1 Так, чи не каже Ісая: Хто повірив нашій звістці, і для кого відкрилося рамено Господа?

2 Бо Він виросте перед Ним, мов тендітна рослина, і мов корінь із сухої землі; Він не має ні принади, ні пишноти; і коли ми побачимо Його, не через красу ми зажадаємо Його.

3 Він зневажений і покинутий людьми; людина печалі, і знайома з горем; і ми ховали свої обличчя від Нього; Він був зневажений, і ми не цінували Його.

4 Насправді ж Він перестраждав наше горе, і переніс наші печалі; все-таки ми вважали Його за ураженого, покараного Богом, і страждаючого.

5 Але Його було поранено за наші провини, Його було забито за наші беззаконня; кара за наш мир була на Ньому; і Його бичуванням ми зцілені.

6 Усі ми, немов вівці, заблукали; ми повернули кожний на свою власну путь; і Господь поклав на Нього беззаконня всіх нас.

7 Він був гноблений, і Він був страждаючий, все-таки Він не відкривав уста Свої; Його привели, як ягня на заклання, і як вівця безсловесна перед її стригалями, так і Він не відкрив уста Свої.

8 Його не було допущено до вʼязниці і до суду; і хто проголосить Його рід? Бо Його було відсічено від землі живих; за провини Мого народу було Його уражено.

9 І Він зробив Свою могилу із злочестивими, і з багатими в Своїй смерті; тому що Він не робив ніякого зла, і не було в Його устах ніякого обману.

10 Усе-таки задовольнило Господа забити Його; Він віддав Його на горе; коли Ти зробиш Його душу жертвоприношенням за гріх, Він побачить Його сімʼя, Він подовжить Його дні, і втіха Господа процвітатиме в Його руці.

11 Він побачить страждання Його душі, і буде задоволений; Своїм знанням Мій праведний слуга виправдає багатьох; бо Він понесе їхні беззаконня.

12 Тому-то дам уділ Йому між великими, а Він буде ділити здобич з сильними; тому що Він віддав душу Свою на смерть; і Він був зарахований до грішників; і Він поніс гріхи багатьох, і став посередником для грішників.