чоловік за роботою

22.

Забезпечення мирських потреб і досягнення самозабезпечення

22.0

Вступ

Члени Церкви уклали завіт “нести тягарі один одного, … сумувати з тими, хто сумує; … і співчувати тим, хто потребує співчуття” (Мосія 18:8–9).

Членам Церкви також радять ставати більш самозабезпеченими завдяки старанній праці та допомозі Господа. Самозабезпечення — це здатність, зобов’язання і старання забезпечити себе і свою сім’ю духовно і матеріально тим, що є життєво необхідним.

---

ОСОБИСТІ Й СІМЕЙНІ ЗУСИЛЛЯ

---

22.1

Ставати самозабезпеченими

З допомогою Господа члени Церкви стають самозабезпеченими, якщо вони:

• Розвивають в собі духовну, фізичну та емоційну силу.

• Здобувають освіту і знаходять роботу.

• Стають краще підготовленими, щоб задовольняти свої мирські потреби.

22.1.4

Підготовленість, щоб задовольняти мирські потреби

У Писаннях сказано, як важливо бути підготовленими (див. Єзекіїль 38:7; Учення і Завіти 38:30). Членам Церкви радять ставати підготовленими, щоб вони могли у скрутні часи піклуватися про себе, свої сімʼї та інших людей.

Члени Церкви збільшують свою фінансову підготовленість, якщо:

• Сплачують десятину і пожертвування (див. Малахія 3:8–12).

• Позбуваються й уникають боргів, наскільки це можливо.

• Складають бюджет і живуть за ним.

• Заощаджують на майбутнє.

• Отримують належну освіту, яка допоможе їм забезпечувати себе та свої сімʼї (див. 22.3.3).

Підготовленість — це, зокрема, й складання плану стосовно того, як задовольняти основні потреби під час надзвичайної ситуації. Членів Церкви заохочують створювати короткостроковий і довгостроковий запас продуктів харчування, води та інших речей першої потреби.

22.2

Служіння тим, хто має мирські та емоційні потреби

Учнів Господа навчають “любити … і служити один одному” і “допомагати тим, … хто в нужді” (Мосія 4:15–16). Члени Церкви стараються бачити інших людей такими, якими їх бачить Спаситель, розуміючи їхні унікальні сильні сторони і потреби. Серед таких потреб може бути потреба у продуктах харчування, одязі, житлі, освіті, роботі, а також в тому, що стосується фізичного здоровʼя та емоційного благополуччя.

22.2.1

Господня комора

Усі ресурси, доступні для Церкви, щоб допомагати тим, хто має мирські потреби, називаються Господньою коморою (див. Учення і Завіти 82:18–19). Під цим слід розуміти, що члени Церкви жертвують свій час, майно та фінансові ресурси, діляться своїми талантами і виявляють співчуття, щоб допомагати нужденним.

Господня комора існує в кожному приході і колі. Часто провідники можуть допомагати окремим особам і сімʼям знаходити рішення, як задовольнити їхні потреби, покладаючись на знання, навички та служіння, запропоновані членами приходу і колу.

22.2.2

Закон посту і пожертвування від посту

Господь встановив закон посту і запровадив пожертвування від посту, щоб благословити Свій народ і підготувати для них шлях, аби вони могли служити нужденним. Члени Церкви більше наближаються до Господа і набувають більшої духовної сили, якщо живуть за законом посту. (Див. Ісая 58:6–12; Малахія 3:8–12).

Поститися можна у будь-який час. Однак члени Церкви зазвичай постяться у перший Суботній день місяця, який є днем посту. Зазвичай у день посту:

• Моляться

• Обходяться без їжі і питва впродовж 24-х годин (якщо дозволяє фізичний стан)

• Дають щедрі пожертвування від посту

Пожертвування від посту призначаються для допомоги нужденним. Коли члени Церкви постяться, їх просять давати пожертвування від посту, які щонайменше мають дорівнювати вартості не спожитої ними їжі.

Члени Церкви можуть віддавати свої пожертвування і заповнений бланк “Десятина та інші пожертвування” єпископу або одному з його радників. У деяких територіях вони також можуть робити свої пожертвування онлайн.

---

ЗУСИЛЛЯ ПРОВІДНИКІВ

---

22.3

Схема для досягнення самозабезпечення та служіння нужденним

22.3.1

Шукайте нужденних

Єпископ має божественний обовʼязок шукати нужденних та піклуватися про них (див. Учення і Завіти 84:112). Серед інших, хто відіграє важливу роль, допомагаючи єпископу виконувати цей обовʼязок, є:

• Брати-служителі і сестри-служительки.

• Президентства Товариства допомоги і кворуму старійшин.

• Радники єпископа.

• Інші члени ради приходу.

22.3.2

Допомагайте членам Церкви оцінювати і задовольняти короткострокові потреби

Члени Церкви стараються задовольнити свої основні потреби, докладаючи власних зусиль і завдяки допомозі від родини. Якщо цієї допомоги недостатньо, члени Церкви можуть потребувати допомоги з інших джерел, якими, наприклад, є:

• Державні і громадські ресурси (див. 22.12).

• Допомога від Церкви.

Церковна допомога може, зокрема, стосуватися допомоги в задоволенні короткострокових потреб, наприклад, у продуктах харчування, предметах гігієни, одязі, житлі чи інших необхідних речах. Щоб задовольняти ці потреби, єпископи можуть використовувати пожертвування від посту. У місцевостях, де можуть використовуватися єпископські ордери, єпископи, як правило, дають їх для отримання продуктів харчування та інших товарів першої потреби (див. “Єпископські ордери та рекомендації” в Матеріалах для провідників та діловодів [LCR]).

22.3.3

Допомагайте членам Церкви досягнути довгострокового самозабезпечення

Члени Церкви можуть потребувати постійної підтримки, щоб вирішити свої довгострокові проблеми. Здобуття вищої чи професійної освіти або задіяння інших ресурсів може допомогти їм досягнути самозабезпечення та задовольняти свої довгострокові потреби.

За допомогою форми План із самозабезпечення члени Церкви визначають свої сильні сторони і які в них є потреби. З допомогою цього плану вони також визначають, які є корисні ресурси. Цей план має використовуватися щоразу, коли розглядається питання надання церковної допомоги.

22.3.4

Служіть тим, хто має емоційні потреби

Багато членів Церкви мають проблеми, повʼязані з емоціями. Брати-служителі і сестри-служительки та провідники приходу можуть бути знаряддям у наданні допомоги членам Церкви, які мають такі проблеми.

22.4

Принципи, що стосуються надання церковної допомоги

З допомогою Господа члени Церкви стараються забезпечити себе та свої сімʼї.

Церковна допомога призначена допомогти членам Церкви набути незалежності, а не потрапити у залежність. Будь-яка надана допомога має зміцнювати членів Церкви в їхніх зусиллях стати самозабезпеченими.

22.4.1

Заохочувати до особистої та сімейної відповідальності

Провідники навчають, що люди і сімʼї мають першочергову відповідальність за своє матеріальне, емоційне та духовне благополуччя.

Перш ніж надавати церковну допомогу, єпископ (чи інший провідник або член Церкви, якому він дасть доручення) разом з членами Церкви розглядає, які ресурси вони використовують, щоб задовольнити свої потреби.

22.4.2

Надавати мирську допомогу для задоволення необхідних потреб

Церковна допомога надається з метою тимчасово задовольнити основні потреби членів Церкви, поки ті стараються стати самозабезпеченими.

Єпископам слід бути розсудливими й прагнути духовного скерування, вирішуючи, в якому обсязі та протягом якого терміну надавати допомогу. Вони мають бути співчутливими і щедрими, але й не сприяти виникненню залежності.

22.4.3

Надавати допомогу продуктами, товарами чи послугами, а не готівкою

Якщо можливо, єпископу слід уникати видачі готівки. Натомість він має використовувати пожертвування від посту або єпископські ордери, щоб забезпечити членів Церкви продуктами харчування, товарами чи наданням їм послуг. Тоді члени Церкви можуть скористатися власними грішми, щоб сплатити за задоволення інших своїх потреб.

Якщо цього недостатньо, єпископ може надати допомогу, використовуючи пожертвування від посту, щоб тимчасово оплачувати рахунки за найнеобхідніше (див. 22.5.2).

22.4.4

Запропонувати можливості відпрацювати або послужити

Єпископи пропонують тим, хто отримує допомогу, відпрацювати її або послужити, наскільки це для них можливо. Це допомагає членам Церкви зберігати почуття гідності. Це також збільшує їхню здатність бути самозабезпеченими.

22.4.5

Тримати конфіденційною інформацію про надання церковної допомоги

Єпископ та інші провідники приходу тримають конфіденційною будь-яку інформацію, що стосується членів Церкви, які можуть потребувати церковної допомоги. Це сприяє захисту приватності особистого життя й гідності членів Церкви.

22.5

Правила, що стосуються надання церковної допомоги

Церковні провідники мають дотримуватися вказаних у цьому підрозділі правил, коли надають допомогу з пожертвувань від посту чи видають єпископські ордери на отримання продуктів харчування та інших товарів першої потреби.

22.5.1

Правила щодо одержувачів церковної допомоги

22.5.1.1

Допомога членам приходу

Як правило, члени Церкви, які одержують церковну допомогу, повинні жити у межах приходу і їхній запис про членство знаходиться у приході. Допомога може бути надана незалежно від того, регулярно чи ні цей член Церкви відвідує церковні збори або чи дотримується він/вона церковних норм.

22.5.1.2

Допомога єпископам і президентам колів

Перш ніж єпископ може скористатися пожертвуваннями від посту або затвердити єпископський ордер для себе чи своєї сімʼї, необхідно отримати письмовий дозвіл на це від президента колу.

22.5.1.4

Допомога людям, які не є членами Церкви

Людей, які не є членами Церкви, зазвичай направляють для отримання допомоги до місцевих громадських ресурсів. У рідкісних випадках, за скеруванням Духа, єпископ може надати їм допомогу з пожертвувань від посту чи видати єпископські ордери.

22.5.2

Правила щодо використання пожертвувань від посту

22.5.2.1

Медична допомога або інші види догляду за здоровʼям

Для кожної території Церкви встановлено схвалені обмеження на використання коштів з пожертвувань від посту для оплати витрат за надання медичної, стоматологічної або психіатричної допомоги.

Щоб дізнатися, які суми можуть бути схвалені, та ознайомитися з настановами, див. “Use of Fast Offerings for Medical Expenses” (Використання пожертвувань від посту для витрат на медичні послуги).

22.5.2.3

Повернення коштів, наданих з фонду пожертвувань від посту

Від членів Церкви не вимагається повертати допомогу, яку вони отримали від Церкви з фонду пожертвувань від посту.

22.5.2.4

Суми витрат приходу з пожертвувань від посту

Від єпископів не вимагається обмежувати допомогу членам приходу, що надається з фонду пожертвувань від посту, сумою внесків, зібраних у приході.

22.5.3

Правила щодо здійснення платежів

Якщо можливо, платежі слід здійснювати безпосередньо на рахунок підприємств, що постачають товари і надають послуги.

22.5.4

Правила щодо виплат, які принесли б вигоду єпископу або президенту колу

Надаючи членам Церкви допомогу з фонду пожертвувань від посту, єпископ не може використовувати ці кошти для сплати за товари чи послуги у спосіб, який би приніс користь йому особисто.

Якщо виплата, що робиться для члена Церкви з коштів пожертвувань від посту, принесла б вигоду президенту колу або підприємству, яким він володіє, то на це вимагається дозвіл президентства території.

22.6

Ролі провідників приходу

22.6.1

Єпископ і його радники

Єпископ має божественне доручення шукати тих, у кого є мирські потреби, та піклуватися про них (див. Учення і Завіти 84:112). Значну частину цієї роботи він делегує президентствам Товариства допомоги і кворуму старійшин. Однак певні обовʼязки виконуються виключно єпископом. Наприклад, єпископ:

• Визначає вид та обсяг будь-якої мирської допомоги і тривалість її надання.

• Схвалює допомогу з фонду пожертвувань від посту (див. 22.4 і 22.5) та єпископські ордери на отримання продуктів харчування й інших товарів першої потреби (див. 22.13).

• Особисто переглядає плани із самозабезпечення членів приходу. Якщо потрібно, він призначає інших провідників приходу стежити за виконанням цих планів.

Єпископ та його радники мають такі обов’язки:

• Навчати принципів і розповідати про благословення, що стосуються (1) піклування про тих, хто має мирські та емоційні потреби, і (2) досягнення самозабезпечення (див. 22.1).

• Навчати про закон посту і заохочувати членів Церкви давати щедрі пожертвування від посту (див. 22.2.2).

• Наглядати за збиранням і обліком пожертвувань від посту (див. 34.3.2).

22.6.2

Президентства Товариства допомоги і кворуму старійшин

Під керівництвом єпископа президентства Товариства допомоги і кворуму старійшин відіграють ключову роль у піклуванні про нужденних у приході (див. 8.2.2 та 9.2.2). Ці провідники навчають членів приходу:

• Служити нужденним.

• Жити за законом посту.

• Досягати самозабезпечення.

• Збільшувати особисту та сімейну підготовленість.

22.6.3

Брати-служителі і сестри-служительки

Процес надання допомоги для задоволення духовних та мирських потреб часто ініціюють брати-служителі та сестри-служительки (див. 21.1). Вони повідомляють про потреби тих, кому служать, президентствам свого кворуму старійшин або Товариства допомоги під час співбесіди щодо служіння та в інший час. Про потреби, які є конфіденційними, вони можуть повідомляти безпосередньо єпископу.

22.7

Роль ради приходу

Рада приходу відіграє важливу роль у плануванні того, як піклуватися про нужденних і допомагати їм ставати самозабезпеченими (див. 4.4). Члени ради розробляють ці плани, спираючись на інформацію, яка отримується під час співбесід щодо служіння, а також їхнього особистого спілкування з нужденними. Обговорюючи потреби членів приходу, рада з повагою ставиться до побажань кожного, хто просить дотримуватися конфіденційності.

22.8

Роль молодіжної ради приходу

Одна з цілей молодіжної ради приходу — допомогти молоді стати відданими послідовниками Ісуса Христа (див. 29.2.6).

Під керівництвом єпископату молодіжна рада приходу планує, як служити нужденним в їхньому приході та їхній громаді.