Знаючи потреби, члени кворуму зможуть знайти спосіб благословляти життя і черпати більш глибоко з небесних джерел, таким чином збільшуючи духовну силу в кворумах священства.