Сім’я є центральною у Божому плані
У проголошенні “Сім’я: Проголошення світові” сказано, “що шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей” (Ліягона, лист 2010, с. 129).
Найбільшу радість цього життя можна знайти у люблячій сім’ї. Це так, незважаючи на багато перешкод і труднощів життя. Створення міцної сім’ї потребує зусиль. Але ці зусилля можуть принести радість у цьому житті і у вічності. Навіть у сім’ях, де стосунки складні, євангелія Ісуса Христа може дати надію, розраду та зцілення.
У плані щастя нашого Небесного Батька чоловік і жінка можуть бути разом навічно. Влада об’єднувати сім’ї на вічність називається запечатувальною владою. Це та сама влада, яку Ісус дав Своїм апостолам під час Його земного священнослужіння (Матвій 16:19). Тому вічний шлюб називається запечатуванням. Діти, народжені або усиновлені у такому вічному шлюбі, також можуть запечатуватися зі своєю сім’єю навічно.
На відміну від шлюбів, що тривають “поки смерть не розлучить вас”, храмове запечатування гарантує, що смерть не може розлучити близьких. Щоб шлюби тривали після смерті, вони мають бути запечатані у належному місці і належним повноваженням. Правильне місце — це храм, а правильне повноваження — це священство Бога (Учення і Завіти 132:7, 15–19).
Чоловік і жінка, які запечатуються в храмі, укладають священні завіти з Господом і одне з одним. Ці завіти гарантують їм, що їхні стосунки будуть тривати після цього життя, якщо вони вірні своїм зобов’язанням. Вони знають, що ніщо, навіть смерть, не зможе їх роз’єднати. Одружені пари мають розглядати свій союз як найдорожчі земні стосунки. Зрештою, подружжя є єдиною людиною, крім Господа, яку нам наказано любити всім своїм серцем (Учення і Завіти 42:22).
Вічний шлюб є необхідним
Президент Спенсер В. Кімболл (1895–1985) навчав: “Шлюб, можливо, є найважливішим з усіх рішень в житті і має найдалекосяжніші наслідки, бо він пов’язаний не тільки з найближчим щастям, але й з вічною радістю. Він торкається не тільки двох людей, але також і їхніх сімей, а особливо, їхніх дітей і дітей їхніх дітей аж до останніх поколінь” (“The Importance of Celestial Marriage”, Ensign, Oct. 1979, 3).
Завіт вічного шлюбу також необхідний для піднесення. Піднесення — це вічне життя, таке життя, яким живе Бог. Він досконалий. Він живе у великій славі. Він має все знання, всю силу і всю мудрість. Він є люблячим, добрим і милостивим. Він є Небесним Батьком кожної людини на землі. Колись ми можемо стати такими, як Він. Це і є піднесення.
Піднесення — це найвеличніший дар, який Бог може надати Своїм дітям (Учення і Завіти 14:7). Це нагорода для всіх тих, хто виявляє вірність Господу. Тих, хто житиме в найвищому ступені целестіального царства.
Господь відкрив через Джозефа Сміта:
“У целестіальній славі є три неба, або ступені; і для того, щоб здобути найвищий, людина має ввійти в цей чин священства [що означає новий і вічний завіт шлюбу]; а якщо не ввійде, то не зможе здобути його” (Учення і Завіти 131:1–3).
Якщо ми шануємо наші завіти, ми можемо бути впевнені, що будемо з нашими близькими навічно. Господь пообіцяв:
“Якщо чоловік бере собі дружину через Моє слово, яке є Моїм законом, і через новий і вічний завіт, і це запечатано Святим Духом обіцяння тим, кого помазано, кому Я призначив цю владу і ключі цього священства… і якщо в[они] додержу[ються] Мого завіту… це буде дано їм в усьому, що Мій слуга поклав на них на час і на всю вічність; і це буде мати повну силу, коли вони залишать цей світ” (Учення і Завіти 132:19).
Господь знає, що не всі Його діти матимуть можливість одружитися у цьому житті. Він пообіцяв, що всі, хто приймуть євангелію та прагнутимуть дотримуватися своїх завітів, будуть мати можливість одружитися та мати дітей, у цьому житті чи в наступному.
Всі покоління поєднані
У Проголошенні про сім’ю сказано, що “божественний план щастя надає можливість продовження сімейних стосунків після смерті. Священні обряди і завіти, які можна отримати у святих храмах, дають можливість людям повернутися в присутність Бога, а сім’ям — об’єднатися навічно”.
Сила запечатування також поширюється від батьків до дітей, через всі покоління від початку світу. Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) навчав, що діти, народжені у завіті, і ті, які запечатані до своїх батьків у храмі, — “мають право доступу до більших благословень євангелії, ніж ті, які не були народжені в завіті. А саме, вони можуть отримати більше спрямування, більший захист, більше натхнення від Духа Господнього; і тоді немає сили, що може забрати їх від їхніх батьків” (Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie [1955], 2:90).
Діти, народжені у батьків після їхнього запечатування у храмі, — народжені в завіті. Таким чином, відповідно до їхньої вірності вони стають частиною вічної сім’ї. Діти, які народжуються не в завіті, також можуть стати членами вічної сім’ї після того, як їхні рідні або прийомні батьки запечатані одне до одного. Обряд запечатування дітей до батьків виконується тільки у храмі. Щоб поширити ці благословення на всіх людей, ми можемо виконувати повірницькі запечатування за померлих. Таким чином всі сім’ї можуть бути разом навічно.
Обіцяння, що наші сім’ї можуть бути разом після смерті, надає життю більшого значення. Воно заохочує нас бути вірними і відданими. Воно покращує та збагачує наші сімейні стосунки. Воно допомагає знайти радість і надію, коли ми стикаємося із життєвими труднощами. І знання про те, що ми можемо бути знову разом, приносить втіху та мир, коли ми стикаємося зі стражданнями чи смертю близьких.
Обряд запечатування є найвеличнішим даром Бога Його дітям. Цей обряд дозволяє нам повернутися, щоб жити з Ним і всіма нашими близькими навічно. Він пропонує дивовижні благословення як у цьому житті, так і у прийдешньому. Він є постійним нагадуванням про те, що сім’ї є центральною частиною Божого плану спасіння і нашого щастя тут і у вічності. Він несе мир, надію, та радість всім, хто отримує його вірністю.
