Хрищення і конфірмація є важливими
У четвертому пункті Уложень віри сказано, що основними обрядами євангелії Ісуса Христа є “хрищення зануренням для відпущення гріхів” і “рукопокладання для надання дару Святого Духа”. Ісус навчав, що хрищення і конфірмація потрібні всім, хто хоче йти за Ним і хоче повернутися до нашого Небесного Батька після цього життя. Отже хрищення є воротами, входячи через які, людина стає на шлях завітів, що веде до отримання всіх благословень, які наш Небесний Батько бажає дати нам. Це також шлях, просуваючись яким, ми можемо стати “досконалими в Христі” (Мороній 10:32, 33), якщо повністю приймемо Його євангелію.
На початку Свого священнослужіння Ісус здійснив подорож з Галілеї до річки Йордан в Юдеї. Там був Іван Христитель, який навчав людей про покаяння і хрищення. Ісус попросив Івана охристити Його, але Іван погодився на це неохоче, оскільки знав, що Ісус був безгрішним. Спаситель пояснив, що Йому потрібно охриститися, щоб “виповнити усю правду” (Матвій 3:15) і виявити послух заповідям нашого Небесного Батька. Тож Ісус Христос подав усім нам приклад, коли увійшов у воду та був охрищений Іваном (див. 2 Нефій 31:5). Іван також отримав особисте свідчення про ту священну подію:
“І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.
І ось голос почувся із неба: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Maтвій 3:16–17).
Згодом один з начальників юдейських на ім’я Никодим прийшов до Ісуса вночі. Він розумів, що Ісус був “[Учителем], що прийшов… від Бога” (Іван 3:2), і захотів дізнатися більше. Ісус навчав його, що для спасіння потрібні як хрищення, так і отримання Святого Духа через конфірмацію:
“Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5).
Родитися з води означає охриститися. Родитися з Духа означає отримати дар Святого Духа через конфірмацію. Ці обряди є священними, і під час їх отримання ми укладаємо урочисті завіти. Ми обіцяємо, що бажаємо взяти на себе ім’я Ісуса Христа, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Божих заповідей. Дотримуючись цих обіцянь, ми виявляємо свою віру в Ісуса Христа і готовність йти за Ним.
Після Свого Воскресіння Спаситель знову навчав про важливість хрищення. Він послав апостолів проповідувати Його євангелію всім людям, сказавши: “Хто увірує й охриститься, — буде спасений, а хто не ввірує — засуджений буде” (Марк 16:16).
Коли Спаситель відновив Свою Церкву через пророка Джозефа Сміта, Він знову навчав, що хрищення й тепер є потрібним (Учення і Завіти 22:4). Він також відкрив через одкровення, яким є правильний спосіб хрищення. Він чітко пояснив, що хрищення має виконуватися через занурення і це має бути зроблено належним повноваженням священства (Учення і Завіти 20:73–74).
Бог любить усіх Своїх дітей
Кожна людина є дитиною Бога. Усі вони дуже цінні для Нього. Він знає і любить їх. Він проголосив: “Бо ось, це є Моя робота і Моя слава — здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Він підготував шлях для усіх Своїх дітей, щоб вони повернулися до Нього після цього життя. Цим шляхом є євангелія Ісуса Христа.
Багато людей мають можливість прийняти євангелію та охриститися в цьому житті. Але як бути з тими, хто помер, не охристившись або навіть не знаючи про Ісуса? Як вони можуть отримати спасіння? Бог про них не забув!
Смерть — це не кінець життя, а скоріше один з кроків у нашій подорожі назад до Бога. Коли ми помираємо, наш дух тимчасово залишає наше тіло. Ми потрапляємо в духовний світ і приєднуємося до членів сім’ї та інших, хто також пішов із життя. Там ми готуємося до того чудового дня, коли ми воскреснемо і наші духи возз’єднаються з досконалими тілами. Тоді ми будемо вільні від хвороб, недуг та всіх вад і слабкостей, які маємо зараз. Тих, хто помер без можливості дізнатися про євангелію в цьому житті, навчатимуть про Спасителя і план спасіння у духовному світі (1 Петра 3:18–20; Учення і Завіти 138:16–19). Потім вони можуть вирішити прийняти євангелію і покаятися. Але там вони не можуть бути охрищені, тому що не мають фізичного тіла. Добрий Небесний Батько підготував інший шлях, як вони можуть прийняти хрищення.
У храмі ми можемо бути охрищені й конфірмовані за тих, хто помер, не маючи за життя можливості отримати ці обряди. Іншими словами, ми можемо представляти їх і діяти замість них. Обряди, які виконуються за інших, називаються повірницькими (або вікарними). Апостол Павло навчав коринтян, що хрищення за померлих виконувалося тому, що всі люди воскреснуть завдяки Спокуті Ісуса Христа (1 Коринтянам 15:29, 55–57).
Учення про вікарні обряди завжди було частиною євангелії Ісуса Христа. Дійсно, Його Спокута — це найвеличніша вікарна дія в історії світу. Завдяки Своїй жертві Він зробив для всіх людей те, що ми не можемо зробити для себе самі. Завдяки Йому всі люди воскреснуть. Усі почують євангелію і всі матимуть можливість повернутися до наших Небесних Батьків.
Храмові хрищення і конфірмації, які виконуються за тих, хто помер, — це дари, які пропонуються, як вияв любові. І оскільки ми віримо, що життя триває і після смерті, ми також віримо, що ті, хто помер, знають про ці обряди. У такому разі вони можуть вибрати, приймати їх чи ні.
У храмі ви можете служити іншим.
У кожному храмі є христильня з великою купіллю. Купіль стоїть на спинах волів, які символізують дванадцять колін Ізраїля. Її зроблено за традицією, яка бере свій початок з часів Соломонового храму, про який йдеться у Старому Завіті (див. 2 Хронік 4:2–4). Ці воли також символізують силу і міць євангелії Ісуса Христа.
Вірні члени Церкви можуть отримати храмову рекомендацію для виконання хрищень і конфірмацій, починаючи із січня того року, в якому їм виповнюється 12 років. Щоб отримати храмову рекомендацію, заплануйте проведення “співбесіди для отримання храмової рекомендації” з вашим єпископом або президентом філії. Потім ви можете піти до храму, щоб бути охрищеними і конфірмованими за тих, хто помер.
Як і під час вашого особистого хрищення, у вас буде окрема кабінка для перевдягання, де ви зможете одягнутися у біле вбрання, щоб виконувати хрищення за померлих. Після хрищення ви повернетеся у свою кабінку для перевдягання і перевдягнетеся в сухий одяг. Після цього ви підете в окрему, призначену для конфірмацій кімнату, яка знаходиться у христильні. Носії священства покладатимуть свої руки на вашу голову і надаватимуть вам дар Святого Духа за тих, хто помер. Коли ці обряди будуть виконані, ті, за кого ви їх виконували, зможуть вирішити, чи бажають вони прийняти їх. Хрищення і конфірмації за померлих виконуються лише у храмах.
У храмі ви також матимете можливість охриститися за ваших родичів, які померли. Досліджуючи свою сімейну історію, ви будете знаходити інформацію про своїх предків. Відвідування храму для виконання хрищень і конфірмацій за них може принести вам незабутній особистий духовний досвід.
Так ви можете служити своїм батькам, дідусям і бабусям, братам і сестрам, тіткам, дядькам, двоюрідним братам і сестрам та іншим. Сім’ї можуть зміцнюватися завдяки цьому вияву доброти. Ви можете відчути глибший зв’язок зі своїми рідними і наблизитися до Бога. Це відчуття приналежності може зміцнити і скерувати вас, дати вам впевненість у собі та благословити вас у безліч способів. Ви можете знайти мир і краще зрозуміти своє життя, знаходячи своїх предків і служачи їм. Ви зрозумієте і пізнаєте Спасителя краще, якщо також будете робити для інших те, що вони не можуть зробити для себе самі.
Особливе обіцяння для вас
Старійшина Девід А. Беднар сказав: “Я запрошую вас вивчати матеріали, знаходити імена своїх предків та підготувати себе до виконання повірницьких хрищень у домі Господа за вашу померлу рідню… Якщо ви з вірою відкликатиметеся на це запрошення, ваші серця повернуться до батьків. Обіцяння, дані Аврааму, Ісаку та Якову, закарбуються у ваших серцях… Ваша любов до ваших предків і вдячність за них збільшаться. Ваше свідчення про Спасителя і навернення до Нього стануть глибокими й міцними. І я даю вам обіцяння, що ви будете захищені проти наростаючого впливу супротивника. Якщо ви братимете участь у цій святій роботі і любитимете її, вас буде захищено… протягом усього вашого життя” (“І серця дітей повернуться”, Ensign або Ліягона, лист. 2011, сс. 26–27).
