Семінарії та інститути
Урок 101: Учення і Завіти 98:1–22

Урок 101

Учення і Завіти 98:1–22

Вступ

20 липня 1833 р. група з 400–500 міссурійців вимагала, щоб в округу Джексон більше не приїжджали нові святі, а ті, що вже жили там, мали виїхати. Ще до того, як святі в Міссурі змогли відповісти, погромники почали нищити їхнє майно і погрожувати їхньому життю. 6 серпня 1833 р. пророк Джозеф Сміт отримав одкровення, записане в Ученні і Завітах 98, в якому Господь настановляв святих стосовно того, як реагувати на гоніння. Хоча деякі звістки про проблеми в Міссурі, мабуть, вже дійшли до Пророка в Кертленді, шт. Огайо, приблизно за 900 миль (1450 км), він зміг зрозуміти серйозність становища тільки через одкровення. У цьому одкровенні Господь підтвердив страждання святих у шт. Міссурі та у шт. Огайо. Він порадив їм діяти за конституційним законом цієї землі і дотримуватись своїх завітів.

Рекомендації для навчання

Учення і Завіти 98:1–3

Господь заспокоює святих в часи їхніх страждань

Перед уроком напишіть на дошці таке запитання: Що б відчували ви?

Попросіть когось із студентів прочитати вголос наступний абзац. Попросіть клас подумати про те, що вони відчували б, якби були в такій ситуації.

У суботу 20 липня 1833 р. близько 400–500 розгніваних міссурійців зібрались у приміщенні суду в місті Індепенденс, шт. Міссурі. Вони вибрали комітет, який склав документ з їхніми вимогами до мормонів. Вони вимагали, щоб в округу Джексон більше не переїжджали інші святі і щоб ті, хто вже жив там, повинні були пообіцяти, що виїдуть звідти якомога швидше. Крім того, вони вимагали припинити друк церковної газети. Коли ці вимоги були висунуті провідникам Церкви у шт. Міссурі, вони були збентежені і попросили три місяці на розгляд цієї пропозиції і на те, щоб порадитися з провідниками Церкви у шт. Огайо. Група жителів шт. Міссурі, яка висунула ці вимоги, відмовила провідникам Церкви в їхньому проханні. Тоді святі попросили дати їм 10 днів, але на відповідь їм дали лише 15 хвилин. (Див. Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-ге видання, (Посібник ЦСО, 2003], 141–143).

Зверніть увагу студентів на запитання на дошці і поставте наступне запитання:

  • Що б ви відчували, якби ви були одним зі святих, які жили в місті Індепенденс, шт. Міссурі, в той час?

Коли студенти дадуть відповідь, попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступний абзац:

Міссурійці, присутні на зборах у приміщенні суду міста Індепенденс, швидко перетворились на зграю погромників і вирішили знищити друкарню і друкарський верстат. Вони вдерлись у друкарню, повикидали на вулицю та в сад меблі, розбили друкарський верстат, розкидали шрифт і знищили майже все, що було надруковано, включаючи більшу частину непереплетених сторінок Книги Заповідей. Після цього погромники відправились знищити крамницю Ґілберта та Уітні. Однак Сідні Ґілберт перестрів погромників до того, як вони змогли здійснити свій план, і пообіцяв, що спакує товари і виїде за три дні. (Див. Історія церкви в Повноті часів, сс. 141–142).

Попросіть студентів поділитися своїми відповідями на запитання на дошці щодо цієї історії. Коли студенти поділяться своїми думками, попросіть третього студента прочитати наступний абзац:

Три дні потому, 23 липня, погромники знов з’явились в окрузі Джексон, цього разу озброєні рушницями, пістолетами, батогами й кийками. Вони підпалили скирди й зернові поля і зруйнували кілька будинків, стодол і установ. Зрештою погромники зустріли шістьох провідників Церкви, які, побачивши цю загрозу майну й життю святих, запропонували свої життя як викуп. Відкинувши цю пропозицію, ватажки погромників стали погрожувати, що битимуть батогами кожного чоловіка, кожну жінку й дитину, якщо вони не погодяться залишити округу. Під тиском брати підписали угоду про те, що вони залишать округу Джексон. Половина членів Церкви і більшість провідників мали піти до 1 січня 1834 р., а решта мали піти до 1 квітня 1834 р. Погромники дозволили Джону Коріллу й Сідні Ґілберту залишитися, щоб продати майно святих, яких видворили. (Див. Історія церкви в Повноті часів, сс. 141–142).

Нехай один зі студентів прочитає вголос вступ до розділу до Учення і Завітів 98. Попросіть клас стежити і знайти, чому прийшло це одкровення. Запросіть студентів дати відповіді.

  • Відповідно до вступу до цього розділу, що було дивовижним стосовно часу надання цього одкровення?

Поясніть, що святі в Огайо також страждали через гоніння в той час. Принципи у цьому одкровенні стосувались їх, а також можуть застосовуватись і до нас. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:1–2. Попросіть клас знайти пораду, яку Господь дав святим. (Можливо буде корисним пояснити, що Саваот у 2-му вірші—це єврейське слово, яке означає “сонми” або “армії”. Його використання тут дає зрозуміти, що Господь командує арміями або сонмами ангелів, та арміями Ізраїля або святих. [Див. Путівник по Писаннях, “Саваот”]).

  • Яку пораду Господь дав святим? (Напишіть відповіді студентів на дошці).

  • Чому святим важливо дякувати у важкі часи?

  • Що, на вашу думку, означає терпляче чекати Господа?

Попросіть когось із студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання старійшини Роберта Д. Хейлза, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: Попросіть клас звернути увагу на те, що означає терпляче чекати Господа або покладатися на Нього.

Старійшина Роберт Д. Хейлз

“Що ж тоді означає покладатися на Господа? У Писаннях слово покладатися означає надіятися, очікувати й довіряти. Надія і довіра до Господа вимагають віри, терпіння, смирення, лагідності, довготерпіння, дотримання заповідей та терпіння до кінця” (“Покладатись на Господа: Нехай станеться воля Твоя”, Ensign або Ліягона, лист. 2011, с. 72).

  • Чому порада терпеливо чекати Господа була важливою для святих у шт. Міссурі?

  • Які слова втішення ви бачите у 2-му вірші?

Напишіть на дошці наступне незакінчене речення: Якщо ми дякуємо в усьому і терпеливо покладаємося на Господа, тоді …

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:3. Запропонуйте класу прослідкувати, шукаючи, що Господь обіцяв святим, якщо вони дослухаються до Його поради.

  • Як би ви закінчили принцип, написаний на дошці, основуючись на 3-му вірші? (Далі наведено один з прикладів того, як студенти можуть закінчити цей принцип: Якщо ми дякуємо в усьому і терпеливо покладаємось на Господа, тоді Господь може зробити так, що наші страждання спрацюють нам на благо).

Попросіть студентів подумати про знайому їм людину, яка терпеливо покладалась на Господа у важкі часи, і знайшла причини бути вдячною.

  • Як саме страждання йдуть на благо в житті людини?

Учення і Завіти 98:4–10

Господь радить святим сприяти закону землі

Поясніть, що крім поради святим терпеливо покладатись на Нього, Господь сказав їм виконувати всі Його заповіді (див. УЗ 98:4), і повідомив, що вони виправдані “у сприянні [або підтримці] тому законові, який є конституційним законом землі” (УЗ 98:6). Він пояснив, що конституційний закон землі підтримує “той принцип свободи у дотриманні прав і привілеїв” і належить “усьому людству” (УЗ 98:5).

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:9–10. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, що Господь сказав про керівників уряду. Запросіть студентів поділитися знайденим.

Учення і Завіти 98:11–18

Господь навчає святих дотримуватися своїх завітів навіть у важкі часи

Попросіть студентів поміркувати над таким запитанням:

  • Яку нагороду отримують ті, хто покладає своє життя за справу Ісуса Христа і Його ім’я?

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:11–15. Попросіть клас слідкувати, шукаючи відповідь на те запитання, і що Господь сказав святим про перевірку або випробування.

  • Яку заповідь Господь дав святим? (Див. УЗ 98:11–12).

  • Відповідно до віршів 13–15, якою є одна з причин, чому Господь випробовує нас? (Коли студенти дадуть відповіді, напишіть на дошці наступний принцип: Господь перевіряє нас, щоб побачити, чи будемо ми дотримуватись наших завітів навіть, коли це важко робити).

  • Чому святим, які жили в Міссурі у 1833 р., могло бути важливо знати цю істину? Чому нам може бути важливо пам’ятати про цю істину сьогодні?

Запропонуйте студентам подумати про когось з їхніх знайомих, хто є хорошим прикладом у дотриманні завітів у важкі часи. Запросіть кількох студентів назвати свої відповіді класу.

Запропонуйте студентам обміркувати, що вони робитимуть, щоб залишатися сильними і дотримуватись своїх завітів навіть тоді, коли це важко.

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:16–18. Нехай клас слідкує і знайде, що Господь сказав святим робити. Попросіть студентів розповісти, що вони знайшли.

Учення і Завіти 98:19–22

Господь каже святим в Кертленді покаятись

Поясніть, що коли Господь дав це одкровення, святі в Кертленді, шт. Огайо, також переживали труднощі. В Ученні і Завітах 98:19–22 ми читаємо послання Господа їм.

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:19–22. Попросіть клас прослідкувати і знайти, що Господь сказав про святих в Кертленді. Запросіть студентів поділитися знайденим.

  • Як слова Господа про святих в Кертленді повʼязані зі сказаним Ним до святих у Міссурі? (Див. УЗ 98:11).

  • Як послання Господа в 11-му вірші стосується нас? (Допоможіть студентам зрозуміти: що “припадати” до доброго, означає твердо триматись його).

Завершіть своїм свідченням про доктрини і принципи, які обговорювались сьогодні. Закличте студентів полишити їхні гріхи і припадати до доброго.

Коментарі та довідковий матеріал

Учення і Завіти 98. Причини конфлікту в окрузі Джексон

“Кількість святих в окрузі Джексон швидко зростала, і жителі цієї місцевості почали ставитися до них дедалі з більшою підозрою. Багато хто боявся, що нові пілігрими зі Сходу, змотивовані релігією, невдовзі перевищать їх кількісно. “Старі поселенці” трималися інших традицій, ніж святі останніх днів, що прибували, і не дивно, що між ними стали виявлятися відмінності—культурні, релігійні та економічні.

Жителі округи Джексон були групою безцеремонних людей, що прийшли з гірських регіонів кількох південних штатів до західного кордону Сполучених Штатів, щоби знайти свободу від соціальних обмежень. Більшість з них були неосвіченими, і їм бракувало тієї культурності, яка була більше притаманна жителям Нової Англії і Сходу. Багато з них дозволяли собі богохульство, порушення святості Дня суботнього; [захоплювалися] кінськими перегонами, півнячими боями; їхнє товариство відзначалося ледачістю, пияцтвом, азартними іграми та жорстокістю. …

Старі поселенці бачили в зростаючій групі святих останніх днів політичну загрозу попри те, що члени Церкви не висували своїх кандидатур на офіційні посади і не голосували єдиним блоком під час свого нетривалого перебування в окрузі Джексон. В липні 1833 р. мормонське населення в окрузі становило майже 1200 чоловік, і щомісяця прибували нові люди. Деякі члени Церкви вихвалялися, що в округу прибудуть і оселяться ще тисячі. … Місцеві жителі природно побоювались того релігійного запалу, з яким провіщалося, що всі “іновірці” (немормони) будуть відсічені, коли в окрузі Джексон буде встановлено тисячолітнє царство.

Протестантські священнослужителі також були обурені через мормонське вторгнення в округу. Святих останніх днів вважали фанатиками й шахраями; їх засуджували як людей легковірних і невігласів, тому що вони вірили в дива, пророцтва, зцілення, одкровення, дари мов—і часто були свідками цього. Заздрощі і побоювання втратити частину своєї пастви поглиблювали антагонізм священнослужителів. …

Крім того, мормонські торговці і ремісники успішно перебрали на себе частину вельми прибуткового торговельного шляху на Санта-Фе, який раніше був під контролем міссурійців. Деякі зі старих поселенців побоювалися, що члени Церкви мають намір заволодіти їхніми землями та підприємствами. Більш того, святі, “не маючи грошей, не купували товари в місцевих торговців, а вели між собою обмінні справи в церковній коморі. … Деякі зі старих поселенців продавали своє майно мормонам і від’їжджали. Через це покупців у крамницях ставало дедалі менше, і старим поселенцям, що залишалися [в окрузі], загрожував фінансовий крах” [T. Edgar Lyon, “Independence, Missouri, and the Mormons, 1827–1833”, BYU Studies, autumn 1972, 17–18].

Ситуація стала ще гіршою, коли навесні 1833 р. паводок затопив шт. Міссурі, зруйнувавши причал в Індепенденсі, і це перемістило річковий [торговельний] шлях далі від містечка. Нове місто, Уестпорт, з кращим причалом, було засновано вище за течією, і ділова активність в Індепенденсі стала занепадати. Підприємці в Індепенденсі обвинувачували в цій ситуації мормонів. Передбачаючи, що може статися в майбутньому, деякі зі старих поселенців пропонували святим придбати їхнє майно. Члени Церкви бажали купити ферми й майно, але в них не було достатньо коштів для цього. Це дратувало міссурійців, і невдовзі вони почали поширювати чутки про те, наскільки бідними є мормони.

Жителі Міссурі, що жили на кордоні, боялись індіанців і ненавиділи їх. Їхня антипатія стала ще сильнішою, коли в 30-х роках ХІХ століття уряд США почав переселяти східні племена індіанців на землі на захід від Індепенденса. Після закінчення війни між поселенцями та індіанцями, очолюваними вождем Чорним Яструбом у 1832 р., жителі західної частини шт. Міссурі подали до Конгресу петицію про встановлення військових гарнізонів для їхнього захисту. Перші мормонські місіонери прийшли в цю напружену атмосферу з пророчими проголошеннями щодо долі корінних американців. Старі поселенці побоювалися, що святі скористаються допомогою індіанців в завоюванні цієї місцевості для їхнього Нового Єрусалиму. Ситуацію ускладнювали протестантські священнослужителі, які ревниво ставилися до проповідницьких зусиль святих останніх днів серед індіанців.

Конфлікт між старими поселенцями і святими [останніх днів] переріс у кризу, коли дійшло до питання рабства. Міссурі стало частиною Союзу як рабовласницький штат у відповідності до відомого Компромісу 1820 р. Однак володіння рабами було обмежено. Старі поселенці виступали за своє право мати рабів і опротестовували аболіціонізм. Деякі святі принесли з собою аболіціоністські настрої з Півночі та Сходу, а можливість повстання чорних в той час лякала жителів Півдня. У 1831 р. повстання рабів під проводом Нета Тернера у Вірджинії закінчилось тим, що загинуло більше 70 білих людей і сотня рабів. Необґрунтований страх бунтів прокотився рабовласницькими штатами. Отже, міссурійці були надзвичайно збуджені на початку 1832 р. чутками про те, що святі намагаються переконати рабів не коритися їхнім господарям або підбурюють до втечі.

Щоби спростувати ці чутки, у липні 1833 р., у газеті Evening and Morning Star було надруковано статтю, яка застерігала місіонерів щодо проповідницької діяльності серед рабів або колишніх рабів, і яких називали “вільними кольоровими”. На жаль, місцеві міссурійці неправильно витлумачили це, сприйнявши це як заклик брата Фелпса до вільних темношкірих приєднуватися до мормонів в окрузі Джексон. Ця стаття викликала таку реакцію, що Фелпс написав “Додаток”, пояснюючи, що Церква не мала наміру запрошувати вільних темношкірих до Міссурі, але це спростування не допомогло” (Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-ге видання. [Посібник ЦСО, 2003], сс. 138–140).