“Карусель доброти”, Друг, бер. 2023, сс. 28–29.
Карусель доброти
Демієн шкодував, що накричав на свою сестру.
Коли Демієн увійшов у парк, він почув веселу музику. Його бабуся привела його разом з молодшою сестрою Адель покататися на його улюбленій каруселі. Там же можна було пограти у цікаву гру з кільцями. Демієн був радий показати Адель, як треба грати.
Невдовзі вони вже стояли в черзі. Карусель була великою і кольоровою, на ній було багато фігурок поні. Радісні діти сиділи на поні і махали, їдучи по колу.
“Якщо ти сядеш на поні, яка скраю, то зможеш ловити кільця!— сказав Демієн Адель.— Бачиш палички, які тримають діти? І бачиш чоловіка з кільцями?”
Демієн показав на працівника. Він стояв біля каруселі з витягнутим кільцем. Під час руху каруселі діти намагалися просунути свою паличку крізь кільце, щоб його забрати. Щоразу, коли вдавалося забрати кільце, працівник виставляв нове.
Адель заплескала в долоні. “Я хочу зібрати всі кільця!”—сказала вона.
Нарешті черга дійшла до них. Але на каруселі залишилася вільною лише одна конячка.
“Демієн,—сказала громее (бабуся),—може, ми дозволимо Адель зайняти це останнє місце, вона ж іще ніколи не каталася? А ти можеш сісти в наступний захід”.
“Ну добре”,—пробурмотів Демієн. Він спостерігав, як працівник допоміг Адель сісти на сяючого коричневого поні. Потім працівник дав Адель паличку, щоб збирати кільця.
Заграла музика, і карусель почала крутитися. Демієн разом з громее спостерігав збоку за Адель. Але Адель тримала паличку навпаки! Замість того, щоб тримати паличку за широку ручку, вона взяла її за довгий вузький кінець, яким потрібно було ловити кільця.
“Адель, переверни паличку іншим боком!”—закричав він. Але, здається, через шум Адель його не чула. Коли вона опинилася біля кільця, вона стукнула по ньому паличкою. Але ручка була надто великою, щоб пролізти всередину кільця.
“Адель, паличка!— Демієн знову спробував вигукнути.— Ти не зловиш кільце, якщо так триматимеш паличку!”
Але Адель його не чула. Вона лише усміхалася і сміялася, коли карусель продовжувала крутитися. Її паличка знову і знову торкалася кільця. Вона так і не зловила жодного.
Демієн застогнав. Адель даремно покаталася! Якби він був на каруселі, він би зловив усі кільця!
Коли карусель зупинилася, він підбіг до Адель.
“Я ж казав тобі, як тримати паличку!—закричав він.— Чому ти мене не послухала? Ти все зробила не так!”
Адель не кричала на Демієна у відповідь. Вона не плакала. Вона просто стояла і здавалася зовсім маленькою.
Серце Демієна калатало, а обличчя стало гарячим. Він розсердився через те, що Адель не впіймала жодного кільця! Але ж це був її перший раз. Крім того, здавалося, що їй було весело. До цього моменту.
Демієн почувався жахливо. Йому була шкода, що він накричав на Адель.
“Пробач мені,—сказав він тихенько.— Мені не слід було кричати”.
Адель підвела погляд.
“Хочеш, я дам тобі кілька підказок, як ловити кільця?— сказав Демієн.— Я сидітиму поруч з тобою на каруселі і буду допомагати”.
Адель закивала головою.
Потім Демієн звернувся до громее. “Можна нам два квитка, щоб Адель ще раз спробувала?”
Громее усміхнулася. “Звісно!”
Ця історія сталася у Франції.
Ілюстрації Вайолет Лемей