Урок 9

Йти за сучасним пророком

Вступ

У той день, коли була організована Церква, Господь пообіцяв духовну безпеку тим, хто буде прислухатися до слів пророка (див. УЗ 21:4–6). Незабаром після того, щоб допомогти членам Церкви уникнути обману, Господь дав подальше одкровення, що лише пророк має повноваження отримувати одкровення для всієї Церкви (див. УЗ 28:1–7). Пророк також має повноваження уточнювати Писання. Розуміння цих істин посилює духовну безпеку в ці останні дні.

Ознайомлення з матеріалом

Рассел М. Нельсон, “Підтримка пророків”, Ensign або Ліягона лист. 2014, сс. 74--77.
Ezra Taft Benson, “Fourteen Fundamentals in Following the Prophet” [Brigham Young University devotional, Feb. 26, 1980], speeches.byu.edu; see also Tambuli, June 1981, 1–8.

Рекомендації для навчання

Учення і Завіти 21:1–6

Прислухайтеся до слів пророка

Запитайте студентів, якими званнями ми іноді називаємо Президента Церкви. Напишіть відповіді студентів на дошці. Потім попросіть одного зі студентів вголос прочитати Учення і Завіти 21:1 у той час як решта класу слідкуватимуть за текстом. Записуйте на дошці будь-які додаткові звання. Потім запитайте:

Як кожне зі звань у цьому вірші описує роботу Президента Церкви?

Допоможіть студентам зрозуміти контекст розділу Учення і Завіти 21, пояснивши, що одкровення, записане там, було відкрите у день, коли була організована Церква. (Примітка: Коли студенти навчаться розуміти контекст Писань, вони з більшою вірогідністю зрозуміють значення і важливість того, що вони читають). Потім запитайте:

Чому першим членам Церкви було важливо усвідомлювати, що пророче покликання Джозефа Сміта значно відрізнялося від ролей провідників інших церков?

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 21:4–5 у той час як решта класу слідкуватиме за текстом. Потім обговоріть наступне:

Чому іноді потрібно мати терпіння і віру для того, щоб прислухатись до поради пророка?

За потребою можете поділитися зі студентами наступним висловом Президента Гарольда Б. Лі (1899–1973):

“Ми маємо навчитися прислухатися до слів і заповідей, які Господь даватиме через свого пророка. … Вам може не сподобатися те, що кажуть церковні провідники. Це може протирічити вашим політичним уподобанням. Це може протирічити вашим суспільним переконанням. Це може перешкоджати деяким аспектам вашого громадського життя. Але якщо ви сприйматимете ці слова так, немов-би вони вийшли безпосередньо з вуст Господа, з терпінням і вірою, то матимете обіцяння, що “ворота пекла не подолають вас; так і Господь Бог розсіє сили темряви перед вами і зробить так, щоб небеса захиталися вам на благо і заради слави Його імені (УЗ 21:6)” (Учення Президентів Церкви: Гарольд Б. Лі [2000], сс. 84–85).

За підказкою Духа ви можете пояснити наступне:

Як святі останніх днів, ми не віримо, що пророки є досконалими чоловіками. Та Господь ніколи не дозволить їм відвести Церкву з правильного шляху (див. Oфіційна декларація---1, “Excerpts from Three Addresses by President Wilford Woodruff Regarding the Manifesto”).
Ми віримо у продовження одкровень і радіємо цьому. В історії Церкви бували випадки, коли один пророк уточнював попередню пророчу пораду чи визначав учення або практики колись широко прийняті, які пізніше мали змінитися. Наприклад, у перші роки Церкви членів Церкви заохочували збиратися в одному центральному місці, як наприклад, у Кертленді, шт. Огайо, чи в окрузі Джексон, шт. Міссурі. Сьогодні членів Церкви заохочують збиратися у своїх місцевих колах чи округах.

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 21:6. Попросіть решту класу слідкувати за текстом і знайти обіцяння, дані тим, хто прислухається до слів пророка. Ви також можете порадити студентам позначити те, що вони знайшли. Потім запитайте:

Як би ви підсумували обіцяння, дані тим, хто прислухається до слів пророка? (Хоча слова студентів можуть бути різними, вони мають визначити наступний принцип: якщо ми прислухаємося до слів пророка, ми будемо захищені від супротивника. По мірі того, як студенти будуть давати відповіді, ви можете пояснити, що близьким по змісту до слова хитати є слово зрушувати, тобто вивільняти щось з підставки чи з посудини. Таким чином інтерпретація вірша 6 може бути такою, що коли небеса хитаються “для [нашого] блага”, одкровення і благословення “вивільняються” і проливаються на нас).

Покажіть наступну цитату президента Генрі Б. Айрінга, з Першого Президентства, і попросіть студента вголос її прочитати:

“Пошук шляху до безпеки в пораді пророків має сенс для людей сильної віри. Коли говорить пророк, ті, чия віра слабка, можуть вважати, що чують мудру людину, яка дає хорошу пораду. …

Але вибір не прийняти пораду пророка змінює саму основу, на якій ми стоїмо. Вона стає більш небезпечною. Неприйняття поради пророка зменшує нашу здатність прийняти натхненну пораду в майбутньому” (“Finding Safety in Counsel”, Ensign, May 1997, 25).

Чому “сама основа, на якій ми стоїмо”, може ставати “більш небезпечною”, якщо ми відкидаємо поради пророків? Які приклади свідчать про те, що це правда?
Коли ви, чи якийсь ваш знайомий, були благословенні тим, що прислухалися до поради сучасних пророків?
Як може принцип прийняття пророчої поради застосовуватися до релігійних, моральних і соціальних питань сьогодення?

Заохочуйте студентів обдумувати, що вони можуть зробити, щоб мати право на благословення, обіцяні у вірші Учення і Завіти 21:6. Запевніть їх, що по мірі того, як вони щиро прислухаються до слів сучасних пророків, вони отримають більші благословення зараз і у вічностях. Поясніть, що прийняття порад пророків не означає, що ми сліпо слухаємося їх слів.

Прочитайте вголос наведене далі висловлювання Президента Гарольда Б. Лі:

“Для нас, святих останніх днів, недостатньо просто слідувати за нашими провідниками й приймати їхні поради. Ми маємо ще більш важливий обов’язок---отримати для себе непохитне свідчення про небесне призначення цих людей, свідчення про те, що їхні слова, звернені до нас, є волею нашого Небесного Батька” (Учення: Гарольд Б. Лі, с. 45).

Учення і Завіти 28:2, 6–7; 43:1–7

Господь дає одкровення за певним порядком

Поясніть, що невдовзі після того, як Церква була організована, деякі члени Церкви були введені в оману через зусилля супротивника надати підроблене пророче спрямування. Попросіть студента прочитати вголос вступ до розділу 28 Учення і Завітів у той час, як решта класу слідкуватиме за текстом (див. також Jeffrey G. Cannon, “All Things Must Be Done in Order: D&C 28, 43”, Revelations in Context series, Apr. 4, 2013, history.lds.org). Потім запитайте:

Якби члени Церкви продовжували вірити у так звані одкровення від Гайрама Пейджа, які могли виникнути проблеми?

Дайте студентам час на те, щоб опрацювати Учення і Завіти 28:2, 6–7. Потім запитайте:

Як це послання від Господа уточнило роль Президента Церкви? (Студенти мають розуміти наступне вчення: Президент Церкви має ключі до отримання одкровень для Церкви).

Щоб допомогти студентам поглибити їхнє розуміння цього вчення, попросіть студента прочитати вголос наступну історичну передумову для Учення і Завіти 43:

У лютому 1831 року жінка на ім’я місіс Хаббл приїхала до святих у Кертленді, шт. Огайо. Вона заявила, що вона пророчиця і що вона отримала одкровення для Церкви, що вона знала, що Книга Мормона істинна, і що вона має стати учителем у Церкві. Вона змогла обманути деяких святих. Джозеф Сміт і інші були занепокоєні її впливом та іншими фальшивими одкровеннями серед святих. Пророк вирішив запитати у Господа про те, що слід зробити, й отримав одкровення, записане зараз в Учення і Завіти 43 (див. Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, vol. 1 of the Documents series of The Joseph Smith Papers [2013], 257).

Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 43:1–7 і пошукати, які вчення Господь розкрив у той час. Ви також можете порадити студентам позначити те, що вони знайшли. Ви також можете запропонувати їм записати перехресні посилання цих віршів з Учення і Завіти 28:2. Зауважте, що одкровення, записане в розділі 28, було для святих у Нью-Йорку, а одкровення, записане в розділі 43, було для святих у Кертленді. Потім запитайте:

На момент надання одкровення, записаного в Учення і Завіти 43, хто був призначений отримувати заповіді та одкровення для всієї Церкви?
Які вчення ми можемо пізнати з цих віршів? (Студенти можуть використовувати різні слова, але вони мають визначити наступні вчення: Є лише одна людина, призначена в один час отримувати одкровення для всієї Церкви. Ті, хто прислухається до Президента Церкви, не будуть обмануті).

Ви можете поділитися наступним висловлюванням старійшини Л. Тома Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:

“Є порядок, за яким Господь відкриває Свою волю людству. Ми всі маємо право звертатися до Господа й отримувати натхнення через Його Дух у межах нашого управительства. Батько й мати можуть отримати одкровення стосовно своєї сім’ї, єпископ—стосовно призначеного йому приходу—і так по всій Церкві до самого Першого Президентства. … Пророк Джозеф Сміт сказав:

“Це не за Божим порядком, щоб хтось із членів Церкви чи будь-хто інший отримував настанови стосовно тих, хто за повноваженнями є вищими за них” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), сс. 197–198]” (“Ми віримо всьому, що Бог відкрив”, Ensign або Ліягона, лист. 2003, сс. 85–86).

Як знання про те, що одкровення від Бога завжди приходить через визнані канали священства, допомагає вам не бути обманутими? Як це знання може принести мир у ваше життя?
Як Господній порядок одкровення підтримує порядок в Церкві?

Учення і Завіти 90:1–6

Господь установив порядок в Церкві

Поясніть, що в міру того, як Церква зростала, Господь скеровував пророка Джозефа Сміта в організації священства і членства в Церкві.

Прочитайте вголос або коротко перекажіть наступне висловлювання:

“У той час, як зростала кількість членів Церкви, пророк продовжував отримувати одкровення про чини священства. Згідно з настановами Господа він організував Перше Президентство, яке складалося з нього, як Президента, і Сідні Рігдона та Фредеріка Уільямса, як радників. Він також зорганізував Кворум Дванадцятьох Апостолів і Перший кворум сімдесятників. Він покликав і висвятив єпископів та їхніх радників, первосвящеників, патріархів, вищі ради, сімдесятників та старійшин. Він організував перші коли в Церкві” (Наш спадок: Короткий виклад історії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів [1996], с. 26).

Поясніть, що Перше Президентство має унікальне положення в Церкві. Попросіть студентів опрацювати Учення і Завіти 90:1–6 і назвати конкретні обов’язки Першого Президентства. (Перше Президентство “носить … ключі царства” [вірш 2] і є засобом, за допомогою якого “пророцтва буде дано” Церкві [вірш 4]). Коли студенти відповідатимуть, вам, можливо, потрібно буде пояснити, що слово “пророцтва” стосується одкровень від Бога, даних через Його пророків.

Запросіть когось зі студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання старійшини Д. Тодда Крістофферсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Попросіть клас прислухатися, щоб визначити два різні способи, якими вчення встановлюється в Церкві.

“У 1954 році Президент Дж. Рубен Кларк мол., тоді радник у Першому Президентстві, пояснив, як у Церкві проголошується певне вчення та якою є виняткова роль Президента Церкви. Стосовно членів Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів він сказав: “Ми повинні усвідомлювати, що деяким генеральним авторитетам було призначено особливе покликання; вони володіють особливим даром; вони підтримані як пророки, провидці та одкровителі, що дає їм право на особливий духовний дар, який стосується їхнього навчання людей. Вони мають право, силу і повноваження проголошувати намір і волю Бога Його народові, підпорядковуючись винятковій владі і повноваженням Президента Церкви. …”

Президент Церкви може оголосити або розтлумачити певні доктрини на основі отриманого ним одкровення (див., наприклад, УЗ 138). Доктринальні роз’яснення також можуть прийти від спільної ради Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів (див., наприклад, Офіційну декларацію---2)” (“Учення Христа”, Ensign або Ліягона, трав. 2012, сс. 86–88).

Чому важливо пам’ятати, хто має владу проголошувати світу “намір і волю Бога”?

На завершення попросіть студентів подумати про те, що вони дізналися з послань сучасних пророків та апостолів. Попросіть студентів поділитися своїми свідченнями про те, як ці послання благословили їх.

Матеріали для прочитання студентами

Учення і Завіти 21:1–6; 28:2, 6–7; 43:1–7; 90:1–6, 16.
Рассел М. Нельсон, “Підтримка пророків”, Ensign або Ліягона, лист. 2014, сс. 74--77.