Скерування у подорожі
Вечір з генеральним авторитетом
Середа, 5 лютого 2020 р.
Ми дуже вдячні за можливість бути з вами цього вечора. Ми з Джилл останні чотири роки виконували доручення зі служиння чудовим людям Європи і були дуже здивовані й раді, коли Президент Нельсон попросив нас повернутися до ЦСО. Бути в тісному контакті з вами, хто докладає так багато зусиль і всім серцем прагне допомагати молоді вивчати євангелію Ісуса Христа та жити за нею, це наче повернутися додому.
Спостерігаючи за зигзагами і поворотами у нашій власній подорожі життям та подорожах інших людей, я думав про нашу подорож до вічного життя. Для тих з нас, хто приймає Ісуса Христа і Його Спокуту, взірець для нашого життя є схожим. Ми виявляємо віру в Спасителя і наслідуємо Його, незважаючи на труднощі. Ми каємося у наших гріхах, отримуємо необхідні обряди і терпимо до кінця. Але деталі життя кожної людини дуже різні, і виклики, з якими ми стикаємося, відрізняються у різних людей.
Подумайте про подорож сім’ї Легія до обіцяної землі. Їхня унікальна подорож може навести на деякі думки щодо наших подорожей. Вони знали, що направляються до обіцяної землі, але не знали всього ні про місце призначення, ні про те, як саме туди потрапити. Під час подорожі вони стикалися з серйозними випробуваннями. Навіть Нефій, який не ремствував, пояснив, що вони “зазнали багатьох страждань і багатьох труднощів, так багато, що й описати [їм] це неможливо”1.
У дорозі вони отримували скерування. Дійсно, Легію вночі було сказано, що “йому наступного дня [слід] вирушити у пустиню.”2. Наступного ранку біля дверей свого намету він знайшов Ліягону, через яку надавалося божественне скерування під час їхньої подорожі. Але те, що у них була Ліягона, не змінило географії між місцем, де були вони, і їхньою обіцяною землею. Завдяки їй не зменшилися розміри Аравійського півострова чи морів, які їм потрібно було перетнути. Їм все ще потрібно було рухатися вперед, долаючи труднощі, притаманні їхній епічній подорожі. Але Ліягона дійсно скеровувала їх “до родючіших земель пустині”3 і, якщо вони не були ледачими, вона допомагала їм йти прямим шляхом4.
Ламан і Лемуїл ремствували через труднощі, яких зазнавали у подорожі. Вони самі створювали деякі з цих труднощів. Втім, навіть якщо вони дотримувалися вказівок і подорожували правильно, їм все одно доводилося їсти сире м’ясо і днями знаходитися під сліпучим сонцем пустині. Подібно до того, як це було з Ламаном і Лемуїлом, людям іноді здається, що вони не стикнуться з труднощами, що, якщо вони чинять правильно, все буде легко. Але так не буває. Насправді це означає, що нас може бути зміцнено і скеровано, але не означає, що ми не зазнаємо випробувань.
Хоча вони просувалися групою, для кожного з них це також була індивідуальна подорож. Хоча у своїй подорожі вони рухалися до одного й того ж фізичного місця, їхні індивідуальні вічні траєкторії дуже відрізнялися і визначалися їхніми особистими рішеннями та діями у дорозі.
Кожен з нас здійснює індивідуальну й індивідуалізовану подорож цим життям, але ми також розділяємо частини цієї подорожі з іншими. Наприклад, ми здійснюємо спільну подорож, докладаючи наших зусиль в семінаріях та інститутах релігії і в церковній освіті. У нас є мета; загалом ми знаємо, куди прямуємо, але не знаємо про всі перешкоди або кожну з подробиць шляху, що веде туди.
Кожен з нас вибирає, як ми будемо подорожувати з групою. Ми можемо ремствувати. Ми можемо радіти. Ми можемо бути вдячними, навіть у вирі випробувань. Для декого зміни у політиці Церкви або процедурах можуть бути викликом. Я був дуже радий бачити, як семінарія та інститут реагують на натхненні зміни, якими наголошується на зосередженому на домівці й підтримуваному Церквою вивченні євангелії.
Перед нами будуть поставати виклики, вони є і зараз. Діючи за скеруванням від Господа, ми можемо подолати ці виклики і навчитися з них. Пророк Джозеф Сміт сказав: “Було абсолютно очевидним, що Господь давав нам сил пропорційно роботі, яку слід було виконувати, і міць у відповідності до тієї боротьби, яку ми мали вести, а також благодать і допомогу, залежно від наших потреб”5.
Ми отримуємо скерування, яке допомагає нам вибирати найпряміший маршрут і просуватися більш родючими місцями пустині у нашій подорожі. Ми маємо скерування від пророків. Я знаю, що нас ведуть пророки, провидці і одкровителі. Яке це благословення! Нас направляє Церковне правління освіти, і у нас також є брат Уебб, його співробітники та інші натхненні провідники. Крім того, кожен з нас має право на особисте скерування, коли ми стикаємося з конкретними проблемами у виконанні наших індивідувальних завдань.
І Церковне правління освіти, і виконавчий комітет цього правління проводять щомісячні збори. На цих зборах ми отримуємо скерування і поради. Ми також благословенні щорічним “Вечором з генеральним авторитетом”, і впродовж років ми отримували дуже корисне та конкретне скерування, призначене допомогти нам у нашій подорожі---і як організації, і особисто.
Я молюся, щоб ми могли бути відкритими до скерування і настанов від Господа. Я знаю, що Він живий і допоможе, і скерує нас.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.