Урок 20

Зберігати віру і свідчення

Вступ

Сім’ї й окремі особи мають священний обов’язок розвивати віру в Ісуса Христа та зберігати міцне свідчення. Спаситель застерігав, що в останні дні навіть “вибраних” може бути обмануто (Джозеф Сміт—Матвій 1:22). Цей урок зосереджено на зміцненні свідчення, щоб захиститися проти сил супротивника, який прагне знищити віру.

Ознайомлення з матеріалом

Дітер Ф. Ухтдорф, “Приєднуйтеся до нас”, Ensign або Ліягона, лист. 2013, сс. 21–24.
Джеффрі Р. Холланд, “Вірую, Господи”, Ensign або Ліягона, трав. 2013, сс. 93–95.

Рекомендації для навчання

Іван 14:26–27; Ефесянам 4:11–14; 1 Нефій 15:23–24; 2 Нефій 31:19–20; Алма 5:45–46; Геламан 3:28–30; Учення і Завіти 11:13–14; 21:4–6

Міцне свідчення захищає від супротивника

Поясніть, що старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, якось говорив про зграї вовків, які бродили сільською місцевістю України багато років тому: І єдине, чого вони боялися, був вогонь. Подорожуючи поза містами, люди мали розводити велике багаття і підтримувати його протягом усієї ночі, щоб відганяти вовків.

Попросіть когось із студентів прочитати наступне висловлювання:

“Мандрівники розуміли, що розведення й підтримка великого вогнища було не лише справою зручності або комфорту; від нього залежало їхнє виживання. …

Нам не треба захищатися від зграй вовків, коли ми подорожуємо дорогою життя сьогодні, однак, у духовному сенсі, ми дійсно стикаємося з підступними вовками Сатани у формі спокуси, зла й гріха. Ми живемо в небезпечні часи, коли ці голодні вовки бродять духовними околицями в пошуках тих, хто може бути слабким у вірі або кволим у своїх переконаннях. … Усі ми вразливі для атак. Втім, ми можемо зміцнитися, захистивши себе палаючим свідченням, яке, подібно до багаття, було належним чином розведене й ретельно підтримується” (“Spiritual Bonfires of Testimony”, Ensign, Nov. 1992, 34).

Чому від підтримки сильного свідчення “залежить наше виживання” в сучасному світі? (Трохи обговоривши цю тему, напишіть на дошці наступне: Коли ми зміцнюємо своє свідчення, то стаємо менш уразливими до атак на нашу віру).
Як міцне свідчення може допомогти вам зміцнити членів сім’ї та інших людей проти атак на їхню віру?

Покажіть або скопіюйте на дошку наведену далі таблицю. Не вписуйте в неї принципи в дужках, написані жирним шрифтом; ці принципи призначені для вчителя. Попросіть студентів прочитати вірші в одній з колонок і знайти принципи, які допомагають захиститися проти сил, які ослаблюють віру. Запропонуйте студентам підсумувати прочитане ними в чіткому викладі вчення або принцип, а потім поділитися своїми висловлюваннями.

(Якщо наша віра в Ісуса Христа залишається непохитною, ми можемо просуватися вперед на тісній і вузькій путі, яка веде до вічного життя).

(Коли ми слідуємо за Господніми апостолами, пророками та іншими провідникам Церкви, то можемо захистити себе від обману).

(Через Святого Духа Господь може посилати мир і скерування, коли нашу віру атакують).

(Піст, молитва й вивчення Писань зміцнюють віру і свідчення та допомагають нам вистояти у випробуваннях).

Як ці принципи зміцнили вас або знайомих вам людей для відбиття нападок на віру?
Як би ви могли використати цю інформацію, щоб укріпити знайому вам людину, віра якої хитається?

Нагадайте студентам про таке: “Віра---це дар від Бога, який надається як нагорода за особисту праведність. Вона завжди надається, коли має місце праведність, і чим більшою є міра послуху Божим законам, тим більшим буде дар віри” (Bruce R. McConkie, Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 264). Свідчіть, що коли ми маємо віру в Ісуса Христа, слідуємо за пророками, прагнемо Духа і вивчаємо Писання, наше свідчення буде захищене й зміцнене. Якщо ми не робимо цього, наша віра може ослабнути і ми можемо втратити свідчення.

Щоб продемонструвати цей принцип, попросіть когось із студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання старійшини М. Рассела Балларда, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:

“Один з моїх хороших місіонерів, який служив зі мною, коли я був президентом місії в Торонто, приїхав побачитися зі мною через кілька років після місії. Я спитав його: “Старійшино, чим я можу допомогти тобі?”

“Президенте,---сказав він,---мені здається, що я втрачаю свідчення”.

Я не міг у це повірити. Я спитав його, як таке можливе.

“Я вперше прочитав деяку антимормонську літературу,---сказав він.--- У мене є кілька запитань і ніхто не може дати мені відповіді на них. Я спантеличений і гадаю, що втрачаю своє свідчення”.

Я запитав його про ті запитання, і він назвав їх. То були стандартні питання, направлені проти Церкви, але я хотів узяти трохи часу, щоб зібрати матеріали й надати змістовні відповіді. Тож ми домовилися зустрітися через 10 днів, коли, як я сказав йому, я дам відповіді на кожне з його запитань. Коли він вже збирався йти, я зупинив його.

“Старійшино, ти поставив мені кілька запитань тут сьогодні,---сказав я.--- Тепер у мене є одне запитання до тебе”.

“Так, президенте?”

“Коли востаннє ти читав Книгу Мормона?”,--- запитав я.

Він опустив очі. Деякий час він дивився на підлогу. Потім подивився на мене. “Вже давно, президенте”,---зізнався він.

“Добре,---сказав я.--- Ти дав мені моє завдання. Буде чесно, якщо я дам тобі твоє. Я хочу, щоб ти пообіцяв мені читати Книгу Мормона принаймні одну годину щодня відтепер і до моменту нашої наступної зустрічі”. Він погодився робити це.

Десять днів потому він повернувся в мій офіс і я був готовий відповісти на його запитання. Я витяг свої папери, щоб почати відповідати на його запитання, однак він зупинив мене.

“Президенте,---сказав він,---це не знадобиться”. Тоді він пояснив: “Я знаю, що Книга Мормона істинна. Я знаю, що Джозеф Сміт є пророком Бога”.

“Що ж, чудово,---сказав я.--- Але ти все одно отримаєш відповіді на свої запитання. Я довго працював над цим, тож посидь там і послухай”.

Таким чином я відповів на всі його запитання, а потім спитав: “Старійшино, що ти засвоїв з цього?”

І він відповів: “Віддавайте Господу рівноцінну кількість часу”.

Давайте закарбуємо цю думку у своєму розумі й носитимемо її, просуваючись цим смертним життям. Віддаваймо Господу рівноцінну кількість часу” (“When Shall These Things Be?”, Ensign, Nov. 1996, 60).

Чого ви навчилися з історії, якою поділився старійшина Баллард?
Як те, що ви віддаєте Господу “рівноцінну кількість часу” у вашому особистому й сімейному житті, може зміцнити вас і вашу сім’ю проти Сатани?
Як застосування цих принципів зараз готує вас бути кращим подружжям і батьком чи матір’ю?

Завершіть цю частину уроку, попросивши когось зі студентів прочитати наведене далі висловлювання старійшини Річарда Г. Скотта, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:

“Якщо ми постійно молимося уранці і ввечері, щодня вивчаємо наші Писання, щотижня проводимо домашній сімейний вечір і регулярно відвідуємо храм, ми активно приймаємо запрошення [Ісуса Христа] “прийти до Нього”. Чим більше ми розвиваємо ці звички, тим більше Сатана буде прагнути нашкодити нам, але його здатність зробити це буде зменшуватися. Через ці засоби ми використовуємо нашу свободу вибору, щоб повністю прийняти дари Його викупної жертви.

… Я свідчу, що якщо ми активно будемо до Нього приходити, ми зможемо витримати будь-яку спокусу, увесь сердечний біль, усі виклики, з якими зустрічаємося” (“Зробіть застосування віри своїм головним пріоритетом”, Ensign або Ліягона, лист. 2014, с. 94).

Запитайте студентів, чи хотів би хтось з них поділитися не дуже особистою історією, в якій вони подолали випробування своєї віри.

Лука 22:31–32; 3 Нефій 18:32; Учення і Завіти 108:7–8

Укріпити віру інших

Попросіть підняти руку тих студентів, які знають когось, кому важко зберігати своє свідчення.

Попросіть студентів опрацювати й порівняти Лука 22:31–32, 3 Нефій 18:32 та Учення і Завіти 108:7–8, щоб дізнатися про наш обов’язок як членів Церкви, особливо щодо членів сім’ї. Коли пройде достатньо часу, попросіть студентів поділитися засвоєним. Студенти мають зрозуміти наступний принцип: Коли нас навернено до євангелії Ісуса Христа, ми маємо обов’язок зміцнювати віру інших людей.

Прочитайте наступне висловлювання Президента Томаса С. Монсона:

“Я зрозумів, що є дві основні причини, які найбільше впливають на повернення до активності й на зміни у ставленні, звичках і вчинках. По-перше, люди повертаються, бо хтось показав їм їхні вічні можливості й допоміг прийняти рішення досягнути їх. Менш активні люди не можуть більше задовольнятися посередністю, як тільки побачать, що можуть досягнути досконалості.

По-друге, інші повертаються завдяки тому, що близькі або “співгорожани святим” [Ефесянам 2:19] виконали настанову Спасителя і полюбили ближніх, як самих себе, та допомогли їм здійснити їхні мрії та реалізувати їхні плани.

Каталізатором у цьому процесі був—і завжди буде—принцип любові” (“Наша відповідальність—рятувати”, Ліягона, жовт. 2013, с. 5).

Чому, на вашу думку, любов є таким важливим каталізатором у зміцненні віри інших?
Що ви або ваші знайомі зробили, аби зміцнити віру людини, яка переживає важки часи в духовному плані?
Що ви можете робити, щоб бути більш ефективними у зміцненні віри інших?

Завершіть, склавши своє свідчення про те, що студенти можуть допомагати відновлювати й зміцнювати віру їхніх друзів та сім’ї, коли виявляють любов і дотримуються принципів, які обговорювалися на цьому уроці.

Матеріали для прочитання студентами

Лука 22:31–32; Іван 14:26–27; Ефесянам 4:11–14; 1 Нефій 15:23–24; 2 Нефій 31:19–20; Алма 5:45–46; Геламан 3:28–30; 3 Нефій 18:32; Учення і Завіти 11:13–14; 21:4–6; 108:7–8.
Джеффрі Р. Холланд, “Вірую, Господи”, Ensign або Ліягона, трав. 2013, сс. 93–95.