Книга Мормона

1 І ось я, Мормон, пишу літопис про те, що я і бачив, і чув, і називаю його Книгою Мормона.

2 І приблизно в той час, коли Аммарон ховав літописи під захист Господа, він прийшов до мене (мені було тоді близько десяти років і мене починали навчати дечому згідно зі знаннями мого народу), і Аммарон сказав мені: Я відчуваю, що ти розсудлива і з швидким сприйняттям дитина;

3 Отже, коли тобі буде двадцять і чотири роки, я б хотів, щоб ти згадав те, що ти спостерігав стосовно цього народу; і коли ти будеш того віку, піди на землю Антум, до пагорба, який зветься Шим; і там я заховав під захист Господа всі священні вигравіювання стосовно цього народу.

4 І ось, ти візьмеш пластини Нефія собі, а решту залишиш в тому місці, де вони є; і ти вигравіюєш на пластинах Нефія все, що ти спостерігав стосовно цього народу.

5 І я, Мормон, нащадок Нефія, (а імʼя мого батька було Мормон), я запамʼятав те, що Аммарон наказав мені.

6 І сталося, що коли мені було одинадцять років, мій батько взяв мене на землю, що на півдні, саме на землю Зарагемлі.

7 Все лице землі було вкрито будівлями, а людей було так багато, майже як піску морського.

8 І сталося того року, що почалася війна між Нефійцями, які складалися з Нефійців, і Яківців, і Йосипівців, і Зорамійців; і ця війна була між Нефійцями та Ламанійцями, і Лемуїльцями, і Ізмаїльцями.

9 Тож Ламанійці, і Лемуїльці, і Ізмаїльці називалися Ламанійцями, і двома сторонами були Нефійці і Ламанійці.

10 І сталося, що війна почалася між ними в границях Зарагемлі, поблизу вод Сидону.

11 І сталося, що Нефійці зібрали разом велику кількість чоловіків, навіть перевищуючи кількість у тридцять тисяч. І сталося, що того самого року вони мали декілька битв, в яких Нефійці перемогли Ламанійців і вбили багатьох з них.

12 І сталося, що Ламанійці відмовилися від свого плану, і було встановлено мир на цій землі; і мир тривав протягом чотирьох років, коли не було кровопролиття.

13 Але злочестивість панувала на лиці всієї землі, так що Господь забрав своїх улюблених учнів, і творення чудес і зцілень припинилося через беззаконня людей.

14 І не було дарів від Господа, і Святий Дух не приходив ні до кого через їхню злочестивість і зневіру.

15 І мене, якому було пʼятнадцять років і який мав достатньо розсудливий розум, отже, мене відвідав Господь, і я відчув смак великодушності Ісуса і пізнав її.

16 І я намагався проповідувати цьому народові, але мої вуста було замкнено, і мені було заборонено проповідувати їм; бо знайте, вони навмисно повстали проти свого Бога; і улюблених учнів було забрано з землі через їхні беззаконня.

17 Але я залишився серед них, але мені було заборонено проповідувати їм через закамʼянілість їхніх сердець; і через закамʼянілість їхніх сердець землю було проклято через них.

18 І ці Ґадіантонові розбійники, які були серед Ламанійців, заповнили землю, так що жителі її почали ховати свої скарби в землю; і вони ставали висковзаючими, тому що Господь прокляв землю, щоб вони не могли ані втримати їх, ані відшукати їх знову.

19 І сталося, що було чаклунство, і ворожбитство, і магія; і влада Злого поширювалася по всьому лицю землі, аж до виповнення всіх слів Авінадія і також Самуїла, Ламанійця.