“Взірець єдності в Ісусі Христі”, Ліягона, жовт. 2024.
Взірець єдності в Ісусі Христі
Якщо ми об’єднаємося в Ісусі Христі так, як люди, описані в книзі 4 Нефій, наше бажання бути в єдності подолає наші відмінності й приведе до щастя.
Ми живемо в епоху, коли хвиля розбрату і суперечок поширюється по всьому світу. Існує загроза, що за допомогою технологій та за підтримки людей, чиї серця охололи, ці сили розділення наповнять наші серця презирством і спотворять наше спілкування суперечками. Суспільні зв’язки рвуться. Вирують війни.
У такій атмосфері справжні послідовники Ісуса Христа прагнуть миру і активно намагаються будувати інше суспільство — таке, про яке йдеться в ученні Ісуса Христа. Саме тому Господь наказує нам: “Будьте єдиними; а якщо ви не єдині, ви не Мої” [Учення і Завіти 38:27]. Дійсно, єдність — це риса істинної Церкви Ісуса Христа.
Як нам опиратися силам поділення і розбрату? Як нам досягнути єдності?
На щастя, в книзі 4 Нефій у Книзі Мормона ми знаходимо приклад цього. У цьому розділі коротко описується життя людей після того, як Спаситель їх відвідав, навчав і встановив серед них Свою Церкву. З цієї розповіді ми бачимо, як ці люди досягли надзвичайної єдності та миру і стали для нас взірцем, наслідуючи який ми зможемо досягнути такої ж єдності.
Навернення
У книзі 4 Нефій 1:1 читаємо: “Учні Ісуса організували церкву Христа на всіх землях навкруги. І [люди]… приходи[ли] до них і щиро кая[лися] у своїх гріхах”.
Ми об’єднуємося навколо нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Кожна людина, яка дізнається про Ісуса Христа, Його євангелію і Його Церкву, отримує в своєму серці свідчення про істину від Святого Духа. Кожен з нас після цього може прийняти Спасителеве запрошення — мати в Нього віру і, покаявшись, іти за Ним.
Так починається наш шлях навернення — ми віддаляємося від егоїстичних гріховних бажань і наближаємося до Спасителя. Він є фундаментом нашої віри. І якщо кожен з нас звертається до Нього в кожній думці (див. Учення і Завіти 6:36), Він стає об’єднуючою силою в нашому житті.
Завіти
У літописі, вміщеному в книзі 4 Нефій, далі йдеться про те, що людей, які прийшли до Церкви і покаялися у гріхах, “було хрищено в імʼя Ісуса; і вони також отримували Святого Духа” (4 Нефій 1:1). Вони уклали з Богом завіт — особливі стосунки, які встановлюють зв’язок.
Коли ми укладаємо завіти і дотримуємося їх, то кожен з нас тим самим бере на себе ім’я Господа. Крім того, ми також беремо на себе Його ім’я як народ. Усі, хто укладає завіти і намагається їх дотримуватися, стають Господнім народом, Його особливою власністю (див. Вихід 19:5). Отже, у Церкві ми йдемо шляхом завітів як кожен окремо, так і всі разом. Наші завітні стосунки з Богом поєднують нас у справі та в нашій сутності. Коли ми пов’язуємо себе з Господом, Він допомагає нам “скріпи[ти] свої серця у єдності і в любові один до одного”(Moсія 18:21).
Чесність, рівність та допомога бідним
Далі в 4 Нефії читаємо: “Не було суперечок і сперечань серед них, і всі люди справедливо вели справи один з одним.
І в них усе було спільним між собою; отже, не було багатих і бідних, залежних і свободних, але всі вони були свободними і причасниками небесного дару” (4 Нефій 1:2–3).
Господь хоче, аби у наших земних справах ми були чесними і справедливими одне з одним, не обманювали і не мали зиску над ближніми (див. 1 Солунянам 4:6). Коли ми наближаємося до Господа, то не матимемо “бажання образити один одного, але жити мирно і віддавати кожному належне” (Moсія 4:13).
Господь також заповідав нам піклуватися про бідних і нужденних. Нам слід “переда[вати] від [нашого] майна”, аби допомагати їм, відповідно до нашої можливості це робити, і не засуджувати їх (див. Мосія 4:21–27).
Кожен з нас повинен “поважа[ти] свого брата, як самого себе” (Учення і Завіти 38:24). Якщо ми хочемо бути Господнім народом і мати єдність, нам не лише потрібно ставитися до інших, як до рівних, але ми також повинні по-справжньому бачити в інших людях рівних собі й серцем відчувати, що ми — рівні; рівні перед Богом, маємо однакову цінність і однаковий потенціал.
Послух
Ще один урок з 4 Нефія міститься в цій простій фразі: “Вони жили за заповідями, які вони отримали від їхнього Господа і їхнього Бога” (4 Нефій 1:12).
Господь навчав цих людей своєї доктрини, дав їм заповіді і покликав служителів, які служили їм. Його мета полягала в тому, аби зробити все можливе, щоб не було сперечань між ними (див. 3 Нефій 11:28–29; 18:34).
Наш послух Господнім вченням і Його служителям є важливим аспектом встановлення єдності. Це включає наше зобов’язання дотримуватися заповіді каятися, коли ми щось робимо не так, і допомагати одне одному в щоденних намаганнях чинити краще і бути кращими.
Спільні зібрання
Далі ми дізнаємося з книги 4 Нефій, що люди “продовжу[вали] піст і молитву, часто збираючись разом, щоб молитися і чути слово Господа” (4 Нефій 1:12).
Нам необхідно збиратися разом. Наші щотижневі збори поклоніння є для нас важливою можливістю знаходити силу — як кожному окремо, так і всім разом. Ми разом приймаємо причастя, навчаємося, молимося, співаємо і підтримуємо одне одного. Наші зібрання також допомагають сильніше відчути свою приналежність, дружбу та спільну мету.
Любити
Потім з книги 4 Нефій дізнаємося про те, що, можливо, є вирішальним в усьому цьому, — те, без чого неможливо досягнути справжньої єдності: “Не було суперечок на цій землі через любов Бога, яка жила в серцях людей” (4 Нефій 1:15).
Особистий мир здобувається, коли людина зі смиренною покірливістю насправді любить Бога. Це найбільша й найперша заповідь. Люблячий Бог, більше ніж будь-хто або будь-що, є джерелом справжніх миру, втішення, впевненості й радості. Якщо ми сильніше любитимемо Бога та Ісуса Христа, то природним чином поглибиться наша любов до сім’ї та до ближніх.
Найбільша радість, яку ми будь-коли відчуємо, настане тоді, коли нас буде поглинуто любов’ю до Бога і до всіх Його дітей.
Милосердя, чиста любов Христа, є протиотрутою від суперечок. Воно є визначальною рисою справжнього послідовника Ісуса Христа. Якщо ми упокорюємося перед Богом і молимося з усією енергією наших сердець, то Він даруватиме нам милосердя (див. Мороній 7:48).
Якщо ми хочемо, аби Божа любов перебувала в наших серцях, диво єдності здаватиметься нам абсолютно природним.
Божественна сутність
Крім того, люди, описані в книзі 4 Нефій, виявляли ознаку єдності, яка заслуговує нашої уваги: “Не було ані розбійників, ані вбивць, не було також Ламанійців, і ніяких інших -ійців; але були вони всі як один дітьми Христа і спадкоємцями царства Бога” (4 Нефій 1:17).
Коли люди усвідомили свою споконвічну благородну сутність, ярлики, які сотні років розділяли їх, зникли. Вони дивилися на себе — і на інших — у світлі своїх стосунків з Небесним Батьком та Ісусом Христом.
Розбіжності й відмінності можуть бути для нас хорошими й важливими. Але наша найважливіша сутність стосується нашого божественного походження і мети.
Перше і найголовніше, кожен з нас є дитиною Бога. Друге, як член Церкви кожен з нас є дитям завіту. І третє, кожен з нас є учнем або ученицею Ісуса Христа. Я закликаю всіх нас не дозволяти, аби жоден інший ідентифікатор не “замінюва[в] або змінюва[в] ці три незмінні визначення… чи става[в] пріоритетнішим за них”.
Будьте єдині
Бог запрошує нас усіх прийти до Нього. Місце є для кожного. Ми можемо походити з різних культур, мати відмінності в політичних поглядах, належати до різних етносів, мати різні смаки й багато інших відмінностей. Але якщо ми поєднані в Ісусі Христі, важливість таких розбіжностей тьмяніє і їх переважає наше всепоглинаюче бажання бути в єдності, аби ми могли належати до Нього.
Усім своїм серцем сприйміть уроки з книги 4 Нефій. Якщо кожен з нас намагатиметься застосовувати ці важливі складові єдності в своєму житті, тоді про нас скажуть, як і про них: “Певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога” (4 Нефій 1:16).