Розповіді про Перше видіння

Огляд

Джозеф Сміт записав, що Бог Батько та Ісус Христос з’явилися йому в гаю недалеко від дому його батьків у західній частині штату Нью-Йорк, коли йому було приблизно 14 років. Занепокоєний своїми гріхами і невпевнений у тому, який йому вибрати духовний шлях, Джозеф намагався знайти скерування, відвідуючи збори, читаючи Писання і молячись. У відповідь він отримав небесне явлення. Неодноразово в усній та письмовій формі Джозеф розповідав про Перше видіння, як ми тепер його називаємо. Він написав сам чи за допомогою писарів чотири різні розповіді про видіння.

Під час свого життя Джозеф Сміт опублікував дві розповіді про Перше видіння. Перша з них сьогодні відома як Джозеф Сміт—Історія, яка стала частиною Священних Писань і міститься у книзі Дорогоцінна Перлина. Тому вона і стала найвідомішою. Дві неопубліковані розповіді записано у ранній автобіографії Джозефа Сміта та в щоденнику, який він вів пізніше. Про них взагалі забули, аж поки історики, які працювали на Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, не знайшли їх і не опублікували у 1960-х роках. З того часу ці документи часто обговорюються у церковних журналах, у працях, надрукованих у виданнях, що належать Церкві чи пов’язаних з нею, а також науковцями з числа святих останніх днів у різних місцях¹. Крім розповідей безпосереднього очевидця, існує ще п’ять описів видіння Джозефа Сміта, записаних його сучасниками².

Різні розповіді про Перше видіння є послідовними у викладенні самої історії, хоча, звичайно ж, акценти на певних подіях і подробиці відрізняються в них. Історики вважають, що коли людина переказує історію за різних обставин різним людям протягом багатьох років, у кожному переказі наголос буде робитися на різних аспектах тієї історії і він міститиме унікальні подробиці. Дійсно, відмінності, схожі на ті, що знаходяться в розповідях про Перше видіння, існують у багатьох розповідях з Писань про видіння Павла по дорозі в Дамаск і про духовний досвід апостолів на Горі Переображення³. Проте, незважаючи на ці відмінності, зберігається основна послідовність в усіх розповідях про Перше видіння. Дехто помилково вважав, що будь-яка відмінність у переказі історії є доказом фальшування. Проте наявність багатьох історичних записів дозволяє нам дізнатися більше про цю надзвичайну подію, ніж якби вона була менш задокументована.

Розповіді про Перше видіння

Кожна розповідь про Перше видіння, зроблена Джозефом Смітом чи його сучасниками, має свою власну історію і контекст, які вплинули на те, як було згадано подію, як про неї розповідали і як її записали. Далі обговорюються ці розповіді.

Розповідь 1832 року. Найперша відома розповідь про Перше видіння, єдина, яка була записана самим Джозефом Смітом, знайдена у короткій автобіографії Джозефа Сміта, написаній у другій половині 1832 р., яка не була опублікована. У розповіді Джозеф Сміт описує своє занепокоєння власними гріхами і свій смуток через те, що він не міг знайти церкву, яка б відповідала тій, про яку він читав у Новому Завіті, і яка б спрямувала його до викуплення. Він зосередився на Спокуті Ісуса Христа й особистому викупленні, яке вона надає. Він написав, що “Господь” явився і пробачив його гріхи. Завдяки видінню Джозеф відчув радість і любов, хоч, як він зауважив, він не міг знайти людину, яка б повірила у його розповідь. Читайте розповідь 1832 р. тут.

Розповідь 1835 року. Восени 1835 р. Джозеф Сміт розповідав про своє Перше видіння Роберту Меттьюзу, який приїхав до Кертленда, штат Огайо. У розповіді, яка була записана у щоденник Джозефа його писарем Уорреном Перрішем, головна увага приділялася намаганням Джозефа зрозуміти, яка з церков була істинною, протидії, яку він відчув під час молитви, і появі однієї божественної істоти, за якою невдовзі з’явилася і друга. У цій розповіді також згадується про те, що під час видіння являлися ангели. Читайте розповідь 1835 р. тут.

Розповідь 1838 року. Розповідь про Перше видіння, яка найбільш відома святим останніх днів, записана у 1838 році. Вперше її було опубліковано у 1842 р. у газеті Times and Seasons (Часи і періоди), церковній газеті у Наву, штат Іллінойс. Розповідь була частиною історичних матеріалів, які Джозеф Сміт надиктував у часи великих переслідувань. Якщо у розповіді 1832 р. більша увага приділялася особистій історії Джозефа Сміта, коли він, молодий чоловік, шукав прощення, то в розповіді 1838 р. основний акцент робиться на тому, що видіння було початком “виникнення і розвитку Церкви”. Як і в розповіді 1835 р., у цій розповіді головним питанням було: яка церква є істинною. Читайте розповідь 1838 р. тут.

Розповідь 1842 року. Ця розповідь була відповіддю на прохання редактора видання Chicago Democrat (Чиказький демократ) Джона Вентворта дати інформацію про святих останніх днів. Вона була опублікована у газеті Times and Seasons (Часи і періоди) у 1842 р. (“Лист до Вентворта”, як він загально відомий, також узято за основу Уложень віри)⁴. Розповідь мала бути опублікована для аудиторії, яка не була знайома з віруваннями мормонів, тому вона стисла і проста. Як і в попередніх розповідях, Джозеф Сміт розповів про своє збентеження і появу двох Осіб у відповідь на його молитву. Наступного року Джозеф Сміт надіслав цю розповідь з невеликими змінами історику, якого звали Ізраїл Деніел Рапп. Він опублікував її як розділ у своїй книзі, He Pasa Ekklesia [Уся Церква]: An Original History of the Religious Denominations at Present Existing in the United States (Справжня історія релігійних деномінацій в їхньому сучасному існуванні у Сполучених Штатах)⁵. Читайте розповідь 1842 р. тут.

Розповіді, переказані іншими людьми. Крім цих розповідей, які розповів сам Джозеф Сміт, було п’ять розповідей, записаних людьми, які чули розповіді Джозефа Сміта про це видіння. Читайте ці розповіді тут.

Дискусії навколо розповідей Джозефа Сміта про Перше видіння

Розмаїтість і кількість розповідей про Перше видіння призвели до того, що деякі критики стали запитувати, чи описи Джозефа Сміта відповідають реальності його досвіду. Ось два аргументи, які часто висували, ставлячи під сумнів правдоподібність його розповіді: перший—чи пам’ятав Джозеф Сміт події; другий—чи він з часом дещо не додав до своєї історії.

Пам’ять. У першому аргументі стосовно розповідей Джозефа Сміта про Перше видіння стверджується, що історичні факти не підтверджують описане Джозефом Смітом релігійне пожвавлення у Пальмірі, штат Нью-Йорк, та в її околицях у 1820 р. Деякі люди зауважують, що це спростовує як твердження Джозефа про незвичайне релігійне збудження, так і розповідь про саме видіння.

Однак документальні докази підтверджують твердження Джозефа Сміта стосовно релігійного пожвавлення. Регіон, у якому він жив, став відомий своїм релігійним збудженням і, безсумнівно, був одним з осередків релігійного відродження. Історики називають цю місцевість “змореною округою”, бо на початку 1800 років проповідники втомили людей, постійно проводячи табори відродження і шукаючи навернених ⁶. У червні 1818 р., наприклад, у Пальмірі проводили табір для зустрічі методистів, а вже наступного літа методисти знову зібралися у В’єні (зараз Фелпс), штат Нью-Йорк, всього за 24 км від сімейної ферми Смітів. У щоденниках подорожуючого методистського священника написано про велике релігійне збудження у 1819 і 1820 рр. у місці, де проживав Джозеф. У них записано, що преподобний Джордж Лейн, методистський священник відродження, був у цьому регіоні у вище зазначених роках і розповідав про “методи Бога у наверненні людей”⁷. Цей історичний факт відповідає опису Джозефа. Він казав, що незвичайне релігійне збудження у його окрузі або регіоні було “розпочате методистами”. І справді, Джозеф стверджував, що він став “прихилятися більше” до методистів⁸.

Перебільшення. Другий аргумент стосовно розповідей про Перше видіння Джозефа Сміта полягав у тому, що він з часом дещо додав до своєї історії. За основу для цього аргументу беруться дві подробиці: кількість та ідентичність небесних істот, яких, за твердженням Джозефа Сміта, він бачив. У розповідях про Перше видіння з часом з’являється все більше подробиць в описі небесних істот. У розповіді 1832 р. сказано: “Господь відкрив небеса для мене і я побачив Господа”. У його розповіді 1838 р. стверджується: “Я побачив двох Осіб”, з Яких Один представив іншого як “Мій Улюблений Син”. Внаслідок цього критики заявляють, що Джозеф Сміт спочатку казав, що бачив одну істоту—“Господа”,—а потім почав стверджувати, що бачив обох—Батька і Сина⁹.

Існують інші, більш послідовні, способи представити доказ. Відразу зазначимо, що розповіді різних часів узгоджуються в основних деталях: у трьох з чотирьох розповідях стверджується, що дві Особи з’явилися Джозефу Сміту в Першому видінні. Винятком стає розповідь Джозефа Сміта 1832 р., яку можна трактувати як таку, що розповідає про одну чи про дві Особи. Якщо трактувати цю розповідь як таку, що розповідає про одну небесну істоту, то це буде Та Особа, Яка пробачила йому його гріхи. Відповідно до більш пізніх розповідей, перша божественна Особа сказала Джозефу Сміту “слухати” другу Особу, Ісуса Христа, Який потім передав головне послання, у якому і містилося послання про прощення¹⁰. Тоді розповідь Джозефа Сміта 1832 р. могла бути зосереджена на Ісусі Христі, на Тому, Хто надав прощення.

Інший спосіб трактування розповіді 1832 р.—Джозеф Сміт посилався на двох істот, Яких він називав одним іменем—“Господь”. Той аргумент, що з плином часу додавалися подробиці, базується на припущенні, що розповідь 1832 р. описує появу лише однієї божественної істоти. Але у розповіді 1832 р. не йдеться про те, що з’явилася лише одна істота. Зауважте, два посилання на “Господа” дані окремо: спочатку “Господь” відкриває небеса, а потім Джозеф Сміт бачить “Господа”. Це трактування розповіді узгоджується з розповіддю Джозефа 1835 р., у якій спочатку з’явилася одна Особа, а за Нею потім друга. Тоді розповідь 1832 р. можна резонно трактувати як таку, що означає, що Джозеф Сміт бачив одну істоту, Яка потім представила іншу, і що він називав їх обох “Господь”: “Господь відкрив небеса для мене, і я побачив Господа”¹¹.

Отже, дедалі конкретніші описи Джозефа можна переконливо інтерпретувати як доказ все більшого розуміння, яке накопичується з часом, на основі досвіду. Частково відмінності між розповіддю 1832 р. та іншими розповідями можуть бути такими, як відмінності між записаними і сказаними словами. Розповідь 1832 р.—це перша спроба Джозефа Сміта записати свою історію. Того ж самого року він написав другові, що почувався в’язнем “пера і чорнила, і своєї негарної, незграбної, незрозумілої та недосконалої мови”. Він називав написане слово “маленькою вузькою в’язницею”¹². Легко зрозуміти, чому пізніші розповіді були більш розлогими, і це навіть не повинно дивувати, оскільки, ймовірно, вони були надиктовані. Так було простіше і зручніше для Джозефа Сміта, бо це давало йому можливість легше підбирати слова.

Заключна частина

Джозеф Сміт часто свідчив, що він мав чудове видіння, в якому бачив Бога Батька і Його Сина, Ісуса Христа. Ні істинність Першого видіння, ні аргументи проти нього не можуть бути доведеними самим лише історичним дослідженням. Щоб знати про істинність свідчення Джозефа Сміта, кожному серйозному шукачу істини необхідно вивчити цей запис і потім виявити достатньо віри в Христа, щоб спитати у Бога в щирій, смиренній молитві, чи є цей запис істинним. Якщо шукач запитує зі справжнім наміром діяти відповідно до того, що буде відкрито йому Святим Духом, тоді йому буде ясно показано істинність видіння Джозефа Сміта. Таким чином кожна людина може знати, що Джозеф Сміт говорив чесно, коли заявив: “Я бачив видіння, я знаю це і я знаю, що Бог це знає, і я не можу та й не смію зрікатися цього”¹³.

Церква віддає належне внеску науковців в історичний зміст, представлений у цій статті. Інформація була використана з їхнього дозволу.

Вперше опубліковано у листопаді 2013 р.