38.

Політика Церкви і керівні вказівки

38.1

Участь у діяльності Церкви

Наш Небесний Батько любить Своїх дітей. “Всі є однаковими для Бога”, і Він запрошує всіх “прийти до Нього і скуштувати від Його доброти” (2 Нефій 26:33).

38.1.1

Відвідування церковних зборів

Усіх людей запрошують відвідувати причасні збори, інші недільні збори Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів та неформальні заходи, які проводяться нею. Головуючий чин відповідає за забезпечення того, щоб усі відвідувачі з повагою ставилися до священної обстановки.

Відвідувачам не слід порушувати порядок чи відволікати від поклоніння або заважати досягненню інших цілей зборів. Необхідно дотримуватися всіх вимог щодо віку та поведінки на різних церковних зборах і заходах. Зокрема, слід утримуватися від прилюдного вияву романтичних почуттів, а одяг та зачіски мають бути такими, що не відволікають увагу присутніх. Крім того, не дозволено робити політичні заяви або говорити про сексуальну орієнтацію чи інші індивідуальні особливості людей у спосіб, який відволікає від зборів, зосереджених на Спасителі.

Якщо хтось поводить себе невідповідно, єпископ або президент колу дає приватну пораду в дусі любові. Він заохочує тих, чия поведінка у цьому випадку є недоречною, зосередитися на тому, щоб допомагати підтримувати священною атмосферу для всіх присутніх, особливо наголошуючи на поклонінні Небесному Батьку і Спасителю.

Церковні доми зборів є приватною власністю, на території якої діють церковні правила. Людей, які не бажають дотримуватися цих настанов, шанобливо попросять не відвідувати церковні збори і заходи.

38.2

Правила щодо обрядів і благословень

Загальну інформацію щодо обрядів і благословень див. у розділі 18. Інформацію про храмові обряди подано в розділах 27 і 28. Якщо у єпископів виникнуть запитання, вони можуть звернутися до президента колу. Якщо у президентів колів є запитання, вони можуть звернутися до президентства території.

38.3

Цивільний шлюб

Провідники Церкви заохочують членів Церкви набути гідності для укладання храмового шлюбу та одружитися і запечататися у храмі. Однак, якщо це дозволено чинним законодавством країни, церковні провідники можуть здійснити укладання цивільного шлюбу.

Укладання цивільних шлюбів повинно здійснюватися відповідно до законів, які є чинними у місцевості, де укладається шлюб.

38.3.1

Хто може здійснювати укладання цивільного шлюбу

Якщо це дозволено чинним законодавством країни, названі далі церковні чини, діючи у своєму нинішньому покликанні, можуть проводити церемонію укладання цивільного шлюбу:

• Президент місії

• Президент колу

• Президент округу

• Єпископ

• Президент філії

Ці чини можуть здійснювати укладання цивільного шлюбу лише між чоловіком і жінкою. Воно є можливим лише в разі виконання всіх зазначених далі умов:

• Наречена або наречений є членом Церкви або вже визначена дата її або його хрищення.

• Запис про членство в Церкві або нареченої, або нареченого знаходиться у церковному підрозділі, над яким головує цей чин, або буде переданий туди після її або його хрищення.

• Цей церковний чин має юридичне повноваження здійснювати укладання цивільного шлюбу на території, на яку поширюється це його повноваження і на якій буде здійснюватися укладання шлюбу.

38.3.4

Цивільні шлюби, що укладаються в церковних будівлях

Весільну церемонію можна провести у церковній будівлі, якщо це не порушує розклад регулярних церковних заходів. Весілля не повинні відбуватися в неділю або у понеділок ввечері. Весілля, що відбуваються у церковних будівлях, повинні бути простими і святковими. Музика має бути священною, благоговійною та радісною.

Укладання шлюбів може проводитися у каплиці, залі для культурних заходів або іншій придатній для цього кімнаті. Укладання шлюбів має проводитися з дотриманням настанов щодо належного використання церковних будівель.

38.3.6

Церемонія укладання цивільного шлюбу

Щоб здійснити укладання цивільного шлюбу, церковний чин звертається до пари і говорить: “Будь ласка, візьміть одне одного за праву руку”. Потім він говорить: “[Повне ім’я нареченого] та [повне ім’я нареченої], ви взяли одне одного за праву руку в знак обітниць, які ви зараз даєте у присутності Бога і цих свідків”. (Цих свідків заздалегідь може обрати чи запропонувати пара).

Потім чин звертається до нареченого і запитує: “[Повне ім’я нареченого], чи берете ви [повне ім’я нареченої] бути вашою законною дружиною, і чи за своєю власною вільною волею і вибором ви як її пара і законний чоловік урочисто обіцяєте, що ви будете припадати до неї і більше ні до кого; що ви будете дотримуватись усіх законів, обов’язків і зобов’язань, які стосуються святого стану шлюбу; і що ви будете любити, шанувати і цінувати її, допоки обоє будете жити?”

Наречений відповідає: “Так”.

Потім церковний чин звертається до нареченої і запитує: “[Повне ім’я нареченої], чи берете ви [повне ім’я нареченого] бути вашим законним чоловіком, і чи за своєю власною вільною волею і вибором ви як його пара і законна дружина урочисто обіцяєте, що ви будете припадати до нього і більше ні до кого; що ви будете дотримуватись усіх законів, обов’язків і зобов’язань щодо святого стану шлюбу; і що ви будете любити, шанувати і цінувати його, допоки обоє будете жити?”

Наречена відповідає: “Так”.

Потім церковний чин звертається до пари і говорить: “Законним повноваженням, яке я маю як старійшина Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, я проголошую вас, [повне ім’я нареченого] і [повне ім’я нареченої] чоловіком і дружиною, легально і законно одруженими на час вашого смертного життя”.

(Альтернативні слова для капелана, який не служить головуючим церковним чином: “Законним повноваженням, яке я маю як капелан у [підрозділ військової або цивільної організації], я проголошую вас, [повне ім’я нареченого] і [повне ім’я нареченої], чоловіком і дружиною, легально і законно одруженими на час вашого смертного життя”).

Нехай Бог благословить ваш союз радістю у вашому потомстві та довгим щасливим життям разом, і нехай Він благословить вас зберігати священними обітниці, які ви дали. Я прикликаю ці благословення на вас в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь”.

Можна запропонувати парі, яка укладає шлюб, поцілувати одне одного як чоловік і дружина, якщо це відповідає їхнім культурним звичаям, але це необов’язково.

38.4

Політика щодо запечатування

Через обряди храмового запечатування сім’ї об’єднуються на вічність, якщо члени сімей прагнуть шанувати завіти, укладені під час отримання обряду. До обрядів запечатування належать:

• Запечатування чоловіка і дружини.

• Запечатування дітей до батьків.

За тими, хто дотримується своїх завітів, залишаться індивідуальні благословення, які повʼязані із запечатуванням. Так відбувається навіть тоді, коли їхній чоловік або їхня дружина порушили завіти чи подали на розлучення.

У вірних дітей, яких запечатано до батьків або народжено у завіті, залишаються благословення вічного родоводу. Це так, навіть якщо запечатування шлюбу їхніх батьків на вимогу самих батьків скасовано, батьків позбавлено членства в Церкві або імена батьків вилучено із записів про членство.

Члени Церкви мають радитися зі своїм єпископом, якщо у них є запитання стосовно політики щодо запечатування. Якщо запитання є у єпископа, він звертається до президента колу. Президенти колів, якщо у них є запитання, можуть звернутися до президентства храму в їхньому храмовому окрузі, президентства території або Офісу Першого Президентства.

38.5

Храмове вбрання і храмовий одяг

38.5.1

Храмове вбрання

У храмі під час ендаументу і обрядів запечатування члени Церкви вдягнені у біле вбрання. Жінки вдягнені в таке біле вбрання: сукню з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті (чи спідницю і блузку з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті), шкарпетки або панчохи і туфлі або капці.

Чоловіки вдягнені в таке біле вбрання: сорочку з довгими рукавами, краватку або краватку-метелик, брюки, шкарпетки і туфлі або капці.

Під час ендаументу і обрядів запечатування члени Церкви поверх свого білого вбрання надівають додатковий церемоніальний одяг.

38.5.2

Отримання храмового вбрання і храмового одягу

Провідники приходів та колів заохочують членів Церкви, які вже отримали ендаумент, придбати власне храмове вбрання. Храмове вбрання і храмовий одяг можна придбати у магазинах Розподільчої служби Церкви або на сайті store.ChurchofJesusChrist.org. Діловоди колу і приходу можуть допомогти членам Церкви замовити вбрання.

38.5.5

Ношення храмового одягу і піклування про нього

Під час отримання ендаументу члени Церкви укладають завіт носити храмовий одяг упродовж усього свого життя.

Храмовий одяг є нагадуванням про завіти, укладені в храмі, і, якщо він правильно носиться протягом життя, то буде служити захистом проти спокуси та зла. Храмовий одяг має носитися під звичайним одягом. Його не слід знімати для заходів, під час яких буде доречним залишити його на собі, і його не слід видозмінювати, щоб пристосувати до різних фасонів одягу. Члени Церкви, які отримали ендаумент, мають прагнути скерування Святого Духа, щоб знаходити відповіді на свої особисті запитання стосовно ношення храмового одягу.

Ношення храмового одягу є священним привілеєм, і воно є зовнішнім виявленням внутрішнього зобов’язання наслідувати Спасителя Ісуса Христа.

Носити іншу спідню білизну поверх храмового одягу чи під ним — справа особистих уподобань.

Див. 26.3.3.

38.5.7

Знищення храмового одягу і храмового церемоніального вбрання

Щоб позбутися зношеного храмового одягу, члени Церкви мають зрізати з нього позначки і знищити їх. Потім члени Церкви розрізають решту тканини так, щоб неможливо було визначити, що це був храмовий одяг. Цю решту розрізаної тканини можна знищити.

Члени Церкви можуть віддати храмовий одяг і храмове вбрання, що знаходиться у доброму стані, іншим членам Церкви, які отримали ендаумент.

38.5.8

Храмове вбрання для поховання

Якщо можливо, померлих членів Церкви, які отримали ендаумент, слід ховати або піддавати кремації у храмовому вбранні. Якщо через культурні традиції або заведений порядок поховання зробити це недоречно або важко, вбрання можна скласти і покласти поруч з тілом.

Тіло чоловіка одягають у храмовий одяг і надівають таке біле вбрання: сорочку з довгими рукавами, краватку або краватку-метелик, брюки, шкарпетки і туфлі або капці. Тіло жінки одягають у храмовий одяг і надівають таке біле вбрання: сукню з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті (чи спідницю і блузку з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті), шкарпетки або панчохи і туфлі або капці.

Храмове церемоніальне вбрання надівають на тіло відповідно до настанов в ендаументі. Надівають мантію на праве плече і зав’язують тасьму зліва на талії. Надівають фартух і зав’язують тасьму на талії. Надівають пояс по талії і зав’язують бантом над лівим стегном. Головний убір чоловіка, як правило, лежить поруч з його тілом до того часу, коли будуть закривати труну або ящик для поховання. Потім головний убір надівають так, щоб бант був над лівим вухом. Вуаль жінки може складками обрамляти її голову на подушці. Закривати обличчя жінки вуаллю до погребіння або кремації необов’язково, і сім’я може вирішити, чи слід це робити.

38.6

Політика щодо питань моралі

38.6.1

Аборт

Господь заповів: “Не вбивай, не роби нічого подібного до цього” (Учення і Завіти 59:6). Церква виступає проти аборту, який виконується за власним бажанням заради особистої чи соціальної зручності. Члени Церкви не повинні робити аборт, виконувати його, домовлятися про його проведення, платити за нього, погоджуватися на аборт або заохочувати до аборту. Можливі винятки дозволяються, тільки якщо:

• Вагітність є наслідком насильницького зґвалтування чи кровозмішення.

• Компетентний лікар встановлює, що життю або здоров’ю матері загрожує серйозна небезпека.

• Компетентний лікар встановлює, що плід має серйозні вади, через які немовля не зможе вижити після народження.

Навіть ці винятки не є підставою для автоматичного виправдання аборту. Аборт — це найсерйозніша справа. Він повинен розглядатися як можливий тільки після того, як відповідальні за нього особи отримали підтвердження через молитву. У процесі прийняття рішення члени Церкви можуть порадитися зі своїми єпископами.

38.6.2

Насильство

Насильство — це погане поводження з іншими або нехтування ними, що призводить до завдання фізичної, сексуальної, емоційної або фінансової шкоди. Позиція Церкви полягає в тому, що насильство не може допускатися у жодній формі. Ті, хто чинить насильство по відношенню до свого подружжя, дітей, інших членів сім’ї або до будь-кого іншого, порушують Божі і людські закони.

Усіх членів Церкви, особливо батьків і провідників, закликають бути пильними й старанними і робити все можливе, щоб захистити дітей та інших людей від насильства. Якщо члени Церкви дізнаються про випадки насильства, вони повідомляють про це правоохоронним органам і радяться з єпископом. Церковні провідники повинні серйозно ставитися до повідомлень про насильство і ніколи не ігнорувати їх.

Усі дорослі, які працюють з дітьми або молоддю, повинні протягом місяця після свого підтримання пройти навчання “Захист дітей і молоді” (див. сайт ProtectingChildren.ChurchofJesusChrist.org). Вони повинні повторно проходити це навчання через кожні три роки.

У випадках насильства першим і безпосереднім обов’язком церковних провідників є допомогти тим, над ким вчинено насильство, і захистити людей, яким загрожує небезпека, від насильства у майбутньому. Провідники не повинні радити людині залишатися в домівці чи в ситуації, де їй загрожує насильство чи небезпека.

38.6.2.1

Лінія допомоги у випадках насильства

У деяких країнах Церква, щоб допомогти президентам колів і єпископам, відкрила конфіденційну лінію допомоги у випадках насильства. Ці провідники повинні відразу телефонувати на цю лінію допомоги, повідомляючи про кожну ситуацію, в якій людина, можливо, зазнала насильства або в якій для неї є ризик зазнати насильства. Вони також повинні телефонувати на неї, якщо їм стає відомо, що член Церкви переглядає, купує або розповсюджує дитячу порнографію.

У країнах, де такої лінії допомоги немає, єпископ, дізнавшись про насильство, повинен звʼязатися з президентом колу. Президент колу повинен звернутися за настановами до юрисконсульта території в офіс території.

38.6.2.2

Надання порад у випадках, коли вчинено насильство

Жертви насильства часто зазнають важкої травми. Президенти колів і єпископи ставляться до них зі щирим співчуттям та емпатією. Вони надають духовні поради й підтримку, щоб допомогти жертвам подолати нищівні наслідки насильства.

Іноді жертви відчувають сором або провину. Жертви не є винними у гріху. Провідники допомагають їм та їхнім сімʼям відчути Божу любов і зцілення, що приходить через Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Алма 15:8; 3 Нефій 17:9).

Президенти колів і єпископи повинні допомогти тим, хто вчинив насильство, покаятися і припинити насильницьку поведінку. Якщо доросла людина вчинила сексуальний гріх щодо дитини, таку поведінку може бути вкрай важко змінити. Процес покаяння може бути дуже тривалим. Див. 38.6.2.3.

Крім отримання натхненної допомоги від церковних провідників, жертвам, кривдникам та їхнім сімʼям може бути потрібна консультація фахівців. Більше інформації див. у 31.3.6.

38.6.2.3

Насильство над дитиною або підлітком

Насильство над дитиною або підлітком є особливо тяжким гріхом (див. Лука 17:2). Під насильством над дитиною або підлітком тут мається на увазі таке:

• Фізичне насильство: Нанесення тяжких тілесних ушкоджень внаслідок застосування фізичної сили. Деякі ушкодження можуть бути непомітними.

• Сексуальне насильство або сексуальна експлуатація: Вчинення будь-яких сексуальних дій з дитиною або підлітком чи навмисний дозвіл або допомога іншим чинити такі дії. У цьому сенсі сексуальним насильством не вважається статевий акт за згодою між двома неповнолітніми, які є приблизно однакового віку.

• Емоційне насильство: Вчинення дій і використання слів, щоб завдати серйозної шкоди почуттю самоповаги чи власної гідності дитини або підлітка. Зазвичай воно виявляється в неодноразово повторюваних образах, маніпулюванні та критиці, які принижують і ображають. Також воно може виявлятися в цілковитому ігноруванні.

• Дитяча порнографія: Див. 38.6.6.

Якщо єпископ або президент колу дізнається про насильство над дитиною або підлітком чи підозрює це, він негайно виконує інструкції, наведені у 38.6.2.1. Він також вживає заходів, щоб допомогти захистити їх від подальшого насильства.

Якщо дорослий член Церкви вчиняє насильство над дитиною або підлітком, як воно пояснено у цьому розділі, то проведення ради щодо членства в Церкві та внесення примітки у запис про членство є обовʼязковими. Див. також 38.6.2.5.

38.6.2.4

Насильство над подружжям або іншою дорослою людиною

Часто не існує єдиного визначення поняття насильства, яке могло б застосовуватися до всіх ситуацій. Натомість існує діапазон тяжкості насильницької поведінки. Цей діапазон є широким: від періодичного використання різких слів до заподіяння значної шкоди.

Якщо єпископ або президент колу дізнається про насильство над подружжям або іншою дорослою людиною, він негайно виконує інструкції, наведені у 38.6.2.1. Він також вживає заходів, щоб допомогти захистити їх від подальшого насильства.

Провідники прагнуть скерування Духа, щоб визначити, що буде найбільш правильним варіантом дій для реагування на даний випадок насильства: надання особистої поради чи проведення ради щодо членства. Стосовно цих варіантів дій вони також можуть порадитися зі своїм безпосереднім провідником священства. Однак у випадку будь-якого насильства над подружжям або іншою дорослою людиною, яке відповідає описаним нижче критеріям, вимагається проведення ради щодо членства.

• Фізичне насильство: Нанесення тяжких тілесних ушкоджень внаслідок застосування фізичної сили. Деякі ушкодження можуть бути непомітними.

• Сексуальне насильство: Див. ситуації, визначені у 38.6.18.3.

• Емоційне насильство: Вчинення дій і використання слів, щоб завдати серйозної шкоди почуттю самоповаги або власної гідності людини. Зазвичай воно виявляється в неодноразово повторюваних образах, маніпулюванні та критиці, які принижують і ображають.

• Фінансове насильство: Отримання фінансової вигоди за рахунок когось. Воно може виражатися в незаконному чи неправомірному використанні власності, грошей або інших цінностей якоїсь людини. Воно також може виражатися в шахрайському отриманні фінансової влади над кимось. Воно може виражатися в тому, щоб завдяки фінансовій владі примусити когось до якоїсь поведінки.

38.6.2.5

Церковні покликання, храмові рекомендації та примітки у записах про членство

Членам Церкви, які вчинили насильство над іншими, не можна давати церковні покликання і вони не можуть мати храмову рекомендацію, поки не покаються і з них не будуть зняті обмеження щодо членства в Церкві.

Якщо людина вчинила сексуальне насильство над дитиною чи підлітком або тяжке емоційне чи фізичне насильство над дитиною або підлітком, в її запис про членство буде внесено примітку. Такій людині не можна давати ніякого покликання чи доручення, що стосується дітей або молоді. Також їй не можна давати доручення зі служіння підопічним — служити сімʼї, в якій є підлітки чи діти. Також її напарником/напарницею у служінні підопічним не може бути молодь підліткового віку. Такі обмеження мають залишатися, поки Перше Президентство не дозволить видалити цю примітку.

38.6.2.6

Ради колу і приходу

На зборах ради колу і ради приходу президентства колів та єпископати регулярно розглядають положення політики Церкви і керівні вказівки щодо попередження насильства та реагування на нього. Провідники і члени ради шукають проводу Духа, коли навчають про це чутливе питання та обговорюють його.

Члени ради також мають пройти навчання “Захист дітей і молоді” (див. 38.6.2).

38.6.2.7

Юридичні питання, що стосуються насильства

Якщо член Церкви своїми насильницькими діями порушив чинний закон, єпископ або президент колу має спонукати цього члена Церкви повідомити про ці дії працівників правоохоронних органів або в інші відповідні державні органи.

Провідники і члени Церкви повинні виконати всі визначені законом обовʼязки щодо повідомлення про насильство в органи влади.

38.6.4

Контроль народжуваності

Це привілей одружених пар, які можуть народжувати дітей, надавати смертні тіла для духовних дітей Бога, перед Яким вони потім відповідальні за їхнє навчання й виховання (див. 2.1.3). Рішення про те, скільки й коли мати дітей, є надзвичайно особистим і приватним. Воно має залишатися між подружньою парою і Господом.

38.6.5

Цнотливість і вірність

Господній закон цнотливості — це:

• Утримання від сексуальних стосунків поза законним шлюбом між чоловіком і жінкою.

• Вірність у шлюбі.

Фізична близькість між чоловіком і дружиною має бути прекрасною і священною. Вона призначена Богом для створення дітей і вияву любові між чоловіком і дружиною.

38.6.6

Дитяча порнографія

Церква засуджує дитячу порнографію у будь-якій формі. Якщо єпископ або президент колу дізнається, що член Церкви причетний/причетна до дитячої порнографії, він негайно виконує інструкції, наведені в 38.6.2.1.

38.6.8

Жіноче обрізання

Церква засуджує жіноче обрізання.

38.6.10

Кровозмішення

Церква засуджує будь-яку форму кровозмішення. Під кровозмішенням тут розуміються сексуальні стосунки між:

• Батьком чи матірʼю та дитиною.

• Дідусем чи бабусею та онуком чи онукою.

• Братом і сестрою.

• Дядьком чи тіткою і племінницею чи племінником.

Під дитиною, онуком чи онукою, братом і сестрою, племінницею і племінником маються на увазі ті, хто є рідними, усиновленими, зведеними або вихованцями.

Якщо жертвою кровозмішення є неповнолітня людина, єпископ або президент колу телефонує на церковну лінію допомоги у випадках насильства — у тих країнах, де вона є (див. 38.6.2.1). В інших країнах президент колу має звернутися за скеруванням до юрисконсульта території в офіс території. Його також заохочують порадитися з персоналом Служби з питань сімʼї або менеджером програми благополуччя і самозабезпечення в офісі території.

Якщо член Церкви вчинив кровозмішення, проведення ради щодо членства в Церкві та внесення примітки у запис про членство є обовʼязковими. У випадку скоєння людиною кровозмішення майже завжди вимагається, щоб її було позбавлено членства в Церкві.

Якщо кровозмішення скоює неповнолітня людина, президент колу зв’язується з Офісом Першого Президентства, щоб отримати настанови.

Жертви кровозмішення часто страждають через тяжку травму. Провідники ставляться до них зі щирим співчуттям та емпатією. Вони надають духовну підтримку і пораду, щоб допомогти їм подолати нищівні наслідки кровозмішення.

Іноді жертви відчувають сором або провину. Жертви не є винними у гріху. Провідники допомагають їм та їхнім сімʼям відчути Божу любов і зцілення, що приходить через Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Алма 15:8; 3 Нефій 17:9).

Крім отримання натхненної допомоги від церковних провідників, таким членам Церкви може бути потрібна консультація фахівців. Див. інформацію у 38.6.18.2.

38.6.12

Окультизм

Окультизм зосереджується на темряві і веде до обману. Він знищує віру в Ісуса Христа.

Складовою окультизму є поклоніння Сатані. Містичні дії, що не узгоджуються з євангелією Ісуса Христа, також є проявами окультизму. Серед таких дій (окрім інших): ворожіння, прокляття, зцілювальні практики, які є імітацією Божої сили священства (див. Мороній 7:11–17).

Членам Церкви не слід залучатися до будь-якої форми поклоніння Сатані або брати будь-яку участь в чомусь окультному. Вони не повинні зосереджуватися на таких темних діях у розмовах або на церковних зборах.

38.6.13

Порнографія

Церква засуджує порнографію у будь-якій формі. Користування порнографією у будь-який спосіб руйнує життя людей, сімʼї і суспільство. Це також віддаляє Дух Господа. Члени Церкви повинні уникати всіх видів порнографічних матеріалів і виступати проти їх виготовлення, розповсюдження й використання.

Надання особистої поради та накладення неформальних обмежень щодо членства зазвичай є достатньою мірою, щоб допомогти людині покаятися у користуванні порнографією. Як правило, ради щодо членства не проводяться. Однак проведення ради може бути необхідним, якщо член Церкви активно користується порнографією та відчуває навʼязливий потяг до неї і це завдало значної шкоди його\її шлюбу чи сімʼї (див. 38.6.5). Проведення ради є обовʼязковим, якщо член Церкви виготовляє, поширює, має або неодноразово переглядає порнографічні зображення дітей (див. 38.6.6).

38.6.14

Упередження

Усі люди — діти Бога. Усі є братами і сестрами й належать до Його божественної сім’ї (див. “Сімʼя: Проголошення світові”). Бог “ввесь людський рід… з одного створив” (Дії 17:26). “Всі є однаковими для Бога” (2 Нефій 26:33). Кожна людина є “так само цінною в Його очах, як і інша” (Яків 2:21).

Упередження несумісне з відкритим словом Бога. Прихильність або неприхильність Бога залежить від відданості Йому та Його заповідям, а не від кольору шкіри людини чи інших її характерних рис.

Церква закликає всіх людей відмовитися від упередженого ставлення та виявів упередженості до будь-якої групи людей чи окремої людини. Члени Церкви повинні сприяти поширенню поваги до всіх Божих дітей. Члени Церкви виконують заповідь Спасителя — любити інших людей (див. Матвій 22:35–39). Вони прагнуть бути доброзичливими до всіх, відкидаючи будь-які види упередження. Серед таких: упередження на основі расової, етнічної приналежності, національності, племені, статі, віку, інвалідності, соціально-економічного статусу, релігійних переконань чи відсутності їх та сексуальної орієнтації.

38.6.15

Потяг до осіб тієї ж статі і гомосексуальна та лесбійська поведінка

Церква заохочує сімʼї та членів Церкви ставитися чуйно, шанобливо і з любовʼю до тих, хто має потяг до осіб тієї ж статі. Церква також сприяє порозумінню у суспільстві в цілому. Це відображається в її вченнях про доброту, толерантність, любов до інших і повагу до всіх людей. Церква не займає якоїсь позиції у питанні щодо причин потягу до осіб своєї статі.

Божими заповідями забороняється будь-яка нецнотлива поведінка — і гетеросексуальна, і одностатева. Церковні провідники дають поради членам Церкви, які порушили закон цнотливості. Провідники допомагають їм ясно зрозуміти, що таке віра в Ісуса Христа і Його Спокута, процес покаяння та якою є мета життя на землі.

Відчувати потяг до людей тієї ж статі не є гріхом. Члени Церкви, які мають ці почуття і не піддаються їм або не діють відповідно до них, живуть за планом, який дав Небесний Батько, і за доктриною Церкви. Провідники підтримують і надихають їх у їхньому намірі жити за заповідями Господа. Якщо такі члени Церкви є гідними, вони можуть отримувати церковні покликання, мати храмові рекомендації й отримати храмові обряди. Члени Церкви чоловічої статі можуть отримати і застосовувати священство.

Усі члени Церкви, які дотримуються своїх завітів, отримають всі обіцяні благословення у вічностях, незалежно від того, дозволяли чи ні їхні обставини отримати їм благословення вічного шлюбу та батьківства у цьому житті (див. Мосія 2:41).

38.6.16

Одностатевий шлюб

Церква підтверджує, що у Творцевому плані шлюб між чоловіком і жінкою є дуже важливим для вічної долі Його дітей. Це — доктринальний принцип, що ґрунтується на Писаннях. Церква також підтверджує, що за Божим законом шлюб визначається як легальний і законний союз між чоловіком і жінкою.

38.6.17

Статеве виховання

На батьків покладено основну відповідальність за статеве виховання своїх дітей. Батькам слід проводити зі своїми дітьми чесні, відверті й постійні розмови про здорову, праведну сексуальність.

38.6.18

Сексуальне насильство, зґвалтування та інші види нападів із сексуальною метою

Церква засуджує сексуальне насильство. Сексуальне насильство тут визначається як навʼязування іншій людині будь-яких дій сексуального характеру всупереч її бажанню. Дії сексуального характеру з людиною, яка не дає або не може дати на них юридично значущу згоду, вважаються сексуальним насильством. Сексуальне насильство також може виявлятися по відношенню до когось із подружжя або під час побачень. Інформацію про сексуальне насильство над дитиною або підлітком див. у 38.6.2.3.

Поняття “сексуальне насильство” охоплює широкий спектр дій, від домагання до зґвалтування та інших видів сексуальних нападів. Воно може відбуватися фізично, словесно та в інший спосіб. Настанови стосовно надання поради членам Церкви, які зазнали сексуального насильства, зґвалтування або інших видів сексуальних нападів, див. у 38.6.18.2.

Якщо провідники і члени Церкви підозрюють, що було скоєно сексуальне насильство, або їм стає відомо про нього, вони вдаються до дій, щоб якомога швидше захистити жертв та інших людей. Зокрема, слід повідомити у правоохоронні органи і попередити єпископа або президента колу. Якщо насильства зазнала дитина, члени Церкви повинні виконати інструкції, наведені у 38.6.2.

38.6.18.2

Надання поради жертвам сексуального насильства, зґвалтування та інших видів сексуальних нападів

Жертви сексуального насильства, зґвалтування та інших видів сексуальних нападів часто страждають через тяжку травму. Якщо вони довіряються єпископу або президенту колу, той реагує на це зі щирим співчуттям та емпатією. Він надає духовну пораду й підтримку, щоб допомогти жертвам подолати нищівні наслідки насильства. Він також телефонує на церковну лінію допомоги у випадках насильства — у тих країнах, де вона існує, щоб отримати скерування.

Іноді жертви відчувають сором або провину. Жертви не є винними у гріху. Провідники не звинувачують жертву. Вони допомагають жертвам та їхнім сімʼям зрозуміти Божу любов і зцілення, що приходить через Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Алма 15:8; 3 Нефій 17:9).

Хоча члени Церкви можуть вирішити поділитися інформацією про насильство або напад, провідники не повинні надто зосереджуватися на деталях. Це може бути шкідливим для жертв.

Крім отримання натхненної допомоги від церковних провідників, таким членам Церкви може бути потрібна консультація фахівців. Інформацію див. у 31.3.6.

38.6.18.3

Ради щодо членства в Церкві

Проведення ради щодо членства може бути необхідним для людини, яка вчинила сексуальний напад на когось або насильство над кимось. Проведення ради щодо членства є обовʼязковим, якщо член Церкви вчинив зґвалтування або є засудженим за інший вид сексуального нападу.

38.6.20

Самогубство

Смертне життя — це дорогоцінний дар від Бога, дар, який необхідно цінувати й захищати. Церква активно підтримує зусилля, спрямовані на запобігання самогубству.

Більшість людей, у яких виникали думки про самогубство, хочуть знайти собі полегшення від фізичних, психічних, емоційних або духовних страждань. Таким людям потрібна любов, допомога і підтримка від сімʼї, церковних провідників та кваліфікованих фахівців.

Єпископ надає церковну підтримку, якщо член Церкви розмірковує над самогубством або намагався/намагалась його вчинити. Він також негайно допомагає цьому члену Церкви отримати допомогу фахівця.

Незважаючи на всі зусилля близьких людей, провідників та фахівців, самогубству не завжди можна запобігти. У членів сім’ї та інших людей залишаються глибокий сум, емоційні потрясіння та запитання без відповідей. Провідники повинні дати сімʼї пораду і втішення. Вони виявляють турботу і надають підтримку.

Це неправильно, щоб людина позбавляла себе життя. Однак тільки Бог здатен судити про думки та дії людини та визначати рівень її підзвітності (див. 1 Самуїлова 16:7; Учення і Завіти 137:9).

Ті, хто втратив близьку людину внаслідок її самогубства, можуть знайти надію і зцілення в Ісусі Христі та Його Спокуті.

38.6.23

Трансгендерні особи

Трансгендерні особи стикаються зі складними проблемами. До членів і нечленів Церкви, які ідентифікують себе самі — а також їхня сімʼя і друзі — як трансгендерів, слід ставитися з чуйністю, добротою, співчуттям і великою любовʼю, подібною до Христової. Усіх їх запрошують відвідувати причасні збори, інші недільні збори Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів та неформальні заходи, які проводяться нею (див. 38.1.1).

Стать є невід’ємною властивістю у плані щастя Небесного Батька. Під статтю у Проголошенні про сімʼю мається на увазі біологічна стать при народженні. Деякі люди відчувають невідповідність між своєю біологічною статтю і своєю гендерною ідентичністю. Тому вони можуть ідентифікувати себе як трансгендерів. Церква не займає певної позиції стосовно причин, чому деякі люди ідентифікують себе як трансгендерів.

Більшість заходів, у яких люди беруть участь в Церкві, та деякі обряди священства є гендерно нейтральними. Як зазначено у 38.2.8.10, трансгендерні особи можуть бути охрищені і конфірмовані. Вони також можуть приймати причастя й отримувати благословення священства. Однак висвячення у священство й отримання храмових обрядів відбувається відповідно до біологічної статі, яка була у людини при народженні.

Церковні провідники застерігають проти того, щоб особа за власним бажанням за допомогою медичного або хірургічного втручання намагалася змінити свою стать на протилежну тій біологічній статі, яка була у неї при народженні (“зміна статі”). Провідники повідомляють, що ці дії призведуть до накладення обмежень щодо членства в Церкві.

Провідники також застерігають від зміни гендерної ролі. Зміна гендерної ролі виявляється у зміні того, який одяг носить людина або який має зовнішній вигляд, у зміні ПІБ або у вживанні відповідних займенників, щоб показати цим, що вона має іншу стать, ніж та біологічна стать, яку мала при народженні. Провідники повідомляють, що на тих, хто змінює свою гендерну роль, буде накладено певні обмеження щодо членства в Церкві на весь час такої зміни.

Такими обмеженнями, зокрема, є обмеження щодо отримання або застосування священства, отримання храмової рекомендації або користування нею, а також отримання деяких церковних покликань. Хоч деякі привілеї членства в Церкві для них обмежено, інша їхня участь в діяльності Церкви вітається.

Якщо член Церкви вирішує змінити своє імʼя, якому надає перевагу, або відповідні займенники для звертання до нього чи неї, це імʼя, якому надано перевагу, може бути вказано у графі “Імʼя, якому надається перевага” в записі про членство. У приході до цієї людини можуть звертатися за іменем, якому вона надає перевагу.

Обставини в різних підрозділах та в різних людей можуть бути дуже різними. Члени і провідники Церкви радяться разом і з Господом. Президентства територій будуть допомагати місцевим провідникам з чуйністю знаходити вихід в конкретних ситуаціях. Єпископи радяться з президентом колу. Президенти колів і президенти місій мають звертатися за порадою до президентства території (див. 32.6.3).

38.7

Політика щодо медицини і здоров’я

38.7.2

Захоронення або кремація

Сімʼя померлої людини вирішує поховати її тіло чи піддати кремації. Сімʼя шанобливо ставиться до побажання цієї людини.

У деяких країнах робити кремацію вимагає закон. В інших випадках поховання не є практично здійсненним чи доступним для сімʼї. В усіх випадках до тіла слід поставитися з повагою й благоговінням. Членів Церкви слід запевнити в повсякчасній дієвості сили Воскресіння (див. Алма 11:42–45).

Де це можливо, під час поховання чи кремації тіло померлого члена Церкви, який отримав ендаумент, повинно бути вдягнене у храмове церемоніальне вбрання (див. 38.5.8).

38.7.3

Діти, які помирають до народження (мертвонароджені та викидні)

Батьки можуть вирішити, проводити чи ні поминальну службу або службу біля могили.

Дітям, які померли до народження, храмові обряди не потрібні або за них не виконуються. Однак це не заперечує можливості того, що ці діти можуть бути частиною сім’ї у вічностях. Батьків заохочують довіряти Господу і прагнути втішення від Нього.

38.7.4

Евтаназія

Земне життя є безцінним даром від Бога. Евтаназія — це навмисне позбавлення життя людини, яка страждає від невиліковної хвороби чи якогось іншого стану. Людина, яка бере участь в евтаназії, зокрема допомагаючи іншій людині скоїти самогубство, порушує заповіді Бога і може порушити місцеві закони.

Припинення надзвичайних заходів зі штучної підтримки життєзабезпечення людини в кінці її життя або відмова від них не вважається евтаназією (див. 38.7.11).

38.7.5

Інфекція, спричинена ВІЛ і СНІД

На церковних зборах і заходах до членів Церкви, яких було інфіковано ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини) або які мають СНІД (синдром набутого імунодефіциту), слід ставитися привітно. Їхня присутність не є загрозою для здоровʼя інших людей.

38.7.8

Медична допомога і охорона здоров’я

Пошук кваліфікованої медичної допомоги, виявлення віри й отримання благословень священства — усе це разом сприяє зціленню, відповідно до волі Господа.

Члени Церкви не повинні користуватися лікувальними або оздоровчими методами, які з точки зору етики, духовності чи закону є сумнівними, або пропагувати їх. Члени Церкви, які мають проблеми зі здоров’ям, повинні консультуватися з компетентними фахівцями в галузі медицини, які мають ліцензію в країнах, де практикують.

38.7.9

Медична марихуана

Церква виступає проти застосування марихуани для немедичних цілей. Див. 38.7.14.

38.7.11

Подовження життя (зокрема, підтримка життя)

Члени Церкви не мають відчувати, що вони зобов’язані подовжувати земне життя надзвичайними засобами. Ці рішення найкраще прийняти самій людині, якщо це можливо, або членам її сім’ї. Їм слід шукати поради компетентного фахівця в галузі медицини та божественного керівництва через молитву.

38.7.13

Щеплення

Щеплення, які проводяться компетентними медичними фахівцями, захищають здоровʼя і зберігають життя. Членів Церкви заохочують захищати себе, своїх дітей та свої громади за допомогою щеплень.

Зрештою, на людях лежить відповідальність самим приймати рішення щодо щеплень. Якщо члени Церкви відчувають занепокоєння з приводу щеплень, вони мають порадитися з компетентними медичними фахівцями, а також прагнути проводу Святого Духа.

38.7.14

Слово мудрості та здоровий спосіб життя

Слово мудрості — це заповідь Бога. Пророки пояснили, що вчення в Учення і Завіти 89 стосуються утримання від тютюну, міцних напоїв (алкоголю) та гарячих напоїв (чаю і кави).

Існують й інші шкідливі речовини та практики, які конкретно не названі у Слові мудрості або провідниками Церкви. Членам Церкви слід бути мудрими і розмірковувати з молитвою, приймаючи рішення з приводу зміцнення свого фізичного, духовного та емоційного здоровʼя.

38.8

Адміністративна політика

38.8.1

Усиновлення та виховання

Усиновлення дітей та опікунство над ними може стати благословенням і для дітей, і для сімей. Люблячі, вічні сім’ї можуть бути створені через усиновлення. Незалежно від того, приходять діти в сімʼю через усиновлення чи народження, вони є однаково безцінним благословенням.

Члени Церкви, які прагнуть усиновити дітей чи бути опікунами, повинні дотримуватися всіх відповідних законів країн та постанов органів влади.

38.8.4

Автографи і фотографії генеральних авторитетів, генеральних чинів і територіальних сімдесятників

Членам Церкви не слід прагнути отримати автографи генеральних авторитетів, генеральних чинів або територіальних сімдесятників. Це принижує священні покликання провідників і дух зборів. Це також може заважати їм вітати інших членів Церкви.

Члени Церкви не повинні фотографувати генеральних авторитетів, генеральних чинів або територіальних сімдесятників у каплицях.

38.8.7

Церковні журнали

Церковними журналами є:

• Друг — для дітей.

• Заради зміцнення молоді — для молоді.

• Ліягона — для дорослих.

Перше Президентство закликає всіх членів Церкви читати церковні журнали. Ці журнали можуть допомогти членам Церкви вивчати євангелію Ісуса Христа, вчення живих пророків, відчувати свою приналежність до всесвітньої церковної сімʼї, зустрічати випробування з вірою і більше наближатися до Бога.

38.8.8

Назва, логотип та емблема Церкви

Логотип та емблема Церкви

Назва, логотип та емблема Церкви є ключовими офіційними символами Церкви.

Логотип та емблема. Логотип та емблема Церкви (див. ілюстрацію вище) мають використовуватися тільки з дозволу Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Їх не можна використовувати як декоративні елементи. Вони не можуть використовуватися для будь-яких особистих, комерційних чи рекламних цілей.

38.8.10

Комп’ютери

Комп’ютери і програмне забезпечення, які використовуються у церковних домах зборів, надаються Головним управлінням Церкви або офісом території і знаходяться в їхньому розпорядженні. Провідники і члени Церкви користуються цими ресурсами, щоб сприяти досягненню цілей Церкви, зокрема проведенню сімейно-історичної роботи.

Усе програмне забезпечення на цих компʼютерах має бути належним чином ліцензоване для Церкви.

38.8.12

Навчальні матеріали

Церква надає матеріали, щоб допомагати своїм членам вивчати євангелію Ісуса Христа і жити за нею. До цих матеріалів належать Писання, послання з генеральних конференцій, журнали, посібники, книги та інші матеріали. Провідники заохочують членів Церкви використовувати Писання та інші матеріали, щоб сприяти вивченню євангелії вдома.

38.8.14

Одяг і зовнішність

Членів Церкви заохочують виявляти повагу до тіла рішеннями щодо належного одягу та зовнішнього вигляду. Те, що вважається належним, є різним в різних культурах та для різних ситуацій.

38.8.16

День посту

Члени Церкви можуть поститися у будь-який час. Однак зазвичай вони постяться у перший Суботній день місяця, який є днем посту.

Зазвичай у день посту моляться, обходяться без їжі і питва упродовж 24-х годин (якщо дозволяє фізичний стан) і дають щедрі пожертвування від посту. Пожертвування від посту призначаються для допомоги нужденним (див. 22.2.2).

Час від часу у перший Суботній день місяця проводяться всесвітні або місцеві церковні збори. У цьому випадку президентство колу визначає інший Суботній день як день посту.

38.8.17

Азартні ігри та лотереї

Церква виступає проти азартних ігор у будь-якій їхній формі. Це, зокрема, стосується ставок на результат спортивних ігор, а також лотерей, що організовуються державою.

38.8.19

Імміграція

Члени Церкви, які залишаються у своїх рідних країнах, часто мають можливості розбудовувати і зміцнювати Церкву там. Але іммігрувати в іншу країну є особистим вибором людини.

Члени Церкви, які переїжджають жити в іншу країну, мають дотримуватися всіх відповідних законів (див. Учення і Завіти 58:21).

Місіонери не повинні пропонувати іншим людям свою допомогу, щоб спонсорувати їхню імміграцію.

38.8.22

Закони країни

Члени Церкви повинні виконувати, поважати і підтримувати закони будь-якої країни, де вони живуть чи подорожують (див. Учення і Завіти 58:21–22; Уложення віри 1:12). Це стосується і законів, що забороняють навертати у віру.

38.8.25

Комунікація членів Церкви з Головним управлінням Церкви

Членам Церкви не радять телефонувати, писати електронні або звичайні листи генеральним авторитетам стосовно доктринальних питань, особистих труднощів чи запитань. За духовним скеруванням членам Церкви рекомендують звертатися до їхніх місцевих провідників, зокрема президентки Товариства допомоги чи президента кворуму старійшин (див. 31.3).

38.8.27

Члени Церкви з вадами

Провідникам і членам Церкви радять задовольняти потреби всіх, хто належить до їхнього підрозділу. Членів Церкви з вадами цінують, і вони можуть робити свій значний внесок. Вади можуть стосуватися розумового, соціального, емоційного або фізичного стану.

38.8.29

Інші релігії

У багатьох різних релігіях є багато з того, що надихає, облагороджує і є гідним похвали. Місіонери та інші члени Церкви мають бути чуйними й ставитися з повагою до вірувань і традицій інших людей.

38.8.30

Політична і громадська діяльність

Членів Церкви закликають до участі в політичних і державних справах. У багатьох країнах це може включати в себе:

• Голосування.

• Приєднання до політичних партій та перебування в них.

• Надання фінансової підтримки.

• Спілкування з партійними діячами і кандидатами від партій.

• Роботу на виборних посадах або призначення на посади у місцевих та державних органах влади.

Членів Церкви також спонукають долучатися до гідних справ, щоб покращувати свої громади і робити їх місцями, де можна безпечно жити і виховувати дітей.

Місцевим церковним провідникам не слід організовувати членів Церкви для участі у політичних справах. Провідникам також не слід робити спроби вплинути на участь в них членів Церкви.

Провідники і члени Церкви також повинні уникати висловлювань чи поведінки, які б могли тлумачитися як підтримка якоїсь політичної партії, платформи, якогось політичного курсу чи кандидата.

38.8.31

Приватність членів Церкви

Церковні провідники зобов’язані захищати приватність членів Церкви. Церковні записи, довідники і подібні матеріали не можна використовувати для особистих, комерційних чи політичних цілей.

38.8.35

Біженці

Члени Церкви, маючи відповідальність піклуватися про нужденних (див. Мосія 4:26), вділяють свій час, діляться своїми талантами і дружньо ставляться до біженців, приймаючи їх як членів своїх громад.

38.8.36

Запити для надання церковної фінансової допомоги

Нужденним членам Церкви рекомендується поговорити зі своїм єпископом, а не звертатися в Головне управління Церкви чи просити грошей в інших провідників або членів Церкви.