32.

Покаяння і ради щодо членства в Церкві

32.0

Вступ

У більшості випадків покаяння відбувається між людиною, Богом і тими, кому гріхи цієї людини завдали шкоди. Однак іноді єпископу або президенту колу потрібно допомогти членам Церкви в їхніх намаганнях покаятися.

Допомагаючи членам Церкви покаятися, єпископи і президенти колів роблять це з любовʼю і турботою. Вони наслідують приклад Спасителя, Який надихав людей та допомагав їм відвернутися від їхнього гріха і повернутися до Бога (див. Матвій 9:10–13; Іван 8:3–11).

32.1

Покаяння і прощення

Щоб здійснити Свій план милості, Небесний Батько послав Свого Єдинонародженого Сина, Ісуса Христа, спокутувати наші гріхи (див. Алма 42:15). Ісус зніс покарання, якого закон справедливості вимагає за наші гріхи (див. Учення і Завіти 19:15–19; див. також Алма 42:24–25). Цією жертвою і Батько, і Син виявили Свою безмежну любов до нас (див. Іван 3:16).

Коли ми виявляємо “віру в покаяння”, Небесний Батько прощає нас, даруючи милість через Спокуту Ісуса Христа (Алма 34:15; див. також Алма 42:13). Якщо ми очищені й прощені, то зрештою зможемо успадкувати царство Бога (див. Ісая 1:18; Учення і Завіти 58:42).

Покаяння — це більше, ніж зміна поведінки. Каючись, людина відвертається від гріха й повертається до Небесного Батька та Ісуса Христа. Покаяння веде до зміни серця й розуму (див. Мосія 5:2; Алма 5:12–14; Геламан 15:7). Завдяки покаянню ми стаємо новими людьми, примиреними з Богом (див. 2 Коринтянам 5:17–18; Мосія 27:25–26).

Можливість покаятися — це одне з найбільших благословень, яке Небесний Батько дав нам через дар Свого Сина.

32.2

Цілі обмеження щодо членства в Церкві або позбавлення членства в Церкві

Якщо член Церкви скоює тяжкий гріх, єпископ або президент колу допомагає цій людині покаятися. Частиною цього процесу є те, що йому може буде потрібно на певний час обмежити для цієї людини деякі привілеї її членства в Церкві. У деяких ситуаціях йому може буде потрібно на певний час позбавити цю людину членства в Церкві.

Метою обмеження щодо членства в Церкві або позбавлення людини членства в Церкві не є покарання. Натомість іноді застосування цих дій є необхідним, щоб допомогти людині покаятися й відчути зміну серця. Завдяки цим діям людині також дається час підготуватися духовно, щоб поновити свої завіти і знову їх дотримуватися.

Три цілі накладення обмеження щодо членства або позбавлення членства в Церкві вказано далі.

Три цілі накладення обмеження щодо членства в Церкві або позбавлення членства в Церкві

1. Допомогти захистити інших людей

2. Допомогти людині через покаяння відчути викупительну силу Ісуса Христа

3. Захистити репутацію Церкви

32.2.1

Допомогти захистити інших людей

Перша ціль — допомогти захистити інших людей. Іноді людина становить фізичну або духовну загрозу. Її проявами, зокрема, є хижацька поведінка, нанесення фізичних ушкоджень, сексуальне насильство, зловживання алкоголем чи наркотиками, шахрайство і відступництво. Єпископ або президент колу діє за натхненням, щоб захистити інших людей, коли хтось становить загрозу таким чи іншим небезпечним чином (див. Алма 5:59–60).

32.2.2

Допомогти людині через покаяння відчути викупительну силу Ісуса Христа

Друга ціль — допомогти людині через покаяння відчути викупительну силу Ісуса Христа. Завдяки цьому процесу людина може знову стати чистою й гідною отримати всі Божі благословення.

32.2.3

Захистити репутацію Церкви

Третя ціль — захистити репутацію Церкви. Накладення обмеження щодо членства в Церкві або позбавлення людини членства в Церкві може бути необхідним, якщо поведінка людини значно шкодить Церкві (див. Алма 39:11). Репутація Церкви захищається не приховуванням чи применшенням тяжких гріхів, а реагуванням на них.

32.3

Роль суддів в Ізраїлі

Єпископи і президенти колів покликані та рукопокладені бути суддями в Ізраїлі (див. Учення і Завіти 107:72–74). Вони мають ключі священства, щоб представляти Господа, коли допомагають членам Церкви покаятися (див. Учення і Завіти 13:1; 107:16–18).

Часто єпископи і президенти колів допомагають покаятися, даючи особисту пораду. Цією допомогою, зокрема, може бути накладення на певний час неформального обмеження деяких привілеїв членства в Церкві.

Якщо скоєно якісь тяжкі гріхи, провідники допомагають покаятися, проводячи раду щодо членства (див. 32.6). Цією допомогою, зокрема, може бути накладення на людину на певний час формального обмеження деяких привілеїв її членства в Церкві або позбавлення її членства в Церкві.

Єпископи і президенти колів, допомагаючи членам Церкви каятися, виявляють любов і турботу. Керівний принцип щодо цього відображений у розмові Спасителя з жінкою, схопленою у перелюбі (див. Іван 8:3–11). Хоч Він і не сказав, що її гріхи було прощено, але Він і не засудив її. Натомість Він сказав їй: “Більше не гріши”, тобто покайся і зміни своє життя.

Ці провідники навчають, що “на небі радітимуть… за одного грішника, що кається” (Лука 15:7). Вони терпеливі, надають підтримку і позитивно налаштовані. Вони надихають мати надію. Вони навчають, що завдяки спокутній жертві Спасителя усі можуть покаятися й стати чистими, і свідчать про це.

Єпископи і президенти колів прагнуть проводу Духа, щоб знати, як допомогти кожній людині покаятися. Церквою визначено перелік стандартних дій, які мають виконати її провідники тільки у випадках, коли скоєно найтяжчі гріхи (див. 32.6). Не існує двох однакових ситуацій. Поради, які дають провідники, і процес покаяння, якому вони сприяють, повинні бути натхненними і можуть бути різними для кожної людини.

32.4

Зізнання, конфіденційність і повідомлення у правоохоронні органи

32.4.1

Зізнання

Покаяння вимагає, щоб гріхи було визнано перед Небесним Батьком. Ісус Христос сказав: “По цьому ви можете знати, чи покаялася людина у своїх гріхах — ось, вона зізнається в них і полишить їх” (Учення і Завіти 58:43; див. також Мосія 26:29).

Якщо членами Церкви скоєно тяжкі гріхи, то однією зі складових процесу їхнього покаяння також є зізнання їхньому єпископу або президенту колу. Після цього той може використати заради них ключі євангелії покаяння (див. Учення і Завіти 13:1; 84:26–27; 107:18, 20). Завдяки силі Спасителевої Спокути це допомагає їм зцілитися й повернутися на євангельський шлях.

Мета зізнання — заохотити членів Церкви звільнитися від тягаря, щоб вони могли повною мірою прагнути Господньої допомоги, аби змінитися і зцілитися. Зізнання допомагає людині мати “скрушене серце і упокорений дух” (2 Нефій 2:7). Добровільне зізнання вказує на те, що людина хоче покаятися.

Якщо член Церкви зізнається у гріху, єпископ або президент колу дотримується настанов, наведених у 32.8, які стосуються надання порад. Він з молитвою прагне проводу, аби знати, що саме слід зробити, щоб допомогти цьому члену Церкви покаятися. Він обмірковує, чи буде корисно провести раду щодо членства в Церкві. Якщо відповідно до політики Церкви вимагається, щоб була проведена рада щодо членства в Церкві, він пояснює це (див. 32.6).

Іноді через дії члена Церкви потерпає його чи її подружжя або інша доросла людина. Однією зі складових процесу покаяння є те, що зазвичай він чи вона повинні зізнатися цій людині й прагнути прощення. Молоду людину, яка скоїла тяжкий гріх, зазвичай заохочують порадитися зі своїми батьками.

32.4.4

Конфіденційність

Єпископи, президенти колів та їхні радники мають священний обов’язок — не розголошувати ніяку конфіденційну інформацію, якою діляться з ними. Ця інформація може надійти під час співбесід, надання поради і зізнань. Такий же обов’язок дотримуватися конфіденційності мають і всі ті, хто бере участь у радах щодо членства. Дотримання конфіденційності є необхідним тому, що члени Церкви можуть не зізнаватися в гріхах або не шукати скерування, якщо те, чим вони поділилися, не зберігається конфіденційним. Порушення конфіденційності призводить до того, що члени Церкви втрачають довіру до своїх провідників і впевненість в них.

Відповідно до їхнього обовʼязку дотримуватися конфіденційності, єпископ, президент колу або їхні радники можуть ділитися такою інформацією, лише якщо:

• Їм потрібно порадитися з президентом колу, президентом місії або єпископом цього члена Церкви стосовно проведення ради щодо членства або повʼязаних з цим питань.

• Людина переїздить у новий приход (або провідника священства звільняють від його покликання) в той час, коли ще триває дія щодо членства або все ще залишаються невирішеними інші серйозні проблеми.

• Єпископ або президент колу дізнається, що член Церкви, який проживає поза межами приходу чи колу, може бути причетним до скоєння тяжкого гріха.

• Необхідно розкрити інформацію під час ради щодо членства.

• Член Церкви вирішує дати дозвіл провіднику поділитися інформацією з конкретними особами.

• Може виникнути необхідність поділитися обмеженою інформацією про рішення, прийняте радою щодо членства.

Щоб допомогти провідникам захищати інших і дотримуватися закону, Церква забезпечує для них можливість отримати допомогу кваліфікованих фахівців. Щоб отримати це скерування, провідники у випадках насильства мають негайно зателефонувати на церковну лінію допомоги, де така існує (див. 38.6.2.1). Якщо її не існує, президент колу звʼязується з юрисконсультом території в офісі території.

Тільки в єдиному випадку єпископ або президент колу повинен розкрити конфіденційну інформацію, не звернувшись спершу по таке скерування. Мова йде про ситуацію, коли таке розкриття необхідне, щоб відвернути небезпеку, яка загрожує життю, або запобігти серйозній травмі і коли немає часу, щоб звертатися по таке скерування. У таких випадках обовʼязок захистити інших є більш важливим за обовʼязок дотримуватися конфіденційності. Провідники повинні негайно звернутися до правоохоронних органів.

32.6

Тяжкість гріха і політика Церкви

Тяжкість гріха є важливим фактором, коли приймається рішення щодо вибору варіанту дій, який (1) допоможе захистити інших людей і (2) допоможе людині покаятися. Господь сказав, що Він “не може дивитися на гріх з найменшою мірою допущення” (Учення і Завіти 1:31; див. також Мосія 26:29). Його слуги не повинні ігнорувати докази скоєння тяжкого гріха.

Тяжкі гріхи — це навмисне і велике порушення законів Бога. Категорії тяжких гріхів вказано далі.

• Насильницькі дії та інші види насильства

• Сексуальна аморальність

• Шахрайські дії

• Зловживання довірою

• Деякі інші вчинки

Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим або коли воно може бути необхідним

Вид гріха	Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим	Коли проведення ради щодо членства може бути необхідним
Вид гріха Насильницькі дії та інші види насильства	Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим Убивство Зґвалтування Наявність судового вироку за сексуальне насильство Насильство над дитиною або підлітком Хижацька насильницька поведінка	Коли проведення ради щодо членства може бути необхідним Замах на вбивство Сексуальне насильство, зокрема напад і домагання (див. у 38.6.18 інформацію стосовно того, коли раду проводити обовʼязково) Насильство над подружжям або іншою дорослою людиною (див. у 38.6.2.4 інформацію стосовно того, коли раду проводити обовʼязково)
Вид гріха Сексуальна аморальність	Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим Кровозмішення Дитяча порнографія Множинний шлюб Хижацька сексуальна поведінка	Коли проведення ради щодо членства може бути необхідним Перелюб, блуд, одностатеві стосунки та всі інші сексуальні стосунки поза законним шлюбом між чоловіком і жінкою, зокрема й сексуальні стосунки онлайн чи по телефону Спільне проживання поза шлюбом, цивільні союзи і цивільні партнерства та одностатевий шлюб Інтенсивний або нав’язливий, спричинений непереборним потягом, перегляд порнографії членом Церкви, що завдав значної шкоди його/її шлюбу чи сімʼї
Вид гріха Шахрайські дії	Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим Хижацька поведінка у фінансових справах, наприклад, шахрайство або подібні вчинки (див. 32.6.3.3, якщо член Церкви брав участь у привласненні церковних коштів або майна)	Коли проведення ради щодо членства може бути необхідним Пограбування, крадіжка зі зломом, крадіжка чи привласнення коштів (див. 32.6.3.3, якщо член Церкви брав участь у привласненні церковних коштів або майна) Неправдиве свідчення
Вид гріха Зловживання довірою	Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим Тяжкий гріх, скоєний під час перебування на важливій церковній посаді	Коли проведення ради щодо членства може бути необхідним Тяжкий гріх, скоєний під час перебування на важливій посаді або під час перебування на церковній або громадській посаді, яка дає повноваження і вимагає довіри (див. 32.6.3.3, якщо член Церкви брав участь у привласненні церковних коштів або майна) Тяжкий гріх, факт скоєння якого є загальновідомим
Вид гріха Деякі інші вчинки	Коли проведення ради щодо членства є обовʼязковим Наявність судового вироку за тяжкі кримінальні злочини	Коли проведення ради щодо членства може бути необхідним Аборт (якщо це не виняток, про який сказано в 38.6.1) Неодноразове скоєння тяжких гріхів Свідома відмова від сімейних обовʼязків, зокрема виплачувати кошти опікуну на утримання дитини або сплачувати аліменти Продаж заборонених наркотиків Інші тяжкі злочини

32.6.3

Коли президент колу радиться з президентством території стосовно того, чи є необхідним проводити раду щодо членства або вживати інші дії

Деякі питання вимагають надзвичайної чутливості й проводу. Щоб знати, як найкраще допомогти, президент колу повинен радитися з президентством території щодо питань, указаних в цьому пункті.

32.6.3.2

Відступництво

У випадках відступництва його вплив часто поширюється за межі приходу чи колу. На ці проблеми слід негайно звертати увагу, щоб захистити інших людей.

Єпископ радиться з президентом колу, якщо він відчуває, що дії члена Церкви можуть бути виявами відступництва.

Під відступництвом тут мається на увазі те, що член Церкви робить будь-що з названого далі:

• Неодноразово в чіткій та навмисній формі публічно протидіє Церкві, її доктрині, положенням її політики або її провідникам

• Навчаючи, наполегливо видає за доктрину Церкви те, що не є доктриною Церкви, і робить це після того, як його було поправлено єпископом або президентом колу

• Послідовно й навмисно старається ослабити віру членів Церкви та зменшити їхню активність

• Продовжує дотримуватися учень відступницьких сект після зауваження, зробленого єпископом або президентом колу

• Формально приєднується до іншої церкви і пропагує її вчення.

32.6.3.3

Привласнення церковних коштів

Якщо член Церкви привласнює церковні кошти або краде цінне церковне майно, президент колу радиться з президентством території про те, чи буде доцільним проведення ради щодо членства чи застосування іншої дії.

Посібник Вибране із Загального довідника не містить вичерпних інструкцій і настанов, що стосуються надання поради людині, яка вчинила тяжкий гріх, а також стосовно необхідності проведення ради щодо членства.

Якщо у єпископа або президента філії є запитання стосовно того, як допомогти комусь, хто скоїв тяжкий гріх (як визначено у 32.6), він має спершу дізнатися, чи весь розділ 32 Загального довідника перекладено зрозумілою йому мовою. Якщо цей розділ не був перекладений, єпископ або президент філії має звернутися за скеруванням до свого безпосереднього головуючого провідника.