1 І ось сталося, що Зениф передав царство Ноєві, одному з своїх синів; тому Ной почав царювати замість нього; але він не пішов шляхами свого батька.

2 Бо знайте, він не виконував заповідей Бога, але він йшов за бажаннями свого власного серця. І в нього було багато жінок і наложниць. І він зробив так, що його народ почав чинити гріх, і робити те, що було мерзотним в очах Господа. Так, і вони чинили розпусту і всіляку злочестивість.

3 І він обклав їх податком у розмірі пʼятої частини всього, що вони мали, пʼяту частину їхнього золота і їхнього срібла, і пʼяту частину їхнього зифа, і їхньої міді, і їхньої латуні і їхнього заліза; і пʼяту частину їхніх відгодованих тварин, а також пʼяту частину всього їхнього зерна.

4 І все це він забирав, щоб утримувати себе і своїх жінок та наложниць; а також своїх священиків і їхніх жінок та наложниць; таким чином він змінив справи царства.

5 Бо він усунув усіх священиків, які були посвячені його батьком, і висвятив на їхнє місце нових, таких, які заносилися в гордовитості їхніх сердець.

6 Так, і таким чином, вони утримувалися в їхніх лінощах, і в їхньому ідолопоклонстві, і в їхній розпусті податками, якими цар Ной обкладав свій народ; таким чином, люди трудилися надзвичайно, щоб підтримувати беззаконня.

7 Так, і вони також стали ідолопоклонниками, тому що вони були обмануті марними й улесливими словами царя і священиків; бо вони дійсно говорили улесливе їм.

8 І сталося, що цар Ной збудував багато вишуканих і просторих будинків; і він прикрасив їх витонченими виробами з дерева, і всілякими дорогоцінними речами, і золотом, і сріблом, і залізом, і латунню, і зифом, і міддю;

9 І він також побудував собі просторий палац, і трон посередині його, який увесь був з витонченого дерева і був прикрашений золотом, і сріблом, і дорогоцінними речами.

10 І він також наказав, щоб його робітники виготовляли всілякі витончені вироби всередині стін храму, з витонченого дерева, і з міді, і з латуні.

11 І місця, які були призначені для первосвящеників, що звищувалися над усіма іншими місцями, він прикрасив чистим золотом; і він наказав побудувати перед ними поручні, на яких їхні тіла й руки могли покоїтися, поки вони будуть промовляти брехливі та марні слова до свого народу.

12 І сталося, що він побудував вежу поблизу храму; так, дуже високу вежу, тобто таку високу, що, стоячи на вершині її, він міг оглядати землю Шилом, а також землю Шемлон, якою володіли Ламанійці; і він міг навіть оглядати всю землю навкруги.

13 І сталося, що він наказав побудувати багато будинків на землі Шилом; і він наказав побудувати велику вежу на горі, що на півночі землі Шилом, яка була притулком для дітей Нефія тоді, коли вони втекли з цієї землі; і все це він зробив за ті багатства, які він одержав з допомогою податків з свого народу.

14 І сталося, що він віддався серцем своїм багатствам, і проводив свій час у галасливій гульні з своїми жінками і наложницями; і його священики також проводили свій час з повіями.

15 І сталося, що він посадив виноградники по всій землі; і він побудував давильні преси, і виробляв вино у великій кількості; і тому він став пʼяницею, і його люди також.

16 І сталося, що Ламанійці почали нападати на його народ, на невелику кількість, і вбивати їх на їхніх полях і коли вони доглядали свої отари.

17 І цар Ной посилав сторожу по всій землі, щоб не впускати їх; але він послав недостатню кількість, і Ламанійці напали на них і вбили їх, і витіснили багато з їхніх отар геть з цієї землі; таким чином Ламанійці почали знищувати їх і виявляти свою ненависть до них.

18 І сталося, що цар Ной послав своє військо проти них, і їх було витіснено геть, тобто вони витіснили їх назад на деякий час; отже, вони повернулися, втішаючись своєю здобиччю.

19 І ось, через цю велику перемогу вони заносилися в гордовитості їхніх сердець; вони дійсно вихвалялися своєю власною силою, кажучи, що їхні пʼятдесят можуть вистояти проти тисяч Ламанійців; і так вони вихвалялися, і втішалися кровʼю, і кровопролиттям своїх братів, і це через злочестивість їхнього царя і священиків.

20 І сталося, що був серед них чоловік, чиє імʼя було Авінадій; і він пішов до них, і почав пророкувати, кажучи: Слухайте, так каже Господь, і так Він наказав мені, кажучи: Піди і скажи цьому народові, так каже Господь—Горе цьому народові, бо Я бачив їхні мерзоти, і їхню злочестивість, і їхню розпусту; і якщо вони не покаються, Я покараю їх у Моєму гніві.

21 І якщо вони не покаються і не повернуться до Господа Бога свого, знайте, Я віддам їх у руки ворогів їхніх; так, і їх буде приведено у залежність; і вони постраждають від руки своїх ворогів.

22 І станеться, що вони знатимуть, що Я—Господь Бог їхній, і Я ревнивий Бог, Який карає беззаконня Свого народу.

23 І станеться, що якщо цей народ не покається і не повернеться до Господа Бога свого, вони будуть приведені у залежність; і ніхто не визволить їх, окрім Господа Бога Всемогутнього.

24 Так, і станеться, що коли вони волатимуть до Мене, Я не буду поспішати почути їхні волання; так, і Я дозволю, щоб їх побили їхні вороги.

25 І якщо вони не покаються у волосяниці і в попелі, і не заволають сильно до Господа Бога їхнього, Я не почую їхніх молитов, і не визволю їх від їхніх страждань; і так каже Господь, і так Він заповідав мені.

26 Ось сталося, що коли Авінадій промовив ці слова до них, вони розгнівалися на нього і намагалися позбавити його життя; але Господь визволив його з їхніх рук.

27 Ось коли цар Ной почув слова, які Авінадій сказав людям, він також розгнівався; і він сказав: Хто такий Авінадій, щоб судити мене і мій народ, або хто такий Господь, щоб принести моєму народові такі великі скорботи?

28 Я наказую вам привести Авінадія сюди, щоб я міг убити його, бо він сказав це, щоб збурити мій народ до злості між собою, і щоб викликати суперечки серед мого народу; тому я вбʼю його.

29 Ось, очі людей були засліплені; тому вони закамʼяніли серцями проти слів Авінадія, і вони намагалися з того часу захопити його. І цар Ной закамʼянів серцем проти слова Господа, і він не покаявся у своїх злих діяннях.