Ісус же сказав їм: “Я хліб життя”
Духовний вечір зі старійшиною Геррітом В. Гонгом
Звернення до релігійних освітян ЦСО • 17 лютого 2017 • Солт-Лейкська Скинія
Дорогі брати і сестри, це особливий привілей, зібратися разом цього вечора. Я вдячний багатьом з вас за ваші послання, сповнені доброти, любові та підтримки. Цього вечора, коли ми говоримо про Христа, втішаємося в Христі1, дізнаємося про Христа, я молюся про те, щоб ми могли з благоговінням наближатися до Нього.
Члени сім’ї та подружжя, для мене честь---бути з вами. Ви---наче приправа у нашому житті. Ви додаєте смаку до нашого життя. Ви рано прокидаєтеся, пізно лягаєте і ви живете з вірою у кожному кроці. Дякую вам за все, що ви робите.
Завдання бути промовцем на Вечорі з генеральним авторитетом приходить у вигляді листа, підписаного Президентом Томасом С. Монсоном, президентом Генрі Б. Айрінгом та президентом Дітером Ф. Ухтдорфом. Я відчував любов нашого Першого Президентства до кожного з вас, коли вони просили Господа благословити і надихнути наш внесок цього вечора.
Коли я тільки отримав це доручення, я попросив старійшину Кіма Кларка і брата Чада Уебба розказати мені про вас, наших вчителів семінарій та інститутів, місіонерів і працівників ЦСО по всьому світу.
Я дізнався, що 45 731 покликаних вчителів семінарії та інституту і місіонерів навчають у 133 країнах світу: серед вас 34 527 служать за межами Сполучених Штатів; 11 204 з вас служать у Сполучених Штатах. Разом ви щороку присвячуєте 20 807 605 годин євангельському служінню. Дякую вам!
Я дізнався, що 2 878 працівників семінарій та інститутів релігії служать у 129 країнах: з них 1 849 працюють у Сполучених Штатах, а 1 029---за межами Сполучених Штатів. Ви з вірою служите у країнах світу в буквальному сенсі від А (Албанія) до Я (Японія)---а також у Ботсвані, Болгарії, Замбії, Литві, Мозамбіку, Угорщині і в багатьох інших між ними. Дякую вам!
Дехто з вас навчав протягом багатьох років. Наприклад, сестра Енід Мей в Британській Колумбії недавно була звільнена від покликання після того, як навчала у семінарії протягом 35 років. Сестра Мей навчала 9 з 10 її власних дітей, 2-х онуків і свого нинішнього єпископа. Сестра Мей сказала, що молилася, аби її машина дотягла до кінця кожного навчального року. В останній день навчання сестри Мей у семінарії, коли вона заїжджала до себе додому, в її машині нарешті зламалася трансмісія.
Інші з вас лише починають навчати. Наприклад, сестра Янг Донгран у Кореї та сестра Йоханна Меркадер у Домініканській Республіці, які почали навчати цього року лише через шість тижнів після свого приєднання до Церкви.
Сестра Маргарет Масаї в Кенії почала навчати в семінарії лише через кілька тижнів після того, як приєдналася до Церкви. Сестра Масаї смиренно каже, що її студенти, багато з яких народилися в Церкві, навчали її і допомогли створити євангельську основу, яка благословила 17 років її навчання в семінарії.
Ви навчаєте і служите у кожному кліматі, в різних умовах, студентів різного походження, у великих і маленьких класах.
Брат Бенджамін Хедфілд навчає на Північному полюсі, на Алясці, а сестра Лорена Тоссен навчає в Ушуайї, недалеко від Антарктики, де знаходиться Південний полюс.
По середам, в інституті Солт-Лейкського університету, брат Джаред Халверсон навчає майже 400 студентів. Я запитав брата Халверсона, як у нього це виходить. Він сказав: “Я навчаю їх як групу, але спілкуюся з ними індивідуально, через текстові повідомлення”.
У Польщі сестра Дагмара Мартинюк, сама будучи молодою і незаміжньою, рано-вранці починає роботу в пекарні, а потім затримується допізна, щоб викладати в інституті.
Урок семінарії сестри Міри Флорес Агілар у Гондурасі, починається о 5 ранку. А урок інституту брата Реубена Адровера у Сан-Хуані, Аргентина, починається о 10-й вечора.
Ви також навчаєте в класах початкової та середньої школи у Мексиці, Кірибаті, Фіджі, Тонга та Самоа і керуєте ними.
Завдяки вам зараз більше молоді і дорослої молоді читають Писання і слова живих пророків, ніж будь-коли раніше.
Завдяки вам більше молоді навчається отримувати духовні знання і відповіді на власні запитання через розуміння вчення.
І завдяки вам базові курси у всіх школах нашої Церкви та інститутах приводять студентів до Ісуса Христа, нашого Головного Наріжного Каменя.
Знову ж таки, ми захоплюємося тим, ким ви є і як ви служите. Де б ви не були, якими б не були ваші обставини, дякуємо за те, що зібралися цього вечора з відкритими серцями і відкритим розумом---по одному, по двоє, чи більшими групами, в Його Ім’я2.
Якось, в кінці довготривалого доручення, коли наш літак здійснював посадку в Солт-Лейкському аеропорту, у приємному очікуванні президент Бойд К. Пекер сказав: “Герріте, моя дружина, Донна, зараз ставить хліб у духовку. Коли я приїду додому, хліб буде свіжий і гарячий”.
Чи можете ви пригадати або уявити смачний хліб? Чи можете ви відчути цей аромат хліба---свіжого і гарячого? Чи можете ви відчути його смак---можливо, трохи солодкуватий чи солонуватий?
Хліб---це універсальний основний продукт харчування. Люди у всі віки й усіх обставинах їли хліб. Звичайно ж, у цій всесвітній аудиторії хліб знають у різних розмірах, видах, з різних інгредієнтів, навіть за різними назвами.
Мабуть завдяки тому, що усі люди всюди розуміють, що таке хліб, і залежать від нього, Наш Спаситель проголосив: “Я---хліб життя”3.
У цьому світі, серед тернин та осоту, ми їмо хліб у поті чола нашого, як це робили Адам і Єва. До свободи вибору додається реальний вибір. Духовне зростання приходить завдяки реальним випробуванням. Але наш Спаситель дає нам побачити не лише палиці і каміння, обмеження і нестатки цього світу. Наш Спаситель благословляє нас манною, щоденним хлібом. Його священне обіцяння полягає в тому, що ми можемо мати життя, надію, радість, і мати їх подостатком4.
Наш Господь проголосив:
“Я, Господь, простяг небеса і заснував землю, творіння саме Моїх рук; і все, що на них, є Моїм.
Моя мета---забезпечити Моїх святих. …
Бо земля є повною, на ній є досить і навіть більше”5.
Іншими словами, Його світ не лише світ палиць і каменів. Його світ---це світ паляниць і риби.
Чи пам’ятаєте ви, як Ісус нагодував народ кількома хлібами і рибами? Подивімося та уявімо, наче ми були там.
[Вiдeo]
Ісус: “Дивіться, як багато народу”.
1-й учень: “Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ,---хай по селах розійдуться, і куплять собі хліба. Їм нема чого їсти”.
Ісус: “Нагодуйте їх ви”.
2-й учень: “Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти”?
Ісус: “Скільки маєте хліба”?
1-й учень: “П’ять хлібів та дві риби”.
Ісус: “Принесіть їх мені. Розсадіть людей рядами по п’ятдесят, щоб їх можна було нагодувати. … О Батьку, Господи небес і землі, Я дякую Тобі за Твою щедрість. Амінь”6.
[Кінець відео]
У чотирьох викладах у Новому Завіті7 описано, як Спаситель нагодував натовп з 5000 чоловік. У двох інших уривках з Нового Завіту8 описано інший випадок, коли Спаситель нагодував натовп з 4000 чоловік. Ці великі групи людей, схоже, складалися з чоловіків, жінок а також дітей9.
Іноді ми кажемо, що Бог---у деталях. Недавно я поєднав деталі розповідей з Писань про те, як Спаситель нагодував 5000 людей, з євангелій Матвія, Марка, Луки та Івана а також виносок з Біблії, в єдину дослівну розповідь з Писань.
Я прошу вас, будь ласка, запросіть Святого Духа, щоб Він відкрив нам розуміння, коли ми будемо вивчати розповіді з Писань і євангельські принципи, втілені у прикладі нашого Спасителя.
Ми молимося, щоб зростання нашої вдячності за служіння Спасителя дозволило нам, нашим сім’ям та студентам наблизитися до Нього.
Ось наш скомпонований уривок з Писань:
“І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все,---як багато зробили вони, і як багато навчили.
І сказав Він до них: “Ідіть осібно самі до безлюдного місця [тобто відокремленого або тихого місця], та трохи спочиньте”. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. …
І побачили їх, коли плинули, і багато хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.
І як вийшов Ісус, Він побачив багато народу,---і змилувався над ними, бо були “немов вівці, що не мають пастуха”10.
“І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення”11.
“А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: “Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ”12, “нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти”13.
“А Ісус їм сказав: “Не потрібно відходити їм,---нагодуйте їх ви!14”
“Вони ж відказали Йому: “Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?”15
“Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона, Петра:
“Є тут хлопчина один, що має п’ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!”16
“А Він відказав: “Принесіть Мені їх сюди”17.
“І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного”18. “А була на тім місці велика трава”19. “І розсілись рядами вони по сто та по п’ятдесят”20.
“І Він узяв п’ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав”21, “і подяку вчинивши”22, “дав учням, а учні народові”23. “І дві риби на всіх поділив”24 “скільки хотіли вони”25.
“І всі вони їли”26, “й наситились”27.
“І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: “Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло”28.
“А з кусків позосталих назбирали”29 “дванадцять повних кошів наклали кусків … із п’яти ячних хлібів”30 “та з риб”31, “що лишились їдцям”32.
“Їдців же було мужів тисяч із п’ять, крім жінок і дітей”33.
“І Він [попрощався з людьми], та й пішов помолитись на гору”34.
“А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: “Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!”35
Що ви помітили, відчули або дізналися під час того, як Ісус Христос годував всіх і кожного з нас п’ятьма хлібами і двома маленькими рибками? Чи здавалися хліби подібними до манни, солодкими, як коріандр і мед?36 І як дві маленькі рибки нагодували---наситили нас---усіх?
Ось дев’ять істин, які я помітив і відчув. Можливо, вони допоможуть нам краще розуміти нашого Спасителя, наближатися до Нього і запрошувати нас ставати більше схожими на Нього.
Істина 1: Наш Спаситель керується співчуттям.
Багато чудес нашого Спасителя починаються з того, що Він розуміє людей і співчуває їм. Наш Спаситель знає наші серця та обставини. Він сповнений співчуття до наших сподівань, нашого болю, наших бажань і потреб.
То був дуже важкий час. Івана Христителя обезголовили, його голову принесли на тарілі, щоб виконати обіцяння засмученого царя, надане дочці-танцівниці мстивої матері. Наш Спаситель і Його учні пішли до усамітненого місця, щоб відпочити. Та що ж відчуває наш Спаситель, коли бачить так багато людей? Він “змилувався над ними”37. Він приймає їх. Він навчає їх. Він зцілює їх. І з дуже практичних міркувань Він знає, що у них немає “чого їсти”38.
У Своєму служінні наш Спаситель керувався співчуттям до прокаженого39, співчуттям до чоловікового сина, який мав злого духа40, співчуттям до вдовиці, чий єдиний син помер41. Наш Спаситель навчає нас бути подібними до доброго Самарянина, який мав співчуття до пораненого чоловіка, якого залишили помирати42.
Так само і батько блудного сина мав співчуття і побіг до свого сина, коли той “далеко ще був”43. Говорячи про хліб, цікаво, що коли блудний син “спам’ятався”, він згадав: “Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір”44.
Наш Спаситель починає із співчуття. Він завершує ніжною добротою.
В євангельських викладах сказано, що після того, як Ісус нагодував натовп, Він “відпустив” їх. Але виноска у Марку уточнює. Замість слів “відпустив” вона містить слова: Він “попрощався з ними”45. Чи можете ви почути це співчутливе Ісусове прощання з людьми, коли ті йдуть після того, як Він їх нагодував?
Істина 2: Наш Спаситель починає з того, що вже є в наявності.
Бажаючи нагодувати народ, наш Спаситель починає з того, що запитує у Своїх учнів, що вони вже мають. Він---Творець світу, Господь неба і землі, але Він починає з того, що вони вже мають, з місця, де вони знаходяться зараз.
“Є тут хлопчина один, що має п’ять ячних хлібів та дві риби”46.
Наш Спаситель починає з того, що вони мають: “Принесіть Мені їх сюди”47.
Чи буває так, що ви дивитеся на те, ким ви є, на те, чого або кого ви маєте навчати, і запитуєте себе, як того, що у вас є, взагалі може бути достатньо? Мабуть, як Ісусові учні, ми дивимося на кілька наших маленьких хлібців і рибок і запитуємо: “Але що то на безліч таку”?48
Як учителі, ми запрошуємо кожного студента робити свій внесок у класі. Деякі студенти пропонують більше, інші---менше. Як учні і вчителі (а ми одночасно і ті й інші), ми починаємо з того, що ми маємо, з того, ким ми зараз є. Потім Він може звеличити нас і примножити наші зусилля. Принцип росту з того місця, де ми є зараз, відображає істину з Книги Мормона, що ми врятовані Його благодаттю, “після всього, що ми можемо зробити”49.
Він усміхається, коли ми приносимо те, що маємо, і те, ким ми є, і підходимо ближче до Нього.
Істина 3: Наш Спаситель робить усе впорядковано.
Чи опинялися ви у великому натовпі, де всі штовхалися і намагалися щось ухопити? Я опинявся. Люди попереду не думали про людей позаду. Я боявся, що коли хтось упаде, то їх затопчуть.
Натомість наш Спаситель “звелів їм [учням] усіх на зеленій траві посадити один біля одного”50 групами. І ці групи сиділи “рядами, по сто та по п’ятдесят”51.
У Церкві ми говоримо про групи піонерів. Ми говоримо про групи людей, які поклоняються в храмі. Для нас ці групи означають, що люди організовані заради спільної, вищої мети.
І хоча подія відбувалася у безлюдному місці, Господь не запрошував натовп сісти на брудну землю в пилюку. Він організував усе так, щоб групи сіли на “зеленій траві”52. Він вибрав таке місце, щоб “була на тім місці велика трава”53.
Істина 4: Наш Спаситель висловлює вдячність.
Він узяв хліби і риби, “споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав”54.
Творець неба і землі, Цар царів Сам подякував перед тим, як розламав хліби і рибу і роздав їх усім, “скільки хотіли вони”55.
Істина 5: Наш Спаситель годує учнів, і потім вони годують народ.
Такий порядок, але це більше ніж порядок. Це зміцнення пастирів, аби пастирі могли зміцнювати овець. Це навчання вчителів, щоб учителі могли навчати студентів. Це божественний порядок у Біблії, у Книзі Мормона і в Його відновленій Церкві---і Він хліби “дав учням, а учні народові”56.
Це чудовий дар---духовного віддавання і приймання. Знання про те, що ми будемо навчати, допомагає нам навчатися. Навчаючи інших навчатися, ми вчимося навчати. Наш приклад вивчення і навчання допомагає нашим студентам знати, як вони теж можуть навчатися і навчати.
Істина 6: Наш Спаситель годує 5000 і одну людину одночасно.
Дивовижним чином хліби і риби були поділені, потім примножені для кожної людини у натовпі: “І всі їли”57, “й наситились”58.
Це диво, якого прагнемо ми, вчителі---навчати увесь наш клас і кожну особу в класі. Це вимагає уваги до 5000 і до одного. Для цього необхідно приділити увагу спільним тривогам та особистим потребам. І понад цей баланс, нам потрібне духовне диво, щоб те, що було у нас на початку, стало достатнім.
Істина 7: Наш Спаситель робить так, щоб ніщо не марнувалося.
“І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: “Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло”59.
Починати з вдячності за те, що маємо, також означає переконатися, щоб нічого не змарнувалося, коли ми завершимо. В економіці Небес ніщо не втрачене. Використовується усе, що є спочатку, ніщо не марнується в кінці.
Старійшина Річард Дж. Скотт поділився тим, як ми можемо записувати одкровення і дізнаватися, чи є для нас більше одкровень60. Цей повторюваний процес запитування, отримання, записування, обдумування, послуху і запитування, чи є ще щось, відображає проголошення нашого Спасителя: “Уважайте, що чуєте … і додадуть вам”61.
Але є щось більше. Описуючи Себе, як хліб життя, наш Спаситель каже: “Оце ж воля Того, Хто послав Мене,---щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив”62. Він зберігає тих, кого дав Йому Батько, щоб ніхто не був втрачений. Як учителі, місіонери, працівники, ми робимо з вірою все, що в наших силах, аби зберігати тих, про кого нам доручили піклуватися, щоб нікого не втратити.
Істина 8: З нашим Спасителем в кінці нам примножено те, з чого ми почали.
З вдячністю дбаючи про те, щоб нічого не змарнувалося, учні здійснюють ще одне диво: “І … з кусків позосталих”63 “зібрали вони … дванадцять повних кошів … кусків … із п’яти ячних хлібів”64 “та з риб”65, “що лишились їдцям”66.
Диво духовного примноження полягає в тому, що з нашим Спасителем, ми маємо більше, ніж те, з чого ми починали. У нас є більше любові, більше навчання, більше натхнення, більше доброти, ніж у нас було, коли ми починали. Навчання, сповнене духом, повертається, як хліб, пущений по воді---як ті хліби і риби---примноженням того, з чого ми починали.
Давайте підсумуємо нашу бесіду:
Наш Спаситель розуміє наші серця й обставини. Він керується співчуттям у Своєму бажанні благословити і всебічно наповнити нас.
Він починає з того, де ми є і що у нас є, і навіть приймає кілька хлібин і рибок у юнака.
Він робить усе впорядковано.
Він вдячний. Він дивиться на небеса, перш ніж благословити і розламати.
Спочатку Він дає учням, а потім просить учнів дати людям.
Він знає, як піклуватися про 5000 і як їх навчати, і в той же час робити це особисто для кожного.
Він із вдячністю збирає те, що ми маємо, ніщо не марнується.
Він допомагає нам зрозуміти, що в кінці нам примножено те, з чого ми почали.
І більше того. Випадок, коли Спаситель нагодував натовп,---не перший і не останній, коли Він за допомогою хліба і риби навчав і свідчив про Свій достаток.
Таким чином, наша дев’ята й остання істина:
Істина 9: Для тих, у кого є очі бачити і вуха, щоб чути, наш Спаситель навчає і свідчить про божественний достаток.
“А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: “Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!”67
Пізніше, говорячи конкретно про хліби і рибу, наш Спаситель запитує Своїх учнів:
“І не пам’ятаєте,
коли п’ять хлібів Я ламав на п’ять тисяч,---скільки повних кошів із кусків ви зібрали?” Вони кажуть до Нього: “Дванадцять”.
“А як сім на чотири тисячі,---скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: “Сім”68.
Повторю: Його світ хлібів і риби---це світ достатку.
Жінці біля криниці, що має особливе значення у посушливій місцевості, наш Спаситель назвав Себе живою водою. Ісус сказав їй: “А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”69.
Тим, хто каже Ісусу: “Наші отці їли манну в пустині”, ти можеш дати нам хліб з неба, щоб їсти?”70, Ісус відповідає: “Мій Отець дає … хліб правдивий з неба”71. “Я---хліб життя”72. “Хто вірує в Мене,---життя вічне той має”73.
Немає нічого більш базового, необхідного для життя чи більш універсального, ніж хліб і вода. Що ми отримуємо, коли хліб життя і жива вода поєднуються? Звичайно ж, ми отримуємо причастя.
Під кінець Свого земного служіння, за порядком, який учні раніше вже бачили, наш Спаситель, “узявши … хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: … Це чиніть на спомин про Мене”74.
На початку Свого служіння після воскресіння, діючи за тим же зразком, наш Спаситель ввів причастя серед нефійців, інших Його овець:
Він наказав Своїм учням принести хліб і вино.
Він звелів людям сісти на землю.
Він узяв хліб, розламав і благословив його.
Він дав учням і наказав їм їсти.
І коли учні поїли і наситилися, Він сказав учням дати людям.
Люди їли і наситилися75.
Пізніше наш Господь знову дав причастя нефійцям, цього разу дивовижним способом надавши хліб і вино:
“Тож не було ні хліба, ані вина, …
Але Він дійсно дав їм їсти хліб, а також випити вино”76.
Він обіцяє, що той, хто їсть хліб і п’є вино для своєї душі “ніколи не буде ні голодувати, ані відчувати спрагу, але буде наповне[ний]”77.
Дійсно, “коли люди з натовпу всі з’їли і випили, ось, вони сповнилися Духом”78.
Це виконання великого причасного обіцяння чоловікам і жінкам усіх віків, з різними обставинами, кожному з нас, чиї життя залежать від хліба і води: “Благословенні всі ті, хто голодує і спрагне за праведністю, бо будуть вони сповнені Святим Духом”79.
Брати і сестри, дякую за те, що ви такі дивовижні учні і вчителі у духовно голодному і спраглому світі! Дякую за те, що робите кожен урок, кожне спілкування зі студентами, схожими на духовний бенкет з хлібів і риб!
Брати і сестри, я відчував, як джерело живої води переповнювало мене зсередини повнотою любові до мого Спасителя.
Недавно, коли я мав привілей розносити хліб і воду, я відчував велику любов нашого Спасителя до тих, хто приймав ті священні символи. Я також відчував велику вдячність нашому Спасителю за встановлення обряду причастя.
Час від часу, коли я розмірковую (також і в Суботній день), я відчуваю тихе схвалення, що зараз я роблю все, що можу. Ще більше я відчуваю надію і заохочення, що я можу “прий[ти] до Христа, і вдосконалю[ватися] в Ньому”80 попри мої недоліки.
Я сподіваюся, що кожен з вас по-новому подивиться на хліб і рибу та на хліб і воду81.
Я сподіваюся, що ви знайдете радість, пригоду і натхнення у взаємопов’язаних історіях з Писань, принципах євангелії і словах живих пророків та апостолів, діючи у вашому священному дорученні---допомагати нашим студентам краще пізнавати нашого Спасителя і благоговійно приходити до Нього.
Я сподіваюся, що ви пам’ятаєте, що “Господня земля, і все що на ній”82. Його світ---це світ хлібів і риб. Його священне обіцяння полягає в тому, що усього досить і навіть більше.
Я з вдячністю свідчу про Бога, нашого Вічного Батька, Його Святого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, і Святого Духа. Я з вдячністю свідчу про відновлені істини і нерозривну лінію священства від Пророка Джозефа Сміта до Президента Томаса С. Монсона сьогодні, про святі Писання і про втіху, спрямування і радість, які ми отримуємо завдяки тому, що Його Дух перебуває з нами, якщо ми завжди пам’ятаємо Його.
Де б ви не були, якими б не були ваші обставини, які б не були ваші радості і труднощі, я маю надію, що ви відчули під час нашого вечора разом, як сильно Господь і Його Церква люблять вас. Він любить. Ми любимо. У священне і святе ім’я нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа, амінь.
© 2017 by Intellectual Reserve, Inc. All rights reserved. Текст англійською мовою затверджено: 12/2016. Переклад затверджено: 12/2016. Назва оригіналу “And Jesus Said unto Them: I Am the Bread of Life.” Ukrainian. PD60003279 192