3. Спокута Ісуса Христа

3.1. Ісус Христос був висвячений наперед на доземній нараді бути нашим Спасителем і Викупителем. Він прийшов на землю й добровільно відстраждав та помер, щоб викупити все людство від негативних наслідків Падіння та сплатити ціну за наші гріхи. Перемога Ісуса Христа над духовною та фізичною смертю Своїми стражданнями, смертю і Воскресінням називається Спокутою. Його жертва приносить користь кожному з нас і вказує на безмежну цінність буквально кожного з дітей Небесного Батька (див. УЗ 18:10--11).

3.2. Тільки через Ісуса Христа ми можемо бути спасенні, тому що Він єдиний, Хто був здатний здійснити безмежну й вічну Спокуту для всього людства (див. Алма 34:9--10). Тільки Він мав силу подолати фізичну смерть. Від Своєї смертної матері, Марії, Він успадкував здатність померти. Від Бога, Свого безсмертного Батька, Він успадкував силу жити вічно або віддати Своє життя й повернути його Собі знову. Він єдиний міг викупити нас від наших гріхів. Оскільки Він жив бездоганним, безгрішним життям, то на Нього не поширювалися вимоги правосуддя, і Він міг сплатити борг за тих, хто кається.

3.3. Складовими Спокути Ісуса Христа були Його страждання за гріхи людства у Гефсиманському саду, пролиття Його крові, Його страждання і смерть на хресті та Його у буквальному значенні воскресіння. Він мав воскреснути першим. Він встав з могили у прославленому, безсмертному тілі з плоті й кісток (див. Лука 24:36--39). Завдяки Його Спокуті всі люди воскреснуть й матимуть досконале, безсмертне тіло та будуть приведені назад у Божу присутність на суд. Спокутна жертва Ісуса Христа забезпечила для нас єдиний шлях для очищення і прощення від наших гріхів, аби ми змогли вічно жити у Божій присутності (див. Ісая 1:18; УЗ 19:16--19).

3.4. Складовою Спокути Ісуса Христа було не лише Його страждання за наші гріхи, а й те, що Він узяв на Себе муки, спокуси, хвороби і недуги всього людства (див. Ісая 53:3--5; Алма 7:11--13). Він розуміє наші страждання, бо й Сам пройшов через них. Якщо ми йдемо до Спасителя з вірою, Він зміцнить нас, щоб ми змогли нести тягарі і виконувати завдання, чого ми не могли б зробити самотужки (див. Матвій 11:28--30; Етер 12:27)

3.5. Несучи покарання за наші гріхи, Ісус Христос цим не зменшує нашу особисту відповідальність. Щоб прийняти Його жертву, бути очищеними від своїх гріхів та успадкувати вічне життя, ми повинні виявити віру в Нього, покаятися, охриститися, отримати Святого Духа і віддано витерпіти до кінця нашого життя.

Пов’язані посилання: Іван 3:5; 1 Коринтянам 15:20--22; Мосія 3:19; 3 Нефій 11:10--11; 3 Нефій 27:20; УЗ 76:22--24

Пов’язані теми: Божество: Ісус Христос; План спасіння: Падіння; Обряди і завіти

Віра в Ісуса Христа

3.6. Першим принципом євангелії є віра в Господа Ісуса Христа. Наша віра може привести нас до спасіння, лише коли вона зосереджена на Ісусі Христі (див. Геламан 5:12).

3.7. Мати віру в Ісуса Христа означає мати тверде переконання, що Він є Єдинонародженим Сином Бога і Спасителем світу. Ми визнаємо, що єдиний шлях, яким ми можемо повернутися, щоб жити з нашим Небесним Батьком,---це покластися на безмежну Спокуту Його Сина, довіритися Ісусу Христу та дотримуватися Його вчень. Справжня віра в Ісуса Христа---це більше, ніж пасивне вірування, вона веде до дій і виявляється у нашому способі життя (див. Якова 2:17--18). Наша віра може зростати, коли ми молимося, вивчаємо Писання і дотримуємося Божих заповідей.

Пов’язані посилання: Приповісті 3:5--6; Етер 12:6; УЗ 6:36

Пов’язана тема: Здобуття духовного знання

Покаяння

3.8. Віра в Ісуса Христа та наша любов до Нього і Небесного Батька ведуть нас до покаяння. Покаяння---це складова плану Небесного Батька для всіх Його дітей, які несуть відповідальність за свій вибір. Цей дар став можливим завдяки Спокуті Ісуса Христа. Покаяння---це зміна розуму і серця. Воно виявляється в тому, що ми відвертаємося від гріха та звертаємо свої думки, дії та бажання до Бога і підпорядковуємо свою волю Його волі (див. Мосія 3:19).

3.9. Покаяння---це визнання своїх гріхів; відчуття докорів сумління, або смутку для Бога за скоєний гріх; зізнання у своїх гріхах перед Небесним Батьком та, якщо необхідно, перед іншими; це відмова від гріха; прагнення наскільки можливо відшкодувати за все, що було заподіяно внаслідок гріха, і подальше життя в дотриманні Божих заповідей (див. УЗ 58:42--43). Господь обіцяє простити нам наші гріхи при хрищенні, і ми поновлюємо той завіт кожного разу, коли щиро причащаємося з наміром пам’ятати нашого Спасителя і виконувати Його заповіді.

3.10. Завдяки щирому покаянню і благодаті, які пропонуються через Спокуту Ісуса Христа, ми можемо отримати Боже прощення й відчувати мир. Ми сильніше відчуваємо вплив Духа і стаємо більш підготовленими, щоб жити вічно з нашим Небесним Батьком і Його Сином.

Пов’язані посилання: Ісая 1:18; Іван 14:15; 3 Нефій 27:20; УЗ 19:16--19

Пов’язана тема: Обряди і завіти