1 І сталося, що після того як цар Лімгій закінчив промовляти до свого народу, бо він говорив їм багато чого, і тільки дещо з того я записав у цій книзі, він розповів своїм людям усе про їхніх братів, які були на землі Зарагемлі.

2 І він сказав, щоб Аммон став перед людьми і переказав їм усе, що трапилося з їхніми братами від тих пір, коли Зениф вийшов з землі, аж до того часу, коли він сам прийшов з тієї землі.

3 І він також переказав їм останні слова, якими цар Веніямин повчав їх і які він пояснив людям царя Лімгія, щоб вони могли зрозуміти всі слова, які він говорив.

4 І сталося, що після того як він зробив усе це, цар Лімгій розпустив натовп і сказав, щоб вони поверталися, кожний з них до свого власного дому.

5 І сталося, що він наказав, щоб пластини, які містили літопис його народу від тих пір, коли вони залишили землю Зарагемлі, були принесені до Аммона, щоб він міг прочитати їх.

6 Тож як тільки Аммон прочитав літопис, цар запитав у нього, щоб знати, чи може він тлумачити мови, і Аммон сказав йому, що він не може.

7 І цар сказав йому: Сумуючи через страждання мого народу, я наказав, щоб сорок і три чоловіки з мого народу помандрували в пустиню, щоб таким чином вони могли знайти землю Зарагемлі, щоб ми могли звернутися до наших братів і просити їх визволити нас від залежності.

8 І вони блукали в пустині протягом багатьох днів, все-таки вони були наполегливими, і, не знайшовши землі Зарагемлі, повернулися на цю землю, мандрувавши землею серед багатьох вод, відкривши землю, яка була вкрита кістками людей і тварин, і ще вкриту руїнами будівель різного виду, відкривши землю, яка була заселена людьми, що були численні, як племена Ізраїля.

9 І як свідчення того, що те, про що вони говорили, істинне, вони принесли двадцять чотири пластини, які вкриті вигравіюваними письменами, і вони з чистого золота.

10 І знайте також, що вони принесли нагрудники, що є великими, і вони з латуні і з міді, і зовсім непошкоджені.

11 І ще вони принесли мечі, рукоятки яких повідпадали, а леза їхні були розʼїдені іржею; і немає нікого на землі, хто може тлумачити цю мову, або письмена, вигравіювані на пластинах. Отже, я спитав тебе: Чи можеш ти перекладати?

12 І я знову кажу тобі: Чи знаєш ти кого-небудь, хто може перекладати? Бо я бажаю, щоб ці літописи були перекладені нашою мовою; бо, можливо, вони дадуть нам знання про залишок народу, який був знищений, від якого походять ці літописи; або, можливо, вони дадуть нам знання про сам цей народ, який був знищений; і я бажаю знати причину їхнього знищення.

13 Тож Аммон сказав йому: Я можу з впевненістю сказати тобі, о царю, про людину, яка може перекласти літописи; бо він має те, з допомогою чого він може дивитися і перекладати всі записи, які від давніх часів; і це дар від Бога. І ці речі називаються тлумачами, і жодна людина не може дивитися в них, якщо їй не звелено, щоб не побачити того, що їй не слід бачити, і щоб не загинути. А той, кому звелено дивитися в них, той називається провидцем.

14 І ось, цар народу, який на землі Зарагемлі, і є тією людиною, якій звелено робити це і яка має цей високий дар від Бога.

15 І цар сказав, що провидець величніший за пророка.

16 І Аммон сказав, що провидець є також одкровителем і пророком; і більшого дару не може мати жодна людина, хіба що вона володіє силою Бога, якої не має жодна людина; однак людина може мати велику силу, дану їй від Бога.

17 Але провидець може знати про те, що минуло, а також про те, що прийде, і через них усе буде відкрито, або, іншими словами, таємне стане явним, а сховане вийде на світло, і невідоме стане відомим, і також вони зроблять відомим те, що інакше не може стати відомим.

18 Таким чином Бог надав засіб, щоб людина через віру могла робити справжні чудеса; ось чому вона стає великим благом для своїх ближніх.

19 І ось, коли Аммон закінчив промовляти ці слова, цар зрадів надзвичайно і склав дяку Богові, кажучи: Безсумнівно, велика таємниця вміщена на цих пластинах, і ці тлумачі були безсумнівно уготовані для того, щоб відкрити всі такі таємниці дітям людським.

20 О, які дивовижні діяння Господа, і як довго Він терпить Свій народ; так, і яким сліпим і непроникним є розуміння дітей людських; бо вони не будуть прагнути мудрості, не хочуть вони також, щоб вона правила ними!

21 Так, вони як дика отара, яка втікає від пастуха, і розбігається, і за нею женуться, і її пожирають звірі в лісі.