Учення Президентів
Розділ 5: Віра і покаяння


Розділ 5

Віра і покаяння

“Те, що нам потрібне в Церкві, а також поза нею,—це покаяння. Нам потрібно більше віри й рішучості, щоб служити Господу”.

З життя Джозефа Філдінга Сміта

Президент Джозеф Філдінг Сміт навчав: “Прощення гріхів приходить через віру і щире покаяння”1. Він сказав, що “нам необхідно не просто вірити, але й каятися”, і він також навчав, що коли ми чинимо добрі справи у вірі до кінця, то “отримаємо нагороду вірних і місце в Целестіальному царстві Бога”2. Висловлюючи своє бажання, щоб всі люди отримали цю винагороду, він свідчив про Ісуса Христа і проповідував покаяння упродовж свого служіння.

Будучи апостолом він сказав: “Я вважав це своєю місією, бо отримав сильне спонукання від Духа Господа, під час моїх подорожей колами Сіону, говорити людям, що зараз настав день покаяння, і закликати святих останніх днів пам’ятати про їхні завіти—обіцяння, які вони дали Господу, дотримуватися Його заповідей і додержуватися вчень і настанов старійшин Ізраїля—пророків Бога,—як вони записані в цих святих Писаннях. Ми повинні в усьому смиренно й обачно ходити перед Господом, щоб мати благословення і скерування Його Святого Духа. Я вважаю цей день—днем попередження. Цей час був часом попередження з того дня, коли пророк вперше отримав одкровення з небес, що євангелію мало бути відновлено”3.

Однієї неділі під час причасних зборів Президент Сміт сказав зібранню, чому він звертається голосом застереження. Його син Джозеф, який був на тих зборах, пізніше писав: “Я добре пам’ятаю деякі зауваження [мого батька], які він зробив того разу. “Хто є вашим другом, або хто любить вас найбільше?—запитав він зібрання.—Особа, яка каже вам, що все добре в Сіоні, що процвітання вже не за горами, або ж особа, яка попереджає вас про обіцяні нещастя й труднощі, якщо не жити за принципами євангелії? Я хочу, щоб ви знали, що я люблю членів Церкви і не хочу, щоб хтось з них вказав на мене пальцем, коли ми пройдемо через завісу смертного існування, і, звинувачуючи, сказав: “Якби ти тільки попередив мене, я б не був у такому скрутному становищі”. Отже я здіймаю голос попередження з надією на те, що мої брати і сестри підготуються до царства слави”4.

President Joseph Fielding Smith sitting in his office, wearing a white shirt, a dark suit, a dotted tie, and glasses.

Президент Джозеф Філдінг Сміт розповів про причину того, чому він закликає святих останніх днів до покаяння: “Я люблю членів Церкви”.

Ті, хто тісно працював з Президентом Смітом, бачили, що за його суворими застереженнями був чоловік, що з ніжністю турбувався про людей, які боролися з гріхом. Старійшина Френсіс М. Гіббонс, який служив секретарем у Першому Президентстві, часто був присутній, коли Президент Сміт розглядав церковні дисциплінарні справи. Старійшина Гіббонс пригадував: “Він завжди приймав рішення з добротою й любов’ю, виявляючи таку велику милість, яка тільки могла бути виправдана обставинами. Зазвичай, дізнавшись про обставини важкої справи, він казав: “Чому люди так чинять?” Це говорилося без звинувачення чи засудження, а з сумом і жалем”5. Президент Спенсер В. Кімбол, який служив з Президентом Смітом як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, казав: “Багато разів ми говорили про те, що оскільки Дванадцять будуть суддями в Ізраїлі, будь-хто з нас був би радий потрапити до його рук, бо він судив би з добротою, милістю, справедливістю і святістю”6. Коли Президент Сміт висвячував єпископів, то часто радив: “Пам’ятайте, у кожного є слабкості, і кожна історія має принаймні два боки. Якщо ви схибите у вироку, переконайтеся, що ви схибили у бік любові й милості”7.

Учення Джозефа Філдінга Сміта

1

Перший принцип євангелії—віра в Господа Ісуса Христа.

Нашу віру зосереджено на Господі Ісусі Христі, а через Нього на Батькові. Ми віримо у Христа, приймаємо Його як Сина Бога і взяли Його ім’я на себе у водах хрищення8.

Нехай вашою головною думкою в усі часи буде та, що Ісус є Христос, Син живого Бога, Який прийшов у світ, щоб покласти Своє життя, аби ми могли жити. Це—істина, і вона є фундаментальною. На ній побудована наша віра. Її не можна зруйнувати. Ми повинні дотримуватися цього вчення, незважаючи на вчення світу і думки людей; бо воно є найголовнішим, воно є вкрай важливим для нашого спасіння. Господь спокутував нас Своєю кров’ю, Він дав нам спасіння за умови—і цю умову ми не повинні забувати,—що ми дотримуватимемося Його заповідей і завжди пам’ятатимемо Його. Якщо ми чинитимемо так, то будемо спасенні, в той час як ідеї і безглуздість людей щезнуть з землі9.

Вірою ми приходимо до Бога. Якби ми не вірили в Господа Ісуса Христа, якби у нас не було віри в Нього або в Його спокуту, ми б анітрохи не мали бажання дослухатися до Його заповідей. Саме завдяки нашій вірі ми приводимо своє життя у відповідність з Його істиною і маємо бажання у своєму серці служити Йому. …

Першим принципом євангелії є віра в Господа Ісуса Христа; і, звісно, ми не зможемо мати віру в Господа Ісуса Христа без віри в Його Батька. Тоді, якщо ми маємо віру в Бога Батька і Сина і керуємося, як нам і належить, Святим Духом, ми матимемо віру в слуг Господніх, через яких Він говорить10.

2

Віра—це вчинки.

“Віра є рушійною причиною всіх вчинків”. [Lectures on Faith, lecture 1]. Якщо ви на мить зупинитеся, щоб обміркувати це, я думаю, ви погодитеся, що це є абсолютною правдою як в земних, так і в духовних речах. Це правда по відношенню до нас і наших особистих вчинків і дій Бога. …

“Віра без діл—мертва” [Яків 2:26]—іншими словами, її не існує. Я думаю, що Яків безсумнівно мав на увазі це: “Покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх, і дещо буде досягнуто”. [Див. Яків 2:18]. Віра—це вчинки. … Отже віра є сильнішою за переконання. …

Віра—це дар від Бога. Кожна хороша річ є даром від Бога. Це вчення з Писань, яке міститься в 11 розділі Послання до Євреїв—і представляє собою дуже чудовий трактат про віру—[і] в одкровеннях, які Господь дав нам в Ученні і Завітах та в інших Писаннях. Віру не можна здобути, будучи бездіяльним, байдужим або посивно віруючим. Саме лише бажання здобути віру розвине її не у більшій мірі, ніж бажання набути майстерності в музиці або в малюванні розвине таку майстерність без ретельної праці. Саме про це ми і маємо турбуватися. Ми здобуваємо свідчення про євангелію, ми віримо у Джозефа Сміта, ми віримо в Ісуса Христа, ми віримо в принципи євангелії, але наскільки добре ми живемо за ними?

… Якщо ми хочемо мати живу, міцну віру, ми повинні активно виконувати кожен обов’язок членів цієї Церкви. …

О, якби наша віра була подібною до віри Нефія! Прочитайте 17 розділ 1 Нефія, де його брати протидіяли йому і сміялися з нього, бо він збирався побудувати корабель, кажучи:

“Наш брат дурний, бо він думає, що може побудувати корабель; так, і ще він думає, що може переправитися через ці великі води”. [1 Нефій 17:17].

Нефій відповів їм:

“Якщо Бог наказав мені зробити все це, то я зможу це зробити. Якщо він накаже мені сказати цій воді: стань землею, вона має стати землею; і якщо я скажу це, воно буде зроблено. [1 Нефій 17:50].

Такою була його віра11.

Зараз ми ходимо не баченням, як це було тоді, коли ми прийшли у цей світ, але Господь очікує, що ми будемо ходити вірою [див. 2 Коринтянам 5:7]; а ходячи вірою ми отримаємо нагороду праведності, якщо будемо дотримуватися тих заповідей, які дані для нашого спасіння12.

Якщо людина не буде дотримуватися цього вчення і ходити вірою, приймаючи істину і виконуючи заповіді, як їх було дано, вона не зможе здобути вічне життя, як би палко вона не визнавала своїми вустами, що Ісус є Христос, або не вірила, що Його Батько послав Його у світ, щоб викупити людину. Отже Яків правий, коли каже, що демони “вірують,—і тремтять”, але вони не каються [див. Яків 2:19]13.

3

Покаяння—це другий принцип євангелії і воно є дуже важливим для нашого спасіння і піднесення.

Покаяння є фундаментальним принципом євангелії і результатом віри14.

Те, що нам потрібне в Церкві, а також поза нею,—це покаяння. Нам потрібно більше віри й рішучості, щоб служити Господу15.

Чи правда те, що дехто серед нас гадає, що наші гріхи не мають великого значення, якщо тільки це не тяжкий гріх, не смертельний гріх, і що ми все ще спасемося в царстві Бога? Нефій бачив наші дні. Він сказав, що люди так і казатимуть [див. 2 Нефій 28:7–9]. Але я кажу вам, що ми не можемо звернути зі шляху істини і праведності, сподіваючись зберегти провід Духа Господнього16.

У Сіоні немає місця для грішника, який грішить свідомо. Місце є для грішника, який кається, для людини, яка відвертається від зла і прагне життя вічного і світла Євангелії. Ми не повинні дивитися на гріх навіть з найменшою мірою допущення, більшою, ніж дивиться на нього Господь, а ходити чесно й праведно перед Господом17.

Люди можуть бути спасені і піднесені в царстві Бога лише у праведності; тому ми повинні каятися в наших гріхах і ходити у світлі так, як Христос є у світлі [див. 1 Івана 1:7], щоб Його кров могла очистити нас від усіх гріхів, і щоб ми могли мати товариство з Господом, і отримати від Його слави і піднесення18.

Нам потрібне покаяння і нас потрібно закликати до покаяння19.

4

У принципі покаяння явлено милість Небесного Батька та Ісуса Христа.

Покаяння є одним з найбільш втішаючих і славетних принципів, який викладається в євангелії. У цьому принципі, можливо сильніше, ніж у будь-якому іншому принципі, виявляється милість нашого Небесного Батька і Його Єдинонародженого Сина, Ісуса Христа. Який би це був жах, якби не існувало прощення гріха і способів відпущення гріха для тих, хто смиренно кається! Ми лише трохи можемо собі уявити страх, який би охопив нас, якби нам довелося завжди й вічно зносити покарання за наші провини, не маючи надії на будь-яке полегшення. Як здобувається це полегшення? Хто може його здобути?

Наш Господь сказав:

“Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся”. [Іван 3:16–17; див. також вірші 18–21].

Якби Батько не послав Ісуса Христа у світ, то не було б ніякого відпущення гріхів, і не було б полегшення від гріха через покаяння20.

A young man kneeling in prayer at his bedside.

“Покаяння є одним з найбільш втішаючих і славетних принципів, який викладається в євангелії”.

Якби ми по-справжньому розуміли і могли відчути хоча б найменшу часточку любові й милосердної готовності з боку Ісуса Христа страждати за наші гріхи, ми б захотіли покаятися в усіх своїх провинах і служити Йому”21.

5

Покаяння включає в себе щирий смуток через гріх і повне відвернення від гріха.

У Писаннях сказано:

“Принось жертву Господу Богу своєму в праведності, а саме—жертву скрушеного серця і впокореного духа” [УЗ 59:8].

Це і означає покаяння.

… Покаяння, за визначенням, даним у словнику,—це щирий смуток за гріх, який супроводжується самоосудом і повним відверненням від гріха. … Не може бути істинного покаяння без смутку і бажання звільнитися від гріха.

Розкаяння—це виявлення скрушеного або упокореного через гріх духа і щире відчуття ницості гріха й усвідомлення милості й ласки Бога, що даруються грішнику, який кається. … Тому Господь і каже, як я вже цитував, що ми маємо принести жертву “скрушеного серця і впокореного духа”. …

Віра—це дар від Бога. … Деяким людям нелегко каятися, але дар покаяння і віри буде дано кожній людині, яка шукає його22.

З власного досвіду я пізнав, що коли ви хочете змінитися, насправді хочете змінитися, ви можете зробити це. Наше сумління і Писання кажуть нам, як потрібно жити—і завдяки їм ми знаємо, які звички ми повинні змінити заради нашого вічного блага й розвитку23.

6

Час, щоб каятися—зараз.

Бог не збирається спасати кожного чоловіка й кожну жінку у целестіальному царстві. Якщо ви хочете потрапити туди і ви допустилися помилок, якщо ви чинили гріхи, якщо ви порушуєте заповіді Господа і знаєте про це,—зараз найкращий час, щоб покаятися і виправитися, і не ставитися до цього, як до чогось незначного, за що Господь вибачить вас, трохи поб’є, трохи покарає і простить вас; бо якщо ви вперто прямуватимете таким курсом, то вас буде вигнано24.

Зволікання, якщо казати про євангельські принципи, є крадієм вічного життя, яке є життям в присутності Батька і Сина. Серед нас є багато тих (навіть членів Церкви), хто відчуває, що немає потреби негайно дотримуватися принципів євангелії і заповідей. …

Давайте не будемо забувати слова [Амулека]: “Це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом; так, ось цей день цього життя є днем для людей чинити діяння свої.

І ось, як я сказав вам перед тим, оскільки ви мали так багато доказів, отже, я благаю вас, щоб ви не відкладали день свого покаяння на кінець; бо після цього дня життя, який дається нам, щоб підготуватися до вічності, ось, якщо ми не зробимо доброго з нашим часом, поки ми в цьому житті, то прийде ніч темряви, в якій жодного діяння не можна буде вчинити.

Ви не зможете сказати тоді, коли вас буде приведено до цієї жахливої кризи, що я покаюся, що я повернуся до мого Бога. Ні, ви не зможете сказати цього; бо той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі”. [Алма 34:32–34]25.

7

Ми маємо здіймати голос попередження перед світом.

Господь хоче, щоб люди були щасливі—це Його мета—але люди відмовляються від щастя і роблять себе нещасними, бо думають, що їхні шляхи кращі за шляхи Бога, і це через егоїзм, жадібність і злість, які засіли в їхніх серцях; ось у чому наша проблема сьогодні26.

Зі спостережень, які ми робимо, подорожуючи з одного місця в інше, і з того, що ми читаємо в публічній пресі, ми змушені зробити висновок, що покаяння у гріху сьогодні є надзвичайно важливим в усьому світі27.

Не думайте, що ми досягли стану, коли вже не може бути гірше. Якщо не буде покаяння, то стане гірше. І тому я закликаю до покаяння цих людей, святих останніх днів, … і всі народи землі повсюди28.

Ми маємо здіймати голос попередження перед світом і особливо до членів Церкви [див. УЗ 88:81]29.

Наш обов’язок піклуватися одне про одного, захищати одне одного, попереджати одне одного про небезпеки, навчати одне одного принципам Євангелії царства і, об’єднавшись разом, стояти проти гріхів світу30.

Я не знаю нічого, що є більш важливим або більш необхідним у цей час, ніж закликати до покаяння, навіть святих останніх днів, і я закликаю їх, а також тих, хто не є членами Церкви, дослухатися до цих слів нашого Викупителя. Він чітко сказав, що ніщо нечисте не може увійти в Його присутність. Лише ті, хто виявив себе вірним, і омив свій одяг в Його крові через свою віру і покаяння—і жоден інший не знайде царства Бога31.

“Знайте, всі народи, коліна, язики і люди житимуть щасливо у Святім Ізраїля, якщо вони покаються”. [1 Нефій 22:28]. І я молюся за те, щоб вони покаялися. Я хочу, щоб вони жили щасливо. Я хочу, щоб вони вірили у Святого Ізраїля, Який прийшов у світ і спокутував наші гріхи, гріхи всього людства, Який дарував нам викуплення від смерті, Який пообіцяв нам спасіння і відпущення наших гріхів за умови нашого покаяння.

O, я бажаю, щоб все людство повірило в Нього, поклонялося Йому і Його Батькові і служило нашому Богу в ім’я Сина, і тоді прийде мир, тоді пануватиме праведність, тоді Господь встановить Своє Царство на землі32.

Я благаю світ покаятися і вірити в істину, дозволити світлу Христа сяяти в їхньому житті, зберігати кожен хороший та істинний принцип, який вони мають, і додати до них більше світла й знання, які прийшли через одкровення в ці дні. Я благаю їх приєднатися до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і пожати благословення євангелії.

Я благаю членів Церкви чинити праведні справи, дотримуватися заповідей, прагнути Духа, любити Господа, на перше місце у своєму житті ставити царство Бога і таким чином виконувати своє спасіння зі страхом і тремтінням перед Господом [див. Филип’янам 2:12]33.

Рекомендації для вивчення і навчання

Запитання

  • У частині “З життя Джозефа Філдінга Сміта” розгляньте коментарі Президента Сміта щодо того, чому він хотів “здійняти голос попередження”. Яким чином заклик до покаяння є виявленням любові?

  • Що для вас означає зосереджувати віру на Небесному Батькові та Ісусі Христі? (Див. частину 1).

  • Чому справжня віра завжди веде до дії? (Деякі приклади див. у частині 2). Як ми можемо виявляти нашу віру своїми вчинками?

  • Яким чином покаяння є “результатом віри”? (Див. частину 3).

  • Подумайте про той час, коли ви каялися і відчували милість і любов Небесного Батька та Ісуса Христа (див. частину 4). Що ви можете розповісти про свою вдячність за Спокуту Спасителя?

  • Чому покаяння не можливе без “смутку і бажання звільнитися від гріха”? (див. частину 5). Як останні два абзаци у 5 частині можуть принести надію комусь, хто відчуває смуток через гріх?

  • Яким чином зволікання є “крадієм вічного життя”? (Див. частину 6). У чому полягає небезпека, коли ми зволікаємо з покаянням?

  • Розглядаючи частину 7, подумайте про те, що означає “здіймати голос попередження”. Як ми можемо виявляти доброту і любов у своїх зусиллях попереджувати інших людей?

Відповідні уривки з Писань

Євреям 11:1–6; Мосія 4:1–3; Алма 34:17; Етер 12:4; Мороній 7:33–34; УЗ 18:10–16; Уложення віри 1:4

Допомога вчителю

“Необхідно спонукати до дії саме учня. Коли в центр уваги потрапляє вчитель, коли він стає зіркою шоу, коли чути тільки його, і він домінує в усіх заходах, то майже напевно він перешкоджатиме навчанню членів класу” (Asahel D. Woodruff, Teaching the Gospel [1962], 37; у Virginia H. Pearce, “The Ordinary Classroom—A Powerful Place for Steady and Continued Growth”, Ensign, Nov. 1996, 12).

Посилання

  1. Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. (1957–1966), 1:84.

  2. “Faith and Works: The Clearing of a Seeming Conflict”, Improvement Era, Oct. 1924, 1151; див. також Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. (1954–1956), 2:311.

  3. In Conference Report, Oct. 1919, 88; курсив в оригіналі.

  4. Джозеф Філдінг Сміт мол., у Take Heed to Yourselves! (1966), v–vi.

  5. Френсіс М. Гіббонс, Joseph Fielding Smith: Gospel Scholar, Prophet of God (1992), viii.

  6. Спенсер В. Кімбол, цитовано Брюсом Р. Мак-Конкі в “Joseph Fielding Smith: Apostle, Prophet, Father in Israel”, Ensign, Aug. 1972, 28.

  7. У Джозеф Філдінг Сміт мол. і Джон Дж. Стюарт, The Life of Joseph Fielding Smith (1972), 10.

  8. In Conference Report, Apr. 1970, 113.

  9. In Conference Report, Oct. 1921, 186; див. також Doctrines of Salvation, 2:302.

  10. “Redemption of Little Children”, Deseret News, Apr. 29, 1939, Church section, 3; див. також Doctrines of Salvation, 2:302–303.

  11. “Faith”, Deseret News, Mar. 16, 1935, Church section, 3, 7.

  12. In Conference Report, Apr. 1923, 139.

  13. “Faith and Works: The Clearing of a Seeming Conflict”, 1151; див. також Doctrines of Salvation, 2:311.

  14. The Restoration of All Things (1945), 196.

  15. “The Pearl of Great Price”, Utah Genealogical and Historical Magazine, July 1930, 104; див. також Doctrines of Salvation, 2:48.

  16. In Conference Report, Oct. 1950, 13.

  17. In Conference Report, Apr. 1915, 120.

  18. In Conference Report, Oct. 1969, 109.

  19. “A Warning Cry for Repentance”, Deseret News, May 4, 1935, Church section, 6; див. також Doctrines of Salvation, 3:44.

  20. The Restoration of All Things, 196–197.

  21. The Restoration of All Things, 199.

  22. “Repentance and Baptism”, Deseret News, Mar. 30, 1935, Church section, 6.

  23. “My Dear Young Fellow Workers”, New Era, Jan. 1971, 5.

  24. “Relief Society Conference Minutes”, Relief Society Magazine, Aug. 1919, 473, див. також Doctrines of Salvation, 2:17.

  25. In Conference Report, Apr. 1969, 121, 123.

  26. “A Warning Cry for Repentance”, 6; див. також Doctrines of Salvation, 3:35.

  27. In Conference Report, Oct. 1966, 58.

  28. In Conference Report, Oct. 1932, 91–92; див. також Doctrines of Salvation, 3:31–32.

  29. In Conference Report, Apr. 1937, 59; див. також Doctrines of Salvation, 3:49.

  30. In Conference Report, Apr. 1915, 120.

  31. In Conference Report, Oct. 1960, 51.

  32. In Conference Report, Oct. 1919, 92.

  33. In Conference Report, Oct. 1970, 7–8.