Бібліотека
Вчителі, що прийшли від Бога


Вчителі, що прийшли від Бога

Вечір зі старійшиною М. Расселом Баллардом

Звернення до релігійних освітян Системи церковної освіти • 26 лютого 2016 р. • Скинія в Солт-Лейку

Мої дорогі брати та сестри, я дуже вдячний за можливість бути з вами сьогодні. Я хочу виразити особливу вдячність усім вчителям та їхнім чоловікам і дружинам, і всім тим, хто підтримує тих, хто навчає. У мене є зять, який навчає ранкову семінарію, і тому я знаю про жертву і відданість необхідні для того, щоб навчати ранкову семінарію, і я бачив вплив, який мають викладачі на підростаюче покоління, включаючи моїх онуків. Нехай Бог благословить вас за все, що ви робите.

Минулого серпня я говорив з вами про нашу потребу зрости до рівня великої відповідальності, що лежить на нас. Нам треба навчати підростаюче покоління глибше і потужніше, ніж ми коли-небудь робили до цього. І це означає, що нам усім необхідно бути кращими і працювати краще, ніж ми коли-небудь робили.

Коли я думав про цей обов’язок, даний Господом, та про можливість сказати декілька слів сьогодні ввечері, я згадав розповідь про візит Никодима до Спасителя вночі, як це записано в третьому розділі від Івана. Никодим сказав: “Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде”1.

Ця заява не просто проголосила, ким був Ісус---учителем, що прийшов від Бога---а також, що роблять вчителі, які прийшли від Бога: вони чинять чудеса в житті тих, кого навчають, оскільки Бог з ними.

Я дуже добре знаю такого вчителя. Сьогодні ввечері я хочу поділитися з вами притчею про неї. Вона називається “Притча про керівника ясельної групи”.

Одну сестру покликали як керівника ясельної групи в її приході. Вона добре вчилася в університеті і у неї було багато ідей стосовно заходів та поробок, які можуть робити діти. Вона вирішила зробити ясельну групу показовим прикладом.

Через декілька тижнів сестра занепала духом. Ясельна група була тягарем. Вона боялася бути з дітьми. Незважаючи на всі її плани, діти метушилися, кричали й ігнорували її щотижня. Нічого не спрацьовувало. Щотижня вона поверталася додому в сльозах.

В розпачі вона вигукнула: “Я зробила все, що змогла! Що ще я можу зробити?”

Їй в голову прийшла думка: “Спитай Небесного Батька, що тобі слід робити”. Витираючи сльози, вона стала на коліна. Вона молилася про ясельну групу, її сподівання, її розпач та її розчарування. Вона молилася про Його допомогу та провід.

Небесний Батько відповів на її молитву. Сильне враження прийшло до неї: “Твої плани уроків зосереджені на тобі. Натомість зосередься на дітях; навчися розуміти їх і любити їх”.

Це була хороша порада, хороше послання, проте їх важко було чути. Сестра знала, що їй треба покаятися. Їй необхідно було знайти інше ставлення та підхід до ясельної групи. Вона молилася і вивчала Писання, щоб отримати натхнення.

Коли наступної неділі сестра пішла до ясельної групи, у неї не було відчуття страху. Вона довіряла Господу. Вона зустріла дітей біля дверей, опустилася на коліна до їх рівня і привітала їх поіменно. Вона говорила з ними про їхні сім’ї, їхню улюблену їжу і багато чого іншого. Вона знайшла час для співу і також читала їм історії. Деякі діти кричали і метушилися, проте того тижня у ясельній групі була інша атмосфера. І коли все закінчилося, сестра була виснаженою, проте не в сльозах.

Поволі, коли ця хороша сестра пізнала дітей краще, її почуття щодо них змінилися. Керівник ясельної групи з нетерпінням чекала неділь. Вона була дуже рада і щаслива бути з її дітьми з ясельної групи. Вона любила їх.

І … натхнення прийшло. Одного тижня вона взяла з собою до ясельної групи фотокамеру і сфотографувала кожну дитину. Вона підготувала дошку для фотографій, прикріпила фотографію кожної дитини на неї і приносила цю дошку з собою до ясельної групи щотижня. Дітям було дуже до вподоби бачити себе на дошці. Вони не просто почувалися важливими; вони відчували, що їх люблять.

Через деякий час керівник ясельної групи використала свої вправи і свої проекти, щоб навчати дітей. Дітям вони дуже сподобалися. Насправді дітям так подобалася ясельна група, що вони бігли до кімнати ясельної групи після причасних зборів. Дітям дуже подобалося в ясельній групі. Вони любили керівника ясельної групи і вона любила їх.

Є багато принципів, яких ми можемо навчитися з цієї притчі. Найважливішим є віра в Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа. Саме віра вчителя змусила її стати на коліна в молитві, віра, що мотивувала її покаяння, та віра, що надихнула її діяти не знаючи точно, що саме їй слід робити. Віра є першим принципом.

Другий---це надія. Маленьким дітям може бути важко знаходитися в ясельній групі. Вони можуть відчувати страх або самотність, або те, що їх покинули. Вони можуть намагатися знайти вихід. У керівника ясельної групи були такі ж відчуття, проте вона працювала над ними, і вона знала, що є надія на Христа. Її надія була “живою”, “яскравою” і “блискучою”, і діти відчували це.

Третій принцип---покірність. Гордість і надія на рамено плоті є професійним ризиком для вчителя. Покірність---бути в змозі навчатися---є великим антидотом проти гордості. Керівник ясельної групи діяла з вірою в Христа, щоб скорити себе перед Небесним Батьком. Він просвітив її і благословив її мудрістю через силу Святого Духа.

Четвертий принцип---це любов, чиста любов Христа. Спочатку було важко любити дітей. Але керівник ясельної групи мала віру в Христа, і вона просувалася вперед покірливо з надією на Нього, щоб любити тих дітей. Бог благословив її чистою любов’ю Христа і діти відчули її. Дійсно керівник ясельної групи встановила відносини милосердя з тими дітьми. Ці відносини стали духовними каналами, через які могли протікати навчання, заохочення та надія.

Брати і сестри, я молюся про Божі благословення для нас, щоб ми всі, не важливо, де ми вчимо, могли діяти на основі цих принципів віри, надії, покірливості і любові з ще більшою старанністю, сміливістю і терпеливістю, ніж раніше. Я знаю, що, якщо ми будемо це робити, милість Христа буде з нами і ми дійсно будемо вчителями, що прийшли від Бога, творячи чудеса в житті наших учнів. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.

Роздрукувати