Розділ 4
Зміцнення й збереження сім’ї
“Це воля Господа—зміцнювати і зберігати сім’ю”.
З життя Джозефа Філдінга Сміта
Президент Джозеф Філдінг Сміт проголосив: “Сім’я є найважливішою організаційною одиницею в часі та у вічності”1. Ніде він не навчав цьому більш очевидно, ніж у своєму власному домі, подаючи приклад люблячого чоловіка, батька і дідуся. Незважаючи на свій напружений графік апостола, він завжди знаходив час для своєї сім’ї, “компенсуючи ті дні, коли його не було з ними, і виявляючи до них удвічі більше любові, будучи вдома”2.
Другу дружину Президента Сміта якось спитали: “Чи можете ви нам сказати щось про чоловіка, якого ви знаєте?” Знаючи, що багато членів Церкви бачили її чоловіка надто суворим, вона відповіла:
“Ви просите мене розповісти вам про чоловіка, якого знаю я. Я часто думала про те, що коли його не буде, люди казатимуть: “Він був дуже гарною людиною, щирим, правовірним тощо”. Вони говоритимуть про нього так, яким його знає суспільство; але людина, яку вони мають на увазі, дуже відрізняється від тієї, яку знаю я. Людина, яку знаю я, є добрим, люблячим чоловіком і батьком, чиє найбільше в житті прагнення—зробити щасливою свою сім’ю і в цих зусиллях повністю забути себе. Він є чоловіком, який заколисує перед сном вередливу дитину, який на ніч розповідає казки малечі, який ніколи не буває настільки змученим або настільки зайнятим, щоб не посидіти до пізньої ночі або встати на світанні, аби допомогти старшим дітям розв’язати важкі шкільні задачі. Коли приходить хвороба, чоловік, якого я знаю, ніжно доглядає за хворим і прислужує йому. Саме їхній батько є тим, за ким вони плачуть, відчуття його присутності є панацеєю від їхніх хвороб. Саме його руки перев’язують рани, додають мужності страждальцю, саме його голос їх м’яко переконує, коли вони помиляються, доки вони не починають отримувати щастя, роблячи те, що робить щасливим його.
Чоловік, якого знаю я, є безкорисливим, терпеливим, уважним до інших, турботливим, співчутливим, який робив усе, що в його силах, щоб зробити життя своїх рідних якомога радіснішим. Саме такого чоловіка знаю я”3.
Діти Президента Сміта наводили приклади його зусиль у зміцненні й збереженні його сім’ї, щоб “зробити життя якомога радіснішим” для них. До біографії Джозефа Філдінга Сміта, співавтори Джозеф Філдінг Сміт мол. і Джон Дж. Стюарт включили наступні спогади: “Для його дітей наставав щасливий день, коли вони бачили, що тато зав’язує фартух і починає пекти цілу купу пирогів. Найбільше він любив пекти солодкі пироги. Начинку для пирогів він придумував сам. Він також пробував готувати різні види пирогів: яблучні, вишневі, персикові й гарбузові. Його зусилля з приготування пирогів стали сімейним проектом, коли дітей посилали в різні куточки дому, щоб допомогти зібрати необхідне кухонне приладдя та інгредієнти. Пряний, спокусливий аромат пирогів, які пеклися у великій печі, створював приємне передчуття. За ними ретельно стежили, щоб не витягти їх з печі надто рано або надто пізно. Тим часом Етель розмішувала велику порцію домашнього морозива, а діти по-черзі допомагали їй у цьому”4.
Дуглас А. Сміт сказав, що у них з батьком були “чудові стосунки”. Він наводив приклади ігор, якими вони разом розважалися: “Іноді ми боксували або принаймні робили вигляд, що боксуємо. Я надто поважав його, щоб нанести удар, а він надто любив мене, щоб зробити це. … Це більше було схоже на бій з тінню. Ми грали в шахи, і я радів, коли міг виграти у нього. Згадуючи про це зараз я думаю, що, мабуть, він піддавався”5.
Амелія Сміт Мак-Конкі згадувала: “Нам мало не подобалося хворіти, бо він ставився до нас з дуже особливою увагою. … Він розважав нас, ставлячи хорошу музику на старому грамофоні Едісона. Щоб розвесилити нас, він танцював під музику або марширував по кімнаті і навіть намагався співати. … Він приносив нам прекрасні, великі, солодкі апельсини і, сидячи на ліжку, чистив їх, а потім давав нам по одній дольці. Він розповідав нам історії зі свого дитинства або про те, як його батько піклувався про нього, коли він хворів. Коли було потрібно, він давав нам благословення”6. Амелія також розповіла про метод, у який батько дисциплінував своїх дітей: “Якщо когось з нас потрібно було виправити за неналежну поведінку, він просто клав свої руки на наші плечі і, дивлячись нам в очі з виразом болю у своїх очах, казав: “Я хотів би, щоб мої дітки були хорошими”. Ніякі шльопки чи інші покарання ніколи не мали б більшої ефективності”7.
Любов і увага Президента Сміта до його дітей поширювалися і на його онуків. Його внук Хойт У. Брюстер мол. розповів про той час, коли йому, як місіонеру в Нідерландах, було дозволено відвідати освячення Лондонського храму в Англії у 1958 році. Коли він та інші місіонери зайшли в зал для зборів, його дід побачив його. Пізніше Хойт згадував: “Не вагаючись ні секунди, він підскочив зі свого крісла і, витягнувши руки, поманив мене до себе. В той момент я побачив не Джозефа Філдінга Сміта, Президента Ради Дванадцятьох апостолів, … а дідуся, який побачив одного зі своїх онуків, якого він так сильно любив. Я, не вагаючись, залишив свою групу і поквапився до подіуму, де він обійняв і поцілував мене на очах всього урочистого зібрання. Для мене то був один з найсвященніших і найпам’ятніших моментів у моєму житті”8.
Учення Джозефа Філдінга Сміта
1
Сім’я є найважливішою організаційною одиницею в часі та у вічності.
Дозвольте мені нагадати вам про те, наскільки важливою є сім’я у загальному плані нашого Небесного Батька. Насправді, церковна організація існує для того, щоб допомагати сім’ї і її членам досягти піднесення.
Єдність сім’ї і її зобов’язання жити за євангелією є настільки важливими, що супротивник більшість своєї уваги приділяє знищенню сімей у нашому суспільстві. З усіх боків сиплються атаки на основи цілісності сім’ї, як на підмурок того, що є добрим і благородним у житті. … Лібералізація законів щодо абортів по всьому світі говорить про існуючу зневагу до священності життя. Сім’ї розпадаються через зростаюче використання наркотиків і зловживання медикаментів. Зневага до влади все більшою кількістю молодих людей зазвичай починається з неповаги й неслухняності вдома. …
Оскільки сили зла атакують людину, руйнуючи фундамент її сім’ї, для святих останніх днів стає надзвичайно важливо підтримувати і зміцнювати сім’ю. Можливо є кілька дуже сильних людей, які можуть вистояти без підтримки сім’ї, але більшість з нас потребує любові, навчання і схвалення, які ідуть від тих, хто дуже турбується про нас9.
Є певні старі істини, які залишатимуться ними стільки, скільки стоятиме світ, і які не може змінити ніякий рівень прогресу. Однією з них є істина про те, що сім’я (організація, яка складається з батька, матері і дітей) слугує фундаментом для всього в Церкві; інша та, що гріхи проти чистого й здорового сімейного життя є такими самими, як і всі інші гріхи, і в кінці вони неодмінно потягнуть за собою найважчі наслідки в країнах, де вони мали місце. …
Набагато важливішим є питання про те, яким є сімейне життя людей, а не те, чим вони займаються і який у них достаток. Усі інші речі не мають таких великих наслідків, якщо існують справжні домівки і якщо члени сімей виконують свої обов’язки одне перед одним10.
“Євангелія зосереджена на сім’ї; сім’я має жити за нею”.
Не існує заміни праведній домівці. Світ може так не вважати, але так вважають і так має бути в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Сім’я є підрозділом у царстві Бога11.
Сім’я є найважливішою організаційною одиницею в часі та у вічності. … Це воля Господа—зміцнювати і зберігати сім’ю. Ми благаємо батьків зайняти своє законне місце на чолі домівки. Ми просимо матерів підтримувати їхніх чоловіків і допомагати їм та бути світлом для своїх дітей12.
Євангелія зосереджена на сім’ї; сім’я має жити за нею. Саме тут ми найбільше навчаємося, і це навчання є найважливішим, коли ми прагнемо створити власний вічний підрозділ сім’ї, подібний до сім’ї Бога, нашого Батька13.
2
Господь встановив сім’ю, яка залишатиметься навічно.
Ми дізналися, що шлюб—це вічний принцип, встановлений до заснування світу, і запроваджений на цій землі до того, як в нього прийшла смерть. Нашим першим батькам було заповідано плодитися і розмножуватися на землі. Природно слідує те, що організація сім’ї також задумана бути вічною. У плані, підготовленому для цієї землі, фундаментальними є закони, якими керуються у целестіальному світі. Великою роботою й славою Господа є “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”. [Мойсей 1:39]. Єдиний спосіб досягти цього—це укласти шлюб і створити сім’ю. Насправді,—це вічний порядок серед піднесених осіб і він існує у світах без числа14.
План, даний в Євангелії для скерування людини на цій землі, є подібним до закону, яким керуються в царстві Бога. Чи можливо собі уявити більший смуток, ніж той, коли людина залишається у вічному світі, не маючи кого назвати батьком, чи матір’ю, чи дітьми? Жахливо уявити собі народ, де немає сімей, які утворюють його фундамент, де всі громадяни є порівняно чужинцями одне одному, і де немає справжньої любові; де групи людей не зв’язані сімейними узами. Такі обставини можуть мати лише один результат—анархію і розпад. Чи не розумним буде вважати, що це саме стосується і царства Бога? Якби в тому царстві не було сімейних уз і всі чоловіки й жінки були “ангелами”, які не є звичайною родиною, як вважають багато людей, чи було б це місце місцем щастя—небесами?15
У храм Господа подружжя заходить, щоб запечататися або одружитися на час і на всю вічність. Діти, народжені у цьому союзі, будуть дітьми того батька і тієї матері не лише у смертному житті, але і в усій вічності, і вони стануть членами сім’ї Бога на небі і на землі, як сказав Павло [див. Ефесянам 3:14–15], і порядок тієї сім’ї ніколи не буде розірвано. …
… Діти, які народжуються у них, мають право залишитися з батьком і матір’ю, а батько і мати мають обов’язок перед своїм Вічним Батьком бути вірними одне одному і виховувати тих дітей у світлі та істині, а у майбутніх вічностях вони можуть бути одним—сім’єю у великій сім’ї Бога16.
Як святі останніх днів ми повинні пам’ятати, що поза целестіальним царством не існує сімейної організації [після смерті]. Ця організація зберігається для тих, хто бажає дотримуватися кожного завіту і кожного зобов’язання, які нас покликано отримати, поки ми перебуваємо тут, у цьому смертному житті17.
Царство Бога буде однією великою сім’єю. Ми називаємо одне одного братами і сестрами. Ми дійсно стаємо співспадкоємцями з Ісусом Христом через євангелію Ісуса Христа [див. Римлянам 8:16–17], синами і дочками Бога, і отримуємо право на повноту благословень Його царства, якщо покаємося і виконуватимемо заповіді18.
Надія на вічне життя та возз’єднання членів сім’ї при настанні воскресіння викликає в серці сильнішу любов і прихильність до кожного члена сім’ї. Маючи цю надію, чоловіки схильні любити своїх дружин сильнішою й святішою любов’ю; а дружини мають до своїх чоловіків подібну любов. Ніжні почуття і піклування батьків про своїх дітей зростають, бо вони стають дорогими для них завдяки узам любові й щастя, які не можна розірвати19.
3
Ми зміцнюємо й зберігаємо наші сім’ї, коли разом проводимо час, любимо одне одного і разом живемо за євангелією.
Основним завданням домівки святих останніх днів є забезпечення кожного члена сім’ї роботою над створенням атмосфери і умов, за яких усі можуть зростати в напрямку досконалості. Від батьків вимагається не лише забезпечувати фізичні потреби своїх дітей, але й присвячувати їм багато свого часу й енергії. А діти мають стримувати природню схильність до егоїзму.
Чи проводите ви стільки ж часу, роблячі свою сім’ю й домівку успішними, скільки ви проводите у досягненні соціального і професійного успіху? Чи присвячуєте ви всю вашу творчу енергію для найважливішого підрозділу у суспільстві—сім’ї? Чи, може, ваші стосунки з сім’єю є лише рутинною частиною життя, в якій ви не маєте задоволення? Батьки й діти повинні прагнути ставити сімейні обов’язки на перше місце, щоб досягти піднесення сім’ї20.
“Церковна організація існує для того, щоб допомагати сім’ї і її членам досягти піднесення”.
Домівка— … це майстерня, де формується характер людини, а спосіб його формування залежить від стосунків, які існують між батьками і дітьми. Домівка не може бути такою, як має бути, поки ці стосунки не будуть мати належний характер. Такі вони чи ні, залежить—і це правда—як від батьків, так і від дітей, але в набагато більшій мірі від батьків. Вони мають старатися щосили21.
“Ой, відійди і залиш мене у спокої. Я зайнята”,—сказала заклопотана й роздратована матір своїй маленькій трирічній дочці, яка намагалася допомогти виконати якусь хатню роботу. … Бажання допомагати зароджується у кожної нормальної дитини, і батьки не мають права скаржитися на це. Не може існувати нудної хатньої роботи, коли в ній беруть участь всі, і завдяки спілкуванню під час виконання цих обов’язків зав’язуються найприємніші товариські стосунки, які тільки можна мати.
Якби мені треба було порадити одну річ, якої, на мою думку, нам, як батькам, не вистачає, я б назвав співчутливе розуміння наших дітей. Живіть з дітьми; ходіть їхніми дорогами. … Дізнайтеся про все, що викликає інтерес дітей, будьте їм хорошими друзями22.
Ми намагалися донести до батьків те, що їм потрібно приділяти більше уваги своїм дітям, що в їхніх домівках має бути трохи більше духа євангелії, трохи більше єдності і трохи більше віри; батьки мають виявляти трохи більше духовної відповідальності щодо своєї релігії; це також стосується і матерів; вдома потрібно більше навчати євангелії23.
Батькам у Церкві ми кажемо: Любіть одне одного всім вашим серцем. Дотримуйтеся закону моралі і живіть за євангелією. Виховуйте своїх дітей у світлі та істині; навчайте їх спасительним істинам євангелії; і перетворіть свою домівку на рай на землі, місце, де може перебувати Дух Господа, і де праведність може посісти чільне місце в серці кожного члена Церкви24.
Я молюся, щоб наш Небесний Батько дав кожному з нас силу сягнути нашого істинного потенціалу. Я прошу, щоб Його Дух перебував у домівках членів Церкви, щоб там перебувала любов і гармонія. Нехай наш Батько зберігає і підносить наші сім’ї25.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Коли ви читатимете історії в частині “З життя Джозефа Філдінга Сміта”, подумайте про те, як приклад Президента Сміта може скеровувати вас у вашому житті. Подумайте про те, як ви особисто можете стати кращими, щоб зміцнювати сімейні стосунки.
-
Подумайте про важливість сім’ї, як про неї написано в частині 1. Що ви робите, щоб укріпити свою сім’ю проти негативного впливу світу?
-
Президент Сміт говорив про “надію на вічне життя та возз’єднання членів сім’ї при настанні воскресіння” (частина 2). Як ця надія впливає на ваші взаємини з членами сім’ї?
-
В частині 3 Президент Сміт ставить три запитання, які спонукають до самоаналізу. Подумки дайте відповіді на ці запитання. Читаючи цю частину, подумайте про зміни, які ви можете зробити у своєму житті, і які можуть покращити атмосферу духовності у вашій домівці.
Відповідні уривки з Писань
Приповісті 22:6; 1 Нефій 8:37; УЗ 88:119; 93:40–50; див. також “Сім’я: Проголошення світові”
Допомога вчителю
“Попросіть учнів вибрати якусь одну частину [розділу] і подумки прочитати її. Запропонуйте їм зібратися в групи по двоє-троє з тих, хто вибрав ту сама частину, й обговорити вивчене” (зі сторінки vii цієї книги).