Священне місце Відновлення
Старійшина Джаіро Массагарді
Сімдесятник
Пальміра була сценою Відновлення, де майже через два тисячоліття мав прозвучати голос Батька.
Мій хороший друг, який був членом Церкви, протягом багатьох років намагався навчати мене євангельському принципу про вічні сім’ї. Однак, тільки відвідавши день відкритих дверей храму в Сан-Паулу, Бразилія, в жовтні 1978 року, коли я увійшов у кімнату для запечатування, те вчення про вічні сім’ї увійшло в моє серце, і багато днів я молився, щоб пізнати, чи була ця Церква істинною.
Я не був віруючою людиною, однак мене виховали батьки, які були віруючими, і я бачив те хороше, що було в інших релігіях. На той момент мого життя я думав, що всі вони прийнятні для Бога.
Після відвідування днів відкритих дверей храму я шукав відповідь у молитві, маючи віру й велику впевненість у тому, що Бог відповість мені, яка церква на землі належить Йому.
Після великої духовної боротьби я нарешті отримав чітку відповідь. Мене запросили христитися. Моє хрищення відбулося ввечері 31 жовтня 1978 року, за день до сесії освячення храму в Сан-Паулу.
Я зрозумів, що Господь знав мене і так дбав про мене, що відповів на мої молитви.
Наступного ранку ми з дружиною поїхали в Сан-Паулу, щоб відвідати сесію освячення храму.
Ми були там, але насправді тоді я ще не розумів цінності тієї чудової нагоди. Наступного дня ми відвідали територіальну конференцію.
Ми почали нашу подорож в Церкві і знайшли хороших друзів, які підтримували нас в той час, коли наше життя змінювалося.
Уроки для нових членів Церкви, які ми відвідували під час недільних зборів, були чудовими. Вони наповнювали нас знанням і нам хотілося, аби тиждень минув швидше, щоб в неділю ми знову могли отримати духовне живлення.
Ми з дружиною з нетерпінням чекали, коли увійдемо в храм, щоб запечатати нашу сім’ю на вічність. Це сталося через рік і сім днів після мого хрищення і було чудовим моментом. Я відчув, ніби вічність розділилася біля олтаря на час до і після запечатування.
Коли протягом кількох років ми легально проживали на східному узбережжі Сполучених Штатів Америки, я ознайомився з кількома тамтешніми містами, які здебільшого були маленькими.
Коли я читав або чув про події, які привели до Першого видіння, в цих розповідях згадувалося про натовпи людей, чого я не міг зрозуміти.
У моєму розумі почали виникати запитання. Чому Церква мала бути відновленою у Сполучених Штатах Америки, а не в Бразилії або Італії, землі моїх предків?
Де були ті натовпи згаданих людей, які брали участь у відродженні й плутанині релігій, коли все це відбувалося в такому мирному й спокійному місці?
Я запитував про це багатьох людей, але відповіді не отримав. Я прочитав усі, які міг, матеріали про це португальською мовою, а потім англійською, але не знайшов нічого, що могло б заспокоїти моє серце. Я продовжував пошуки.
У жовтні 1984 року я відвідав генеральну конференцію в якості радника в президентстві колу. Після конференції я один поїхав до Пальміри, штат Нью-Йорк, прагнучи знайти відповідь.
Прибувши туди, я намагався з’ясувати, чому Відновлення мало статися тут, і чому тут було таке велике духовне сум’яття? Звідки прийшли всі згадані в розповіді Джозефа люди? Чому це сталося там?
На той час найбільш прийнятною відповіддю для мене було те, що конституція США гарантувала свободу.
Того ранку я відвідав будівлю Грандіна, де було видано першу Книгу Мормона. Я був у Священному гаю, де багато молився.
На вулицях містечка Пальміра я майже не бачив людей. Де були всі ті натовпи людей, про яких згадував Джозеф?
Тієї післяобідньої пори я вирішив відвідати ферму Пітера Уітмера, і коли я дістався того місця, то побачив у вікні будиночка чоловіка. Його очі випромінювали надзвичайне тепло. Я привітався з ним і почав ставити ті самі запитання.
Тоді він спитав мене: “У вас є час?” Я відповів ствердно.
Він пояснив, що в тій місцевості знаходилися озера Ері й Онтаріо, а далі на схід і ріка Гудзон.
На початку 1800-х було вирішено побудувати канал для судоплавства, який мав перетинати ту місцевість, простягаючись більше ніж на 480 км до ріки Гудзон. На той час то була велика ініціатива, і вони могли покладатися лише на людський труд і силу тварин.
Пальміра була центром будівництва в тій місцевості. Будівельникам потрібні були кваліфіковані люди, спеціалісти, сім’ї та їхні друзі. Багато людей почали стікатися з навколишніх містечок та здалеку, наприклад з Ірландії, щоб працювати на будівництві каналу.
То був дуже священний й духовний момент, оскільки я нарешті дізнався, звідки був той натовп людей. Вони принесли свої звичаї і свої вірування. Коли той чоловік згадав про їхні вірування, мій розум було просвітлено, а мої духовні очі відкрито Богом.
У той момент я зрозумів, як рука Бога, нашого Батька, у Своїй неосяжній мудрості, підготувала у Своєму плані місце, куди привести юного Джозефа Сміта, помістивши його посеред того релігійного сум’яття, оскільки там, у горі Кумора, були сховані дорогоцінні пластини Книги Мормона.
То був етап Відновлення, коли приблизно після двох тисячоліть, під час чудового видіння, було почуто голос Батька, Який звертався до хлопчика Джозефа Сміта, коли той пішов до Священного гаю, щоб помолитися, і почув: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!”1
Там він побачив двох Осіб, блиск і славу Яких неможливо описати. Так, Бог знову відкрив Себе людині. Темрява, яка покривала землю, почала розсіюватися.
Пророцтва стосовно Відновлення почали виконуватися: “І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові”2.
Через кілька коротких років Джозефа було приведено до записів про пророцтва, завіти і обряди, які залишили давні пророки,—нашої улюбленої Книги Мормона.
Церква Ісуса Христа не могла бути відновленою без вічної євангелії, відкритої в Книзі Мормона, ще одному свідченні про Ісуса Христа, самого Сина Бога, Агнця Божого, Який забрав гріхи світу.
Христос сказав Своєму народу в Єрусалимі:
“Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари”3.
“Я—Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають”4.
Не пам’ятаю, чи попрощався я, коли залишив ферму Уітмера. Пам’ятаю лише, як по моєму обличчю текли сльози. Сонце сідало у прекрасному небі.
У своєму серці я відчував надзвичайну радість і мир заспокоїв мою душу. Я сповнився вдячності.
Тепер я чітко розумію, чому. Господь ще раз дав мені знання й світло.
Дорогою додому в мої думки линули уривки з Писань: обіцяння, дані Батьку Аврааму, що в його сімені будуть благословенні всі роди землі5.
І для цієї мети будуть зведені храми, щоб божественна сила знову могла бути передана людині на землі, аби сім’ї могли об’єднатися не до смерті, а бути разом всю вічність.
“І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я,—і полинуть до неї всі люди”6.
Якщо ви, хто чує мене, маєте будь-які запитання у своєму серці,—не здавайтесь!
Я запрошую вас наслідувати приклад пророка Джозефа Сміта, коли він прочитав Якова 1:5, “Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто”.
Те, що сталося на горі Куморі, було важливою частиною Відновлення, оскільки Джозеф Сміт отримав пластини, на яких містилася Книга Мормона. Ця книга допомагає нам більше наблизитися до Христа, ніж будь-яка інша книга на землі7.
Я свідчу, що Господь поставив пророків, провидців і одкровителів керувати Його царством у ці останні дні, і за Його вічним планом сім’ї мають жити разом вічно. Він дбає про Своїх дітей. Він відповідає на наші молитви.
Завдяки Своїй великій любові, Ісус Христос спокутував наші гріхи. Він є Спасителем світу. Про це я свідчу у святе ім’я Ісуса Христа, амінь.