2. План спасіння

2.1. У доземному існуванні Небесний Батько представив план, що мав дозволити нам стати схожими на Нього й отримати безсмертя і вічне життя (див. Мойсей 1:39). Аби виконати цей план і стати схожими на нашого Небесного Батька, ми повинні пізнати Його і Його Сина, Ісуса Христа, та мати правильне розуміння Їхнього характеру та якостей (див. Іван 17:3).

2.2. У Писаннях говориться про цей план як про план спасіння, великий план щастя, план викуплення і план милості. Цей план включає Сотворіння, Падіння, Спокуту Ісуса Христа й усі закони, обряди та доктрину євангелії. Моральний вибір---здатність самостійно вибирати і діяти---є також необхідним для плану Небесного Батька. Наш вічний розвиток визначається тим, як ми користуємося цим даром (див. Ісус Навин 24:15; 2 Нефій 2:27).

2.3. Ісус Христос---центральна фігура у плані Небесного Батька. План спасіння дозволяє нам стати досконалими, отримати повноту радості, насолоджуватися нашими сімейними стосунками впродовж вічностей і вічно жити у присутності Бога.

Пов’язані посилання: Малахія 4:5--6; 3 Нефій 12:48; УЗ 131:1--4

Доземне життя

2.4. Перед тим, як народитися на землі, ми жили в присутності нашого Небесного Батька як Його духовні діти (див. Авраам 3:22--23). У цьому доземному житті ми взяли участь в нараді разом з іншими духовними дітьми Небесного Батька. На цій нараді Небесний Батько представив Свій план і доземний Ісус Христос зобов’язався бути Спасителем.

2.5. Ми використали нашу свободу волі, щоб слідувати за планом Небесного Батька. Тим, хто пішов за Небесним Батьком та Ісусом Христом, було дозволено прийти на землю, набути досвіду земного життя і, вдосконалюючись, прямувати до вічного життя. Люцифер, ще один духовний син Бога, повстав проти цього плану. Він став Сатаною, і його разом з послідовниками було скинуто з небес та позбавлено привілею отримати фізичне тіло й земний досвід.

Пов’язані посилання: Єремія 1:4--5; Євреям 12:9; 2 Нефій 2:27; 3 Нефій 11:10--11

Сотворіння

2.6. Під керівництвом Батька Ісус Христос створив небеса і землю (див. УЗ 76:22--24). Сотворіння землі було необхідним у плані Бога. Завдяки цьому нам було дано місце, де ми могли отримати фізичне тіло, бути перевіреними і випробуваними, а також розвинути божественні якості.

2.7. Адам був першою людиною, створеною на землі. Бог створив Адама і Єву на Свій власний образ. Усі людські істоти---чоловіки і жінки---створені за образом Божим (див. Буття 1:26--27). Стать є невід’ємною властивістю кожної доземної, смертної й вічної особистості та її призначення.

Падіння

2.8. В Еденському саду Бог поєднав Адама і Єву у шлюбі. Поки Адам і Єва були в цьому саду, вони все ще були в присутності Бога і могли жити вічно. Вони жили в невинності, і Бог забезпечував їхні потреби.

2.9. Коли Адам і Єва перебували в Еденському саду, Бог дав їм свободу вибору. Він повелів їм не їсти заборонений плід---плід з дерева пізнання добра і зла. Виконання цього повеління означало, що вони могли б залишатися й далі в саду. Однак Адам і Єва все ще не розуміли: якщо вони залишаться в саду, то не зможуть розвиватися, не пізнаючи протилежностей земного життя. Вони не могли б пізнати радості, бо не могли б відчути печаль і біль. Більш того, вони не могли б мати дітей.

2.10. Сатана спокушав Адама і Єву з’їсти заборонений плід, і вони вибрали зробити це. Через свій вибір вони були вигнані з Божої присутності і стали павшими і смертними. Провина Адама і Єви та зміни, які стали її наслідком---серед них духовна і фізична смерть,---називаються Падінням. Духовна смерть---це відокремлення від Бога. Фізична смерть---це відділення духа від смертного тіла.

2.11. Падіння---це важлива частина плану спасіння Небесного Батька. Результатом Падіння було те, що Адам і Єва могли мати дітей. Вони та їхні нащадки могли відчувати радість і сум, відрізняти добро від зла та розвиватися (див. 2 Нефій 2:22--25).

2.12. Як нащадки Адама і Єви, ми успадковуємо від них у земному існуванні занепалий стан. Ми відділені від присутності Бога і підвладні фізичній смерті. Ми також перевіряємося труднощами смертного життя і спокусами супротивника. Хоч ми і не відповідаємо за провину Адама і Єви, проте ми відповідаємо за наші власні гріхи. Через Спокуту Ісуса Христа ми можемо подолати негативні наслідки Падіння, отримати прощення своїх гріхів і зрештою відчути повноту радості.

Пов’язані посилання: Буття 1:28; Мосія 3:19; Алма 34:9--10

Пов’язана тема: Спокута Ісуса Христа

Смертне життя

2.13. Смертне життя є часом навчання, під час якого ми доводимо, що будемо використовувати свою свободу волі, аби робити все, що заповів Господь, і готуємося до вічного життя, розвиваючи божественні якості. Ми робимо це, коли виявляємо віру в Ісуса Христа та Його Спокуту, каємося, отримуємо спасительні обряди й укладаємо завіти, такі як хрищення і конфірмація, і з вірністю терпимо до кінця впродовж всього свого земного життя, наслідуючи приклад Ісуса Христа.

2.14. Під час земного життя наші духи поєднані з нашими фізичними тілами, що дає нам можливість зростати і розвиватися у способи, які не були доступними у доземному житті. Через те, що наш Небесний Батько має відчутне на дотик тіло із плоті й кісток, наше тіло є необхідним для нас, щоб розвиватися й стати схожими на Нього. Наші тіла є священними і повинні шануватися як дар від нашого Небесного Батька (див. 1 Коринтянам 6:19--20).

Пов’язані посилання: Ісус Навин 24:15; Матвій 22:36--39; Іван 14:15; 2 Нефій 2:27; 3 Нефій 12:48; Мороній 7:45, 47--48; УЗ 130:22--23

Пов’язані теми: Божество; Спокута Ісуса Христа; Обряди і завіти; Заповіді

Життя після смерті

2.15. Коли ми помираємо, наші духи потрапляють у духовний світ і чекають Воскресіння. Духи праведних приймаються до стану щастя, який називається раєм. Ті, хто помирає без знання істини, і ті, хто є непокірним у земному житті, входять у місце тимчасового перебування після смерті, яке називається духовною в’язницею.

2.16. Кожна людина з часом матиме можливість дізнатися про принципи євангелії, отримати її обряди та укласти завіти. Багато вірних будуть проповідувати євангелію тим, хто в духовній в’язниці. Ті, хто вибирає прийняти євангелію, покаятися та прийняти спасительні обряди, що виконуються для них у храмах, будуть перебувати в раю до Воскресіння (див. 1 Петра 4:6).

2.17. Воскресіння---це возз’єднання нашого духовного тіла з нашим досконалим фізичним тілом з плоті й кісток. Після воскресіння ми станемо безсмертними---наш дух і наше тіло вже ніколи більше не будуть роз’єднані. Кожна людина, народжена на землі, воскресне завдяки тому, що Ісус Христос здолав фізичну смерть (див. 1 Коринтянам 15:20--22). Праведні воскреснуть до того, як воскреснуть злочестиві, і встануть у Першому Воскресінні.

2.18. Останній суд відбудеться після Воскресіння. Ісус Христос судитиме кожну людину, щоб визначити вічну славу, яку він чи вона отримає. Кожну людину на цьому суді буде суджено відповідно до її бажань та її послуху Божим заповідям (див. Обʼявлення 20:12).

2.19. Є три царства слави: целестіальне царство, террестріальне царство і телестіальне царство (див. 1 Коринтянам 15:40--42). Ті, хто доблесні у своєму свідченні про Ісуса й послушні принципам євангелії, житимуть у целестіальному царстві у присутності Бога Батька і Його Сина, Ісуса Христа, та з праведними членами своєї сім’ї.

Пов’язані посилання: Лука 24:36--39; Іван 17:3; УЗ 131:1--4

Пов’язані теми: Спокута Ісуса Христа; Обряди і завіти