Урок 15

Сила під час протистояння

Вступ

Протягом 1837–1838 років, дух критиканства, суперечок і відступництва розповсюдився серед деяких провідників і членів Церкви у Кертленді, шт. Огайо, та в північній частині штату Міссурі. Проблеми поглибилися, оскільки деякі люди почали відкрито виступати проти пророка Джозефа Сміта. Досвід перших святих навчає нас, що коли ми зустрічаємо протидію, ми можемо знайти духовну силу, якщо будемо праведно жити і підтримувати Господніх слуг.

Ознайомлення з матеріалом

“Стережіться гірких плодів відступництва”, розділ 27 в Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), сс. 317–329.
Джеффрі Р. Холланд, “Уроки, отримані завдяки подіям у в’язниці Ліберті” (Духовний вечір ЦСО, 7 вересня, 2008), lds.org/broadcasts.
Ніл Л. Андерсен, “Випробування вашої віри”, Ensign або Ліягона, лист. 2012 р., сс. 39–42.

Рекомендації для навчання

Учення і Завіти 112:10–15

Відступництво в Кертленді, шт. Огайо

Напишіть на дошці такі слова: злий, ображений, заздрісний. Попросіть студентів згадати часи, коли вони мали ці почуття.

Покажіть наступну розповідь і попросіть студента вголос її прочитати. Попросіть студентів визначити, яка ситуація викликала у Томаса Б. Марша почуття, записані на дошці.

Невдовзі після того, як Томас Б. Марш отримав покликання апостола у 1835 році, його було призначено президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Навесні 1837 року президент Марш дізнався, що один з дванадцятьох апостолів, старійшина Парлі П. Пратт, запланував місію в Англію без вказівки президента Марша. Президент Марш, який був у шт. Міссурі, написав старійшині Пратту й іншим членам Кворуму дванадцятьох і запросив зустрітися з ним у Кертленді, шт. Огайо, 24 липня 1837 року, щоб досягти єдності в їх планах щодо місій. Проте за місяць до цієї зустрічі, двоє інших членів Кворуму дванадцятьох, старійшини Гебер С. Кімбол та Орсон Хайд, поїхали до Англії, отримавши місіонерські покликання від пророка Джозефа Сміта. Президент Марш був явно засмучений тим, що члени Кворуму дванадцятьох починали проповідувати євангелію в Англії, не узгодивши цього з ним.

Що міг зробити президент Марш у цій ситуації, щоб уникнути почуттів, перелічених на дошці?
Чому небезпечно дозволяти подібним почуттям керувати нашими думками й діями? (Скажіть студентам, що подібні почуття є образливими для Святого Духа і часто приводять до більш серйозного гріха).

Попросіть студентів продовжити, прочитавши наступне:

Президент Марш розповів про своє занепокоєння пророку Джозефу Сміту і хотів отримати від нього пораду. У відповідь Господь дав одкровення, записане в Учення і Завіти 112.

У липні 1837 року, коли Господь дав це одкровення, у Церкві панували розбрат, суперечки і відступництво. Гординя і жадібність призвела деяких людей до відвертої критики пророка Джозефа Сміта і сумнівів у його повноваженнях. Деякі члени Церкви, серед яких були деякі члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навіть намагалися змістити Джозефа Сміта як Президента Церкви.

Які почуття призвели деяких членів Церкви до відмови від своїх свідчень про істину і до відкритої протидії пророку Джозефу Сміту?

Попросіть студентів прочитати Учення і Завіти 112:10–12, 15 і пошукати, яку пораду дав Господь президенту Маршу та іншим членам Кворуму дванадцятьох, яка може допомогти членам Церкви не критикувати своїх провідників.

Попросіть студентів розповісти, що вони знайшли. Потім запитайте:

Як може порада з цих віршів допомагати членам Церкви не критикувати провідників Церкви? (По мірі того, як студенти будуть ділитися своїми відповідями, допоможіть їм зрозуміти наступні принципи: Якщо ми смиренні, Господь вестиме нас і дасть нам відповіді на наші молитви. Господь вимагає від нас, щоб ми підтримували тих провідників, які мають ключі головувати над Церквою. Ви можете запропонувати студентам поєднати перехресними посиланнями вірш 15 та Учення і Завіти 84:35–38. Ви також можете сказати, що порада повчати членів Кворуму дванадцятьох була дана президенту Кворуму Дванадцятьох Апостолів і не стосується окремих членів Церкви).

роздатковий матеріал, Залишатися сильними

Надайте кожному студенту копію роздаткового матеріалу, розміщеного в кінці цього уроку. Ви можете поділити клас на невеликі групи і доручити кожній групі прочитати разом розділ, який називається “Відступництво у Кертленді: необхідність з вірою йти за провідниками Церкви”. Попросіть студентів обговорити в групах запитання, розміщені в кінці розділу.

Ви можете завершити цю частину уроку, показавши й обговоривши наступне твердження президента Гебера Ч. Кімбола (1801--1868) з Першого Президентства:

“Я дам вам ключову [ідею], яку брат Джозеф Сміт викладав нам, бувало, в Наву. Він казав, що перший крок до відступництва робиться, коли втрачають довіру до провідників цієї Церкви та царства, і що коли ви розпізнаєте цей дух, ви можете знати, що той, хто має цей дух, знаходиться на шляху до відступництва” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 320).

Для того, щоб наголосити на важливості вірного слідування за пророком та іншими провідниками Церкви, прочитайте наступну розповідь з життя Бригама Янга (1801–1877), який на той час був членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів.

“Перебуваючи в Кертленді, президент Бригам Янг зустрів групу відступників, які планували змову проти пророка Джозефа Сміта в самих стінах храму. Він сказав: “Я встав, і з простотою та переконанням сказав їм, що Джозеф був пророком, і що я знав це, та що вони можуть на нього скаржитися і лихословити проти нього стільки, скільки забажають, але не зможуть зруйнувати його призначення бути пророком Бога, вони можуть лише зруйнувати власні повноваження, відрізати те, що пов’язує їх з пророком і Богом, і піти в пекло” (Teachings of Presidents of the Church: Brigham Young [1997], 79).

Учення і Завіти 121:1–10, 16–17; 122:1–9

Протидія в північній частині штату Міссурі

Ви можете залишити студентів у маленьких групах і попросити кожну групу прочитати другий розділ роздаткового матеріалу, який називається “Конфлікт у північній частині штату Міссурі: Учитися витерплювати протидію з розумінням”. Поясніть, що у цьому розділі описані деякі вчинки, які призвели святих до вигнання з північної частини штату Міссурі та ув’язнення Пророка у в’язниці Ліберті. Попросіть студентів обговорити в групах запитання, розміщені в кінці цього розділу.

Після того, як студенти виконають завдання з роздаткового матеріалу, поясніть, що розділи Учення і Завітів 121–123 містять уривки з листа, написаного Джозефом Смітом під кінець його перебування у в’язниці Ліберті.

Попросіть студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 121:1–6. Попросіть студентів пошукати запитання, які пророк ставив Господу.

Які ви знайшли запитання?

Попросіть одного зі студентів уголос прочитати Учення і Завіти 121:7–10, 16–17; 122:7–9. Попросіть клас слідкувати за текстом і подумати про те, як відповіді Господа на благання Джозефа Сміта могли зміцнити Джозефа, щоб він міг витримати тривале протистояння з боку ворогів.

Попросіть студентів назвати, які вчення і принципи вони засвоїли з прочитаних ними віршів. (Відповіді можуть включати наступне: Якщо ми з розумінням витримаємо протидію у смертному житті, Бог благословить нас зараз і у вічності. Ті, хто звинувачує слуг Господа, є слугами гріха. Нас може бути зміцнено у наших випробуваннях, якщо ми будемо покладатися на Спокуту Спасителя і пам’ятати Його приклад сповненого віри терпіння).

Покажіть наведені далі слова старійшини Ніла Л. Андерсена, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть одного зі студентів уголос їх прочитати:

“За визначенням, випробування—випробовують. Можливо будуть: біль, збентеження, безсонні ночі та мокрі від сліз подушки. Але наші випробування не повинні призводити до духовної смерті. Вони не повинні відводити нас від наших завітів або від домашніх для Бога. …

Подібно до того, як під дією сильного вогню залізо перетворюється на сталь, коли ми залишаємося вірними під час важкого випробування нашої віри, ми духовно очищуємося і зміцнюємося” (“Випробування вашої віри”, Ensign або Ліягона, лист. 2012, сс. 41–42).

Попросіть студентів подумати, що вони зробили чи будуть робити, аби пам’ятати, що Бог може зміцнити їх, коли вони проходять випробування чи відчувають протистояння їхній вірі. Виділіть час на те, щоб студенти розповіли про випадки, коли покладалися на Бога у важкі часи, чи поділилися своїми думками про це.

Матеріали для прочитання студентами

Учення і Завіти 112:10–15; 121:1–10, 16–17; 122:1–9.
Ніл Л. Андерсен, “Випробування вашої віри”, Ensign або Ліягона, лист. 2012 р., сс. 39–42.

Залишатися сильними під час протидії

Основи Відновлення—Урок 15

Відступництво у Кертленді: необхідність з вірою йти за провідниками Церкви

У 1837 році святі у Кертленді, шт. Огайо, зустрілися з певними фінансовими проблемами. Для того, щоб допомогти святим стати більш незалежними фінансово, Джозеф Сміт з іншими провідниками Церкви відкрили компанію, схожу на банк і назвали її Кертлендське товариство безпеки. Через розповсюджену в ті часи економічну депресію, багато банків у Сполучених Штатах банкрутували. Кертлендське товариство безпеки також збанкрутувало восени 1837 року. Двісті інвесторів банку втратили майже все, а Джозеф Сміт зазнав найбільших збитків. Хоча Кертлендське товариство безпеки не було спонсороване Церквою, деякі святі вважали, що це банк Церкви чи банк пророка, і звинувачували Джозефа Сміта у своїх фінансових проблемах. Дехто навіть почав називати його занепалим пророком. Але попри збанкрутування банку багато з тих, хто втратили кошти, залишалися у вірі і були вірними пророку.

Дух відступництва і критиканства почав охоплювати багатьох святих. На червень 1838 року приблизно 200 чи 300 відступників відійшли від Церкви, серед них чотири апостоли, три свідки Книги Мормона і член Першого Президентства. Але більшість святих реагували на цей період випробувань з вірою, як це робив Бригам Янг. Їх зміцнював Господь і вони залишалися вірними своїм свідченням. Кілька людей, які залишили Церкву протягом цього періоду відступництва, пізніше повернулися і попросилися знову приєднатися до Церкви Господа. Серед них були Олівер Каудері, Мартін Харріс, Люк Джонсон та Фредерік Г. Уільямс.

Під час цієї боротьби в Кертленді, кілька відступників прагнули вбити Джозефа Сміта. Попереджені Духом, він та Сідні Рігдон вночі на 12 січня 1838 року поїхали звідти. Їхні вороги багато днів переслідували їх, але Господь їх захищав. Вони прибули зі своїми сім’ями до Фар-Уесту, шт. Міссурі, 14 березня 1838 року.

Обговоріть групою наступні запитання:

Які принципи ми можемо засвоїти з цих подій стосовно того, як реагувати на протидію у нашому житті? Що ми можемо дізнатися з цих подій стосовно того, як реагувати на опозицію проти Церкви?
Що ми можемо робити, щоб залишатися вірними провідникам Церкви, хоча ми можемо чути, як інші люди їх критикують?
Як ви були благословенні тим, що йшли за пророком?

Конфлікт у північній частині штату Міссурі: Учитися витерплювати протидію з розумінням

У 1837 та 1838 роках деякі ображені члени Церкви і ті, кого з неї виключили, і які жили серед святих у Фар-Уесті, почали судитися проти Церкви та її провідників і докучати їй. У червні 1838 року Сідні Рігдон гаряче виступив з промовою, яка пізніше стала називатися “Проповідь про сіль”. Він згадував Maтвія 5:13 і сказав, що якщо сіль втратить свою силу, вона ні на що не годиться, і її можна лише викинути, маючи на увазі, що ті, хто пішов з Церкви, мають бути вигнані з-посеред святих. Через два тижні, 4 липня, Сідні Рігдон виступив з промовою, в якій пообіцяв, що святі будуть захищатися, навіть якщо почнеться “війна на знищення”. Хоча обидва ці виступи, здавалося, суперечили настанові Господа “пропонувати мир” (див. УЗ 105:38), обидві проповіді були опубліковані і викликали велике занепокоєння серед тих, хто не був святими останніх днів.

У ці часи навернений на імення Семпсон Евард давав священні клятви тим, хто приєднувався до сформованої ним банди мародерів, яка називалася Даніти. Евард наставляв їх грабувати й обкрадати жителів Міссурі, кажучи, що це допоможе їм будувати царство Бога. Евард переконав своїх послідовників, що його інструкції приходили від Першого Президентства. Пізніше істина вийшла на поверхню і Еварда було виключено з Церкви. Вчинки Еварда дуже нашкодили репутації Церкви і призвели до того, що пророк потрапив до в’язниці Ліберті.

У жовтні 1838 року між деякими членами Церкви і міліцією штату Міссурі відбувся бій, який призвів до кількох смертей з кожної сторони. Перебільшені розповіді про бій дійшли до губернатора штату Міссурі, Лілбурна У. Боггса, який потім видав те, що стало відомим, як наказ про винищення : “До мормонів слід ставитися як до ворогів і їх необхідно винищити або вигнати зі штату, якщо необхідно, заради загальної користі” (процитовано в History of the Church, 3:175). Невдовзі місто Фар-Уест було оточене міліцією, яка за кількістю у п’ять разів перевищувала кількість мобілізованих святих. Джозеф Сміт і інші провідники Церкви перебували у в’язниці Ліберті, де вони залишалися всю зиму. Решту святих змусили поїхати зі штату.

Обговоріть у групі наступні запитання:

Які принципи, засвоєні нами з цих подій, допоможуть нам краще перенести протидію?
Чому для кожного з нас важливо наслідувати приклад Спасителя у часи кризи або протидії? Що сталося у північній частині штату Міссурі через те, що святі цього не робили?
Коли ви бачили, як слова або вчинки якоїсь людини викликали у когось позитивне сприйняття Церкви?