Божественні дари
Президент Рассел М. Нельсон
6 грудня 2020 р.
Мої дорогі брати і сестри, це був чудовий вечір. Нас надихали прекрасні музика і послання. Сестра Крейвен розчулила наші серця своїми думками про небесні обійми і теплі пледи втішення. Старійшина Нільсен зворушив нас, розповівши про життя свого батька, який, знаходячись на військовій службі, не міг бути вдома на Різдво три роки поспіль. Старійшина Холланд надихнув нас, навчаючи про життя Спасителя світу.
Я хотів би скористатися цією нагодою, щоб подякувати вам за те, що ви відгукнулися на мій недавній заклик заполонити соціальні медіа, немов потопом, словами вдячності за наші численні благословення. Відгукнулися мільйони людей. І я особливо вдячний за те, що ви продовжуєте щодня молитися нашому Небесному Батьку, щоб подякувати Йому за Його скерування, захист, натхнення і, найголовніше, за дар Його Улюбленого Сина, Ісуса Христа.
Різдво пробуджує чудові спогади. Тільки рік тому ми з Венді мали нагоду зустрітися на свята з чудовою дівчинкою Клер Кросбі, яка виконала улюблену різдвяну пісню. Дозвольте мені поділитися з вами фрагментом того запису, зробленого нами для ініціативи “Освітити цей світ”1.
Як нагадав нам старійшина Холланд, дійсно, та благословенна ніч понад дві тисячі років тому стала святою завдяки народженню Того, Хто був висвячений наперед принести мир на цю землю і надихати на те, щоб у людях була добра воля2. Ісус Христос народився, щоб благословити всіх людей, які жили в минулому, живуть зараз і житимуть в майбутньому.
Навіть співаючи “Тиху ніч”, ми знаємо, що життя цього Дитя з Віфлеєму не розпочалося там і не завершилося на Голгофі. У доземному житті Ісус був помазаний Своїм Батьком бути Месією, Христом, Спасителем і Викупителем всього людства. Він був висвячений наперед, щоб спокутувати нас. “Він був ранений за наші гріхи і за наші провини Він мучений був”3. Він прийшов, щоб зробити безсмертя реальним і вічне життя можливим для всіх, хто жив, живе та житиме в майбутньому на землі4.
Це означає, що кожен з нас воскресне—включно з тими, дорогими для вас людьми, які померли протягом цього важкого року і які нині живуть по той бік завіси. Це означає, що кожен з нас може продовжувати розвиватися. Це означає, що ми можемо сподіватися на краще.
Чи замислювалися ви коли-небудь, чому Господь вибрав народитися там, де Він народився? Він міг би народитися будь-де на землі. Втім Він вибрав ту саму землю, яку Він зробив святою.
Ісус народився у Віфлеємі. Давньоєврейською мовою це слово—бет лехем, означає “дім хліба”. Як же доречно те, що Він, “хліб життя”5, прийде з “дому хліба”.
Він народився у скромній обстановці серед тварин. Там “Агнець Божий”6 народився у Пасхальну пору серед тварин, уготованих для пасхальної жертви. І одного дня Він буде “як ягня … проваджений … на заколення”7. Він був водночас і Агнцем, і Пастирем.
Коли народився Той, Кого названо “Добрим Пастирем”8, пастухи були першими, кого сповістили про Його святе народження9.
Коли народився Той, Кого названо “зорею ясною і досвітньою”10, на небесах з’явилася нова зірка11.
Коли народився Той, Хто називав Себе “Світлом для світу”12, темрява зникла по всьому світу, і це було ознакою Його святого народження13.
Ісуса було охрищено у найнижче розташованій з усіх на землі водоймі з прісною водою, що символізувало глибини, у які Він зійде, щоб спасти нас, і з яких Він піднесеться над усім, знову ж таки, щоб спасти нас14. Своїм прикладом Він навчав, що ми теж можемо піднестися над глибинами викликів, що постали перед нами—над нашими сумом, слабкістю і хвилюваннями, щоб сягнути висот нашого славетного потенціалу і божественної долі. Усе це уможливлюється завдяки Його милості й благодаті.
У сухій і сповненій курявою пустині Спаситель навчав уроків, засвоїти які повною мірою можуть лише ті, хто знав, що означає бути змученими спрагою.
Жінку біля криниці Ісус навчав:
“Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову.
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”15.
Цей уривок з Писань нагадує мені про зворушливий духовний досвід, який я отримав зі старійшиною Марком Е. Петерсеном16. Тоді він був членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і ще до мого покликання у цей кворум я мав привілей супроводжувати його в Святу Землю під час подорожі, яка, як виявилось, стала останньою в його земному житті.
Старійшина Петерсен був тяжко хворий на рак. Протягом довгої і болісної для нього ночі я робив усе, що в моїх силах, щоб полегшити його страждання. Я бачив, що він був в змозі їсти і пити лише дуже потроху. На наступний день було заплановано його довгий виступ.
Настав ранок. Старійшина Петерсен мужньо пішов на північне узбережжя Галілейського моря, де на нього чекало велике зібрання. Він вирішив навчати зі Спасителевої Проповіді на горі. Коли старійшина Петерсен процитував уривок: “Блаженні голодні та спрагнені правди”17, йому на очі навернулися сльози. Він відклав свої замітки, підвів очі й запитав: “Чи знаєте ви, як це воно насправді бути голодними та спрагненими?” Я знав, що він дійсно це знає. Потім він навчав: “Якщо ви можете дійсно відчувати голод і спрагу за праведністю, тоді ви можете стати більш подібними до Христа”. Старійшина Петерсен був живим прикладом цього. Невдовзі після того його смертне життя добігло кінця18.
Щоразу, коли я роздумую про голод і спрагу за праведністю, я згадую про те, як цей шанований апостол присвятив одну зі своїх останніх проповідей тому, щоб навчити, що дійсно означає шукати Господа Ісуса Христа, відчувати голод і спрагу за праведністю, щоб стати більш подібними до Нього.
Цього року ми з сестрою Нельсон заздалегідь почали працювати над підготовкою до того, щоб на Різдво виявити любов нашим рідним. На початку листопада Венді оголосила, що ми готові до Різдва. Я відразу відповів: “О, як добре! Тепер ми можемо зосередитися на Спасителі”.
Упродовж цього безпрецедентного року, коли майже кожна людина у світі зазнала впливу глобальної пандемії, немає нічого більш важливого, що ми можемо робити цієї Різдвяної пори, ніж зосередитися на Спасителі та на дарі того, що Його життя дійсно означає для кожного з нас.
Наш люблячий Небесний Батько так “полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”19.
Потім Син Божий пообіцяв нам, що “кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре”20. Які це невимовні, незрівнянні дари від Батька і Сина!
Я дякую Богові за дар Його Улюбленого Сина. І я дякую нашому Господу Ісусу Христу за Його незрівнянні жертву і місію. Під час Свого Першого пришестя Ісус прийшов майже непомітно. Але під час Його Другого пришестя “з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло”21. Тоді Він “правитиме як Цар над царями і царюватиме як Господь над панами”22.
Нині, як уповноважений слуга Спасителя, я хотів би прикликати благословення на кожного з вас, мої улюблені брати і сестри. Хай будете ви і будуть ваші сім’ї благословенні миром, кращою здатністю чути голос Господа і отримувати одкровення зі все більшою спроможністю відчувати, як сильно наш Батько і Його Син люблять вас, дбають про вас і готові скеровувати всіх, хто Їх шукає. Я додаю свої слова до слів Моронія і “хотів [би] порадити вам шукати Цього Христа, про Якого пророки й апостоли писали, щоб благодать Бога Батька, і також Господа Ісуса Христа, і Святого Духа, … могла бути і жити в вас завжди”23. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.