1 І сталося, що військо царя повернулося, марно шукавши людей Господа.

2 І ось бачите, сили царя були малі, будучи зменшеними, і серед решти народу почалося розділення.

3 І менша частина почала дихати погрозами проти царя, і почався великий розбрат серед них.

4 І ось був чоловік серед них, чиє імʼя було Гедеон, і він був сильною людиною і ворогом царя, отже, він витяг свого меча і поклявся у гніві, що вбʼє царя.

5 І сталося, що він бився з царем; а коли цар побачив, що той вже от-от переможе його, він утік і побіг, і піднявся на вежу, що була поблизу храму.

6 А Гедеон переслідував його, і вже збирався піднятися на вежу, щоб убити царя, і цар кинув оком навкруги у напрямі землі Шемлон, і ось, військо Ламанійців було в границях землі.

7 І тоді цар заволав від душевної муки, кажучи: Гедеоне, пощади мене, бо Ламанійці пішли на нас, і вони знищать нас; так, вони знищать мій народ.

8 І тоді цар не так сильно стурбувався за свій народ, як за своє власне життя; проте Гедеон зберіг йому життя.

9 І цар наказав людям, щоб вони тікали від Ламанійців, і він сам пішов перед ними, і вони втекли у пустиню, з своїми жінками і своїми дітьми.

10 І сталося, що Ламанійці переслідували їх, і наздогнали їх, і почали вбивати їх.

11 Тоді сталося, що цар наказав їм, щоб усі чоловіки залишили своїх жінок і своїх дітей і тікали від Ламанійців.

12 Тож було багато таких, які не хотіли залишати їх, ліпше хотіли залишитися і загинути разом з ними. А решта залишила своїх жінок і своїх дітей та втекла.

13 І сталося, що ті, хто залишився з своїми жінками й дітьми, примусили своїх дочок вийти вперед і благати Ламанійців, щоб вони не вбивали їх.

14 І сталося, що Ламанійці відчули жалість до них, бо вони були зачаровані красою їхніх жінок.

15 Тому Ламанійці зберегли їм життя, і взяли їх у полон, і привели їх назад до землі Нефія, і погодилися з ними, що вони можуть володіти землею за умови, що вони віддадуть царя Ноя в руки Ламанійців, і віддадуть їхнє майно, а саме, одну половину всього, чим вони володіли, половину їхнього золота, і їхнього срібла, і всіх їхніх коштовностей, і так вони повинні платити данину цареві Ламанійців з року в рік.

16 І от, там був один із синів царя серед тих, кого забрали в полон, імʼя якого було Лімгій.

17 І от Лімгій мав бажання, щоб його батька не було знищено; однак Лімгій не був необізнаний з беззаконнями свого батька, будучи сам справедливою людиною.

18 І сталося, що Гедеон послав чоловіків у пустиню таємно, щоб розшукати царя і тих, хто був з ним. І сталося, що вони зустріли людей в пустині, всіх, за винятком царя і його священиків.

19 А ті перед тим поклялися в своїх серцях, що вони повернуться на землю Нефія, і якщо їхніх жінок та їхніх дітей буде вбито, а також тих, хто залишився з ними, тоді вони будуть прагнути до помсти, і також загинуть з ними.

20 І цар наказував їм, щоб вони не поверталися; а вони розгнівалися на царя і завдали йому страждань, аж до смерті від вогню.

21 І вони вже збиралися схопити священиків також і заподіяти їм смерть, але ті втекли від них.

22 І сталося, що вони вже збиралися повертатися на землю Нефія, і вони зустріли людей Гедеона. І люди Гедеона розповіли їм усе, що трапилося з їхніми жінками і їхніми дітьми; і що Ламанійці погодилися з ними, що вони можуть володіти землею, сплачуючи як данину Ламанійцям одну половину всього, чим вони володіють.

23 І народ сказав людям Гедеона, що вони вбили царя, а його священики втекли від них ще далі у пустиню.

24 І сталося, що після того як вони закінчили церемонію, вони повернулися на землю Нефія, радіючи, тому що їхніх жінок та їхніх дітей не було вбито; і вони розповіли Гедеону, що вони зробили з царем.

25 І сталося, що цар Ламанійців дав клятву їм, що його люди не вбʼють їх.

26 І також Лімгій, будучи сином царя, маючи царство, передане йому людьми, дав клятву цареві Ламанійців, що його люди будуть платити данину йому, а саме половину всього, чим вони володіють.

27 І сталося, що Лімгій почав встановлювати царство і встановлювати мир серед свого народу.

28 А цар Ламанійців поставив сторожу навколо землі, щоб він міг утримувати людей Лімгія на цій землі, щоб вони не могли піти в пустиню; і він утримував свою сторожу з данини, яку він одержував від Нефійців.

29 І ось цар Лімгій мав тривалий мир у своєму царстві протягом двох років, так що Ламанійці не докучали їм і не намагалися знищити їх.