2:3

Вихід є---це Ісус Христос

Старійшина Рональд A. Разбанд

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Вечір з генеральним авторитетом • 8 лютого 2019 р. • Скинія у Солт-Лейк-Сіті

Дорогі брати і сестри, ті з вас, хто присутні у Скинії на Храмовій площі, і ті, хто зібралися по всьому світу, для нас із сестрою Разбанд це честь бути з вами. Озираючись у минуле, я бачу як вплинули на мене мої вчителі семінарії та інституту і як це змінило моє життя. І до сьогодні я можу бачити, як відобразився вплив моїх учителів на тому, як я вивчаю Писання, і, зокрема, на тому, як сильно я люблю Книгу Мормона.

Я також цінував можливість спілкуватися у безпечному місці зі своїми друзями, яким подобалося бути разом в євангельському середовищі. Навчаючись в старших класах, ми робили це в будівлі семінарії, а у коледжі---в будівлі інституту. Зокрема я з нетерпінням чекав нагоди повести Мелані Твітчел на інститутські танці. Мелані стала моєю чарівною, чудовою дружиною.

Ви, вчителі семінарії та інституту, багато працюєте, приводячи душі до Ісуса Христа. Ви молитеся за ваших студентів; ви самі навчаєтеся, щоб бути в змозі відповісти на їхні запитання; ви готуєтеся духовно, щоб навчати Духом; ви надихаєте й залучаєте і роз’яснюєте істини євангелії.

Господу потрібні ті, хто може допомогти студенту, який має труднощі, молоді, яка вагається, одному з Його дорогоцінних дітей, чиє свідчення і розуміння слабшають, і Він підготував вас, щоб ви допомогли їм, працюючи спільно з батьками і церковними провідниками. Ви стоїте перед вашими студентами і раз у раз підтверджуєте істину, що Ісус Христос живий, що наш Батько на Небесах любить кожного з нас і що для нас є місце в Його вічному плані. І, найголовніше, ви насправді в це вірите.

Ви, як дуже часто казав старійшина Джеффрі Р. Холланд, “вчитель від Бога”¹.

“Скільк[ох] … приведен[о], щоб співати викупительну любов, і все це через силу Його слова, яка в [вас], отже, хіба [ви] не маєте великої причини радіти?

Так, [ви] маєте причину хвалити Його завжди, бо Він є Всевишній Бог”².

Втім, іноді, тягар, яким є необхідність надихати, навчати та заохочувати молодь, здається більшим, ніж ви можете витримати. Господь знає, що ця робота з приведення душ до Нього може бути важкою. Я дізнався про це, коли служив президентом місії в місті Нью-Йорк. Тоді мені в душу запав ось цей вірш з книги Алми: “Тож коли наші серця були пригнічені, і ми вже збиралися повернути назад, ось, Господь заспокоїв нас і сказав: Ідіть до ваших братів … і зносьте з терпінням ваші страждання, і Я дам вам успіх”³.

Супротивник не задоволений тим, чим йому вже вдалося зашкодити Божому царству на землі. Він хоче більшого. Він агресивний і безжалісний. Він полює на тих, за кого ви відповідаєте; ми бачимо, що в декого “серця мертвіють від страху”⁴.

Деякі студенти сходять на манівці, але з Духом Господа ви можете допомогти їм повернутися на вірний шлях. Пам’ятаєте слова Павла: “У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені”⁵.

Чому?

Тому що у справі Христовій ми маємо таке вічне обіцяння: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!”⁶

Господь сказав: “Отже, будьте в доброму гуморі і не бійтеся, бо Я, Господь, з вами і стоятиму біля вас; і ви будете свідчити про Мене, Самого Ісуса Христа, що Я є Син живого Бога, що Я був, що Я є, і що Я маю прийти”⁷.

Ми не можемо бути “в доброму гуморі”⁸ і водночас ціпеніти від страху. Ці два стани---добрий гумор і страх---є несумісними. І якщо ми виконуємо повеління Господа---перебуваємо у доброму гуморі---тоді ми будемо готові свідчити про Нього---Спасителя світу. Ми знатимемо Його таким, яким Він є, і розумітимемо унікальну роль, яку Він відіграє, допомагаючи нам долати проблеми цього світу.

Бути в доброму гуморі означає довіряти Йому, коли все йде не так, як ми планували. Це означає не відступати і не здаватися, коли через складні завдання та повороти долі наше життя змінюється не так, як очікувалось, коли трагедії і труднощі розбивають наші мрії. Але Господь нагадує нам: “В цьому світі ваша радість неповна, але повна ваша радість в Мені”⁹.

Ви у своїх класах точно можете сказати, хто зі студентів перебуває “в доброму гуморі”. У них теж є труднощі та проблеми, але вони долають їх з вірою і покладаючись на Бога. Вони сидять у класі, прагнучи відповідати на запитання, сподіваючись пізнати істини, яких навчають, та впевнені у тому, хто вони є. Для них слова “Я Божеє дитя”¹⁰---це знання і відчуття безпеки, а не просто давнішній спогад про спів у Початковому товаристві. Вони приходять у пошуках духовного досвіду, натхнення і розуміння, які допоможуть їм розібратися зі своїми запитаннями. Вони хочуть зміцнити свою надію, торуючи шлях у цьому повному суперечок світі; і хоча на них з багатьох сторін чиниться тиск, світло в їхніх очах є сильнішим за втому від проблем у повсякденному житті.

Коли я навчався у семінарії та інституті---можу сказати, що це було дуже давно,---студенти приходили в клас, сповнені віри, або принаймні мені так здавалось. Їх не бентежили сумніви через те, що вони знаходили в Інтернеті, бо Інтернету тоді не було. Вони не переймалися сумнівами, які нав’язував би їм світ, щодо релігії, одкровення, пророків або віри в Бога.

А як щодо тих, хто дрімає на задніх рядах, уткнувшись носом в підручники? Або щодо дівчини, яка недавно відстригла геть усе волосся і навіть не підводить на вас очей? А ті двоє, які раніше входили в клас, радісно розмовляючи одне з одним, а зараз майже зовсім не спілкуються? Як щодо того чудового студента, який, здається, втратив зацікавленість в обговоренні євангелії і тепер частіше пропускає заняття, ніж відвідує? Як щодо тих, хто лише лупає очима? Їхній погляд порожній, і їх зовсім не цікавить навчання. Деякі студенти приходять до класу, відсиджують час … а потім зникають за дверима, не взявши з собою нічого---навіть Духа. Стрес, страх, спокуси, криза та розчарування заполонили їхнє дорогоцінне життя.

Чи ви колись запитуєте себе: “Що тут відбувається?” Я запитую!

Страх і відчай: ось що відбувається. Страх не бути прийнятим своїми друзями. Страх не впоратися з навчанням, з тиском і проблемами вдома, які вони не можуть вирішити. Страх, що вони нікому не можуть довіряти, і що ніхто не довіряє їм. Страх бути самотнім та страх бути серед інших людей. Страх бути тягарем для інших. Страх організованої релігії або будь-якої релігії. Страх, що немає рішення або способу втамувати їхній біль. Страх веде до збентеження та відчаю, тривоги та депресії; страх живить розчарування, яке не приносить нічого хорошого. Страх змушує вірити, що ніхто нас не зрозуміє, і, ще гірше, навіть не запитає “Що тебе бентежить?”

Страх у своїх багатьох формах, на жаль, може призвести до найжахливішого наслідку---самогубства.

Коли минулого року губернатор Юти створив робочу групу, щоб спробувати зупинити хвилю самогубств серед підлітків, він попросив Рассела M. Нельсона призначити одного з провідників Церкви на це служіння. Президент Нельсон доручив це надскладне завдання мені. Я дізнався, що ніхто не застрахований. Самогубства серед підлітків---це криза, яка торкнулася всього світу. За статистикою, нині самогубство є однією з трьох основних причин смерті молоді віком від 15 до 24 років. А це: “Спроби самогубства в 20 разів частіші за завершені самогубства”¹¹. Це, мої дорогі брати і сестри, жорстока статистика.

Ми всі повинні протидіяти цій проблемі. Ми, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, повинні взяти на себе зобов’язання зробити все можливе, щоб змінити думку, ніби самогубство---це рішення, про яке варто навіть думати. Ми повинні говорити з підлітками про самогубство і любити їх так, щоб вони не вважали його способом позбутися свого болю. Лейтмотивом життя Президента Томаса С. Монсона була фраза “рушати на порятунок”. Нам потрібно взяти на себе таке ж зобов’язання.

Саме це зробив для всіх нас Спаситель. Він прийшов нам на порятунок зі Спокутою і Він продовжує виявляти таку глибоку любов, зцілюючи нас, підбадьорюючи й даруючи нам спокій, якщо ми лише звернемося до Нього.

Ми можемо виявляти любов, якщо це саме те, що потрібно молоді, знайти їм друга, слухати їх і звертатися до них, виявляючи доброту словами або жестами. Можливо, доведеться працювати з їхніми батьками та єпископами, щоб була надана допомога психолога, коли важко, коли є депресія або інші психічні розлади. Ми можемо змінити їхнє життя на краще. Особливо схильними до самогубства є ті підлітки та неодружена молодь, у яких є проблеми зі статевою приналежністю. Вони мають бути оточені руками їхнього Спасителя і знати, що їх люблять. Дуже часто Господь прикликає нас; Він очікує, що ми будемо Його привітними, люблячими руками. Нам треба заохочувати їхніх друзів, щоб вони робили те саме.

Існує тісний зв’язок між самогубством і болем від запитань без відповідей, горем, смутком, питаннями “що якби” і “що тепер”. Ця втрата людських життів є трагедією такого масштабу, що ми, як народ, повинні допомагати новими й більш ефективними способами, щоб надавати поради, виявляти турботу і зацікавленість та бути близькими до нашої молоді й підтримувати її. Спробуйте у небезпечних обставинах просто промовити ім’я “Ісус Христос” для того, хто втратив надію. Саме промовляння Його імені, з благоговінням, може все змінити на краще у важку мить.

У деяких місцевостях трапляються так звані “низки” самогубств, коли один підліток робить такий жахливий вчинок, а інші вбачають у цьому вихід і чинять так само.

Дозвольте мені поділитися з вами історією британської дівчини, яку розповіли на каналі новин Бі-Бі-Сі у квітні 2018 року. Це історія про 16-річну дівчину, Хаті Спейрі-Саут, яка вже “зробила спробу вбити себе. І вона, ймовірно, спробувала б знову і вбила себе, якби не вчителька, яка помітила, який нещасний вигляд мала дівчина”. Троє з її друзів уже покінчили життя самогубством. Вона вже два роки страждала від глибокої депресії.

Хаті сказала: “Майже завжди я була надзвичайно сумною. І я не могла спати”. Темрява продовжувала згущатися. Її батьки розлучилися, і мама часто потрапляла в лікарню через низку проблем зі здоров’ям. Оскільки вся увага приділялася матері, ніхто не помічав, як все сумнішими стають очі Хаті. Ніхто не запитував: “Як ти з усім справляєшся? Що в тебе на душі?”

Одного разу вона прийшла до класу в жахливій футболці, а її волосся щойно було геть усе відстрижене. Вчителька запитала: “З тобою все гаразд? Як у тебе справи?”

Хаті відповіла: “Нормально”. Але на цьому вона не зупинилась. Хтось нарешті звернув на неї увагу. “Насправді, мені дуже погано,---сказала вона.--- Мені страшенно сумно. І я постійно плачу”.

Потім Хаті почала плакати і не могла зупинися, й уся косметика стікала з її обличчя. Але це було неважливо, адже тепер хтось намагався допомогти їй.

Запитання вчительки було таким простим, вона багатьох про це питала. Але вчителька подала сигнал, що вона піклується, і Хаті схопилася за цей рятувальний круг. І Хаті отримала допомогу.

Пізніше вона пояснила: “Здається, що це така дрібниця, проте неймовірно потужна---коли ви кажете дитині, що заходить до класу “Як справи?” і, знаєте, навіть якщо у відповідь вона каже лише “Нормально”, вона все одно вас почула”¹².

Мій дорогий брат Джеффрі Р. Холланд сказав: “З чим би ви не боролися, мої брати і сестри,---розумовими, емоційними, фізичними чи іншими розладами, не голосуйте проти цінності життя, намагаючись покінчити з ним! Довіряйте Богові. Тримайтеся за Його любов. Знайте, що одного дня настане світанок і всі тіні смертного життя зникнуть. Хоча ми й можемо почуватися “немов розбита посудина”, як сказав псалмоспівець, нам треба пам’ятати, що ця посудина в руках божественного гончара¹³.

Не існує критеріїв, які вкажуть, хто в групі ризику. Ці підлітки грають на тромбоні, співають у хорі, грають у футбольній команді або працюють у магазині після уроків. Вони ходять до церкви---деякі з них---вони дружать з тими, хто відвідує ваші уроки, хоча дехто вже давно не цікавиться релігією. Але є дещо спільне: розчарування, провалений іспит, розрив стосунків, постійне цькування, надмірне навантаження в школі й те, що можна назвати підлітковими стражданнями.

Церква серйозно поставилася до проблеми підліткових самогубств і створила сайт з інформацією, розмістила там відео, допоміжні матеріали для тих, хто почувається самотньо, номери телефонів довіри та переліки тривожних сигналів, які, як у випадку з Хаті, є благанням про допомогу.

Будь ласка, ознайомтеся з цими матеріалами і ви зможете краще виконувати своє покликання “вчителя від Бога”¹⁴.

Як нам пояснити людині, яка страждає, що Господь знає, що вона відчуває? Він узяв на Себе ваші дуже особисті проблеми та помилки. Він поніс їх заради вас, щоб у вас був Хтось, хто служитиме вам з повним розумінням того, де і чому у вас болить.

Глибше розуміння Ісуса Христа допоможе тим, хто втрачає надію. Його любов до них і величне й піднесене місце, яке Він підготував для них у вічностях---це послання надії. Він любить їх. Їм треба це знати. У Писаннях сказано: “Я, Господь, з вами і стоятиму біля вас”¹⁵. Його обіцяння бути поряд---це не просто пусті слова, прибережені для тих, в кого немає жодної проблеми або хто є членом ради семінарії. Він буде поруч з кожним юнаком або дівчиною, по суті з кожним з нас, у найважчий для нас час. Це сила Спокути, і нам треба навчати про неї з могутністю, щоб вона сягнула тих, хто страждає.

Допоможіть студентам знайти “вірш-оберіг”, який вони зможуть згадувати у небезпечних ситуаціях або коли їм потрібна сила, щоб зупинитись. Наприклад: “Будьте в доброму гуморі і не бійтеся, бо Я, Господь, з вами і стоятиму біля вас”¹⁶.

Життя завжди було сповнено труднощів. Ніхто не є застрахованим. Ні ви, ні я, ні вони. Деякі юнаки та дівчата страждають, бо думають, що вони єдині, хто має труднощі. Їм здається, що всі інші не мають жодних проблем. Вони помилково повірили, що, якщо вивчаєш Писання, виконуєш заповіді та молишся щодня, то страждання, сум’яття, нестача популярності та нещасні випадки тебе оминуть. Та це просто не відбувається таким чином. Випробування приходять до кожного з нас.

Проблеми, виклики, випробування, страждання, труднощі, горе---як хочете, так і називайте,---це частина смертного життя, призначена зробити нас сильнішими та міцнішими. Благословення в тому, що завдяки Спокуті Ісуса Христа ми все одно можемо “бути в доброму гуморі”¹⁷.

Не дозволяйте, щоб у навчанні євангелії, вимоги стали важливішими за силу Духа, Який торкається і підбадьорює ваших студентів. Готуйте їх отримувати натхнення і діяти згідно з ним. Готуйте їх отримувати особисте одкровення, як наголосив Президент Нельсон¹⁸.

Отримуючи їх, вони пізнають диво Господнього проводу і скерування---дуже реальний вияв Його любові.

Чому я вирішив говорити про самогубство та його поплічників---страх, самотність, розпач, тривогу та біль---на такому благоговійному заході як цей? Тому що ви, дорогі брати і сестри,---рятувальники, а якщо ні, то я запрошую вас ними бути. Самогубство і його похмурі поплічники є реальними. Вони є лихом, що поширюється серед нашої молоді, вони змушують навіть найобраніших, які є молодими і сповненими надій, повірити, що їхнє життя немає сенсу. Ніщо не може бути більш далеким від істини.

молодь стоїть у колі й тримається за руки

Життя крихке. Ми не знаємо, коли з кимось відбудеться щось таке, що стане для нас повною несподіванкою. Ми відчуваємо себе не готовими і не розуміємо, що робити. Але, якщо вони виросли в сім’ї, де є сімейні молитви, вивчення Писань і домашні сімейній вечори, тоді доступно більше засобів щоб їх стримати. Проте, будь ласка, не зробіть помилкових висновків, що, якщо дитина все це робила у своїй сім’ї, то їй нічого не загрожує. Якось члени родини одного юнака під час сімейного домашнього вечора мали написати, що для кожного з них є найважливішим. Цей 14-річний хлопець, у якого все, як здавалося, було чудово, написав: “Знати, що хтось завжди поряд”.

У мене є друг, який не відвідував семінарію аж до випускного класу школи. Він не ходив до церкви; він не був там з 13 років. Він добре співав і вирішив пройти конкурс, щоб потрапити до хору семінарії. Він навіть пройшов. (Всі проходять в хор семінарії!) Він не пам’ятає жодного уроку в класі. Проте, щоразу, коли вони співали, Дух наповнював кімнату, і він знав, що атмосфера тут відрізняється від тієї, що панує, коли виступає шкільний хор, в якому він співав. Він відчував щось, чого ніколи не відчував раніше. Він відчував Духа. Оскільки його батьки розлучилися і вдома ніхто не навчав його євангелії, він не знав, як відчувається Дух. Він почав цінити Його і покладатися на Нього. Він має тверде свідчення про євангелію Ісуса Христа, тому що “хтось був завжди поряд”. Пройшло багато років, а він досі часто спілкується зі своїм учителем семінарії, який був “учителем від Бога”¹⁹.

Для тих, кого ви навчаєте, у кого немає групи підтримки---того зміцнення вдома,---ваше навчання стає критично важливим для їхнього благополуччя. Можливо, це ті, хто приватно ставить запитання просто, щоб продовжити обговорення євангелії, бо це єдиний час протягом дня, коли вони відчувають цей духовний зв’язок. Будь ласка, цінуйте ці нагоди і приділяйте для них час.

Зцілення приходить через Спасителя, який “спустився нижче всього”²⁰, щоб Він міг знати, “будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах”²¹.

Згадайте, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей кількома рибами і хлібинами, які взяв у юнака, а потім усамітнено пішов на гору, щоб помолитися. Його учні перепливали Галілейське море, і серед ночі до них по воді пішов Ісус. Побачивши Його, вони “від страху закричали”²², а Він відповів: “Заспокойтесь, це Я, не лякайтеся!”²³

Коли тієї ночі Петро сміливо перестрибнув через борт човна, відгукнувшись на запрошення Господа, і почав йти по воді, він був спокійний, доки не подивився вниз і не звернув увагу на неспокійне, бурхливе море. Тоді він закричав від страху.

Ісус простягнув йому руку не з глузуванням, але зі співчуттям. Описуючи нашу нерішучість, Мороній каже: “Нехай Христос підносить тебе і нехай Його страждання і смерть … і Його милість і довготерпіння, і надія на Його славу і вічне життя покоїться у свідомості твоїй завжди”²⁴.

Він звертався до нас, брати і сестри, тому що ми всі йдемо по воді.

В іншій історії із Нового Заповіту група людей зібралася навколо “розслабленого, що на ложі лежав”²⁵. Господь Ісус глянув на хворого і відчув віру тих, хто його оточував, а тоді сказав: “Будь бадьорий!”²⁶

У цьому останньому розподілі Ісус Христос звернувся через Джозефа Сміта до Своїх слуг, які вирушили на місії і стикалися з небезпекою й бідами, кажучи: “Будьте в доброму гуморі, малі діти; бо Я серед вас”²⁷.

Джозеф Сміт побачив у видінні апостолів на їхній місії в Англії. Вони “стояли разом у колі, дуже втомлені, у рваному одязі, з набряклими ногами, опущеними додолу очима, й Ісус стояв серед них, і вони Його не бачили. Спаситель подивився на них і заплакав”²⁸.

Ви бачите закономірність? Уможливлююча сила Христа виявляється просто в тому, що Він завжди поруч. Що б не трапилось, Він буде з нами, Він заспокоїть нас і зцілить, якщо ми прийдемо до Нього і покладемося на Його силу спасти нас. Найчастіше Він зцілює поранені серця. Як це відбувається, запитуємо ми? Силою Спокути, яка діє в нашому житті сьогодні---не в кінці перед останнім судом, а кожного дня, коли ми намагаємося бути схожими на Нього, любити те, що Він любить, йти за Його вибраними пророками.

Коли я вивчаю тему Спокути, я намагаюсь уявити жахливий стан, в якому Спаситель став на коліна в саду Гефсиманському. І Він молився, “благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!”²⁹ Про Своє страждання Він сказав: “Настільки тяжкими, ти й не знаєш, наскільки винятковими, ти й не знаєш, так, як важко їх зносити, ти й не знаєш”³⁰. Наша молодь повинна розуміти це величне твердження.

“І Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили”³¹.

Коли в Нього була потреба, коли Він брав на Себе тягар усіх наших гріхів, наших невдалих днів, наших слабкостей і розчарувань, явився ангел, щоб утішити Його. У важкі для вас часи, брати і сестри, Господь робив так, щоб були “ангел[и]---навколо вас, щоб підтримувати вас”³². Любі вчителі, ви можете бути цими ангелами.

Раніше Спаситель на Останній вечері пояснив Свою місію і пообіцяв спокій, кажучи: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!”³³ Він був такий впевнений в тому, що чекало попереду, такий впевнений, що виконає Свою роль у плані спасіння, що Він підбадьорював Своїх учнів: “Будьте відважні”.

Старійшина Ніл А. Максвелл зазначив: “На Ісуса очікувала агонія Гефсиманії, уявити яку неможливо; наблизилась мить Юдиної зради. Потім буде арешт Ісуса і висунення обвинувачення; втеча Дванадцятьох, ніби овець; жахливе бичування Спасителя; судилище; верескливі вигуки натовпу---звільнити Варавву замість Ісуса; а потім жахливе розп’яття на Голгофі. Що ж тут мало бути джерелом відваги? Саме те, про що сказав Ісус: Я світ переміг! Спокута незабаром мала стати реальністю. Воскресіння всього людства було гарантовано. Зі смертю мало бути покінчено--- Сатана не зміг зупинити Спокуту”³⁴.

Ми можемо навчати істині, проголошеній Президентом Расселом М. Нельсоном: “Без нескінченної Спокути нашого Викупителя ні в кого з нас не було б надії повернутися колись до нашого Небесного Батька. Без Його Воскресіння все скінчилось би смертю. Спокута нашого Спасителя уможливила вічне життя і зробила безсмертя реальністю для кожного”³⁵.

Подумайте, як ви можете допомогти вашим студентам осягнути силу Спасителя, Його любов до всіх нас і повагу до божественного плану Батька. Моліться, щоб допомогти їм пізнати, що Спокута Ісуса Христа призначена для них і що це означає в їхньому дуже складному житті.

Заохочуйте до служіння в Божому царстві, яке приносить із собою Духа Бога.

Кілька років я служив у Храмовому відділі Церкви і був там одним з керівників, й мені подобалося відвідувати храм і бачити черги юнаків і дівчат, які приходили виконувати хрищення за померлих. Наголошуючи під час уроків на силі храму, ви тим самим підкріплюєте цю чудову перспективу: що вони мають пізнати Ісуса Христа, пізнати, що Він є джерелом їхньої відваги й “доброго гумору”.

Я вдячний за збільшення кількості молоді, яка недавно отримала ендаумент і служить храмовими працівниками. Усі одягнені в біле, в тихому і спокійному оточенні, вони стоять на святій землі і свідчать про Нього, що він був, що Він є, і що Він має прийти³⁶. Наше служіння Господу в храмах є винятковим способом відчути, що Спаситель поряд.

Заохочуйте своїх студентів завжди мати діючу храмову рекомендацію---чи то обмеженої дії, чи звичайну, залежно від їхнього віку і обставин,---і потім ділитися відчуттями щодо відвідування храму, одкровення та натхнення, які приходять, коли вони сягають за межі цього життя заради “того, що від кращого”³⁷, служачи тим, хто не може виконати обряди за себе.

Наш дорогий Президент Нельсон сказав: “Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння … та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається---або не відбувається---у нашому житті”³⁸.

Коли мене висвячували в апостоли, наш дорогий Президент Монсон сказав, що я стану особливим свідком імені Ісуса Христа в усьому світі. Я серйозно поставився до цього завдання. Я інтенсивно вивчав Писання, шукаючи імена і титули Господа. Усі імена і титули, якими я з вами поділюсь, узяті з Писань та нагадують нам про нашу надію на Нього. Він---це:

Надія Ізраїлева³⁹.
Зоря ясна і досвітня⁴⁰.
Добрий Пастир⁴¹.
Порадник⁴².
Князь миру⁴³.
Спаситель⁴⁴.
Світло для світу⁴⁵.
Первосвященик майбутнього доброго⁴⁶.
Владний спасати⁴⁷.
Той, Хто має всю владу⁴⁸.

Вплив Христа охоплює все. Він поряд, коли ми спотикаємося і намагаємося рухатися вперед. І, якщо ми робимо помилки, Його “світло, що сяє у темряві”⁴⁹---а це ще одне Його ім’я---стає яскравішим, ніж будь-коли. Він любить нас у найкращі та найважчі для нас години.

Учням Ісуса Христа не потрібно здогадуватися, чого Він очікує. Він показав чудовий приклад для наслідування. Наслідуючи Його, ми вчимося любити те, що любить Він. Коли щотижня ми оновлюємо наші завіти з Ним, приймаючи святе причастя, то глибше розуміємо Його як Викупителя світу⁵⁰, Духа істини⁵¹ і Слово⁵².

Навчайте своїх студентів про силу причастя, особливо тих, у кого слабка віра, і тих, хто не усвідомлює важливості цього обряду. Говоріть про слова з молитви благословення причастя: “Щоб Його Дух міг завжди бути з [нами]”⁵³, аби по-справжньому отримувати цілющу силу Ісуса Христа через Його Спокуту.

Крім того, Спаситель, говорячи про Себе, використовував фрази, в яких розкривалася Його божественна природа і вічні ролі, наприклад:

“Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”⁵⁴.
“Я можу зробити вас святими”⁵⁵.
“Я виконую волю [Батька]”⁵⁶.
“Я, Господь, … з радістю шаную тих, хто служить Мені”⁵⁷.
“Моєї благодаті достатньо для вас”⁵⁸.
“Ти матимеш мир у Мені”⁵⁹.
“Не бійтеся, … бо ви Мої”⁶⁰.

Любі друзі, брати і сестри, це Спаситель, Якого я знаю, люблю і шаную всім своїм серцем. З глибини душі я свідчу про Нього та Його доброту і милість. Він обіцяв: “Ви Мої друзі, і ви матимете успадкування зі Мною”⁶¹.

Насправді, брати і сестри, вихід є завжди---це Ісус Христос. Коли ми усвідомлюємо Його місію та Його євангелію, наша любов до Нього і віра в Нього й те, що ми покладаємося на Нього, дають нам силу.

Це добре описано Геламаном: “Памʼятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”⁶².

Я залишаю своє благословення, щоб ви відчували любов Господа у своєму житті й допомагали вашим студентам відчути її. Я благословляю вас мати надію, спокій, відвагу і бути у “доброму гуморі”, щоб Дух Господа міг бути з вами, надихати вас і підносити. Я благословляю, щоб ви слухали своїх студентів, відчували те, що вони не кажуть вголос, і те, що вони виражають, та мали натхнення розуміти, що Господь хоче, аби ви зробили. Я благословляю ваші сім’ї, ваших дружин і чоловіків. Знайте, що ми з Братами шануємо й любимо вас, і покладаємося на вас у вашій важливій роботі з приведення душ до Ісуса Христа. Нехай ви завжди відчуватимете, що Господь стоїть поряд з вами, коли ви свідчите про Нього---Спасителя світу. Вихід є завжди---це Ісус Христос.

В ім’я Ісуса Христа, амінь.