Обʼєднані у виконанні Божої роботи
Найефективніший спосіб реалізувати наш божественний потенціал---це трудитися разом, будучи благословенними силою й повноваженнями священства.
Дорогі, чудові мої брати і сестри, як радісно бути з вами. Де б ви нас не слухали зараз, я обнімаю моїх сестер і сердечно тисну руку моїм братам. Ми обʼєднані в роботі Господа.
Коли ми думаємо про Адама і Єву, нам часто спершу приходить думка про їхнє ідилічне життя в Еденському саду. Я уявляю собі, що погода завжди була чудовою---не надто спекотно і не надто холодно---і що багато смачних фруктів та овочів росли досяжними для них, тож вони могли їсти будь-коли, як захочуть. Оскільки цей світ був для них новим, їм довелося багато чого відкривати для себе, тому кожний день, коли вони знайомилися з життям тварин та досліджували своє прекрасне довкілля, був цікавим. Їм також було дано заповіді для виконання і різні способи дотримання тих настанов, які викликали спочатку певну тривогу й розгубленість 1 . Але оскільки вони прийняли рішення, які назавжди змінили їхнє життя, вони вчилися трудитися разом і ставати обʼєднаними у досягненні цілей, які Бог поставив перед ними---і перед всіма Своїми дітьми.
А тепер уявіть собі цю саму пару у смертному житті. Вони повинні були працювати, щоб мати їжу, деякі тварини розглядали їх самих як їжу, і були великі труднощі, подолати які можна було тільки, якщо вони радилися й молилися разом. Я уявляю собі, що принаймні кілька разів вони розходилися у поглядах на те, як подолати ті труднощі. Однак внаслідок Падіння вони дізналися, що дуже важливо діяти в єдності й любові. Завдяки настановам, отримуваним з божественних джерел, їх було навчено плану спасіння та принципам євангелії Ісуса Христа, які роблять цей план здійснюваним. Оскільки вони зрозуміли, що земна мета і вічна ціль у них одні й ті самі, вони знаходили задоволення й досягали успіху, навчаючись трудитися разом у любові й праведності.
Коли в Адама і Єви народилися діти, вони навчали свою сімʼю того, про що дізналися від небесних посланців. Вони зосереджувалися на тому, щоб допомагати своїм дітям також зрозуміти і сприйняти ті принципи, дотримання яких зробило б їх щасливими в цьому житті, а також підготувало б їх, щоб вони, збільшивши свої можливості і краще слухаючи Бога, могли повернутися до своїх небесних батьків. У цьому процесі Адам і Єва вчилися цінувати різні сильні сторони одне одного й підтримувати одне одного у своїй вічно важливій роботі 2 .
Приходили й проходили століття, а потім тисячоліття, і ясне уявлення про натхненні і взаємозалежні внески чоловіків і жінок почали затьмарюватися неправдивою інформацією та непорозуміннями. У період між тим дивовижним початком в Еденському саду і теперішнім часом супротивнику в його намаганнях підкорити наші душі цілковито вдалося досягнути своєї мети---розділити чоловіків і жінок. Люцифер знає: якщо йому вдасться порушити єдність, яку відчувають чоловіки і жінки, якщо йому вдасться спантеличити нас стосовно нашої божественної цінності і завітних обовʼязків, то він успішно зруйнує сімʼї, які є необхідними елементами вічності.
Сатана підбиває до порівняння як засобу викликати почуття вищості або нижчості, приховуючи ту вічну істину, що природні відмінності чоловіків і жінок дані їм Богом і є однаково цінними. Він спробував принизити внески жінок і в сімʼї, і в громадянському суспільстві, тим самим применшуючи їхній вплив, який надихає на добро. Його мета---викликати сильне протистояння, а не шанування унікальних внесків чоловіків і жінок, що доповнюють один одного і сприяють єдності.
Тож з роками і по всьому світу повне розуміння божественно взаємозалежних і все ж різних внесків та обовʼязків жінок і чоловіків значною мірою зникло. У багатьох суспільствах жінки стали підвладними чоловікам, а не їхніми рівноправними партнерами, їхня діяльність стала обмежена вузькою сферою. У ті темні часи духовний розвиток був ледь помітним; дійсно, мало духовного світла могло проникнути в розум і серце, загрузлі в традиціях домінування.
А потім світло відновленої євангелії засяяло “яскравіш[е] за сонце” 3 , коли Бог Батько та Його Син, Ісус Христос, явилися юнаку Джозефу Сміту на початку весни 1820 року у Священному гаю, що в північній частині штату Нью-Йорк. З тієї події почався сучасний потік одкровень з небес. Одним з першим елементів первинної Христової Церкви, який мав бути відновлений, було повноваження священства Бога. Коли Відновлення продовжувало розгортатися, чоловіки і жінки почали по-новому усвідомлювати важливість і потенціал їхньої праці як партнерів, уповноважених і скеровуваних Богом у цій священній роботі.
У 1842 році, коли жінки недавно відновленої Церкви захотіли організувати офіційну групу, щоб допомагати в цій роботі, Президент Джозеф Сміт відчув натхнення організувати їх “під керівництвом священства за моделлю священства” 4 . Він сказав: “Тепер я повертаю ключ для вас в імʼя Бога …---це початок кращих днів” 5 . І оскільки ключ було повернуто, то для жінок по всьому світу поступово ставало все більше й більше освітніх, політичних та економічних можливостей 6 .
Ця нова організація для жінок в Церкві, названа Товариством допомоги, не була схожою на тогочасні жіночі спільноти, оскільки була організована пророком, який діяв з повноваженням священства, щоб дати жінкам повноваження, священні обовʼязки та офіційні посади у структурі Церкви, а не поза нею 7 .
Від днів пророка Джозефа Сміта і до наших днів триваюче відновлення всього пролило світло на необхідність мати повноваження й силу священства, щоб допомагати і чоловікам, і жінкам виконувати їхні божественно призначені обовʼязки. Недавно нас навчали, що жінки, яких було рукопокладено під керівництвом того, хто має ключі священства, діють з повноваженням священства у своїх покликаннях 8 .
У жовтні 2019 року Президент Рассел М. Нельсон навчав, що жінки, які отримали ендаумент у храмі, мають силу священства у своєму житті і у своїх домівках, якщо вони дотримуються священних завітів, укладених з Богом 9 . Він пояснив, що “небеса відкриті жінкам, які отримали в дар силу священства Бога, що з’являється завдяки їхнім завітам священства, тією ж мірою, що і чоловікам, які є носіями священства”. І він закликав кожну сестру “вільно користуватися силою Спасителя у допомозі [їхній] сім’ї та іншим людям, яких [вони] люб[лять]” 10 .
Що це означає для нас з вами? Як розуміння того, що таке повноваження і сила священства, змінює наше життя? Один з ключів до цього---зрозуміти, що коли жінки і чоловіки трудяться разом, ми досягаємо більшого, ніж коли працюємо окремо 11 . Наші ролі скоріше є доповнюючими, ніж конкуруючими. Хоч жінок і не висвячують у чин священства, вони, як зазначено вище, благословенні мати силу священства, коли дотримуються своїх завітів, і вони діють з повноваженням священства, коли їх рукопокладено служити в якомусь покликанні.
Одного чудового серпневого дня я мала привілей сидіти з Президентом Расселом М. Нельсоном в реконструйованому будинку Джозефа та Емми Сміт, що в Гармоні, штат Пенсільванія, неподалік місця, де було відновлено Ааронове священство в ці останні дні. Під час нашої розмови Президент Нельсон говорив про важливу роль, яку жінки відігравали у Відновленні.
Президент Нельсон: “Один з найважливіших аспектів, про який мені згадалося, коли я прийшов на це місце, де відбулося Відновлення священства,---це важлива роль, яку жінки відігравали у Відновленні.
Коли Джозеф тільки почав перекладати Книгу Мормона, хто був писцем? Так, він писав трохи, але не багато. Взялася Емма.
І тоді я думаю про Джозефа, який пішов помолитися в лісок неподалік їхнього дому у Пальмірі, штат Нью-Йорк. Куди він пішов? Він пішов у Священний гай. Чому він туди пішов? Тому що туди приходила мати, коли хотіла помолитися.
Це лише тільки дві жінки, які відіграли ключову роль у Відновленні священства і у Відновленні Церкви. Не сумнівайтеся, ми б могли сказати, що наші дружини так само важливі сьогодні, як тоді були ті. Звичайно ж, вони важливі”.
Як і Емма, Люсі та Джозеф, ми найбільш ефективно діємо, коли з готовністю навчаємося одне від одного та єдині в нашій меті стати учнями Ісуса Христа й допомагати іншим на цьому шляху.
Ми навчені, що “священство благословляє життя Божих дітей у безліч способів. … У [церковних] покликаннях, храмових обрядах, сімейних стосунках і тихому, індивідуальному служінні жінки і чоловіки---святі останніх днів---йдуть вперед з силою і повноваженням священства. Ця взаємозалежність чоловіків і жінок у виконанні Божої роботи Його силою є центральною в євангелії Ісуса Христа, відновленій через пророка Джозефа Сміта” 12 .
Єдність вкрай необхідна для божественної роботи, яку ми маємо привілей і покликані виконувати, але вона не зʼявляється сама по собі. Необхідні старання й час, аби по-справжньому радитися разом---вислухати одне одного, зрозуміти позиції одне одного й поділитися досвідом,---але завдяки цьому процесу приймаються більш натхненні рішення. У виконанні домашніх чи наших церковних обовʼязків найефективніший спосіб реалізувати наш божественний потенціал---це трудитися разом, будучи благословенними силою й повноваженнями Його священства в наших різних, але доповнюючих одна одну ролях.
На що схоже те партнерство в житті завітних жінок сьогодні? Дозвольте мені навести приклад.
В Елісон і Джона було унікальне партнерство. На велосипеді-тандемі вони брали участь у перегонах на коротку й довгу дистанції. Щоб успішно змагатися на такому велосипеді, обоє велосипедисти повинні бути у злагоді. Вони мають нахилятися в одному напрямку в один і той же час. Один не може домінувати над іншим, але вони повинні ясно спілкуватися і кожен повинен виконувати свою частину. Пілот, той, хто спереду, контролює, коли слід гальмувати і коли ставати. Стокеру, тому, хто позаду, потрібно звертати увагу на те, що відбувається, і бути готовим надати додаткову допомогу, якщо вони трохи відстають, або трохи розслабитися, якщо вони надто наблизилися до інших велосипедистів. Вони повинні підтримувати одне одного, рухатися вперед і досягнути своєї мети.
Елісон пояснила: “Спершу якийсь час той, хто на місці пілота, казав: “Стаємо”, коли нам потрібно було стати, і “Гальмуємо”, коли нам потрібно було перестати крутити педалі. А з часом той, хто був стокером, навчився відчувати, коли пілот збирався ставати чи гальмувати, і слова вже були зайвими. Ми навчилися відчувати одне одного і могли сказати, коли комусь було важко, і [тоді] інший старався надолужити упущене. Насправді головне---це довіра й робота разом” 13 .
Джон і Елісон були обʼєднаними не лише тоді, коли крутили педалі свого велосипеда, вони були обʼєднаними також і в шлюбі. Кожний бажав щастя іншому більше, ніж собі; вони бачили хороше одне в одному і працювали, щоб позбутися чогось не дуже хорошого в собі. Вони по черзі вели і по черзі віддавали більше сил, коли комусь з них було важко. Кожний цінував внесок іншого і знаходив кращі відповіді на їхні проблеми, коли вони обʼєднували свої таланти й сили. Вони справді звʼязані одне з одним любовʼю, подібною до Христової.
У цей час, коли навколо нас звучить послання “я на першому місці”, надзвичайно важливо більше відповідати божественному зразку, як трудитися разом в єдності. Жінки мають особливі божественні дари 14 , і їм дано унікальні обовʼязки, але вони не більш---і не менш---важливі, ніж дари й обовʼязки чоловіків. Усі вони призначені й потрібні, щоб здійснити божественний план Небесного Батька, аби дати кожному з Його дітей найкращу можливість реалізувати свій божественний потенціал.
Сьогодні “нам потрібні жінки, які мають сміливість і бачення нашої Матері Єви” 15 , щоб обʼєднатися зі своїми братами у приведенні душ до Христа 16 . Чоловікам потрібно стати справжніми партнерами, а не вважати, що лише вони самі є відповідальними, або не діяти як “удавані” партнери, тоді як жінкам доводиться виконувати багато роботи. Жінкам потрібно з бажанням “зробити крок вперед [та] зай[няти] своє законне і необхідне місце” 17 як партнерам, а не вважати, що їм потрібно все робити самим або чекати, аби їм сказали, що робити 18 .
Дивитися на жінок як на дуже важливих учасників---це не просто створювати “рівність”, а розуміти доктринальну істину. Замість того, щоб створювати програму для цього, ми можемо активно працювати, аби цінувати жінок, як їх цінує Бог: як необхідних партнерів в роботі зі спасіння і піднесення.
Чи ми готові? Чи будемо ми намагатися подолати культурні упередження і чи сприймемо божественні зразки й усталений порядок, основані на фундаментальній доктрині? Президент Рассел М. Нельсон запрошує нас “йти пліч-о-пліч в цій священній роботі … [, щоб] допомогти приготувати світ до Другого пришестя Господа” 19 . Роблячи це, ми навчимося цінувати індивідуальний внесок кожного і збільшимо ефективність, з якою виконуємо свої божественні ролі. Ми відчуватимемо більшу радість, ніж будь-коли раніше.
Давайте всі вирішимо стати обʼєднаними в натхненний Господом спосіб, щоб допомогти Його роботі рухатися вперед. В ім’я нашого улюбленого Спасителя, Ісуса Христа, амінь.